Постанова суду № 916/1719/22 від 12.09.2024 про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити штучну водойму

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1719/22

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду: Рогач Л. І. - головуюча, Багай Н. О., Берднік І. С., Волковицька Н. О., Дроботова Т. Б., Зуєв В. А., Краснов Є. В., Мачульський Г. М., Міщенко І. С., Могил С. К., Случ О. В., Чумак Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

прокурора - Сімаченко А. О.,

позивача - не з`явився

відповідача-1 - Багно В. С.,

відповідача-2 - Балан М. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 (суддя Цісельський О. В.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 (судді Колоколов С. І., Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.)

у справі за позовом керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації

до Кілійського міжрайонного управління водного господарства, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайагросервіс"

про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити штучну водойму.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації (далі - Ізмаїльська РДА, позивач) з позовом до Кілійського міжрайонного управління водного господарства (далі - Кілійське МУВГ, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайагросервіс" (далі - ТОВ "Дунайагросервіс", відповідач-2), в якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просив визнати недійсним договір від 31.07.2020 № 407 з біологічного очищення (біомеліорації) каналу "Тупіковий" та зобов`язати ТОВ "Дунайагросервіс" звільнити штучну водойму канал "Тупіковий" площею 6 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

1.2. На обґрунтування позову Прокурор зазначив, що договір від 31.07.2020 з біологічного очищення (біомеліорації) каналу "Тупіковий" за своєю природою є прихованим договором позички державного майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом. Під виглядом діяльності з "біологічного очищення штучної водойми" ТОВ "Дунайагросервіс" фактично отримало у безкоштовне користування строком до 2040 року (з можливістю пролонгації договору на 15 років) штучну водойму каналу "Тупіковий" площею 6 га для здійснення аквакультури.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Розпорядженням Кілійської районної Ради народних депутатів від 25.06.1999 № 6/69 Придунайському управлінню каналів, захисних споруд та водоймищ м. Ізмаїл Ізмаїльського району передано в постійне користування земельну ділянку площею 522,4 га для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об`єктів та споруд водного господарства. На підставі цього розпорядження видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД № 000322 від 01.02.2001, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 47. На цій земельній ділянці знаходиться, зокрема, канал "Тупіковий" довжиною 2000 м, шириною по дну 20 м, по верху 30 м.

2.2. У 2020 році задля поліпшення стану водних об`єктів Науково-дослідним інститутом "Держводекологія" були розроблені програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського МУВГ" та "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу каналу "Тупіковий" Кілійського МУВГ" і введені в дію біомеліоративні заходи на водних об`єктах Управління, серед яких канал "Тупіковий".

2.3. Програми було розроблено на підставі Патенту на корисну модель № 101959 "Спосіб покращення природної якості води та ефективності роботи спеціальних об`єктів водозабезпечення шляхом створення природно-штучного біомеліоративного комплексу", зареєстрованого 12.10.2015 Державною службою інтелектуальної власності України.

2.4. Відповідно до протоколу від 27.07.2020 № 9 технічної ради Кілійського МУВГ з розгляду листа ТОВ "Дунайагросервіс" щодо реалізації Програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського МУВГ", вирішено погодити ТОВ "Дунайагросервіс" пропозицію щодо наміру проведення робіт з біомеліорації на каналі "Тупіковий" при дотриманні та виконанні умов Програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського МУВГ" в частині робіт з біомеліорації на каналі "Тупіковий", а також доручено юрисконсульту підготувати проект відповідного договору.

2.5. Кілійське МУВГ (Замовник) та ТОВ "Дунайагросервіс" (Виконавець) 31.07.2020 уклали договір № 407 з біологічного очищення (біомеліорації) каналу "Тупіковий", відповідно до пункту 1.1 якого за завданням Замовника Виконавець зобов`язався на свій ризик виконати та здати Замовнику в установлений договором строк роботи, а Замовник зобов`язався надати Виконавцю у часткове користування для цілей цього договору канал "Тупіковий" Кілійського МУВГ (фронт робіт) і прийняти від Виконавця роботи.

2.6. Роботи, вказані у пункті 1.1 договору, - це роботи з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) каналу "Тупіковий" загальною площею водного дзеркала 6 га шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори та іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору.

2.7. При виконанні робіт сторони керуються Програмою "Створення природно-штучно біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського МУВГ", розробленою на підставі Патенту на корисну модель № 101959, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015 (надалі іменується "Програма").

2.8. Риби-меліоратори та раки в даному договорі є власністю Виконавця і виступають інструментом (матеріально-товарними цінностями (МТЦ) виконання робіт для досягнення мети договору.

2.9. Згідно з пунктом 1.2 договору метою договору є максимально можлива очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто та зоопланктону, інших домішок біологічного походження з метою зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості та збереження об`ємів води.

2.10. Пунктами 1.3, 1.4 договору встановлено, що склад, обсяги і строки робіт, що доручаються Виконавцю для виконання, визначені календарним графіком робіт (додаток до договору № 1). Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт шляхом внесення змін до календарного графіка робіт.

2.11. Відповідно до пункту 1.6 вказаного договору біоресурси не знаходяться у водосховищі в умовах природної волі та не підпадають під дію Закону України "Про рибне господарство", Закону України "Про аквакультуру".

2.12. У виконавця не виникає прав власності на водний об`єкт, ця угода не приховує передачу його в оренду виконавцю (пункт 1.7 договору).

2.13. Пунктом 2.1 договору визначено, що наслідком виконаних робіт за даним договором є біологічне очищення водойми від надлишкової рослинності та біоперешкод, пригнічення розвитку різних груп гідробіонтів та зниження трофності водойми.

2.14. Згідно з пунктами 4.1- 4.3 договору Виконавець розпочне виконання робіт протягом 10 днів з дня надання Замовником водойми (фронту робіт). Невід`ємною частиною договору є Календарний графік робіт, в якому визначаються дати початку та завершення етапів робіт, обумовлених договором. Датою завершення робіт вважається дата закінчення договору. Виконавець може достроково завершити деякі етапи виконання робіт і здати їх Замовнику, якщо це не знизить якість робіт і не матиме негативного впливу на кінцевий результат ефективної експлуатації природно-штучного біомеліоративного комплексу.

2.15. Водойма надається Виконавцю в порядку, передбаченому договором, і оформлюється відповідним актом приймання-передачі (пункт 6.1 договору).

2.16. За умовами пункту 6.4 договору Виконавець дотримується вимог щодо регулювання водних біоресурсів ПШБК за віковими і видовими групами, передбачених Програмою, або які є науково-оптимальними в конкретних умовах задля забезпечення найбільш ефективного механізму досягнення мети договору.

2.17. Як передбачено пунктом 6.5 договору, Виконавець здійснює оновлення популяції біомеліораторів (вилучення старшовікових видів риб та раків). Терміни, обсяги, порядок вилучення, а також вселення риб-меліораторів, раків та їх результати оформлюються актами.

2.18. Виконавець з моменту укладання договору здійснює контрольні вилови з метою визначення кількісного, видового та вікового складу водних гідробіонтів. Вживає заходи з метою виявлення та попередження інфекційних та інвазійних захворювань гідробіонтів (пункт 6.6 договору).

2.19. Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що приймання-передача робіт проводиться в порядку, встановленому чинним законодавством України та договором, та оформлюється актом приймання-передачі (додаток № 2 до договору).

2.20. Відповідно до умов пункту 7.6 договору роботи приймаються щороку до 29 грудня року, в якому виконувались роботи.

2.21. Згідно з підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 договору Замовник зобов`язаний забезпечити своєчасну, відповідно до календарного графіка робіт передачу Виконавцю фронту робіт, передати у той же час інші необхідні для виконання договору вихідні дані, передбачені договором.

2.22. При цьому Виконавець зобов`язаний у строк, визначений умовами договору, Програми, вимогами чинного законодавства та іншими вимогами, що звичайно ставляться до такого виду робіт, виконати передбачені договором роботи та забезпечити охорону майнової цілісності ПШБК (підпункти 8.4.1, 8.4.3 пункту 8.4 договору).

2.23. Крім того, підпунктом 8.4.17 пункту 8.4 договору передбачено, що виконавець зобов`язаний протягом дії договору відповідно до вимог Програми здійснювати вилов з урахуванням біологічних показників для рослиноїдних риб та раків. А також, за необхідності, проводити вилов хижих та малоцінних видів риби відповідно до вимог Програми.

2.24. Цей договір набирає чинності з моменту прийняття на баланс Кілійського МУВГ гідротехнічної споруди (канал "Тупіковий") згідно з наказом Держводагентства від 25.06.2020 № 95-б "Про безоплатну передачу державного майна", про що Замовник зобов`язується письмово повідомити Виконавця у місячний термін та діє до 31.12.2040, у разі, якщо до 01.05.2040 жодна зі сторін письмово не заявить про намір закінчити договір, він вважається продовженим (пролонгованим) строком на 15 років на тих самих умовах (пункт 11.1 договору).

2.25. На виконання умов договору 31.07.2020 сторонами також було підписано додатки до договору, зокрема:

- додаток № 1 "Календарний графік робіт" - Графік формування ПШБК на каналі "Тупіковий", в якому, в тому числі, погоджено вид біомеліоранта, кількість, наважка, термін вселення та режими температур;

- додаток № 5 "Акт прийому-передачі фронту робіт", за змістом якого Замовник передає, а Виконавець приймає водойму площею водного дзеркала 6 га каналу "Тупіковий" (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору;

- додаток № 6 "Календарний план показників ефективної експлуатації ПШБК на 2020- 2023 роки".

2.26. Згідно з додатком № 7 "Формування ПШБК на каналі "Тупіковий" до вказаного договору канал "Тупіковий" проходить територією Лісківської с/р Кілійського району Одеської області. Він є продовженням каналу "Міжколгоспний", бере початок від шлюзу "Тупіковий" і закінчується входом в Стенцівсько-Жебріянівські плавні. Довжина каналу 2000 м, ширина - по дну 20, по дзеркалу 30 м (6 га). Об`єм води в каналі непостійний, залежить від рівня води в р. Дунай при відкритому шлюзі "Тупіковий" і від рівня води в Стенцівсько-Жебріянівських плавнях при закритому шлюзі. Канал забезпечує транспортування Дунайської прісної води для водообміну Стенцівсько-Жебріянівських плавнів. Між каналом "Міжколгоспний" та каналом "Тупіковий" встановлений шлюз "Тупіковий", який регулює водообмін в Стенцівсько-Жебріянівських плавнях.

2.27. Окрім того, підписанням даного додатку № 7 сторони погодили нормативні показники формування ПШБК на каналі "Тупіковий" та зазначили, що у наступні роки вселення відбуватиметься за результатами іхтіологічних, гідрохімічних та гідробіологічних досліджень. Сторони також погодили, що у наступні роки відбуватиметься обов`язкова заміна старшовікових особин риб-вселенців наважкою від двох кілограмів та вище з метою уникнення канібалізму, заморів та перезариблення водного об`єкта; вилучення старшовікових груп вселенців відбуватиметься на третій рік від першого року вселення водних біоресурсів; вилучення старшовікових туводних хижих видів риб (окунь, щука, судак, сом тощо), які можуть становити загрозу для молоді вселених видів, відбуватиметься постійно, в спосіб та знаряддями лову, що зазначені в розділі 11 договору.

2.28. Відповідачами 30.09.2022 укладено та підписано угоду № 1 про внесення змін до договору № 407 з біологічного очищення (біомеліорації) каналу "Тупіковий", якою виклали деякі пункти договору та додатків до договору в новій редакції наступного змісту:

- пункт 1.1 "За завданням Замовника Виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати Замовнику в установлений договором строк роботи, а Замовник зобов`язується надати Виконавцю безперешкодний доступ до каналу "Тупіковий" Кілійського МУВГ" для цілей цього договору (фронт робіт) і прийняти від Виконавця роботи та погодити визначену договором винагороду";

- пункт 4.1 "Виконавець розпочне виконання робіт з дня забезпечення безперешкодного доступу Виконавця до водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком роботи";

- доповнено договір пунктом 6.7 "Додаткова (надлишкова) кількість риб меліораторів і раків, отриманих в процесі біологічного очищення водойми, є власністю Виконавця і використовується для відшкодування своїх витрат при виконанні робіт, що і вважається винагородою Виконавця за виконані роботи";

- підпункт 8.2.1 пункту 8.2 "Забезпечити своєчасний, безперешкодний доступ Виконавця до водойми (фронту робіт), передати у той же час інші необхідні вихідні дані відповідно до договору";

- п`ятий абзац додатку № 5 "Замовник надає Виконавцю безперешкодний доступ до водойми площею водного дзеркала 6 га каналу "Тупіковий" (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору".

2.29. Вважаючи, що наведений договір підряду/надання послуг за своєю природою є прихованим договором позички державного майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, Прокурор звернувся з цим позовом до суду.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 01.11.2022 відмовив у задоволенні позову.

3.2. Відмову в позові суд мотивував тим, що оспорюваний договір не відповідає ознакам договору позички, а є змішаним договором з елементами договорів надання послуг та підряду. Прокурор не надав належних та допустимих доказів щодо спрямованості волі сторін спірного договору на встановлення інших цивільно-правових відносин ніж ті, які передбачені цим договором, та настання між сторонами такого договору інших прав та обов`язків ніж ті, які передбачені оспорюваним договором.

3.3. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 16.02.2023 залишив без змін зазначене рішення суду.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. 10.03.2023 Прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 (повний текст складений 20.02.2023), в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

4.2. Підставами касаційного оскарження Прокурор зазначив неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 235, 827, 837, 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Наведене, на думку скаржника, свідчить про те, що суди застосували статті 203, 215, 235 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, від 15.05.2018 у справі № 906/854/17, та без урахування висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 07.09.2016 у справі № 6-1026цс16 щодо надання судами належної оцінки дійсній правовій природі відносин сторін за договором, умовам договору, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

4.3. Прокурор також звертає увагу на необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про те, що оспорюваний договір не може вважатися договором позички через відсутність підписаного між сторонами акта приймання-передачі земельної ділянки, а також через відсутність факту передачі прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки. У даному випадку неналежне оформлення відносин позички земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в безоплатне користування земельної ділянки і подібні висновки, але щодо договору оренди, зроблені у постановах Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 19.06.2019 у справі № 920/22/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 05.04.2018 у справі № 916/695/17, від 28.03.2018 у справі № 915/166/17.

4.4. Крім того, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 827, 837, 901 ЦК України, статті 51 Водного кодексу України (далі - ВК України) та статті 14 Закону України "Про аквакультуру" у подібних правовідносинах щодо фактичного передання державного майна - водного фонду (штучної водойми) у безоплатне довгострокове користування (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

4.5. Прокурор зазначає, що обставинами справи достовірно підтверджується те, що ТОВ "Дунайагросервіс" надано безкоштовно у користування на тривалий строк штучну водойму каналу "Тупіковий", яка останнім використовується для риборозведення, внаслідок чого між відповідачами фактично виникли правовідносини із позички державного майна. Наявність у договорі формальних умов договору підряду/надання послуг необхідно розцінювати як неналежне оформлення відносин із позички земельної ділянки із розташованим на ній водним об`єктом і є лише способом, завдяки якому досягається мета передачі в безоплатне користування спірної земельної ділянки у комплексі із водоймою.

4.6. Прокурор також надав пояснення, в якому зазначив, що відповідно до статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право розпоряджатися водним об`єктом - каналом "Тупіковим" у комплексі із земельною ділянкою належить Ізмаїльській РДА, а Управління щодо водного об`єкта - каналу "Тупіковий" має статус постійного землекористувача, в якого немає повноважень щодо його передання у вторинне користування (статті 92, 95, 96 ЗК України), і положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, в тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду), оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державою на здійснення таких функцій.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Відповідачі у відзивах на касаційну скаргу просять залишити без змін оскаржувані постанову та рішення судів попередніх інстанцій, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Рух справи

6.1. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2022.

6.2. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 14.06.2023 передав на розгляд Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду (далі - Палата) справу № 916/1719/22 за позовом керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської РДА до Кілійського МУВГ, ТОВ "Дунайагросервіс" про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити штучну водойму за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2022.

6.3. Колегія суддів, передаючи справу на розгляд Палати, врахувала, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, з огляду на що зазначила про необхідність уточнення та конкретизації висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо визначення обставин справи як підстави для направлення справи на новий розгляд у відповідній нормі ГПК України.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Палата заслухала суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідила наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірила на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та зазначає таке.

7.2. Відповідно до статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

7.3. За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд для встановлення фактичних обставин, необхідних для правильного вирішення справи, є недослідження судом зібраних у справі доказів, або допущення процесуальних порушень, внаслідок чого такі докази не були зібрані, або докази, які використані судом для встановлення відповідних обставин, є недопустимими.

7.4. Статтею 311 ГПК України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

7.5. Питання щодо застосування норм матеріального та процесуального права вирішується судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень.

7.6. За частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.7. У пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

7.8. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема, щодо їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності (статті 76- 79 ГПК України) суд виснує про доведеність чи недоведеність певних обставин.

7.9. Від встановлення судом обставин справи слід відрізняти правові висновки, які робить суд на підставі таких обставин, у тому числі оціночні.

7.10. Відсутність належних правових висновків в рішеннях судів попередніх інстанцій не означає невстановлення ними обставин справи. У таких випадках Верховний Суд має самостійно виправити помилки судів, а підстав для направлення справи на новий розгляд немає.

7.11. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 висловила правову позицію, відповідно до якої суд згідно з принципом "суд знає закон", з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує при прийнятті рішення саме такі норми матеріального права.

7.12. Керуючись принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час касаційного перегляду справи Верховний Суд має право самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин, за результатом чого використати свої повноваження, передбачені пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України, з метою дотримання принципів стабільності, остаточності судових рішень і розумних строків судового провадження.

7.13. Отже, у разі, якщо суди попередніх інстанцій під час розгляду справи дотрималися вимог процесуального права щодо зібрання та дослідження доказів і такі докази є допустимими та на підставі цих доказів встановлені обставини справи, але судами надано неправильну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, наслідком чого стало неправильне застосування норм матеріального права, тоді суд касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, наділений правом самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин, і, як зазначалося вище, використати свої повноваження, передбачені пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України, з метою дотримання принципів стабільності, остаточності судових рішень і розумних строків судового провадження.

Щодо вирішення спору по суті.

Щодо правової природи спірного договору.

7.14. Палата звертає увагу на те, що за обставинами справи, що розглядається, правильна кваліфікація судами правової природи спірного договору має вирішальне значення для прийняття рішення щодо обґрунтованості позовних вимог Прокурора та можливості їх задоволення.

7.15. За умовами спірного договору, який сторони самостійно визначили як договір з біологічного очищення (біомеліорації) каналу, як встановили суди попередніх інстанцій, за завданням Замовника (Кілійського МУВГ) Виконавець (ТОВ "Дунайагросервіс") зобов`язався на свій ризик виконати та здати Замовнику в установлений договором строк роботи, а Замовник зобов`язався надати Виконавцю у часткове користування для цілей цього договору канал "Тупіковий" Кілійського МУВГ (фронт робіт) і прийняти від Виконавця роботи.

При цьому зазначені роботи - це роботи з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) каналу "Тупіковий" загальною площею водного дзеркала 6 га шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору.

Таким чином, між сторонами договору склалися договірні відносини щодо використання каналу "Тупіковий" Кілійського МУВГ для виконання ТОВ "Дунайагросервіс" робіт, які є предметом спірного договору.

7.16. Принцип свободи договору є однією зі загальних засад цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) та полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

7.17. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

7.18. У свою чергу, за змістом статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

7.19. Господарські суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що оспорюваний договір не відповідає ознакам договору позички, а є змішаним договором з елементами договорів надання послуг та підряду, а Прокурор не надав належних та допустимих доказів щодо спрямованості волі сторін спірного договору на встановлення інших цивільно-правових відносин ніж ті, які передбачені цим договором, та настання між сторонами такого договору інших прав та обов`язків ніж ті, які передбачені оспорюваним договором.

7.20. При цьому суди, в тому числі, виходили з того, що відповідно до пункту 1.6 вказаного договору біоресурси не знаходяться у водосховищі в умовах природної волі та не підпадають під дію Закону України "Про рибне господарство", Закону України "Про аквакультуру".

Водночас Прокурор у касаційній скарзі посилається на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми ВК України, так і Закону України "Про аквакультуру" та, зокрема, є необхідність у формуванні відповідного правового висновку щодо фактичної передання державного майна штучної водойми у безоплатне довгострокове користування.

7.21. У контексті зазначених доводів Палата враховує, що принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру" (тут і далі норми Закону наводяться у редакції, діючій на дату укладення спірного договору 31.07.2020).

7.22. Статтею 2 Закону України "Про аквакультуру" передбачено, що законодавство України про аквакультуру ґрунтується на нормах Конституції України і складається з цього Закону, законів України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", "Про тваринний світ", інших законодавчих актів, міжнародних договорів України, які застосовуються в Україні в порядку, передбаченому Законом України "Про міжнародні договори України", та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

7.23. При цьому статтею 1 цього Закону України "Про аквакультуру" визначено основні терміни та їх значення, зокрема, рибогосподарської меліорації як комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію показників гідрологічного, гідрохімічного, гідробіологічного режимів та підвищення біологічної продуктивності водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, поліпшення умов природного відтворення та якісного складу гідробіонтів з метою їх збереження та раціонального використання.

7.24. У статті 18 Закону України "Про аквакультуру" зазначено, що рибогосподарська меліорація водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм здійснюється з метою цілеспрямованого підвищення їх біологічної продуктивності, поліпшення умов існування об`єктів аквакультури, поліпшення їх кількісних та якісних характеристик, регулювання чисельності малоцінних для товарного виробництва гідробіонтів.

Рибогосподарська меліорація здійснюється за такими основними напрямами: проведення днопоглиблювальних робіт та/або робіт з видалення донних відкладень; видалення зайвої водної рослинності; вселення об`єктів аквакультури, створення штучних донних ландшафтів з метою поліпшення екологічного стану водного об`єкта та умов природного відтворення водних біоресурсів; вилучення хижих і малоцінних видів водних біоресурсів з метою запобігання їх негативного впливу на об`єкти аквакультури; запобігання масовій загибелі гідробіонтів та ліквідація її наслідків.

Порядок здійснення рибогосподарської меліорації водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства.

В такий спосіб рибогосподарська меліорація є одним із різновидів діяльності в сфері аквакультури.

7.25. Водночас системний аналіз Закону України "Про аквакультуру" дозволяє зробити висновок про те, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду справи судами, у ньому не було передбачено необхідності укладення будь-яких договорів у сфері аквакультури, крім тих, що пов`язані з: користуванням частиною рибогосподарського водного об`єкта, акваторією (водним простором) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України для цілей аквакультури; користуванням гідротехнічними спорудами для цілей аквакультури; орендою частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України.

7.26. Так, статтею 14 Закону України "Про аквакультуру" "Особливості умов здійснення аквакультури та надання рибогосподарського водного об`єкта (його частини), рибогосподарської технологічної водойми, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також акваторії (водного простору) виключної (морської) економічної зони України в користування на умовах оренди для цілей аквакультури" закріплено, що:

1. Рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до ВК України.

Частини рибогосподарського водного об`єкта надаються в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі органами, які здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) відповідно до ЗК України, лише для розміщення плавучих рибницьких садків. У такому разі межі наданої в користування частини рибогосподарського водного об`єкта визначаються координатами відведеної акваторії. Відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюються.

2. Рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до ЗК України, за договором оренди землі (земель водного фонду).

При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди.

Надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми.

Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері рибного господарства.

3. Об`єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі.

Плата за користування на умовах оренди рибогосподарською технологічною водоймою складається з орендної плати за використання земельних ділянок та орендної плати за рибогосподарську технологічну водойму.

4. Надання в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, визначення їх меж (координат) для цілей аквакультури (марикультури) здійснюється Кабінетом Міністрів України.

При наданні Кабінетом Міністрів України юридичній чи фізичній особі в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також виключної (морської) економічної зони України органи, що відповідно до ЗК України здійснюють розпорядження земельними ділянками, можуть надавати юридичній чи фізичній особі в користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення.

При наданні Кабінетом Міністрів України в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також виключної (морської) економічної зони України відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюється.

5. Методика визначення розміру плати за використання на умовах оренди акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Методика визначення розміру плати за використання на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства.

6. Договір оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України укладається у письмовій формі.

Істотними умовами договору оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, що визначаються за згодою сторін, є: об`єкт оренди; строк дії договору; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України; умови і строки передачі об`єкта оренди суб`єкту аквакультури; умови збереження стану об`єкта оренди; умови повернення суб`єктом аквакультури об`єкта оренди; встановлені обмеження (обтяження) щодо використання об`єкта оренди; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

За згодою сторін у договорі оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України можуть конкретизуватися його умови.

7. Передача орендарем права на оренду частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України іншим суб`єктам господарювання забороняється.

8. У договорі оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України визначаються зобов`язання орендаря щодо здійснення ним заходів з охорони та недопущення погіршення екологічного стану рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, проведення меліоративних робіт тощо.

9. Державна реєстрація права оренди здійснюється відповідно до закону.

7.27. Палата звертає увагу на те, що господарські суди попередніх інстанцій встановили, що за умовами спірного договору було передбачено, що Водойма надається Виконавцю в порядку, передбаченому договором, і оформлюється відповідним актом приймання-передачі (пункт 6.1 договору).

Надалі між сторонами 30.09.2022 було укладено та підписано угоду № 1 про внесення змін до договору № 407 з біологічного очищення (біомеліорації) каналу "Тупіковий", якою виклали деякі пункти договору та додатків до договору в новій редакції наступного змісту:

- доповнено договір пунктом 6.7 "Додаткова (надлишкова) кількість риб меліораторів і раків отриманих в процесі біологічного очищення водойми є власністю Виконавця, і використовується для відшкодування своїх витрат при виконанні робіт, що і вважається винагородою Виконавця за виконані роботи";

7.28. Таким чином, за умовами спірного договору Кілійським МУВГ було надано ТОВ "Дунайагросервіс" саме право здійснювати діяльність з рибогосподарської меліорації у частині водного об`єкта з визначеними межами, без дотримання вимог статті 14 Закону України "Про аквакультуру".

7.29. Отже, за таких встановлених обставин договором № 407 з біологічного очищення (біомеліорації) також були врегульовані питання, пов`язані із використанням водного об`єкта та земельної ділянки під ним.

7.30. Відповідно до частини другої статті 3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

7.31. У такий спосіб відповідач-2 користується земельною ділянкою з водоймою для здійснення власної підприємницької діяльності, що відповідає визначенню оренди землі, наведеному у статті 1 Закону України "Про оренду землі". Аналогічно користування земельною ділянкою для здійснення власної підприємницької діяльності відповідає й меті зобов`язального договору тимчасового користування нею.

7.32. Водночас Кілійське МУВГ є лише постійним користувачем земельної ділянки та відповідно до приписів статей 122-124 ЗК України, статті 51 ВК України, статті 14 Закону України "Про аквакультуру" не наділено повноваженнями на розпорядження такою земельною ділянкою та передачу її в користування в т. ч. на умовах оренди, тобто не є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій.

Зазначене цілком узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, відповідно до якої державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право постійному користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений виключно відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Подібні правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 21.06.2019 у справі № 910/22880/17, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17, від 07.07.2021 у справі № 903/601/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21, від 21.03.2023 у справі № 917/1550/21.

Так само до повноважень Кілійського МУВГ не віднесено й право на надання дозволу щодо добування (вилову) риби та водних безхребетних (у тому числі старшовікових туводних хижих видів риб - окуня, щуки, судака, сома тощо).

7.33. При цьому, оцінюючи обсяг переданих прав, господарські суди попередніх інстанцій не враховано принцип nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet, який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам".

7.34. Узагальнюючи наведене вище, Палата не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у даному випадку за умовами договору жодних прав та обов`язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об`єктом ТОВ "Дунайагросервіс" передано не було, а Кілійське МУВГ продовжує володіти та користуватися каналом, який виконує, в тому числі, функції з постачання води, роботи з очищення якої проводяться ТОВ "Дунайагросервіс" на виконання умов договору, оскільки у цій справі відповідач-1 користується каналом для забору води, а відповідач-2 - для розведення і вилову риби. При цьому вид діяльності відповідача-2 зумовлює для нього необхідність оформлення користування земельною ділянкою разом з розташованим на ній водним об`єктом.

7.35. Отже, спірний договір відповідає визначенню удаваного правочину, який вчинено для приховання іншого правочину з користування земельною ділянкою з розташованою не ній водоймою.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін мають регулюватися (?) правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

7.36. Згідно із зазначеними нормами права сам факт вчинення удаваного правочину не є підставою для визнання його недійсним. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Такий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 916/1714/22. Водночас може бути визнано недійсним правочин, який сторони насправді вчинили, за наявності для цього підстав, якщо такий правочин є оспорюваним.

7.37. Суд критично оцінює в даному випадку посилання відповідачів на принцип свободи договору в тому числі з огляду на існування й іншого принципу ius publicum privatorum pactis mutari non potest (публічне право не може бути змінено приватними угодами).

Палата наголошує, що використання принципу свободи договору за наявності чіткого правового регулювання конкретних правовідносин не може бути використано для уникнення необхідності його дотримання, а приватно-правові інструменти не повинні створювати ілюзію дотримання законодавства та добросовісності дій учасників договірних відносин.

7.38. Суд виходить з усталеної позиції про те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Подібна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 927/1099/22, від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, від 15.05.2018 у справі № 906/854/17, постанові Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі № 6-1026цс16.

7.39. Умови спірного договору про досягнення певних кількісних та якісних показників водойми та подальше їх підтримання, зокрема у строки відповідно до календарного плану, не спростовують правову природу спірного договору як такого, що спрямований на тимчасове користування земельною ділянкою з розташованою на ній водоймою.

Саме по собі досягнення певних кількісних та якісних показників водойми та подальше їх підтримання шляхом належного користування водоймою для риборозведення не може розцінюватися як благо, яке надається іншій стороні в обмін на право тимчасового користування земельною ділянкою.

Сутність договору визначається за його дійсною спрямованістю та спільною правовою метою для обох сторін, а не лише його формальними положеннями. Штучне диференціювання мети правочину для кожної зі сторін з акцентуванням її у тексті договору може додатково свідчити про його удаваність та орієнтованість на приховування іншого правочину, який насправді вчиняється.

7.40. Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до пункту 1.6. договору біоресурси не знаходяться у водосховищі у стані природної волі. Зазначене, на думку Суду, підтверджує, що сторони спірного договору, укладаючи його, не могли не усвідомлювати, що мають місце відносини, за яких: 1) у водосховище запускаються риба та раки, які є власністю Виконавця (пункт 2.8. цієї постанови); 2) зазначені ресурси перебувають у напіввільних умовах чи в неволі (пункт 2.11 цієї постанови), що вимагає індивідуалізації (закріплення) за особою природного об`єкта або його частини; 3) зазначений об`єкт не є власністю ані Замовника, ані Виконавця (пункт 2.13 цієї постанови); 4) водойма передається Замовником Виконавцю (пункт 2.15 цієї постанови); 5) виконавець має право на вилучення риб та раків, як запущених ним, так і інших, які знаходяться у водному об`єкті (пункти 2.17, 2.18, 2.23 цієї постанови; 6) кількість риб меліораторів та раків, отриманих в процесі біологічного очищення водойми, є власністю Виконавця і використовується для відшкодування його витрат та вважається його винагородою (пункт 2.28 цієї постанови); 7) строк дії договору визначено до 31.12.2040 з можливістю його подальшої пролонгації.

7.41. Таким чином, за своєю суттю щонайменше для Виконавця зазначений договір і є саме договором оренди водного об`єкта та відповідає основним таким ознакам: 1) водосховище передається у володіння та користування; 2) метою є здійснення господарської діяльності (рибогосподарських потреб); 3) надання у користування повинно здійснюватися за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України.

7.42. За умовами спірного договору, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач-1 надає відповідачу-2 можливість користування водоймою для зариблення і подальшого вилову старшовікових риб та раків, тобто відповідач-2 за умовами договору вчиняє дії на власну користь з метою отримання прибутку від господарської діяльності з риборозведення. Тому та обставина, що й відповідач-1 може отримати вигоду від такої діяльності відповідача-2 у вигляді покращення якості води, не є підставою для кваліфікації спірного договору як договору підряду чи надання послуг, оскільки така вигода є природним наслідком користування відповідачем-2 спірним об`єктом.

Іншими словами, потенційне отримання орендодавцем земельної ділянки корисного ефекту, зокрема через знищення шкідливої рослинності під час випасу худоби або сінокосіння, не змінює порядку надання земельних ділянок державної та комунальної форми власності у користування для відповідної мети, зокрема щодо укладення договору оренди.

7.43. Статтею 203 ЦК України передбачено:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

7.44. Частиною першою статті 216 ЦК України врегульовано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

7.45. При цьому, оскільки без користування водоймою із земельною ділянкою у встановленому законом порядку для сторін унеможливлюється виконання спірного договору в частині рибогосподарської меліорації, то в даному випадку не можуть бути застосовані правові наслідки недійсності окремих частин правочину, передбачені статтею 217 ЦК України, відповідно до якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

7.46. З урахуванням вищевикладеного, а також висновків Палати у цій справі про те, що суд касаційної інстанції може зробити правові висновки, у тому числі оціночні, на підставі вже встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та відповідно у такому випадку з метою дотримання принципів стабільності, остаточності судових рішень і розумних строків судового провадження, використати свої повноваження, передбачені пунктом 3 статті 308 ГПК України і прийняти своє рішення або змінити рішення (п 7.14 цієї постанови), Суд вважає, що договір від 31.07.2020 № 407 з біологічного очищення (біомеліорації) каналу "Тупіковий" за своєю правовою природою є договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, а отже, відповідає визначенню удаваного правочину, оскільки його вчинено для приховання правочину з надання у користування земельної ділянки з розташованою на ній водоймою для рибогосподарських потреб. Зазначене зумовлює його недійсність з огляду на відсутність у Кілійського МУВГ повноважень на його укладення, а сам договір підлягає визнанню недійсним з урахуванням наведених мотивів.

................

Перейти до повного тексту