Постанова
Іменем України
24 жовтня2024 року
м. Київ
справа № 824/94/23
провадження № 61-11765 ав 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого судді - Пророка В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Петрова Є. В., Ситнік О. М.,
за участю секретаря судового засідання - Дубась Д. О.,
учасники справи:
заявник (боржник у виконавчому провадженні)
-
ОСОБА_1 (не з`явилася),
представник заявника
-
адвокат Василюк Анатолій Павлович,
заінтересована особа (стягувач у виконавчому провадженні)
-
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАН КРЕДИТ" (не з`явилося),
заінтересовані особи (солідарні боржниці у виконавчому провадженні):
ОСОБА_2 (не з`явилася),
ОСОБА_3 (не з`явилася),
виконавець у виконавчому провадженні
-
приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овчаренко Микола Олександрович (не з`явився),
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеногопозовного провадження з повідомленням учасників апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року, постановлену суддею Невідомою Т. О.,
у справі за заявами ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів, виданих Київським апеляційним судом 22 вересня 2023 року, такими, що не підлягають виконанню у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН КРЕДИТ" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення штрафу за неналежне виконання договору іпотеки,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог заявника
1. Рішенням від 02 червня 2023 року Постійно діючий третейський суд при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" (далі - Третейський суд АВП "Бона Деа"; - рішення третейського суду від 02 червня 2023 року) вирішив:
1.1. стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН КРЕДИТ" (далі - ТОВ "ПАН КРЕДИТ") заборгованість за кредитним договором від 24 грудня 2021 року № КД-0037/12-21/3010 у сумі 1 485 803,56 грн;
1.2. стягнути частково нарахований штраф за неналежне виконання умов договору іпотеки, посвідченого 24 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. (зареєстрованим за № 12700) (далі - договір іпотеки), у розмірі основного зобов`язання, виконання якого забезпечене іпотекою, а саме - 655 500,00 грн;
1.3. стягнути понесені позивачем витрати на отримання правової допомоги у сумі 30 150,00 грн.
2. Ухвалою від 22 вересня 2023 року Київський апеляційний суд задовольнив заяву ТОВ "ПАН КРЕДИТ" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду від 02 червня 2023 року. Також суд стягнув з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТОВ "ПАН КРЕДИТ" судовий збір у сумі 447,33 грн - з кожного.
3. 22 вересня 2023 року Київський апеляційний суд видав відповідні виконавчі листи (далі - Виконавчі листи):
3.1. про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТОВ "ПАН КРЕДИТ": 1) заборгованості за кредитним договором від 24 грудня 2021 року № КД-0037/12-21/3010 у сумі 1 485 803,56 грн; 2) 655 000,00 грн частково нарахованого штрафу за неналежне виконання умов договору іпотеки у розмірі основного зобов`язання, виконання якого забезпечено іпотекою; 3) понесених витрат на отримання правової допомоги у сумі 30 150,00 грн.
3.2. про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТОВ "ПАН КРЕДИТ" судового збору у сумі 447,33 грн з кожного.
4. У січні та березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Київського апеляційного суду із вказаними заявами про визнання Виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Вона вважає, що Київський апеляційний суд не мав повноважень на розгляд цієї справи та порушив правила предметної юрисдикції під час вирішення питання про видачу Виконавчих листів - справа підсудна суду господарської юрисдикції, оскільки спір виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та стосується виконання відповідного правочину суб`єктів господарювання.
Короткий зміст судового рішення, прийнятого апеляційним судом як судом першої інстанції
5. Ухвалою від 20 травня 2024 рокуКиївський апеляційний суд (далі - Суд першої інстанції) відмовив у задоволенні зазначених заяв ОСОБА_1, поновив виконання за Виконавчими листами.
6. Суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "ПАН КРЕДИТ" укладало правочини з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як з фізичними особами. Доказів того, що ОСОБА_1 під час укладення відповідних договорів діяла як фізична особа-підприємець матеріали справи не містять. В матеріалах справи відсутні докази того, що надані ТОВ "ПАН КРЕДИТ" кошти у вигляді фінансового кредиту у формі кредитної лінії з лімітом у сумі 655 000,00 грн були витрачені на здійснення господарської діяльності. Тому, з урахуванням статей 483, 485 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у актуальній редакції далі - ЦПК України) ТОВ "ПАН КРЕДИТ" правильно звернулось у межах цивільної юрисдикції до Київського апеляційного суду з відповідною заявою.
7. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду щодо оцінки підстав визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, викладений у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, апеляційний суд виходив з такого.
8. Закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:
8.1. процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили; коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; предʼявлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на предʼявлення цього листа до виконання;
8.2. матеріально-правові (зобовʼязання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обовʼязку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобовʼязань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання).
9. Отже, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
10. Водночас словосполучення "або з інших причин", застосоване у частині другій статті 432 ЦПК України не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
11. Зазначені обставини заявниця апеляційному суду не довела, тому відсутні підстави для задоволення її заяв.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
12. У серпні 2024 року, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", ОСОБА_1 подала до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року, у якій вона просить поновити строк на апеляційне оскарження цього судового рішення, скасувати оскаржувану ухвалу Київського апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким її заяви про визнання виконавчих листів, виданих Київським апеляційним судом 22 вересня 2023 року у справі № 824/94/23, такими, що не підлягають виконанню задовольнити, зупинити виконання за Виконавчими листами щодо неї (виконавчі провадження НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 - зведене виконавче провадження № НОМЕР_3).
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
13. За своєю суттю доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до доводів її відповідних заяв, що, зокрема, Київський апеляційний суд, неналежним чином, на думку заявниці, не дослідивши докази у справі, безпідставно дійшов висновку про наявність його компетенції розглядати заяву ТОВ "ПАН КРЕДИТ", оскільки ця заява мала розглядатись у господарській юрисдикції.
14. Також в апеляційній скарзі з посиланням на процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України 06 листопада 1991 року № 1798-XII (у актуальній редакції далі - ГПК України), аналогічні пункту 2 частини третьої статті 376 ЦПК України, повторюються доводи заяви про відвід судді Невідомої Т. О. (т. 1, а. с. 232-233), поданої до Суду першої інстанції, з приводу якого ухвалою Київського апеляційного суду у складі судді Оніщука М. І. від 11 березня 2024 року (т. 1, а. с. 244-246) було відмовлено у задоволенні за необґрунтованістю.
15. 23 жовтня 2024 року через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи "Електронний суд" до Верховного Суду надійшли додаткові до усних пояснень, викладених у судовому засіданні 10 жовтня 2024 року, пояснення від ОСОБА_1, оформлені її представником - адвокатом Василюком А. П. Зокрема, представник ОСОБА_1 звертає увагу на те, що ЦПК України не передбачає оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 22 вересня 2023 року, тому заявниця скористалась заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, з метою виправлення допущеної, на її думку, помилки юрисдикції.
16. У судовому засіданні представник заявниці підтримав доводи апеляційної скарги та додаткових пояснень.
(2) Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
17. Інші учасники справи (у тому числі зазначеного третейського розгляду) правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на апеляційну скаргу не скористалися, у судове засіданні не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про розгляд справи повідомлялися належним чином.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
19. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом (частина четверта статті 4 ЦПК України). Цьому кореспондує частин перша статті 21 ЦПК України
20. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя та четверта статті 12 ЦПК України).
21. Відповідно до частини восьмої статті 19 ЦПК України суди розглядають, зокрема справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів.
22. Згідно із частиною другою статті 24 та частиною другою статті 351 ЦПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
23. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені у Главі 5 ЦПК України.
24. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).
25. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
26. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини перша та друга статті 367 ЦПК України).
27. Третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин (абзац другий статті 2 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV "Про третейські суди" (у актуальній редакції далі - Закон про третейські суди)).
(1) Фактичні обставини справи
28. Судом першої інстанції та Верховним Судом як судом апеляційної інстанції (в тій частині, у якій це не було зроблено Судом першої інстанції) були встановлені такі обставини цієї справи.
29. 24 грудня 2021 року між ТОВ "ПАН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № КД-0037/12-21/3010, відповідно до умов якого ТОВ "ПАН КРЕДИТ" зобов`язалось надати ОСОБА_1 фінансовий кредит у формі кредитної лінії з лімітом у сумі 655 000,00 грн з цільовим призначенням: "на створення (початок), розвиток, удосконалення приватної підприємницької діяльності Позичальником" (цілі не пов`язані з придбанням товарів або послуг для особистих потреб), в межах якого Позичальник ( ОСОБА_1 ) може отримувати будь-які суми кредиту на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші нараховані суми (за наявності підстав для їх нарахування) на умовах та в строки, встановлені цим кредитним договором (т. 1, а. с. 7-10).
30. 24 грудня 2021 року між ТОВ "ПАН КРЕДИТ", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором від 24 грудня 2021 року № КД-0037/12-21/3010 укладений Договір поруки № КД-0037/12-121/3010 (т. 1, а. с. 44).
31. 24 грудня 2021 року між ТОВ "ПАН КРЕДИТ", ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором від 24 грудня 2021 року № КД-0037/12-21/3010 укладений Договір поруки № КД-0037/12-21/3010 (т. 1, а. с. 45).
32. 24 грудня 2021 року між ТОВ "ПАН КРЕДИТ" та ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором від 24 грудня 2021 року № КД-0037/12-21/3010 укладений договір іпотеки (реєстровий № 12700), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. (т. 1, а. c. 46-47).
33. 24 грудня 2021 року між ТОВ "ПАН КРЕДИТ" та ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 укладені третейські угоди, відповідно до яких, правовідносини, що виникають між ними на підставі зазначених укладених правочинів, вирішуються Постійно діючим третейським судом при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" (т. 1, а. c. 11-13).
34. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" від 02 червня 2023 року у справі за позовом ТОВ "ПАН КРЕДИТ" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення штрафу за неналежне виконання договору іпотеки, вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТОВ "ПАН КРЕДИТ": заборгованість за кредитним договором від 24 грудня 2021 року № КД-0037/12-21/3010 у сумі 1 485 803,56 грн; частково нарахований штраф за неналежне умов договору іпотеки, посвідченого 24 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. (зареєстрованим за № 12700), у розмірі основного зобов`язання, виконання якого забезпечено іпотекою, а саме - 655 500,00 грн; понесені позивачем витрати на отримання правової допомоги у сумі 30 150,00 грн (т. 1, а. с. 3-4). Судам не надано доказів того, що це рішення третейського суду було скасоване.
35. Постійно діючий третейський суд при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Братиславська, 14 Б, офіс 203 (т. 1, а. с. 3, 43).
36. Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 824/94/23 вирішено задовольнити заяву ТОВ "ПАН КРЕДИТ", подану в його інтересах адвокатом Огородником Констянтином Ярославовичем, про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду від 02 червня 2023 року. Також вирішено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТОВ "ПАН КРЕДИТ" судовий збір у сумі 447,33 грн - з кожного (т. 1, а. с. 62-67). На виконання цього судового рішення Київським апеляційним судом виданий виконавчий лист щодо відповідного стягнення судового збору та на примусове виконання рішення третейського суду від 02 червня 2023 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТОВ "ПАН КРЕДИТ" (т. 1, а. c. 140, 219):
36.1. заборгованості за кредитним договором від 24 грудня 2021 року № КД-0037/12-21/3010 у сумі 1 485 803,56 грн;
36.2. 655 000,00 грн частково нарахованого штрафу за неналежне виконання умов договору іпотеки, посвідченого 24 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. (зареєстрованим за № 12700), у розмірі основного зобов`язання, виконання якого забезпечено іпотекою;
36.3. понесених витрат ТОВ "ПАН КРЕДИТ" на отримання правової допомоги у сумі 30 150,00 грн.
37. За виконавчим листом з приводу примусового виконання ОСОБА_1 рішення третейського суду від 02 червня 2023 року було відкрите виконавче провадження № 73219970, яка включене у зведене виконавче провадження № НОМЕР_3, а за виконавчим листом щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору у сумі 447,33 грн - № НОМЕР_2, яке включене до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3. Номер зведеного виконавчого провадження щодо виконання Виконавчих листів: № 73219970 (т. 1, а. c. 138, 139, 217, 218).
38. Відповідно до матеріалів справи № 824/94/23 ОСОБА_1 була обізнана про судове провадження у Київському апеляційному суді щодо надання дозволу на примусове виконання рішення третейського суду від 02 червня 2023 року, приймала у ньому участь (т. 1, а. с. 31, 33, 54-55, 56, 59-61).
(2) Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції як суду першої інстанції
(2.1) Щодо оскарження юрисдикції видачі виконавчого документа
39. Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. А відповідно до частин другої та третьої статті 8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
40. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина друга статті 124 Конституції України).
41. Стаття 129 Конституції України у пункті 1 та 9 своєї частини другої передбачає, що основними засадами судочинства, зокрема є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; обов`язковість судового рішення. Також необхідно звернути увагу, що після внесень Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон від 02 червня 2016 року № 1401-VIII) змін у Конституцію України забезпечення апеляційного перегляду справи є обов`язковим без жодних виключень, оскільки пункт 8 частини другої містить наступне формулювання однієї з основних засад судочинства: "забезпечення права на апеляційний перегляд справи". Попередня редакція цього нормативного положення Конституції України передбачала забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених Законом.
42. Згідно із статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
43. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (частини друга, сьома та десята статті 10 ЦПК України).
44. Частина третя статті 21 ЦПК України передбачає, що рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ЦПК України.
45. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (згідно із частиною другою статті 23 ЦПК України).
46. Водночас згідно із частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України 06 листопада 1991 року № 1798-XII (у актуальній редакції далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1); 2) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону про третейські суди, якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті (пункт 11).
47. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (частина друга статті 24 ГПК України).
48. Згідно із частиною першою статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови та судові накази. Цьому нормативному положенню кореспондує частина перша статті 232 ГПК України.
49. Відповідно до частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема щодо: виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню (пункт 25); відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу (пункт 37); повернення заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу (пункт 38); повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу (пункт 39). Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
50. Частина перша статті 255 ГПК України передбачає, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема: про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (пункт 23); про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду (пункт 31); про повернення заяви про скасування рішення третейського суду (пункт 32); про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду (пункт 33). Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина третя статті 255 ГПК України).
51. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, зокрема якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню (пункт 1 частини першої статті 358 ЦПК України).
52. Згідно із частиною першою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (частина друга статті 432 ЦПК України).
53. Розділ VIII ЦПК України присвячений, зокрема провадженням у справах про оскарження рішень третейських судів. Так частини перша та третя статті 454 ЦПК України передбачає, що сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом. Відповідно до статті 457 ЦПК України справа про оскарження рішення третейського суду розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін. При розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду. Справа розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цим розділом ЦПК України.
54. До постановлення ухвали за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду будь-яка сторона має право в установлені законом порядку та строки звернутися до цього ж суду із заявою про видачу виконавчого листа (надання дозволу) на виконання цього ж рішення. До заяви про видачу виконавчого листа (надання дозволу) на виконання рішення третейського суду застосовуються загальні вимоги, передбачені статтею 484 ЦПК України (згідно із частиною восьмою статті 457 ЦПК України).
55. У свою чергу глава 4 "Провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів" розділу IX "Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів" ЦПК України присвячений саме наданню дозволу на примусове виконання рішень третейських судів. Частина перша статті 483 передбачає, що питання видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом (частина друга статті 483 ЦПК України).
56. Частина третя статті 485 встановлює, що при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 486 ЦПК України. До постановлення ухвали по суті поданої заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду будь-яка сторона третейського розгляду в установлені законом порядку та строки має право звернутися до суду із заявою про скасування цього ж рішення та просити розглянути його спільно із заявою про надання дозволу на виконання цього рішення в одному провадженні (частина п`ята статті 485 ЦПК України).
57. За результатами розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду суд постановляє ухвалу про видачу виконавчого листа або про відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, встановленими ЦПК України для ухвалення рішення (згідно із частиною першою статті 487 ЦПК України).
58. У свою чергу частина перша статті 356 ГПК України передбачає, що за результатами розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд постановляє ухвалу про видачу наказу або про відмову у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, передбаченими ГПК України для ухвалення рішення.
59. Однак відповідно до частини третьої статті 487 ЦПК України в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції, може бути оскаржена сторонами ухвала суду про відмову у видачі виконавчого листа.
60. На противагу цьому частина третя статті 356 ГПК України встановлює, що ухвала господарського суду про видачу або відмову у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції.
61. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (у актуальній редакції далі - Закон про виконавче провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
62. Пункт 1 частини першої статті 3 Закону про виконавче провадження передбачає, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
63. У цій справі Верховному Суду не надані докази того, що рішення третейського суду від 02 червня 2023 року було скасоване, або оскаржувалось заявницею. Зокрема, представник заявниці пояснив в судовому засіданні, що його довірителька не зверталася з заявою про скасування рішення третейського суду.
64. Аналіз зазначених вище норм права вказує на те, що дослівно ЦПК України, на відміну від ГПК України, не передбачає апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
65. Однак право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України не може бути обмежене за критерієм юрисдикції. Тобто не може ГПК України передбачати можливість апеляційного оскарження ухвали про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, а ЦПК України - ні. Верховний Суд вважає, що невідповідність між частиною третьою статті 485 ЦПК України та частиною третьою статті 356 ГПК України, не має юридичного обґрунтування та є результатом технічної помилки у нормотворчій техніці складання ЦПК України, яка не може впливати на суть конституційних прав особи. У даному випадку апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду має відбуватись на підставі застосування судом апеляційної інстанції частин другої та сьомої статті 10 ЦПК України, з урахуванням прямої дії норм Конституції України, а не пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України.
66. У разі порушення вимог щодо юрисдикції при постановленні судом першої інстанції ухвали про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду ця невідповідність вимогам статті 263 ЦПК України має усуватись шляхом апеляційного оскарження саме ухвали суду першої інстанції про видачу цього виконавчого листа, а не за заявою про визнання його таким, що не підлягає виконанню, реалізація якої передбачає інші цілі, визначені ЦПК України.
67. Відповідно до частини першої статті 258 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду є судовим рішення, яке є обовʼязковим, у тому числі до виконання, на підставі пункту 9 частини другої статті 129 та статті 129-1 Конституції України. ЦПК України не передбачає скасування ухвали суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду шляхом задоволення заяви про визнання цього виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
68. Судове рішення, яке набрало законної сили, не може бути переглянуте в іншому судовому процесі з підстав допущення під час розгляду справи порушень норм процесуального права, зокрема і у спосіб визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, адже такі порушення підлягають перевірці під час перегляду справи судом вищестоящої інстанції за скаргою особи, яка стверджує про зазначені порушення. Протилежний підхід нівелює один з основних принципів верховенства права, а саме остаточність і необхідність виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
69. Оскільки правовий висновок Верховного Суду України про те, що Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає можливість апеляційного оскарження ухвали суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, викладений у постанові від 17 лютого 2016 року у справі з провадженням № 6-2743 цс 15, стосувався іншої редакції цього Кодексу та був зроблений до внесення відповідних змін у статтю 129 Конституції України Законом від 02 червня 2016 року № 1401-VIII, Верховний Суд не бачить необхідності його врахування для розгляду цієї справи.
70. Водночас Верховний Суд також не бере до уваги свій правовий висновок щодо неможливості апеляційного оскарження ухвали про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, викладений у постановах від 04 березня 2020 року та від 10 червня 2021 року у справі № 755/7381/15-ц, який зроблений у порядку касаційного перегляду ухвали про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, постановленої за попередньою редакцією Цивільного процесуального кодексу України, оскільки керується більш актуальними своїми правовими висновками щодо можливості апеляційного перегляду цієї ухвали відповідно до нової редакції ЦПК України, які випливають із постанов Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 824/60/21, від 30 червня 2022 року у справі № 824/296/21, від 10 серпня 2023 року у справі № 824/29/23, від 14 вересня 2023 року у справі № 824/25/23, від 16 травня 2024 року у справі № 824/129/23.
71. У відповідних заявах та апеляційній скарзі заявниця посилається на порушення своїх прав доступу до суду та ефективного засобу правового захисту в національному органі, але без пояснення того, яким саме чином видача Виконавчих листів цивільним судом, а не господарським судом, створює це порушення по суті, враховуючи чинність рішення третейського суду від 02 червня 2023 року та участь ОСОБА_1 у судовому процесі щодо видачі Виконавчих листів.
72. З урахуванням цього Верховний Суд вважає за потрібне зауважити, що законодавство України, зокрема і ЦПК України, і ГПК України, якщо заявниця вважає саме господарську юрисдикцію належною, передбачає право заявниці звертатися до суду з оскарженням самого рішення третейського суду від 02 червня 2023 року, якщо вона вважає, що воно порушує її права. Саме скасування цього рішення третейського суду може бути законною підставою для визнання виконавчого документа, виданого на його виконання, таким, що не підлягає виконанню, у тому числі й похідних виконавчих документів - щодо примусового стягнення судового збору за розгляд судом відповідної заяви.