ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 199/6670/15-ц
провадження № 61-5913св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна,
стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни - адвоката Кувшинової Наталі Володимирівни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою про визнання незаконними дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О. О. (далі - приватний виконавець) щодо звернення стягнення на кошти, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Еліт Фінанс").
Скарга обґрунтована тим, що 20 липня 2021 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа (дублікат) № 199/6670/15-Ц від 18 червня 2021 року, який виданий Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором № 760240/ФЛ у сумі 97 436,21 дол. США та 844 442,06 грн.
26 липня 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належить боржнику.
12 серпня 2021 року приватний виконавець винесла постанову про зняття арешту з коштів на підставі заяви боржника з підтверджуючими документами про те, що арешт був накладений, в тому числі на рахунок НОМЕР_1, відкритий в АТ КБ "Приватбанк" для зарахування соціальної виплати, у зв`язку з чим виникла необхідність в припиненні арешту, накладеного на рахунок по соціальній виплаті.
07 вересня 2023 року на її рахунок НОМЕР_1, відкритий в АТ КБ "Приватбанк", надійшла соціальна виплата: соціальна допомога від Департаменту соціальної політики ДМР в розмірі 20 000,00 грн, які були автоматично списані АТ КБ "Приватбанк" на підставі платіжної інструкції № 2083 від 06 вересня 2023 року, всупереч прийнятої постанови про зняття арешту з коштів боржника від 12 серпня 2021 року. Проте звернення на таку виплату заборонено нормами чинного законодавства.
ОСОБА_1 зазначила, що вона направила до приватного виконавця заяву про повернення неправомірно стягнутих коштів.
Крім того, 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року "Про внесення змін до розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", яким врегульовано окремі питання примусового виконання рішень в умовах воєнного стану, які були порушені приватним виконавцем.
Просила суд:
визнати незаконними дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на кошти ОСОБА_1 в розмірі 20 000,00 грн, які стягнуті з рахунку НОМЕР_2, відкритого в АТ КБ "Приватбанк" на ім`я ОСОБА_1 ;
зобов`язати приватного виконавця вчинити дії щодо повернення неправомірно стягнутих коштів в розмірі 20 000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2, відкритий в АТ КБ "Приватбанк".
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладено на заявника.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що саме на банк, який виконує постанову про арешт коштів боржника, в силу положень частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладено визначення статусу коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку, та таке повідомлення банком здійснено (а. с. 46 звор.).
Оскільки на кошти, які зараховуються як соціальна виплата, та знаходяться на рахунку боржника, не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю, та після отримання від банку повідомлення такий арешт виконавцем знятий, що підтверджується постановою приватного виконавця від 12 серпня 2021 року (а. с. 12) та повторно не накладався, відсутні підстави для висновку про обґрунтованість скарги ОСОБА_1 . У зв`язку з чим для суду наявні підстави для постановлення ухвали про відмову в її задоволенні.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2024 року скасовано.
Скаргу ОСОБА_1 (боржник) про визнання незаконними дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на кошти, де стягувач ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" задоволено частково.
Визнано неправомірними дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на кошти ОСОБА_1 в розмірі 20 000,00 грн, які стягнуті з рахунку НОМЕР_2, відкритого в АТ КБ "Приватбанк" на ім`я ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини вимог скарги відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 26 березня 2022 набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", яким врегульовано окремі питання примусового виконання рішень в умовах воєнного стану. Вказаний розділ доповнено пунктом 10-2, в якому зокрема вказано: припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). В цьому законі вказано про припинення звернення стягнення на будь-які доходи боржника, а також пенсії, заробітні плати, стипендії в умовах воєнного стану.
Приватний виконавець порушила пункт 10-2 Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" щодо списання грошових коштів боржника на виконання рішення суду у період дії воєнного стану в Україні, а саме списання з рахунку боржника ОСОБА_1, на який вона отримує соціальні виплати, грошових коштів в сумі 20 000,00 грн - соціальна виплата, тому такі дії приватного виконавця є неправомірними, а вимоги скарги ОСОБА_1 в цій частині слід задовольнити.
Стосовно вимог скарги ОСОБА_1 про зобов`язання приватного виконавця вчинити дії щодо повернення неправомірно стягнутих коштів в розмірі 20 000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2, відкритий в АТ КБ "Приватбанк", слід зазначити, що суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися лише виконавцем. Зазначені кошти у розмірі 20 000,00 грн були списані з банківського рахунку ОСОБА_1 у рахунок погашення боргу за відповідним виконавчим листом на користь стягувача та були зараховані приватним виконавцем на виконання рішення суду у межах виконавчого провадження.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, про часткове задоволення вимог скарги ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
У квітні 2024 року представник приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О. О. - адвокат Кувшинова Н. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року в частині визнання неправомірними дії приватного виконавця; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії приватного виконавця в повному обсязі; ухвалу Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська - залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що з моменту списання, тобто з 07 вересня 2023 року, до моменту перерахування коштів на рахунок стягувача 09 вересня 2023 року, ані боржник, ані представник боржника до офісу приватного виконавця не з`явився, документального підтвердження щодо цільового використання рахунку й походження грошових коштів, що були списані з рахунку боржника, не надав. Приватний виконавець на момент списання та перерахування коштів не була обізнана, що на вказаному рахунку не перебуває інших коштів, окрім коштів соціальної допомоги.
Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.
Крім того, на АТ КБ "ПриватБанк" нормами статті 52 Закону N 1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту (списання) на кошти на ньому. АТ КБ "ПриватБанк" виконав платіжну інструкцію приватного виконавця шляхом списання коштів в примусовому порядку.
Протягом виконання виконавчого провадження боржником не вчинено жодних самостійних дій спрямованих на повне чи часткове виконання судового рішення.
У травні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу приватного виконавця, в якому просить залишити постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, що як вбачається із довідки АТ КБ "ПриватБанк" від 15 серпня 2023 року, вона має в АТ КБ "ПриватБанк" карту НОМЕР_3 ( НОМЕР_1 ), де отримує соціальні виплати. Крім того, згідно виписки по картці/рахунку НОМЕР_3 вбачається, що на цю карту надходять кошти з призначенням платежу як "Виплати Пенсійного фонду, пенсія", так і "Виплати Соціального фонду, соц. виплати". Вона непрацююча особа, яка здійснює догляд за своєю дочкою - інвалідом з дитинства, яка сама себе не може обслуговувати самостійно, та отримує відповідні виплати для підтримки більш-менш, наскільки це можливо на такі кошти, гідного життя її дочки.
Згідно з випискою по надходженням по картці/рахунку НОМЕР_3 за період 01.05.2023-17.10.2023 від 17 жовтня 2023 року № Е8О1НС25СВЕ271Р6 вбачається, що 05 вересня 2023 року відбулося поповнення її банківського рахунку на суму 20 000,00 грн (безготівкове поповнення, ДЕПАРТАМЕНТ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДМР).
Направляючи до банківської установи платіжну інструкцію про звернення стягнення на кошти, які знаходились на її соціальному рахунку НОМЕР_1, приватний виконавець Русецька О. О. була обізнана про статус її банківського рахунку, оскільки ще у 2021 році нею винесено відповідну постанову про зняття арешту з цього рахунку на підставі підтверджуючих документів про те, що арешт накладений в тому числі на рахунок № НОМЕР_4, відкритого в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" для зарахування соціальної виплати.
Щодо доводів заявника касаційної скарги, що кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу, то у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) Велика Палата Верховного Суду переглянула наведений висновок, відступивши від нього, та зазначила, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника - фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, тоді арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Отже, висновок, викладений у постанові Верховного Суду, на яку посилається заявник в касаційній скарзі, не є актуальним, а тому не підлягає застосуванню.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (порушення норм процесуального права).
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що рішення суду апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання незаконними дій приватного виконавця щодо звернення стягнення на кошти. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини
Суди встановили, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року у справі № 199/6670/15-ц за позовом ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором частково задоволено позовні вимоги ПАТ КБ "Надра". Стягнено солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором № 760240/ФЛ у сумі 97 436,21 дол. США та 844 442,06 грн, що складаються з: 50 809,61 дол. США - заборгованість за сумою кредиту; 46 626,60 дол. США - заборгованість по процентам; 844 442,06 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості. В частині стягнення суми штрафу відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року залишено без змін.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська від 04 березня 2021 року задоволено заяву ТОВ "ФК "Еліт Фінанс", де первісний стягувач ПАТ КБ "Надра", боржники ОСОБА_1, ОСОБА_2, про заміну стягувача у виконавчих листах та видачу дублікату виконавчого листа по справі. Замінено стягувача у виконавчих листах № 199/6670/15 у цивільній справі за позовом ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - з ПАТ КБ "Надра" на його правонаступника ТОВ "ФК "Еліт Фінанс". Видано дублікати виконавчих листів Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська № 199/6670/15 щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором № 760240/ФЛ у сумі 97 436,21 дол. США та 844 442,06 грн, що складаються з: 50 809,61 дол. США - заборгованість за сумою кредиту; 46 626,60 дол. США - заборгованість по процентам; 844 442,06 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, та щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" судових витрат в розмірі 1 827,00 грн та з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" судових витрат в сумі 1 827,00 грн.
18 червня 2021 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська було видано дублікат виконавчого листа № 199/6670/15-ц.
20 липня 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання дубліката виконавчого листа № 199/6670/15-ц.
26 липня 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1
10 серпня 2021 року ОСОБА_1 приватному виконавцю надано заяву про зняття арешту з рахунку НОМЕР_1, оскільки на зазначений арештований рахунок боржник отримує соціальні виплати.
12 серпня 2021 року приватний виконавець винесла постанову про зняття арешту з коштів на підставі заяви боржника з підтверджуючими документами про те, що арешт був накладений, в тому числі на рахунок НОМЕР_1, відкритий в АТ КБ "Приватбанк" для зарахування соціальної виплати.
05 вересня 2023 року на рахунок № НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 та відкритий в АТ КБ "Приватбанк", надійшла соціальна виплата - соціальна допомога від Департаменту соціальної політики ДМР в розмірі 20 000,00 грн.
06 вересня 2023 року приватний виконавець направила до АТ КБ "Приватбанк" платіжну інструкцію № 2083.
07 вересня 2023 року вказані кошти були списані банком з рахунку № НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 та відкритий в АТ КБ "Приватбанк", деталі операції - стягнення відповідно до виконавчого провадження.
14 вересня 2023 року на адресу приватного виконавця надано заяву боржник ОСОБА_1 звернулася із заявою щодо визначення поточного рахунку НОМЕР_2 для здійснення видаткових операцій, відкритого в АТ КБ "Приватбанк".
До заяви надано довідку АТ КБ "Приватбанк", що на рахунок отримуються соціальні виплати, також на вказаний рахунок можуть бути зараховані будь-які інші виплати (переказ).
15 вересня 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій, яку направлено до банківської установи на виконання.
21 вересня 2023 року на адресу приватного виконавця надійшло повідомлення з АТ КБ "Приватбанк", згідно з яким постанова про визначення рахунку для здійснення видаткових операцій стосовно ОСОБА_1 не виконана, оскільки здійснення видаткових операцій не обмежено, рахунок активний.
Із банківської виписки АТ КБ "Приватбанк" про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 від 13 вересня 2023 року вбачається, 07 вересня 2023 року було здійснено списання грошових коштів у сумі 20 000,00 грн з рахунку № НОМЕР_1, деталі операції - стягнення відповідно до виконавчого провадження.
Позиція Верховного Суду
Однією з фундаментальних засад судочинства та конституційних цінностей закріплених в Конституції України визначено обов`язковість судових рішень (пункт 9 статті 129 Конституції України).
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (частина перша статті 447 ЦПК України).
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2019 року у справі № 905/2458/16 зазначено, що "принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження"). Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення".
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (частина четверта статті 24 Закону України "Про виконавче провадження").
За змістом частини другої статті 48 цього Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
На допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також втратою годувальника (стаття 72 вказаного Закону).
Перелік інших виплат, на які не може бути звернено стягнення, наведений у частині першій статті 73 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до підпункту 3 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону (в редакціїЗакону від 11 квітня 2023 року № 3048-IX, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зазначено, що:
"7.13. З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
7.14. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".
7.15. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").
7.16. Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. З установлених судами обставин вбачається, що рахунок боржника № НОМЕР_1, на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.
7.17. Також ПАТ "ПУМБ", на яке нормами статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 Провадження № 14-218цс21 вказано, що "не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується".
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
суд першої інстанції зробив правильний висновок, що саме на банк, який виконує постанову про арешт коштів боржника, в силу положень частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладено визначення статусу коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку. Разом з тим, як підставу відмови у задоволенні скарги суд зазначив, що оскільки на кошти, які зараховуються як соціальна виплата, та знаходяться на рахунку боржника, не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю, та після отримання від банку повідомлення такий арешт виконавцем знятий, що підтверджується постановою приватного виконавця від 12 серпня 2021 року (а. с. 12) та повторно не накладався, відсутні підстави для висновку про обґрунтованість скарги ОСОБА_1 ;
суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 оскаржила дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на кошти в розмірі 20 000,00 грн, які стягнуті з рахунку НОМЕР_2, відкритого в АТ КБ "Приватбанк" - 07 вересня 2023 року, а не дії щодо накладення / зняття арешту на цей рахунок, які здійснювалися приватним виконавцем у 2021 році;
апеляційний суд вважав, що приватний виконавець порушила пункт 10-2 Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" щодо списання грошових коштів боржника на виконання рішення суду у період дії воєнного стану в Україні, а саме списання з рахунку боржника ОСОБА_1, на який вона отримує соціальні виплати, грошових коштів в сумі 20 000,00 грн - соціальна виплата, тому такі дії приватного виконавця є неправомірними;
апеляційний суд не врахував, що Законом України від 11 квітня 2023 року № 3048-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану", який набрав чинності 06 травня 2023 року, пункт 10-2розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення"викладений в новій редакції, за яким на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні припиняється звернення стягнення лише на пенсію та стипендію боржників; по своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим, виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення;
суди встановили, що 05 вересня 2023 року на рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк", який належить ОСОБА_1, надійшла соціальна виплата від Департаменту соціальної політики ДМР в розмірі 20 000,00 грн; 06 вересня 2023 року приватний виконавець направила до АТ КБ "Приватбанк" платіжну інструкцію № 2083 на суму боргу - 3 845 749 грн; 07 вересня 2023 року банком списані кошти з рахунку № НОМЕР_1, деталі операції - стягнення відповідно до виконавчого провадження; згідно наданої боржником довідки АТ КБ "Приватбанк", на вказаний рахунок отримуються соціальні виплати, також на вказаний рахунок можуть бути зарахована будь-яка інша виплата (переказ);
суди не звернули уваги, що скарга боржника та установлені судами обставини справи не свідчать про те, що приватний виконавець звернув стягнення на кошти, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, або на рахунок із спеціальним режимом використання або інший рахунок, звернення стягнення на які заборонено законом; банківська установа, на яку нормами статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладений обов`язок визначати можливість накладення арешту на кошти на рахунку або списання коштів в примусовому порядку, платіжну інструкцію приватного виконавця виконала, тобто не визначила кошти на ньому у відповідній сумі такими, на які законом заборонено звертати стягнення.
За таких обстави суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1, проте частково помилився щодо мотивів такої відмови. У зв`язку із цим постанову апеляційного суду в оскарженій частині належить скасувати, а ухвалу суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині.