ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 443/74/24
провадження № 51-3490км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 травня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023141130000643 від 28 липня 2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лискова Жидачівського району Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 Кримінального кодексуУкраїни (далі - КК України).
Змістсудовихрішеньівстановленісудамипершоїтаапеляційноїінстанційобставини
За вироком Жидачівського районного суду Львівської області від 17 січня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, та призначено ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Цим же рішенням конфісковано мінітрактор марки "ДТЗ 244" синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску, заводський № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_3, із саморобним двохосьовим причіпом розміром 3м х 1,40м х 48см, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_4 від 30 вересня 2013 року належить ОСОБА_7, а також лопату з дерев`яною рукояткою.
Відповідно до обставин, детально викладених у вироку суду, ОСОБА_7 27 липня 2023 року близько 13:00, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного видобування корисних копалин, не маючи передбачених законодавством України дозвільних документів на видобування корисних копалин загальнодержавного значення та повноважень на проведення таких робіт, направився на територію русла річки Свіча, що у с. Зарічне Стрийського району Львівської області, керуючи власним мінітрактором марки "ДТЗ 244", реєстраційний номер НОМЕР_1 з саморобним причепом, та з використанням лопати з дерев`яним руків`ям у вищевказаному місці здійснив видобуток піщано-гравійної суміші об`ємом 1,68 тони (1,02 м3), яку завантажив на вказаний причеп, чим заподіяв державі збитків на суму 1 148,11 грн.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 16 травня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнив частково, вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 17 січня 2024 року щодо ОСОБА_7 змінив, виключив з вироку покликання на вчинення злочину з корисливих мотивів та пом`якшив ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 240 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимогитаузагальненідоводиосіб, якіподали касаційніскарги
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд:
· фактично ототожнив поняття конфіскації як виду покарання та спеціальної конфіскації;
· не послався на норму матеріального права, як підставу для застосування конфіскації майна засудженого;
· залишив поза увагою, що конфісковане майно перебуває у спільній сумісній власності подружжя. Водночас сторона обвинувачення не довела, що дружина засудженого знала про незаконне використання транспортного засобу, отже порушив право власності дружини засудженого;
· ухвалив рішення щодо застосування спеціальної конфіскації, яке не відповідає вимогам ст. 370 та 419 КПК України.
Заперечень на зазначену касаційну скаргу сторони захисту до Верховного Суду не надходило.
Позиціїучасниківсудовогопровадження
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити без зміни ухвалу апеляційного суду.
Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Інших учасників кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про їхню особисту участь або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду не надходило.
МотивиСуду
Заслухавшидоповідьсудді, обговорившидоводи, наведенівкасаційнихскаргах, перевірившиматеріаликримінальногопровадження, колегіясуддівдійшлатакихвисновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Як визначено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з касаційної скарги, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, та правильність кваліфікації його дій в касаційному порядку не оспорюються. Зміст поданої касаційної скарги сторони захисту фактично зводяться до того, що судом апеляційної інстанції не дотримано визначених законом вимог в частині застосування спеціальної конфіскації мінітрактора.
Так, за приписами ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Водночас ст. 96-2 КК України передбачає, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Втім суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 цих вимог не дотримався з огляду на таке.
З оскаржуваного судового рішення вбачається, що, залишаючи без змін вирок місцевого суду в частині застосування спеціальної конфіскації до транспортного засобу, апеляційний суд зазначив, що мінітрактор марки "ДТЗ 244" із саморобним двохосьовим причіпом є знаряддям вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, та вказане питання вирішив на підставі п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України.
Так, відповідно до приписів п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
Водночас згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує "справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб".
Зокрема, порушення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції через застосування конфіскації, яка формально ґрунтувалася на положеннях національного закону, але за обставин конкретної справи була визнана "неспівмірною", оскільки покладала на заявника "надмірний індивідуальний тягар", було встановлено у справі "Ісмайлов (Ismayilov) проти Російської Федерації" від 06 листопада 2008 року.
За приписами ч. 1 ст. 15 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 цього Закону, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно з положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У ст. 8 КПК України зазначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Відповідно до положень частин 1, 5 ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.
Таким чином, положення статей 96-1, 96-2 КК України не можуть застосовуватися в тих випадках, коли це становитиме порушення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції.
Отже, при застосуванні спеціальної конфіскації у кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, передбачених у КК України, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме "справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб", покладаючи на особу "надмірний індивідуальний тягар".
Проте, апеляційний суд, погоджуючись з вироком місцевого суду в частині застосування спеціальної конфіскації транспортного засобу засудженого, не звернув уваги на те, що ОСОБА_7 фактично звинувачувався у незаконному здобуванні піщано-гравійної суміші об`ємом 1,68 тони, вартість якої становить 1148, 11 грн, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 чт. 240 КК України, що є нетяжким злочином. Крім того, за цією нормою закону України про кримінальну відповідальність засудженому апеляційним судом було призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 1700 грн. У той же час вартість мінітрактора, який належить йому на законних підставах, явно перевищує суму завданої Державі шкоди.
За таких обставин вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду в частині застосування спеціальної конфіскації мінітрактора та причепа не можна вважати законними та обґрунтованими. Відповідно до положень статей 433, 438 КПК України внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, судові рішення підлягають скасуванню у частині застосування спеціальної конфіскації вказаних речових доказів. При цьому, суд касаційної інстанції не позбавлений можливості вирішити це питання відповідно до вищезазначених вимог статей 96-1, 96-2 КК України.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд