ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 366/744/20
провадження № 51-947 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, жителя АДРЕСА_1,
виправданого за пред`явленим йому обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Іванківського районного суду Київської області від 13 липня 2020 року ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано за ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 345 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю в його діях складу кримінальних правопорушень.
2. Київський апеляційний суд ухвалою від 16 листопада 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.
3. Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов`язків та погрози насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків за таких обставин.
4. 20 лютого 2020 року приблизно о 05:30 на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" прикордонним нарядом " Прикордонний патруль" у форменому одязі та з табельною вогнепальною зброєю в складі: помічника начальника відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" з адміністративно-юрисдикційної діяльності - начальника групи ІНФОРМАЦІЯ_4 лейтенанта поліції ОСОБА_7, начальника відділення повітряної розвідки відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" 1 категорії ІНФОРМАЦІЯ_4 старшого лейтенанта ОСОБА_8, старшого техніка відділення повітряної розвідки відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" 1 категорії ІНФОРМАЦІЯ_4 прапорщика ОСОБА_9 на чолі з першим заступником начальника відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" 1 категорії ІНФОРМАЦІЯ_4 капітаном ОСОБА_10, які, згідно зі ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів", є працівниками правоохоронного органу, на березі річки Тетерів між селами Лапутьки та Страхолісся Іванківського району Київської області було виявлено легковий автомобіль ЗАЗ-110206, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, є ОСОБА_11, жителька АДРЕСА_2 ), без водія.
5. Після цього, старшим прикордонного наряду ОСОБА_10 було прийнято рішення про наближення до зазначеного вище автомобіля, що був на березі річки Тетерів без будь-якої особи, в тому числі водія, з метою встановлення особи останнього та подальшого уточнення мети знаходження останнього в контрольованому прикордонному районі, перевірки документів, що підтверджують особу, а також, з огляду на поширені факти зайняття незаконним рибним промислом в цій місцевості, для перевірки, огляду автомобіля на предмет наявності заборонених знарядь лову та незаконно здобутих водних живих об`єктів.
6. Наблизившись до автомобіля, і дочекавшись, доки з води на беріг річки на резиновому човні виплив ОСОБА_6, прикордонний патруль підійшов до легкового автомобіля. Старший прикордонного наряду ОСОБА_10, який був у форменому одязі та з табельною вогнепальною зброєю, представився, назвавши своє прізвище, ім`я та по батькові, посаду, і повідомив особі, що вона перебуває у прикордонній смузі, де, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147, діють вимоги прикордонного режиму та, відповідно до приписів ст. 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу" і Положення про прикордонний режим, висловив законну вимогу пред`явити в прикордонній смузі документ, який посвідчує особу громадянина України, та надати для зовнішнього огляду транспортний засіб, на що ОСОБА_6 не відреагував.
7. У цей же день близько 06 години в ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на опір працівникові правоохоронного органу під час виконання службових обов`язків. 20 лютого 2020 року близько 06 години, реалізуючи цей злочинний умисел, ОСОБА_6 на законну вимогу працівників прикордонного патруля повторно не відреагував, документів не надав, усвідомлюючи, що перед ним перебувають саме працівники правоохоронного органу у форменому одязі з табельною вогнепальною зброєю, які виконують свої службові обов`язки, з метою перешкоджання їм виконанню службових обов`язків з охорони громадського порядку та охорони державного кордону в грубій формі відмовив у виконанні законних вимог.
8. Після цього ОСОБА_6, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на вчинення опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними своїх службових обов`язків, вчинив активну протидію здійсненню працівниками правоохоронного органу своїх службових обов`язків, яка виразилася в тому, що він усупереч законним вимогам, без надання можливості оглянути транспортний засіб, розпочав рух на легковому автомобілі ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, у напрямку АДРЕСА_3 та таким чином здійснив спробу втечі з місця пригоди, у зв`язку з чим
ОСОБА_10, з метою протидії спробі втечі, вхопив автомобіль за водійські двері та звернувся з вимогою заглушити двигун і залишитися на місці події, проте
ОСОБА_6, продовжуючи свої протиправні дії, не вимикаючи двигуна, привів автомобіль у рух та протягнув ОСОБА_10 за автомобілем на відстань близько
50 м і, дочекавшись, коли останній відчепився, на легковому автомобілі залишив місце пригоди.
9. У зв`язку з цим старшим прикордонного наряду ОСОБА_10 було прийнято рішення на переслідування ОСОБА_6, якого за допомогою службового автомобіля наздогнали на АДРЕСА_3, після чого на службовому автомобілі заблокували йому рух.
10. Крім того, 20 лютого 2020 року приблизно о 05:30 на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" прикордонним нарядом " Прикордонний патруль" у форменому одязі та з табельною вогнепальною зброєю в складі: помічника начальника відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" з адміністративно-юрисдикційної діяльності - начальника групи ІНФОРМАЦІЯ_4 лейтенанта поліції ОСОБА_7, начальника відділення повітряної розвідки відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" 1 категорії ІНФОРМАЦІЯ_4 старшого лейтенанта ОСОБА_8, старшого техніка відділення повітряної розвідки відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" 1 категорії ІНФОРМАЦІЯ_4 прапорщика ОСОБА_9 на чолі з першим заступником начальника відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" 1 категорії ІНФОРМАЦІЯ_4 капітаном ОСОБА_10, які, згідно зі ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів", є працівниками правоохоронного органу, на березі річки Тетерів між селами Лапутьки і Страхолісся Іванківського району Київської області було виявлено легковий автомобіль ЗАЗ-110206, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, є ОСОБА_11 жителька АДРЕСА_2 ), без водія.
11. Після цього, старшим прикордонного наряду ОСОБА_10 було прийнято рішення про наближення до зазначеного вище автомобіля, що був на березі річки Тетерів без будь-якої особи, в тому числі водія, з метою встановлення особи останнього та подальшого уточнення мети знаходження останнього в контрольованому прикордонному районі, перевірки документів, що підтверджують особу, а також, з огляду на поширені факти зайняття незаконним рибним промислом в цій місцевості, для перевірки, огляду автомобіля на предмет наявності заборонених знарядь лову та незаконно здобутих водних живих об`єктів.
12. Наблизившись до автомобіля, і дочекавшись, доки з води на беріг річки на резиновому човні виплив ОСОБА_6, прикордонний патруль підійшов до легкового автомобіля. Старший прикордонного наряду ОСОБА_10, який був у форменому одязі та з табельною вогнепальною зброєю, представився, назвавши своє прізвище, ім`я та по батькові, посаду, і повідомив особі, що вона перебуває у прикордонній смузі, де, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147, діють вимоги прикордонного режиму та, відповідно до приписів ст. 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу" і Положення про прикордонний режим, висловив законну вимогу пред`явити в прикордонній смузі документ, який посвідчує особу громадянина України, та надати для зовнішнього огляду транспортний засіб, на що ОСОБА_6 не відреагував.
13. У цей же день близько 06:05 у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення погрози застосуванням насильства щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків. 20 лютого 2020 року близько 06:50 ОСОБА_6, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення погрози застосуванням насильства щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, на законну вимогу працівників прикордонного патруля повторно не відреагував, документів не надав, усвідомлюючи, що перед ним перебуває саме працівник правоохоронного органу у форменому одязі з табельною вогнепальною зброєю, який виконує свої службові обов`язки, з метою перешкоджання працівникам прикордонної служби виконанню ними службових обов`язків з охорони громадського порядку та охорони державного кордону, здійснив погрози застосуванням щодо старшого прикордонного наряду - першого заступника начальника відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" 1 категорії ІНФОРМАЦІЯ_4 капітана ОСОБА_10 фізичного насильства, а саме усно та жестами висловив погрози заподіянням побоїв, а також тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням останнім своїх службових обов`язків.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. У касаційній скарзі з доповненнями прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
15. Обґрунтовуючи своє прохання, прокурор заперечує висновки апеляційного суду, який погодився з висновками місцевого суду, щодо:
- недопустимості протоколу огляду місця події від 20 лютого 2020 року, оскільки він був складений до внесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань і органи досудового розслідування не зверталися до слідчого судді в порядку
статей 233, 234 КПК, а також у зв`язку з тим, що слідчий без долучення спеціаліста, без виготовлення відбитків та зліпків самостійно визначив, що сліди протектора коліс відповідають протекторам автомобіля марки ЗАЗ Таврія;
- неналежності протоколів проведення слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_10, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7 і ОСОБА_12 через те, що вони не мають жодного доказового підґрунтя;
- недопустимості протоколу огляду відеозапису від 22 лютого 2020 року та відеофайлу під назвою MOV005.mp4, який створений 20 лютого 2020 року, тривалістю 2 хвилини 11 секунд, оскільки зазначений запис до рапорту капітана ОСОБА_10 від 20 лютого 2020 року не долучався, а був наданий прокурором під час розгляду провадження судом.
16. Указує, що зазначені висновки апеляційного суду спростовуються матеріалами кримінального провадження та положеннями КПК.
17. Крім того, прокурор не погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність у діяннях ОСОБА_6 об`єктивної та суб`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 345 КК.
18. Зазначає, що ОСОБА_6 відмовився надавати свій транспортний засіб для огляду на законну вимогу прикордонного наряду під час виконання ним своїх службових обов`язків та розпочав рух на автомобілі всупереч законним вимогам,
а ОСОБА_10, який у цей час вхопив двері автомобіля та звертався з вимогою заглушити двигун і залишатися на місці події, ОСОБА_6, продовжуючи рух, протягнув за автомобілем на відстань 50 м, доки той не відпустив двері. Це, на думку прокурора, свідчить про наявність у ОСОБА_6 прямого умислу на вчинення опору працівникам правоохоронного органу.
19. Про висловлення ОСОБА_6 погроз на адресу ОСОБА_10 стверджував останній у судовому засіданні, такі ж показання надали і свідки ОСОБА_8, ОСОБА_7 і ОСОБА_12, однак апеляційний суд залишив їх поза увагою.
20. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, оскільки не містить відповідей на всі доводи поданої прокурором апеляційної скарги.
Позиції учасників судового провадження
21. Прокурор підтримав касаційну скаргу.
Мотиви Суду
22. Заслухавшидоповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
23. Статтею 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
24. Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
25. Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
26. За змістом ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
27. Зазначені положення узгоджуються зі змістом ч. 2 ст. 17 КПК, відповідно до якої ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
28. Статтею 373 КПК передбачено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, зокрема, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
29. Постановляючи виправдувальний вирок у цьому кримінальному провадженні, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК, суд першої інстанції зазначив, що сторона обвинувачення не довела наявності в діях ОСОБА_6 об`єктивної та суб`єктивної сторони складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2
30. Прокурор, не погоджуючись із вироком місцевого суду щодо ОСОБА_6, подав апеляційну скаргу, в якій ставив питання про скасування виправдувального вироку та ухвалення нового обвинувального вироку. Також прокурор заявив клопотання про повторне дослідження письмових доказів і допит потерпілого та свідків.
31. Апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за апеляційною скаргою прокурора, ретельно перевірив викладені в ній доводи, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, та правильно зазначив про законність, обґрунтованість та вмотивованість виправдувального вироку щодо ОСОБА_6, тобто встановив, що вирок суду ухвалено відповідно до вимог ст. 370 КПК.
32. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що апеляційний суд, задовольнив клопотання прокурора, повторно дослідив усі наявні в матеріалах кримінального провадження письмові докази, допитав свідків і дослідив показання, надані потерпілим у суді першої інстанції, заслухав ОСОБА_6 .
33. Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що ОСОБА_6 органами досудового розслідування обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 345 КК, тобто у вчиненні опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов`язків та погрози насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
34. Проте об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК, характеризується: 1) діянням - опором будь-якій із осіб, що є потерпілими за змістом ст. 342 КК; 2) обстановкою вчинення кримінального правопорушення
- під час виконання службових обов`язків представником влади. При цьому опір, зокрема, працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, у розумінні ст. 342 КК, - це активна фізична протидія здійсненню відповідними працівниками своїх обов`язків.
35. Також цей суд правильно вказав, що опір характеризується такими ознаками: 1) полягає в активних діях; 2) дії винного спрямовані на організм потерпілого, полягають у застосуванні фізичної сили до нього; 3) ці дії перешкоджають (протидіють) виконанню потерпілим своїх функцій, реалізації повноважень; 4) дії винного вчинені в момент виконання потерпілим покладених на нього обов`язків.
36. Разом з тим суди правильно зазначили, що опір необхідно відрізняти від злісної непокори, за яку передбачено відповідальність за ст. 185 (Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця) Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). За змістом цієї статті злісна непокора - це відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Адміністративна відповідальність за вказані дії настає за відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи. Опір, на відміну від злісної непокори, може полягати в таких, наприклад, діях, як спроба вирватися при затриманні, перешкоджання законному застосуванню сили.
37. Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК, може бути виражена в погрозі вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна. Кримінальна відповідальність за зазначеною статтею настає у випадку вчинення погрози вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
38. При цьому під погрозою насильством необхідно розуміти погрозу заподіяти потерпілому побої, тілесні ушкодження, вчинити інші насильницькі дії тощо. Погроза може виявлятися у висловлюванні (усно, письмово, із застосуванням технічних засобів), а також у жестах або інших діях, за допомогою яких винний залякує потерпілого вчиненням вбивства, застосуванням до нього чи його близьких родичів насильства або знищенням чи пошкодженням його майна або майна близьких родичів. Для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 345 КК України необхідна наявність реальних підстав побоювання потерпілим виконання погрози зі сторони обвинуваченого, тобто того, що такі дії обвинуваченим можуть бути реально виконані.
39. Суб`єктивна сторона обох кримінальних правопорушень характеризується виною у формі прямого умислу.
40. Так, погоджуючись із висновком місцевого суду про недоведення, що в діянні ОСОБА_6 є склад зазначених кримінальних правопорушень, апеляційний суд правильно послався на показання ОСОБА_6, який не заперечував, що між ним і працівниками прикордонної служби мала місце сутичка, однак зазначив, що того дня він перебував на рибалці, через деякий час, після того як він вийшов із води, із-за кущів вискочили чотири працівники прикордонної служби, які були з автоматами та почали до нього кричати, вони його знали, оскільки в них була копія його паспорта. При цьому повідомив, що ніхто з них не пред`явив йому своїх документів, а потерпілий ОСОБА_10 без його дозволу заглушив двигун його автомобіля. Оскільки він був сам на місці події і переживав про своє життя, то попередив, що викликав працівників поліції і чекає на них і працівників прикордонної служби в найближчому населеному пункті. Коли він сів у свій автомобіль ОСОБА_10 повис на дверях, ніяких наслідків він не хотів завдати. До того ж прикордонники спустили шини на його автомобілі, тому він не міг швидко їхати. Прикордонники його залякують уже близько року.
41. Варто зазначити, що, як убачається з матеріалів кримінального провадження, сам потерпілий ОСОБА_10 стверджував, що будь-яких тілесних ушкоджень на ньому немає. При цьому і потерпілий, даючи показання в суді першої інстанції, і свідок ОСОБА_7, який був допитаний у суді апеляційної інстанції, зазначали, що стосовно поведінки ОСОБА_6 було складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП.
42. Потерпілий і свідки також повідомили, що один із прикордонників здійснив кілька попереджувальних пострілів угору зі штатного пристрою для відстрілу гумових куль. Усі допитані судом апеляційної інстанції свідки ( ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ) стверджували, що в їх бік будь-яких погроз ОСОБА_6 не озвучував, однак він поводив себе агресивно, висловлювався нецензурною лайкою. Погрози стосувалися потерпілого ОСОБА_10 .
43. Також апеляційний суд повторно дослідив усі надані стороною обвинувачення докази, на підставі яких дійшов обґрунтованого висновку про те, що їх сукупність не містить відомостей, які б давали розумні підстави і підозри вважати, що ОСОБА_6 своїми діями вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 345 КК.
44. Ухвала апеляційного суду в цій частині відповідає положенням статей 370, 419 КПК.
45. З таким висновком погоджується і колегія суддів. Крім того, касаційна скарга не містить даних про те, що ОСОБА_6 мав умисел на вчинення опору працівникам прикордонної служби, натомість сам викликав працівників поліції та чекав їх у найближчому населеному пункті, як відсутні в матеріалах провадження і дані, що свідчили б про наявність у нього умислу на заподіяння погроз насильством.
46. Щодо доводів касаційної скарги прокурора в частині безпідставного визнання ряду письмових доказів недопустимими та неналежними колегія суддів зазначає таке.
47. Відповідно до ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
48. Статтею 85 КПК передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
49. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. За змістом ст. 86 КПК недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
50. Апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, аналогічні доводам його касаційної скарги щодо допустимості протоколу огляду місця події від 20 лютого 20220 року та протоколу огляду відеозапису від 22 лютого 2020 року та відеофайлу під назвою MOV_0005 mp4, який створений 20 лютого 2020 року о 12:49, а також щодо належності протоколів проведення слідчих експериментів з потерпілим ОСОБА_10 та свідками ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, та, з посиланням на норми чинного законодавства, умотивовано відмовив у їх задоволенні.
51. Так, погоджуючись із висновками місцевого суду, у частині недопустимості як доказу протоколу огляду місця події від 20 лютого 2020 року, апеляційний суд слушно зазначив, що з відеозапису до протоколу огляду місця події від 20 лютого 2020 року вбачається, що слідчий без участі спеціаліста, неозброєним оком, без виготовлення відбитків, зліпків, застосування інших приладів, визначив, на поверхні землі сліди протектора коліс автомобіля марки ЗАЗ Таврія та відстань волочіння - 50 метрів, що суперечить положенням ч. 7 ст. 237 КПК. При цьому, хоча у протоколі й зазначено про участь спеціаліста під час проведення огляду місця події, однак зазначений протокол не містить його підпису, а із відеозапису до протоколу не вбачається його присутності.
52. Щодо недопустимості протоколу огляду відеозапису від 22 лютого 2020 року та відеофайлу під назвою MOV_0005 mp4, що апеляційний суд слушно вказав, що зазначені докази було долучено прокурором у суді першої інстанції, а потерпілий повідомив, що зазначений відеофайл був створений (відзнятий) за допомогою мобільного телефону. Разом із тим, в рапорті першого заступника начальника відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " І категорії (тип Б) капітана ОСОБА_13 від 20 лютого 2020 року, яким він доповідав про обставини події в період з 19 на 20 лютого 2020 року з 04 до 10 години в населеному пункті Лапутьки на березі річки Тетерів, котрий направлявся для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, така інформація відсутня і вказаний запис до рапорту не долучався. Крім того, у матеріалах провадження відсутні посилання на підстави набуття цього запису, які б узгоджувалися з положеннями статей 56, 159, 220 КПК.
53. Погодився апеляційний суд й з висновками місцевого суду про неналежність протоколів проведення слідчих експериментів з потерпілим ОСОБА_10 та свідками ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, зазначивши, що у ході їх проведення вказані особи фактично надавали показання, водночас повідомлені ними відомості в повному обсязі не відтворюють усіх обставин подій, що мали місце 20 лютого 2020 року.
54. Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора у частині помилковості висновків судів попередніх інстанцій щодо недопустимості як доказу протоколу огляду місця події від 20 лютого 2020 року з тих підстав, що його проведено до внесення відомостей до ЄРДР. Відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до ЄРДР може бути проведений огляд місця події.
55. Однак ураховуючи те, що вказаний доказ суди визнали недопустимим й з інших підстав, а суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6, дійшов висновку, що зазначені докази не доводять наявності у діянні ОСОБА_6 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 345 КК, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для втручання у рішення судів попередніх інстанцій.
56. Апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК, та у порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, перевірив усі доводи апеляційної скарги прокурора та визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі відповідно до вимог ст. 419 КПК мотиви на їх спростування.
57. Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування ухвали апеляційного суду, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.
58. За наведених обставин підстав для задоволення касаційної скарги прокурора судом касаційної інстанції немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд