ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 912/944/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Селянського фермерського господарства
"Грозана Володимира Івановича" - Бірюкова А.О.,
Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району
Кіровоградської області - Флорі А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2024 (у складі колегії суддів: Мороз В.Ф. (головуючий), Коваль Л.А., Чередко А.Є.)
та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.10.2023 (суддя Кабакова В.Г.) у частині задоволених позовних вимог
у справі № 912/944/23
за позовом Селянського фермерського господарства "Грозана Володимира Івановича"
до Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області
про визнання неправомірною відмови у поновленні договорів, визнання поновленими договорів, визнання додаткових угод укладеними,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року Селянське фермерське господарство "Грозана Володимира Івановича" (далі - СФГ " Грозана Володимира Івановича") звернулося до суду з позовом до Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (далі - Мар`янівська сільська рада) про визнання неправомірною відмови у поновленні договорів оренди землі, визнання поновленими договорів оренди землі та визнання додаткових угод до договору оренди землі укладеними у редакції, наведеній у позовній заяві.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем права позивача на поновлення договорів оренди землі відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 06.10.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2024, позов задоволено частково. Визнано поважними причини неподання заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду та поновлено пропущений строк на подання заяви. Залишено без розгляду позовні вимоги, які стосуються земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 18,8560 га (кадастровий номер 3523184000:02:000:9061). Визнано додаткові угоди до договорів оренди землі, зареєстрованих 04.03.2011 у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК: за №352318404000003 і №352318404000006 на земельну ділянку загальною площею 3,3800 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9060 та земельну ділянку загальною площею 35,0020 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9065, укладених між Мар`янівською сільською радою та СФГ " Грозана Володимира Івановича", укладеними в редакції, наведеній у резолютивній частині рішення. У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у червні 2024 року Мар`янівська сільська рада подала касаційну скаргу, у якій, (із урахуванням нової редакції касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 912/944/23 за касаційною скаргою Мар`янівської сільської ради з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.09.2024.
СФГ " Грозана Володимира Івановича" у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просило залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні спору судами попередніх інстанцій установлено, що 04.03.2011 між СФГ "Грозана Володимира Івановича" та Маловисківською районною державною адміністрацією Маловисківського району Кіровоградської області укладено договори оренди землі:
№352318404000003 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,3800 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9060;
№352318404000005 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею загальною площею 18,8560 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9061;
№352318404000006 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею загальною площею 35,0020 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9065.
Ці договори 04.03.2011 зареєстровані у Маловисківському районному відділі КРФЦЦЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 04.03.2011.
У пункті 8 договорів передбачено, що договори укладено на 10 років. Після закінчення строку договорів орендар має переважне право поновлення їх на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договорів повідомити письмово орендодавця про намір продовжити їх дію.
Предметом оренди за цими договорами є земельні ділянки площею 3,3800 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9060, площею 18,8560 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9061 та площею 35,0020 га кадастровий номер 3523184000:02:000:9065.
Розпорядником цих земельних ділянок на час звернення до суду є Мар`янівська сільська рада.
СФГ " Грозана Володимира Івановича" відповідно до пункту 8 зазначених договорів оренди та статті 33 Закону України "Про оренду землі" звернулося до Головного управління Держгеокадасту в Кіровоградській області з листом-повідомленням про поновлення договорів оренди землі зазначених земельних ділянок та отримав відповідь від 20.08.2020, за змістом якої ці земельні ділянки відносяться до земель комунальної власності, тому відповідно до статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК) Головне управління Держгеокадастру не є розпорядником цих земель, а також зазначено, що листи-повідомлення направлено передчасно в розумінні статті 33 Закону України "Про оренду землі".
01.02.2021 СФГ " Грозана Володимира Івановича" звернулося з листом-повідомленням до Мар`янівської сільської ради про поновлення договорів оренди землі на новий строк, до якого було долучено проєкти додаткових угод з умовами: орендна плата - 12%, термін договору - 7 років.
18.02.2021 Мар`янівською сільською радою прийнято рішення № 153 про поновлення договорів оренди зазначених земельних ділянок Цим же рішенням постановлено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок, зазначених у пункті 1, щодо терміну оренди земельних ділянок, замінивши " 10 років" на " 17 років" (тобто продовжено на 7 років), встановлено річну орендну плату в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Доручено голові СФГ "Грозана Володимира Івановича" укласти з Мар`янівською сільською радою додаткові угоди про поновлення договорів оренди від 04.03.2011 та зареєструвати їх.
У подальшому рішенням Мар`янівської сільської ради від 29.06.2021 № 273 "Про внесення змін до рішення від 18.02.2021 № 153 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" внесено зміни до рішення від 18.02.2021 № 153, у т.ч. у пункті 1 виключено текст " - за № 352318404000005, загальною площею 18,8560 гектарів (кадастровий номер 3523184000:02:000:9061) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".
Мар`янівська сільська рада проекти додаткових угод, долучених СФГ " Грозана Володимира Івановича" до листа-повідомлення від 01.02.2021 про поновлення договорів оренди землі на новий строк, не підписала та не повернула.
СФГ " Грозана Володимира Івановича" в повному обсязі виконує обов`язки за договорами оренди землі та своєчасно сплачує орендну плату. На даний час продовжує користуватися земельними ділянками.
Мар`янівська сільська рада у листі від 24.04.2023 № 400 після чергового звернення СФГ " Грозана Володимира Івановича" всупереч вимогам пункту 8 договорів оренди земельних ділянок, статті 33 Закону України "Про оренду землі" та рішення п`ятої сесії восьмого скликання Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 18.02.2021 № 153 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" повідомила позивача про відмову в поновленні (підписанні) договорів оренди землі та укладенні (підписанні) додаткових угод.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача із зазначеним позовом до суду.
Суди попередніх інстанцій позов задовольнили та дійшли висновку про доведення позивачем у встановленому процесуальним законом порядку підстав для задоволення позову.
У поданій касаційній скарзі Мар`янівська сільська рада в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень послалася на те, зокрема, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосували положення статті 33 Закону України "Про оренди землі" та не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права при вирішенні спорів у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 12.09.2023 у справі № 910/21144/21, від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц. Так, скаржник посилається на те, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися ті обставини, що саме позивачем допущено порушення порядку поновлення договорів оренди землі на новий строк, а саме не надано проєкти додаткових угод, що виключає можливість орендодавця підписати або погодити додаткові угоди до договорів оренди землі, надані орендарем після закінчення їх дії.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши оскаржене судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України "Про оренду землі".
За змістом статей 1, 2 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
ЗК визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Закон України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції на 04.03.2011) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI, чинній з 12.03.2011) передбачала, зокрема, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (частина 6).
За приписами частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а положення частини 9 цієї статті передбачали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 наведено правові висновки, за якими частини п`ята та шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин: за загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 зазначеного Закону, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду. Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону України "Про оренду землі", розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення. Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій-восьмій, одинадцятій статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.
Тож статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).
16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.
Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту: "Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 зазначив, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті).
При цьому Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина 6 попередньої редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі") тепер регулюється статтею 126-1 ЗК.
За змістом частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції станом на лютий 2021 року) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції).
Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (як у попередній, так і у чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.
У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.
Суд зауважував, що відповідно до статті 3 ЦК принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 ЦК.
У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що позивач в межах строку звернувся до відповідача з листом від 01.02.2021 про поновлення договорів оренди землі, в додатках до якого зазначено по три примірники додаткових угод; на вказаному листі стоїть штамп вхідної кореспонденції Мар`янівської сільської ради.
Звернення позивача від 01.02.2021 щодо поновлення договорів на новий строк було розглянуто відповідачем.
За наслідками розгляду листа-повідомлення позивача про поновлення зазначених договорів оренди землі на новий строк, відповідачем 18.02.2021 на п`ятій сесії восьмого скликання Мар`янівської сільської ради прийнято рішення № 153 про поновлення договорів оренди земельних ділянок, зареєстрованих 04.03.2011 у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК, та вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок, зазначених у пункті 1 цього рішення щодо терміну оренди земельних ділянок та розміру річної орендної плати, а саме поновлено на 7 років зазначені договори оренди землі з встановленням річної орендної плати в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі.
Відповідачем не було прийнято рішення про відмову у такому продовженні й у строк до 04.04.2021 (протягом місяця з дня закінчення строку дії договорів оренди) орендодавець не надіслав позивачу лист-повідомлення про заперечення у поновленні договорів оренди землі, отже такі дії відповідача кваліфікуються як згода на продовження з позивачем орендних правовідносин щодо орендованих земельних ділянок.
Доводи відповідача про неотримання листа позивача з проєктами додаткових угод судами визнано неспроможними, оскільки відсутність підпису уповноваженого представника на штампі і реєстрація за вхідним номером № 63 іншого листа, є способом організації діловодства відповідача, при цьому ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Позивач скористався правом на поновлення спірних договорів оренди, а відповідний орган місцевого самоврядування прийняв рішення про поновлення договорів, що вказує на те, що сторони узгодили можливість поновлення цих договорів на відповідних умовах.
З урахуванням наведеного, вирішуючи спір, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин у справі та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а відповідач, порушуючи законні права орендаря щодо укладення додаткових угод, ухиляється від вчинення відповідних дій, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення суду першої інстанції.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.
Як вже зазначалось, підставою касаційного оскарження Мар`янівська сільська рада зазначила пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосували положення статті 33 Закону України "Про оренди землі" та не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права при вирішенні спорів у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 12.09.2023 у справі № 910/21144/21, від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц.
Так, посилаючись на правові висновки, наведені у зазначених постановах Верховного Суду, доводи скаржника фактично зводяться до того, що належним оформленням орендних правовідносин є укладення додаткової угоди до договору, проте у спірних правовідносинах, на думку скаржника, позивачем не було вчинено передбачених законом дій у визначеній процедурі (надання проєктів додаткових угод), за якою завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди.
Проте, як зазначалося вище, судами попередніх інстанцій установлено обставини дотримання позивачем певної процедури, необхідної для поновлення договорів оренди землі відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі", у тому числі надання відповідачу проєктів додаткових угод до договорів оренди землі у відповідній редакції, і саме не вчинення відповідних дій відповідачем з укладення таких угод стало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.
За таких обставин висновки, зроблені в оскаржуваних судових рішеннях у справі № 912/944/23, у якій подано касаційну скаргу, не свідчать про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які послався скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами за інших установлених фактичних обставин, які зумовили прийняття відповідного рішення.
При цьому висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання додаткових угод до договорів оренди землі укладеними у спірних правовідносинах за встановлених конкретних обставин цієї справи не суперечать висновкам Верховного Суду щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", у наведених скаржником постановах.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що цитування скаржником окремих висновків, наведених у зазначених вище постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, а зміст зазначених скаржником постанов не свідчить про застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.
З урахуванням встановлених фактичних обставин у справі, що розглядається, зазначені скаржником доводи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій наведених норм матеріального та процесуального права з огляду на підстави оскарження є необґрунтованими, отже, підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, що стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом, фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до норм статті 300 ГПК зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.
Посилання у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального закону щодо надання оцінки поданим відповідачем доказам і запереченням проти позову Верховний Суд вважає формальними, адже в оскаржуваних судових рішеннях відповідачу було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.
Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог - без змін.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд