ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 947/16775/23
провадження № 61-8859св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - Перший Київський відділдержавної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Одеса)
заінтересовані особи: акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, у складі судді Калініченко Л. В., від 17 серпня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду, в складі колегії суддів:
Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Сегеди С. М., від 06 червня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарги
1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою про визнання бездіяльності Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Перший Київський ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ
(м. Одеса) протиправною та зобов`язання вчинити дії щодо зняття арештів, накладених на усе нерухоме майно ОСОБА_1, в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1.
2. Скарга мотивована тим, що в провадженні Першого Київського ВДВС у
м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-233210, виданого Київським районним судом м. Одеси від 26 жовтня 2010 року, про стягнення з
ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - АТ "Банк "Фінанси та Кредит") грошових коштів у розмірі
611 263,24 грн.
3. 03 березня 2011 року старший державний виконавець Першого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) Стоянов Р. В. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та одночасно застосував обтяження у виді арешту всього нерухомого майна боржника ОСОБА_1 . Вказане обтяження було зареєстроване 12 березня 2011 року Одеською філією ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України за № 10928301.
4. 26 грудня 2013 року державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, після чого матеріали виконавчого провадження були передані на зберігання до архіву.
5. 13 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Першого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) із заявою про зняття арешту з її майна, на яку отримала відповідь, що матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 знищені у зв`язку із закінченням строків зберігання, а підстави для зняття арешту відсутні.
6. Оскільки виконавче провадження № НОМЕР_1 завершено, а його матеріали знищено, строк для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, а існування упродовж понад 10 років арешту на майно порушує її права, заявниця просила суд:
- визнати неправомірною бездіяльність Першого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) щодо незняття арешту, накладеного на усе нерухоме майно ОСОБА_1, в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1;
- зобов`язати Перший Київський ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) вчинити дії з поновлення порушених прав ОСОБА_1 шляхом зняття арешту, накладеного на усе нерухоме майно ОСОБА_1, в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, на підставі постанови від 03 березня 2011 року, зареєстрованої 12 березня 2011 року за № 10928301, реєстраційний номер обтяження № 10928301.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
7. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 06 червня 2024 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірною бездіяльність Першого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) щодо не зняття арешту, накладеного на усе нерухоме майно ОСОБА_1, в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Зобов`язано Перший Київський ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) вчинити дії з поновлення порушених прав ОСОБА_1 шляхом зняття арешту, накладеного на усе нерухоме майно ОСОБА_1, в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, на підставі постанови від 03 березня 2011 року, зареєстрованої 12 березня 2011 року за № 10928301, реєстраційний номер обтяження № 10928301.
8. Задовольняючи скаргу, суди врахували відсутність відомостей про:
- повторне звернення стягувача за примусовим виконанням виконавчого документу щодо ОСОБА_1, що свідчить про сплив строків пред`явлення виконавчого документу до виконання, визначених Законом України "Про виконавче провадження";
- звернення АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "ФК "Алькор Інвест" до суду у справі № 2-2332/10 із заявами про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дубліката виконавчого листа та заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження;
- наявність у стягувача майнового інтересу щодо виконання виконавчого листа № 2-23310 від 26 жовтня 2010 року, виданого Київським районним судом м. Одеси.
9. За таких обставин, сплив десяти років після повернення виконавчого документа стягувачу, відсутність за вказаний період дій останнього, спрямованих на виконання рішення суду, та збереження накладеного державним виконавцем арешту суди вважали невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном та порушенням
статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У касаційній скарзі Київський ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) просить скасувати оскаржені судові рішення, ухваливши нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11. 19 червня 2024 року Київський ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) подав касаційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Одеси
від 17 серпня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 06 червня 2024 року у справі № 947/16775/23.
12. Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у липні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
13. Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Підставою касаційного оскарження судових рішень Київський ВДВС
у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса)зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
15. Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" тривалість накладеного арешту не підставою для його скасування. Натомість суди не встановили, що стягувач втратив право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.
16. Зауважує, що Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) розрізняє повернення виконавчого документу стягувачу та закінчення виконавчого провадження.
17. Звертає увагу, що за відсутності доказів виконання виконавчого документу, укладення мирової угоди, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню або скасування судового рішення, на підставі якого він був виданий, а також за відсутності обставин втрати стягувачем права повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання висновки судів попередніх інстанції про задоволення скарги ОСОБА_1 є передчасними.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Інші процесуальні звернення, подані до Верховного Суду
18. У серпні 2024 року Київський ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) подав до Верховного Суду додаткові пояснення, у яких просив під час касаційного перегляду взяти до уваги постанову Верховного Суду від 20 червня 2024 року у справі № 333/395/22.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19. Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 липня 2010 року, яке набрало законної сили 31 липня 2010 року, у справі №2-233210, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором від 13 жовтня 2006 року № к-2033 в розмірі 611 263,24 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
20. На виконання вказаного рішення суду, 26 жовтня 2010 року Київський районний суд м. Одеси видав відповідні виконавчі листи.
21. Згідно із листом Першого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ
(м. Одеса)) від 12 травня 2023 року № 25776; відповіді цього ж відділу
від 30 червня 2023 року № 55670 та довідки сформованої 30 червня 2023 року, вбачається, що в провадженні Першого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса)) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-233210, виданого Київським районним судом м. Одеси 26 жовтня 2010 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Банк "Фінанси та Кредит" грошових коштів у розмірі 611 263,24 грн.
Вказане виконавче провадження відкрито на підставі постанови
від 03 березня 2011 року старшого державного виконавця Стоянова Р. В. про відкриття виконавчого провадження з одночасним накладенням арешту на майно боржника ОСОБА_1 .
В рамках вказаного виконавчого провадження 26 грудня 2013 року державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, на момент прийняття постанови).
Матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 знищені у зв`язку із закінченням строків зберігання.
22. 23 квітня 2019 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "ФК "Алькор Інвест" уклали договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н. В., відповідно до якого ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" передало, а ТОВ "Фінансова компанія "Алькор Інвест" набуло право вимоги у тому числі за кредитним договором від 13 жовтня 2005 року № к-2033, укладеним з ОСОБА_1, та іпотечним договором, укладеним в забезпечення вказаного кредитного договору.
23. Згідно з витягом Автоматизованої системи виконавчого провадження, сформованим 17 серпня 2023 року, встановлено відсутність відкритого виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчих листів, виданих на виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 липня 2010 року у справі № 2-233210, стягувачем за яким є: ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" або ТОВ "Фінансова компанія "Алькор Інвест".
24. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 328967652 від 12 квітня 2023 року вбачається наявність зареєстрованого 12 березня 2011 року та чинного обтяження у виді арешту на усе нерухоме майно ОСОБА_1, зареєстрованого за № 10928301, реєстраційний номер обтяження 10928301, накладеного на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 березня 2011 року
№ НОМЕР_1, яка прийнята старшим державним виконавцем Першого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) Стояновим Р. В.
25. 13 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Першого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) із заявою про зняття арешту зі свого майна, на яку отримала відмову.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
26. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
27. Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
28. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
29. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
30. Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
31. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа
від 26 жовтня 2010 року № 2-233210, пред`явлення його до виконання та повернення стягувачу були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.
32. За змістом статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
33. Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
34. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа
35. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону № 606-XIV).
36. В постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі
№ 817/928/17 зазначено, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження.
37. Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.
38. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
39. В постановах від 07 липня 2021 року у справі
№ 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня
2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21),
від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження
№ 61-12997св21), від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження
№ 61-12406св21), від 17 квітня 2024 року у справі № 442/5495/13-ц,
від 28 серпня 2024 року у справі № 947/36027/21 Верховний Суд дійшов висновку, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
40. Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
41. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
42. Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
43. Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.
44. Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
45. За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.
46. Оскільки виконавчий лист від 26 жовтня 2010 року, на підставі якого відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь АТ "Банк "Фінанси та Кредит", 26 грудня
2013 року було повернуто стягувачу, то повторно пред`явити його до виконання стягувач міг у строк до 27 грудня 2014 року.
47. Натомість судам не надано відомостей про звернення стягувача до суду у справі № 2-2332/10 із заявами про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дубліката виконавчого документа або заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження.
48. Відомості про оскарження стягувачем постанови державного виконавця від 26 жовтня 2013 року про повернення виконавчого документу з підстав передбачених пунктом 4 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV також відсутні.
49. За сукупності обставин вказаних у пунктах 46-48 цієї постанови, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про задоволення скарги ОСОБА_1, оскільки збереження арешту на все її нерухоме майно понад 10 років після повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону
№ 606-XIV, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та відсутності після грудня 2013 року дій стягувача, спрямованих на примусове виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 липня 2010 року у справі № 2-233210, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
50. З огляду на встановлені у розглядуваній справі обставини, посилання заявника на постанову Верховного Суду від 20 червня 2024 року у справі
№ 333/395/22 не спростовує висновки судів попередніх інстанцій у розглядуваній справі.
51. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у справі № 333/395/22, Верховний Суд вирішував питання щодо дій виконавця у випадку повернення виконавчого листа стягувачу через відсутність майна боржника, на яке можна звернути стягнення. В той час як у розглядуваній справі державний виконавець постановою від 26 грудня 2013 року повернув виконавчий документ стягувачу з інших підстав, а саме згідно із пунктом 4 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV (стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа).
52. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
53. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
54. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
55. Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.
56. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411
ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
57. Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду