ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 755/4970/22
провадження № 51-7542км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Київського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100040001352, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки, зареєстрованої та проживаючої у АДРЕСА_1 ), раніше судимої, останній раз: вироком Подільського районного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 31 травня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням на 3 роки та покладено ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнано винуватою у тому, що вона 09 червня 2022 року, приблизно о 18:30, перебуваючи в магазині "Новус" по АДРЕСА_2, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, таємно викрала з полиць магазину продукти харчування на загальну суму 928 гривень 94 копійки.
Київський апеляційний суд 14 вересня 2023 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, просить вирок апеляційного суду змінити та застосувати до ОСОБА_7 положення ст. 75 КК України.
Аргументуючи свої вимоги, зазначає, що апеляційний суд не навів вагомих і достатніх обґрунтувань, які б свідчили про необхідність призначення засудженій покарання, що належить відбувати реально.
Вказує, що без належної оцінки залишилися усі обставини справи та характеризуючі особу засудженої дані, які в своїй сукупності свідчать про її можливе виправлення без ізоляції від суспільства.
До початку касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 подав клопотання про внесення змін до вимог його касаційної скарги та просив закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджена ОСОБА_7 просили задовольнити касаційну скаргу захисника з урахуванням змінених вимог.
Прокурор ОСОБА_5 підтримала вимогу сторони захисту про закриття кримінального провадження.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 КПК України.
При цьому положеннями ч. 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Так, 9 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП.
Зокрема, у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 7 жовтня 2024 року (справа № 278/1566/21, провадження 51-2555кмо24) дійшла висновку про те, що Закон № 3886?IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі. У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України у 2022 році становила 2481 гривню.
Зі змісту вироку вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 скоїла 09 червня 2022 року . Вартість викраденого майна, що встановлена згідно вироку і не оспорюється сторонами, становить 928 гривень 94 копійки.
Оскільки вартість викраденого ОСОБА_7 майна не перевищує вказаних 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то її діяння не має ознак злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує (ч. 3 ст. 479-2 КПК України).
Відповідно до абз. 5 ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.
За статтею 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 1 ст. 434 КПК України, касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей, передбачених Главою 32 вказаного Кодексу. Взявши до уваги позицію засудженого під час розгляду провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 479-2 КПК України, суд касаційної інстанції при цьому має керуватися ст. 440 КПК України.
За приписами ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК Україниз огляду на приписи п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК Українипідлягає закриттю судом оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, а вирок місцевого суду та вирок суду апеляційної інстанції - скасуванню в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України.
Враховуючи підстави і вимоги касаційної скарги захисника з внесеними до неї змінами, то вона підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд