ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
29 жовтня 2024 року
справа № 580/498/23
адміністративне провадження № К/990/32398/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року (суддя - Рідзель О. А.),
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року (судді: Василенко Я. М., Ганечко О. М., Кузьменко В. В.)
у справі №580/498/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Черкаській області
про визнання протиправними та скасування наказу та рішень,-
УСТАНОВИВ:
Рух справи
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 06 жовтня 2022 року № 1536-п про проведення документальної позапланової перевірки позивача; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2022 року:
- №7715/23-00-24-04-01 про донарахування податку на доходи фізичних осіб за період з 1 жовтня 2019 року по 31 грудня 2019 року в сумі 5170,25 грн,
- №7716/23-00-24-04-01 про донарахування єдиного податку за період з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року на суму 56276,47 грн,
- №7722/23-00-24-04-01 про донарахування військового збору за період з 1 січня 2018 року по 31 березня 2021 року на суму 76149,44 грн,
- №7717/23-00-24-04-01 про донарахування податок на доходи фізичних осіб за період з 1 січня 2018 року по 21 лютого 2021 року на суму 913793,22 грн,
- №7719/23-00-24-04-01 про донарахування податку на додатну вартість за період з 11 січня 2018 року по 31 березня 2021 року на суму 1 040 764,55 грн;
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 29 грудня 2022 року №7718/23-00-24-04-01 на суму 481 610,36 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено з огляду на необґрунтованість позовних вимог, не спростування позивачем порушень вимог податкового законодавства, встановлених контролюючим органом.
19 серпня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі №580/498/23, провадження за якою відкрито після усунення позивачем недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та витребувано справу з суду першої інстанції.
30 вересня 2024 року справа №580/498/23 надійшла до Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зауважив, що, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина друга статті 73 КАС України). Так, представник позивача посилається на правові висновки Верховного Суду стосовно застосування положень статті 90 КАС України та забезпечення права на обґрунтованість та мотивованість винесеного судового рішення, обов`язку для суду продемонструвати сторонам, що вони були почуті, які висловлені в постановах від 10 травня 2024 року у справі № 520/1998/23, від 23 листопада 2020 року у справі № 320/695/19, від 02 травня 2024 року у справі № 280/2664/23, від 18 квітня 2024 року № 640/23040/19, від 11 квітня 2024 року у справі № 120/304/23, від 05 квітня 2024 року у справі № 500/4330/22, від 21 березня 2024 року № 240/10400/23, від 29 лютого 2024 року у справі № 640/1859/22, та ряду інших.
Касаційна скарга мотивована доводами щодо порушення відповідачем порядку проведення перевірки, а саме в частині вручення позивачу копії наказу про проведення перевірки. Зокрема, скаржник стверджує, що подана відповідачем до суду копія поштового повідомлення про вручення від 7 жовтня 2022 року №2032400070802 з відміткою про вручення від 11 жовтня 2022 року копії оскаржуваного наказу утримує невідомий підпис (відрізняється від підпису в паспорті ОСОБА_1 ) без вказівки на прізвище особи, що отримала наказ. Саме поштове повідомлення за таким номером відсутнє в сервісі УкрПошти стосовно його перевірки.
З огляду на зазначені обставини скаржник стверджує, що наказ Головного управління ДПС у Черкаській області від 6 жовтня 2022 року №1536-п про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню, при цьому представник позивача вважає, що суди не врахували висновок Верховного Суду, висловлений в постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 911/2523/20, від 04 серпня 2021 року у справі № 540/2553/19, від 21 грудня 2019 року № 820/3174/17, від 23 листопада 2018 року № 816/1774/15, який полягає у тому, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення інформації, яка дозволяє ідентифікувати особу отримувача.
Крім того, скаржник зауважує, що з березня 2021 року ОСОБА_2 не проживає за адресою, за якою він був зареєстрований як фізична особа-підприємець та не отримував навіть листів від 6 жовтня 2022 року. Отже, податковий орган, почавши перевірку, допустив порушення прав позивача в наданні пояснень та документів, що призвело до складення необ`єктивного та одностороннього акта перевірки, нарахування невиправданих податкових зобов`язань та штрафних санкцій.
Окремо представник позивача зазначає, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону. Суди попередніх інстанцій не врахували правові позиції, висловлені в постановах Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21, від 22 лютого 2022 у справі № 420/12859/21, від 28 грудня 2022 у справі № 420/22374/21.
Скаржник наголошує, шо суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, висловлені в постановах у справах № 812/2100/17 та № 804/7482/16, щодо застосування положень частин першої, другої, четвертої статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", пунктів 11.1, 11.5, 11.6, 11.8, 11.9, 11.14, 11.17, 11.19, 11.20 Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, у редакції наказу Міністерства фінансів України 22 квітня 2014 року № 462, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300.
Представник позивача, вказуючи на висновки Верховного Суду, здійснені в постановах від 12 червня 2018 року у справі № 821/597/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 806/252/16 тощо, зазначає, що неприйнятним є спосіб встановлення податковим органом правопорушення без перевірки документів, адже у будь-якому випадку документальна перевірка вимагає дослідження документів, на підставі яких встановлюються податкові правопорушення. Порушення способу перевірки доводить неналежне виконання контрольної функції податковим органом та унеможливлює прийняття будь-яких рішень за наслідками проведення перевірки. Документальний спосіб дослідження у будь-якому випадку передбачає документи, як предмет такого дослідження, висновок податкового органу про податкове правопорушення по факту відсутності документів можливий виключно у випадку їх ненадання податковому органу платником податку під час проведення належної перевірки.
Враховуючи правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі № К/9901/27855/18, від 19 червня 2018 року № К/9901/3749/18, від 27 березня 2018 року № 816/809/17 скаржник зазначає, що збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платників податків не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.
Отже, інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише у сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.
Вказуючи на протиправність податкового повідомлення-рішення №7715/23-00-24-04-01 від 29 грудня 2022 року щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб за період з 1 жовтня 2019 року по 31 грудня 2019 року в сумі 5170,25 грн та податкового повідомлення-рішення №7717/23-00-24-04-01 від 29 грудня 2022 року про донарахування податку на доходи фізичних осіб за період з 1 січня 2018 року по 21 лютого 2021 року на суму 936793,22 грн, представник позивача аналізує положення пункту 299.11 статті 299 ПК України та приходить до висновку, що способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку (аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 19 червня 2020 року у справі № 2040/6313/18, від 21 січня 2021 року у справі № 808/4202/17, від 22 липня 2022 року № 818/2056/18). Разом з тим за наслідками проведеної перевірки такого рішення, як анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 відповідачем не приймалось.
Щодо податкового повідомлення-рішення №7719/23-00-24-04-01 від 29 грудня 2022 року про донарахування податку на додатну вартість за період з 11 січня 2018 року по 31 березня 2021 року на суму 1040764,55 грн, скаржник в касаційній скарзі звертається до положень пунктів 183.1 та 183.2 статті 183 ПК України та зазначає, що особа, яка безпосередньо здійснює операції з постачання товарів та послуг на митній території України, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість згідно з розділом V ПК України, загальний обсяг яких перевищує 1 млн. грн. зобов`язана згідно з вимогами ПК України подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням заяву та зареєструватись платником податку на додану вартість. При цьому таке правило не застосовується до платників єдиного податку першої-третьої груп.
Обрахування граничного обсягу оподатковуваних операцій (1 млн. грн), з досягненням якого пов`язується обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість, а також обов`язок з його сплати та подання звітності, особою, яка є платником єдиного податку, здійснюється з моменту, коли у особи виник обов`язок перейти на загальну систему оподаткування, оскільки до цього зазначена особа звільнена від сплати податку на додану вартість.
Отже, в особи, що перейшла зі спрощеної системи оподаткування на сплату інших податків і зборів, обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість виникає в разі якщо загальна сума від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 грн (без урахування податку на додану вартість). При цьому обрахунок загальної суми розпочинається з часу переходу на загальну систему оподаткування, тобто для визначення наявності обов`язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість та подання звітності з такого податку. Отриманні від здійснення операцій на спрощеній системі оподаткування суми не враховуються.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26 лютого 2019 року у справі № 814/4461/13-а, від 05 вересня 2019 року у справі № 813/8772/14 та від 16 жовтня 2019 року у справі № 1340/4383/18.
Представник позивача вказує на текст акта перевірки від 21 листопада 2022 року №6886/23-00-24-04-01/НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, за період діяльності з 1.01.2017 року по 31.03.2021 року" та зазначає, що донарахування сум податку на додану вартість здійснено податковим органом з 4-го кварталу 2017 року, а отже без врахування положень вищезазначених норм ПК України.
Позивач просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року та прийняти своє рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Також позивач просить проводити судовий розгляд справи за участі представника позивача адвокатом Прудивусом Миколою Анатолійовичем в режимі відеоконференцзв`язку системою ВКЗ поза приміщення суду. Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки податковий орган не заявив клопотання про розгляд справи за участю свого представника.
02 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу Товариства, в якому податковий орган просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вбачає підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Обставини справи
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 11 лютого 2003 року (РНОКПП НОМЕР_1 ). 31 березня 2021 року внесено запис про припинення підприємницької діяльності позивача.
06 жовтня 2022 року Головне управління ДПС у Черкаській області видано наказ № 1536-п "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1", відповідно до якого на підставі підпунктів 20.1.2, 20.1.4, 20.1.5, 20.1.8 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 ПК України, статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" доручено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1, за період діяльності з 01 січня 2011 року до 31 березня 2021 року щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання трудового та валютного законодавства, правильності обчислення і сплати єдиного внеску за період з 01 січня 2011 року до 31 березня 2021 року.
На підставі наказу від 06 листопада 2022 року №1536-п службова особа відповідача здійснила документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання трудового та валютного законодавства, правильності обчислення і сплати єдиного внеску за період з 01 січня 2011 року до 31 березня 2021 року, за наслідками якої складений акт від 21 листопада 2021 року №6886/23-00-24-04-01/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).
В акті зафіксовано порушення позивачем вимог:
- підпункту 293.4.1) пункту 293.4 статті 293 ПК України, в результаті донараховано єдиний податок в сумі 51 160,43 грн;
- пункту 49.1 статті 49, підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 177.5 статті 177 ПК України, не подані податкові декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік;
- пункту 177.2, статті 177 ПК України, в результаті чого донараховано податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності в сумі 851 534,63 грн., в тому числі за 2018 рік в сумі 364 114, 35 грн; за 2019 рік в сумі 258 471,52 грн; за 2020 рік в сумі 180 315,46 грн; за 2021 рік в сумі 48 633,30 грн.
- пунктів 1.2. 1.4. 16-1 підроз.10 Перехідних положень ПК України, у результаті донараховано 70 961,22 грн військового збору, в тому числі: за 2018 рік в сумі 30342,86 грн; за 2019 рік в сумі 21 539,29 грн, за 2020 рік в сумі 150 26,29 грн, за 2021 рік в сумі 4 052,78 грн;
- пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого донараховано єдиного внеску в сумі 481 610, 36 грн, в тому числі: за 2018 рік в сумі 137 602,08 грн, за 2019 рік в сумі 154 234, 08 грн, за 2020 рік в сумі 134 334,20 грн, за 2021 рік в сумі 55 440,00 грн;
- пункту 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого встановлено 4989,42 грн заборгованості з податку на доходи фізичних осіб станом на 14 листопада 2022 року та нараховано пені за несвоєчасну сплату податку 27,49 грн;
- підпункту 1.2. пункту 16-1 перехідних положень ПК України, в результаті встановлено: 383,12 грн заборгованості по військовому збору станом 14 листопада 2022 року, та нараховано пені 2,90 грн за несвоєчасне перерахування військового збору;
- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.4 статті 183, пункту 187.1.а) пункту 187.1 статті 187 ПК України, у результаті донараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість сумі 946 149,59 грн, в тому числі: за 2018 рік в сумі 404 571,50 грн, за 2019 рік в сумі 287 190,58 грн, за 2020 рік в сумі 200 350,51 грн, за 2021 рік 54 037,00 грн.
- пункту 44.3 статті 44 ПК України, у результаті незабезпечення зберігання первинних, а також інших документів з питань обчислення і сплати належних сум податків (внеску) протягом установлених строків їх зберігання та/або ненадання платником оригіналів документів чи їх копій за період, що перевірявся.
29 грудня 2022 року на підставі акта перевірки податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення:
- №7715/23-00-24-04-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5170, 25 грн, з яких за податковим зобов`язанням 4989,42 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 153,34 грн та пеня в розмірі 27,49 грн (відповідно до підпункту 129.1.3. пункту 129.1. статті 129 ПК України);
- №7716/23-00-24-04-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок на 56 276,47 грн, з яких за податковим зобов`язанням на 51 160,43 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 5116,04 грн;
- №7722/23-00-24-04-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 76 149, 44 грн, з яких за зобов`язанням на 70961,22 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 5188,22 грн;
- №7717/23-00-24-04-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 913 793, 22 грн, з яких за податковим зобов`язанням на 851534,63 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 62 258,59 грн;
- №7719/23-00-24-04-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 040 764, 55 грн, з яких за податковим зобов`язанням на 946 149,59 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 94614,96 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №7718/23-00-24-04-01 на суму 481 610, 36 грн (станом на 01 грудня 2022 року).
Правова оцінка рішень судів попередніх інстанцій з урахуванням доводів касаційної скарги
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Щодо правомірності наказу від 06 жовтня 2022 року № 1536-п "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1".
Право контролюючих органів проводити, зокрема, документальні позапланові невиїзні перевірки встановлено статтею 75 ПК України.
Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Підстави проведення документальних позапланових перевірок закріплені статтею 78 ПК України.
Відповідно до підпункту 78.1.7. п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
За змістом пункту 78.4. статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Отже, посадові особи контролюючого органу вправі приступити до проведення документальної позапланової перевірки за наявності підстав для її проведення та за умови вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення перевірки.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки направлений позивачу рекомендованим листом та вручений йому 11 жовтня 2022 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправляння (том 1 а. с.139).
Доводи скаржника стосовно того, що підпис отримувача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправляння не належить ОСОБА_1 колегія суддів відхиляє, оскільки дії поштової установи, яка відповідає за вручення поштової кореспонденції не є предметом судового дослідження в цій справі.
Крім того, суди попередніх інстанцій правильно застосували положення підпункту 70.2.4. пункту 70.2., пункту 70.7 статті 70 та пункту 42.2. статті 40 ПК України та дійшли обґрунтованого висновку, що позивач мав повідомити податковий орган про зміну його податкової адреси протягом місяця з дня такої зміни. Однак, доказів такого повідомлення не надано. Матеріали справи свідчать, що спірний наказ направлений позивачу за його податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення: АДРЕСА_1, тому вважається врученим належним чином.
Висновки Верховного Суду щодо надання послуг поштового зв`язку, висловлені в ряді постанов, на які вказує скаржник в касаційній скарзі, не застосовні до спірних правовідносин, оскільки такі висновки сформовані судами за інших фактичних обставин.
Позивач під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, а також в касаційній скарзі доводить, що проведена перевірка під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.
Суди попередніх інстанцій відхилили такі доводи скаржника, вказавши на те, що спірний наказ відповідача від 06 жовтня 2022 року №1536-п "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1" прийнятий на підставі, зокрема підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а тому на цей вид перевірок не розповсюджується встановлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України мораторій.
Такий висновок судів попередніх інстанцій здійснений з правильним застосуванням норм матеріального права, оскільки пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній на час видання наказу) установлено мораторій на проведення документальних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:
- документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;
- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Не містить обмежень проведення податкових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, й пункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що правовідносини у справах № 140/1846/21, № 420/12859/21, № 420/22374/21, на постанови Верховного Суду в яких покликається скаржник, не є релевантними правовідносинам цієї справи. Слід враховувати, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права залежно від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що виснувані судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.
Доводи скаржника щодо незастосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень частин першої, другої, четвертої статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", пунктів 11.1, 11.5, 11.6, 11.8, 11.9, 11.14, 11.17, 11.19, 11.20 Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, у редакції наказу Міністерства фінансів України 22 квітня 2014 року № 462, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300, а також неврахування судами висновків Верховного Суду, висловлених у постановах у справах № 812/2100/17 та № 804/7482/16 щодо застосування зазначених норм, колегія суддів Верховного Суду не приймає.
По-перше, порядок зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах визначений пунктом 11.18 наведеного Порядку, на який скаржник не покликається в касаційній скарзі; по-друге, постанови Верховного Суду, які, на думку позивача, не враховані судами попередніх інстанцій, ухвалені у справах, правовідносини у яких не є подібними до спірних правовідносин у цій справі.
З огляду на зазначене колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка позивача, за наслідками якої прийняті спірні рішення проведена відповідачем з дотриманням вказаних вище норм ПУ України, а спірний наказ від 06 жовтня 2022 року №1536-п є правомірним та не підлягає скасуванню.
Щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень та вимоги.
1. Податковим повідомленням-рішенням №7716/23-00-24-04-01 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок на 56 276,47 грн, з яких за податковим зобов`язанням на 51 160,43 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 5116,04 грн.
Податкове зобов`язання збільшено за порушення позивачем підпункту 293.4.1) пункту 293.4. статті 293 ПК України, штрафні (фінансові) санкці