ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 199/7530/22
провадження № 61-13707св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про захист прав споживача, визнання відмови у видачі коштів протиправною, стягнення коштів
за касаційною скаргою адвоката Васильєва Павла Сергійовича як представника ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2023 року у складі судді Авраменка А. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року у складі колегії суддів:Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Халаджи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною відмову відповідача у видачі коштів у розмірі 2 550 000,00 російських рублів, а також стягнути з Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (далі - АТ "ПУМБ", банк) на його користь ці кошти у валюті російських рублів або їх еквівалент у гривні.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, після смерті якого він успадкував квартиру АДРЕСА_1, російська федерація, на яку 24 липня 2018 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.
31 січня 2022 року успадковану квартиру позивач продав через свого представника за 2 550 000,00 російських рублів, які мали бути зараховані на банківський рахунок позивача, відкритий у відповідача. 07 лютого 2022 року підписано передавальний акт та на рахунок позивача перераховані ці кошти, які одразу були тимчасово заблоковані через фінансовий моніторинг.
23 лютого 2022 року за наслідком надання позивачем документів щодо походження коштів, ці кошти вдало пройшли фінансовий моніторинг, однак у їх видачі позивачу було відмовлено відповідачем на підставі пункту 17 постанови правління Національного банку України (далі - НБУ) № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 06 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване безпідставністю заявлених вимог.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 09 серпня 2023 року апеляційну скаргу адвокат Васильєва П. С. як представника ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог. Відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі та в межах тимчасових нормативних обмежень у роботі банківської системи в період запровадження воєнного стану, введених у зв`язку з потребами загального інтересу суспільства, а саме - у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, запровадженням воєнного стану на всій території України, для забезпечення захисту національних інтересів України.
Короткий зміст вимог касаційних скарг, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Васильєв П. С. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № 591/6819/20, від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 05 вересня 2022 року у справі № 519/2-5034/11; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 17 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" у подібних правовідносинах.
На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Постанова НБУ не є законом, тому не підпадає під поняття законодавчих обмежень. Основним актом цивільного законодавства України є ЦК України. Суди оскаржувані рішення обґрунтували постановою правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану". НБУ у розрізі статті 100 Конституції України, частини першої статті 2 Закону України "Про Національний банк України" не є іншим органом державної влади, тому НБУ не може приймати нормативно правові акти у розрізі статті 4 ЦК України. Крім того, постанова НБУ почала діяти вже після того як позивач набув право власності на гроші, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
04 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, який є батьком позивача.
24 липня 2018 року позивач як спадкоємець батька отримав свідоцтво про право на спадщину за законом № 50АБ1414895 на квартиру АДРЕСА_1, російська федерація.
31 січня 2022 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Дмитровського нотаріального округу Московської області за реєстровим № 13/22-п/50/2022-3-149, позивач продав спірну квартиру. За умовами цього договору вартість продажу квартири склала 3 400 000,00 російський рублів, з яких 2 550 000 російських рублів мали бути переведені на рахунок позивача, відкритий у відповідача.
Виконання умов договору купівлі-продажу посвідчено укладенням між сторонами передавального акта від 07 лютого 2022 року.
07 лютого 2022 року кошти від продажу квартири в розмірі 2 550 000,00 російських рублів надійшли на банківський рахунок позивача, що був відкритий у відповідача, однак були заблоковані через проведення фінансового моніторингу з метою встановлення їх походження.
21 березня 2022 року позивач звернувся до відповідача з вимогою, в якій зазначив, що 23 лютого 2022 року спірні кошти за наслідками проведеного фінансового моніторингу були розблоковані, однак видані позивачу не були, в зв`язку із чим позивач просив терміново повернути ці кошти в повному обсязі в еквіваленті національної валюти або в доларах США чи євро. 02 травня 2022 року позивач повторно звернувся до відповідача із аналогічними вимогами.
06 травня 2022 року банк повідомив позивача, що задовольнити вимогу неможливо, оскільки пунктом 17 постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року банкам заборонено здійснювати будь-які валютні операції з використанням російських рублів.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Згідно з частинами першою, другою статті 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.
Відповідно до частин першої та третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Отже, правовідносини щодо здійснення платіжних операцій за поточним рахунком є договірними, до яких мають бути застосовані, зокрема, як загальні положення ЦК України про зобов`язання та договір, так і банківські правила, якими є нормативно-правові акти у сфері банківської діяльності.
Частиною першою статті 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням