ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 133/1701/19
провадження № 51-3043 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 20 березня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020170000153, щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженець та проживав у АДРЕСА_1, пенсіонера, раніше не судимого,
який обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.146, ч.1 ст.153 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 січня 2024 року ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст.146 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Зараховано у строк відбуття покарання період попереднього ув`язнення з 21.02.2020 по 31.07.2020 включно, з розрахунку день за день.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців, з покладенням обов`язків, визначених ст. 76 цього Кодексу.
Крім того, ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.153 КК України, та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Вирішено цивільний позов, а також питання щодо речових доказів у провадженні.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 березня 2024 року кримінальне провадження №12019020170000153 щодо ОСОБА_6, який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених, ч.1 ст. 146, ч. 1 ст.153 КК України, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з смертю обвинуваченого.
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуваючи в занедбаному будинку АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_7, котра є інвалідом з дитинства та має вади статико-моторного і психорозмовного розвитку, які полягають у нездатності обслуговувати себе, спілкуватись, орієнтуватись у просторі, діючи з прямим умислом, незаконно позбавив волі ОСОБА_7, а саме зачинив вхідні двері будинку зсередини, тим самим перешкодив їй вільно пересуватися, де утримував потерпілу з 12:00 до 15:00, до моменту виявлення працівниками поліції.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він 27 лютого 2019 року з 12:00 до 15:00, перебуваючи в нежитловому будинку по АДРЕСА_2, вчиняв щодо ОСОБА_7 насильницькі дії сексуального характеру, не пов`язані із проникненням в її тіло, без добровільної згоди потерпілої.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог КПК України, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з смертю обвинуваченого, всупереч вимог ст. 417 КПК України не скасував обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст. 146 КК України, що призвело до існування нескасованого судового рішення у закритому кримінальному провадженні.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримала та просила задовольнити.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви Суду
Єдиним доводом касаційної скарги прокурора є те, що апеляційний суд встановивши обставини, передбачені ст.284 КПК України, всупереч вимог ст. 417 цього Кодексу не скасував обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст.146 КК України.
Цей довід заслуговує на увагу, з огляду на таке.
Положеннями ст. 417 КПК України чітко регламентовано, що суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
Як встановив суд апеляційної інстанції, обвинувачений ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 27.02.2024, виданим Козятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 подав до апеляційного суду заяву про те, що родичі померлого ОСОБА_6 не наполягають на продовженні розгляду кримінального провадження з метою його реабілітації, тому захисник просив закрити кримінальне провадження на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України.
Апеляційний суд встановивши, що підстав для продовження апеляційного розгляду немає, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст. 146, ч.1 ст.153 КК України у зв`язку з смертю обвинуваченого.
Таким чином, суд апеляційної інстанції встановивши обставину, передбачену ст. 284 КПК України, правомірно закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст. 146 КК України, однак всупереч вимог ст.417 КПК України не скасував обвинувальний вирок місцевого суду в цій частині, як про це слушно йдеться в касаційній скарзі прокурора.
Проте, у цьому конкретному випадку, допущена апеляційним судом помилка не є достатньою підставою для скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції (як просить прокурор) тому, що може бути виправлена судом касаційної інстанції у силу положень ч.2 ст.433 КПК України шляхом скасування вироку місцевого суду в цій частині та відповідно зміни оскаржуваного судового рішення, оскільки "процес заради процесу" не відповідає вимогам статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В той же час, прокурор у касаційній скарзі лише згадує про те, що суд апеляційної інстанції усунувся від перевірки доводів апеляційних скарг сторони обвинувачення та представників потерпілої щодо безпідставного, на їх думку, виправдання обвинуваченого за ч.1 ст. 153 КК України. Однак, не посилається на ці обставини, як на підставу для скасування ухвали апеляційного суду.
Із матеріалів кримінального провадження видно, що після встановлення факту смерті обвинуваченого, апелянти не наполягали на розгляді апеляційних скарг. Навпаки, як сторона захисту так і прокурор просили апеляційний суд закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 у зв`язку з його смертю. Тому підстав для продовження апеляційного розгляду в суду апеляційної інстанції не було.
Заслуговує на увагу і той факт, що вироком районного суду ОСОБА_6 за ч.1 ст.153 КК України визнано невинуватим та виправдано в зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Виходячи із системного аналізу статей 284 та 417 КПК України, виправдувальний вирок не може бути скасований і підстави для продовження провадження у такому випадку відсутні.
У разі продовження провадження буде неможливо дотриматись ряду загальних засад кримінального провадження таких, як доступ до правосуддя, право на захист, змагальність сторін, безпосередність дослідження доказів, розумність строків та інші, що, виходячи із практики ВС, визнається істотним порушенням КПК України та слугує підставою для скасування судових рішень.
Основоположна норма кримінального права про те, що кримінальна відповідальність не зберігається відносно померлої особи, яка вчинила злочинні діяння, є гарантією презумпції невинуватості, закріпленої у статті 6 Конвенції. Відповідно стаття 6 буде порушена, якщо заявник не зазнав суду і був засуджений посмертно.
Варто зазначити, що апеляційний суд, закриваючи кримінальне провадження також і за ч. 1 ст.153 КК України, на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України, яка є нереабілітуючою, у своєму рішенні допустив суперечності, оскільки в цій частині стосовно ОСОБА_6 місцевим судом ухвалено виправдувальний вирок.
Вирок суду першої інстанції, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (ст.532 КПК України).
Ураховуючи те, що на момент касаційного розгляду виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст.153 КК України набрав законної сили і є чинним, тому втручання Суду в оскаржуване судове рішення в цій частині, зокрема, й за відсутності відповідного касаційного приводу, не буде виправданим.
У зв`язку з цим та, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441,442 КПК України, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу сторони обвинувачення слід задовольнити частково.