Постанова
Іменем України
24 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 671/2194/21
Провадження № 61-17523св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
позивачка - ОСОБА_1 (далі - позивачка), інтереси якої представляє адвокат Леошек Олег Володимирович,
відповідачка - ОСОБА_2 (далі - відповідачка), інтереси якої представляє адвокат Чудовська Ірина Василівна (далі - адвокат),
про стягнення боргу за договором позики
за касаційною скаргою відповідачки на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2023 року, ухвалене суддею Бабій О. М., і постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Позивачка позичила відповідачці кошти, про що сторони та свідок склали розписку, в якій не було передбачено строку та порядку повернення грошей. Відповідачка не виконала усної домовленості повернути кошти у максимально короткий строк. Позивачка звернулася до поліції із заявою про вчинення відповідачкою шахрайства. Під час розгляду цієї заяви працівник поліції отримав письмові пояснення відповідачки та свідка, в яких ті підтвердили отримання відповідачкою позики від позивачки на розвиток підприємницької діяльності. На адвокатський запит представника позивачки поліція надала відповідь, згідно з якою повідомила про ці обставини, надала копії відповідних пояснень і виснувала про відсутність ознак кримінального правопорушення, бо відносини сторін є цивільно-правовими. Тому позивачка після невиконання відповідачкою письмової вимоги повернути позику звернулася до суду.
2. Суди першої й апеляційної інстанцій задовольнили позов. Вважали, що між сторонами виникли відносини позики. На підставі розписки, листа поліції, письмових пояснень відповідачки та свідка встановили, що відповідачка кошти отримала, але на письмову вимогу позивачки їх безпідставно не повернула.
3. Відповідачка з судовими рішеннями не погодилася. У касаційній скарзі, зокрема, стверджувала, що суд помилково використав пояснення, які були відібрані працівником поліції до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань; сторони уклали договір про спільну діяльність; кошти позивачка надала для розвитку спільної справи, тому у розписці не було умови про обов`язок їх повернути.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання, зокрема, про те, чи відсутність у розписці умов повернення переданих позичальнику коштів означає відсутність у нього обов`язку їх повернути позикодавцеві? Відповідь на це питання негативна. Розписка є лише документом, який підтверджує укладення певного договору. Зміст спірних відносин суд встановлює на підставі зібраних доказів. З огляду на обставини, які встановили суди першої й апеляційної інстанцій, оскаржені судові рішення слід залишити без змін.
(2) Зміст позовної заяви
5. 28 грудня 2021 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідачки 20 000 доларів США, які та взяла у борг влітку 2020 року та не повернула у максимально короткий строк. Згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України на день звернення до суду, еквівалент становив 545 016,00 грн. Мотивувала вимогу так:
5.1. Влітку 2020 року позивачка позичила відповідачці 20 000,00 доларів США, про що склали розписку. Згідно з усною домовленістю між ними відповідачка мала повернути кошти у максимально короткий строк. Тому у розписці немає порядку повернення коштів.
5.2. Позивачка звернулася до Волочиського відділення поліції із заявою про вчинення відповідачкою кримінального правопорушення, передбаченого статтею 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Під час розгляду заяви працівник поліції отримав письмові пояснення від відповідачки та ОСОБА_3 (далі - свідок), які додав до відповіді від 21 серпня 2021 року № М-20 на адвокатський запит представника позивачки. У тій відповіді був висновок про відсутність ознак кримінального правопорушення та наявність цивільно-правових відносин сторін.
5.3. 21 жовтня 2021 року позивачка звернулася до відповідачки із письмовою вимогою про повернення коштів у тридцятиденний строк від дня пред`явлення вимоги. За місцем реєстрації відповідачка отримала вимогу 13 листопада 2021 року, а за місцем фактичного проживання - 5 листопада 2021 року. Оскільки кошти не повернула, їх слід стягнути у судовому порядку.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
6. 16 січня 2023 року Волочиський районний суд Хмельницької області ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив: стягнув із відповідачки 20 000 доларів США боргу за договором позики та 15 450,20 грн судових витрат. Мотивував так:
6.1. Відповідачка умов договору позики не виконала, борг позивачці не повернула.
6.2. Неспроможними є посилання відповідачки на інший характер правовідносин сторін, оскільки мета отримання коштів не має значення та не змінює змісту правовідносин, що склались саме за договором позики.
6.3. Відсутність у розписці дати її складання та дати повернення коштів не звільняє боржника від обов`язку повернути кошти, бо їхнє отримання влітку 2020 року сторони у судовому засіданні не заперечували.
6.4. Позивачка дотримала передбачений статтею 1049 ЦК України порядок повернення коштів, коли сторони не встановили строк повернення позики.
7. 19 жовтня 2023 року Хмельницький апеляційний суд прийняв постанову (повне судове рішення склав 24 жовтня 2023 року) про залишення без змін рішення суду першої інстанції. Мотивував так: правильним є висновок про те, що між сторонами склалися правовідносини щодо позики; оскільки на вимогу позивачки відповідачка кошти не повернула, розписка є у позивачки, то суд першої інстанції правильно стягнув із відповідачки 20 000,00 доларів США боргу.
(4) Зміст вимог касаційної скарги та провадження у Верховному Суді
8. 6 грудня 2023 року відповідачка через адвоката подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила поновити строк на касаційне оскарження, скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
9. 21 грудня 2023 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали. Відповідачка (особисто або через адвоката) мала: надати належні докази, що підтверджують дату отримання копії оскарженого рішення суду апеляційної інстанції; додатково обґрунтувати викладені у касаційній скарзі доводи щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження; доплатити 3 764,32 грн судового збору; зазначити інформацію про номери її засобів зв`язку, про наявність у неї електронної адреси, а також про наявність або відсутність у неї й адвоката електронного кабінету.
10. 31 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою продовжив відповідачці на п`ять днів із дня вручення тієї ухвали строк на усунення недоліків касаційної скарги.
11. 12 січня 2024 року відповідачка через адвоката надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу з додатками у новій редакції (вх. № 1741/0/220-24 від 15 січня 2024 року). Додала, зокрема, квитанцію від 12 січня 2024 року № 2724-7767-5156-0290 про сплату 3 764,32 грн судового збору, дві відповіді з Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи "Електронний суд" від 12 січня 2024 року № 416568 і № 416581 про відсутність у сторін зареєстрованого електронного кабінету, а також копію адвокатського запиту від 9 січня 2024 року № 09/01/24-1 до Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - АТ "Укрпошта") щодо відділення 29482 і вручення відповідачці поштового відправлення № 0600230435950. Повідомила, що станом на кінець робочого дня 12 січня 2024 року відповідь на цей запит не надійшла.
12. 13 лютого 2024 року відповідачка через адвоката подала до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції від 4 лютого 2024 року, до якої додала відповідь АТ "Укрпошта"від 15 січня 2024 року № 1.10.004.-1201-24 на адвокатський запит № 09/01/24-1 від 9 січня 2024 року та копію касаційної скарги з додатком для позивачки.
13. 11 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідачки. Вказав, що підстави оскарження судових рішень визначені у пунктах 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Відповідачка мотивувала касаційну скаргу так:
14.1. Суд першої інстанції, встановлюючи наявність або відсутність тих чи інших обставин, що мають значення для справи, використав показання осіб, які були відібрані ще до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Апеляційний суд не оцінив належно доводи апеляційної скарги про недопустимість цих доказів. Протоколи допиту, отримані на стадії досудового розслідування, можна визначити як докази лише у разі їхнього відображення під час розгляду кримінальної справи в суді (див постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року у справі № 822/551/18).
14.2. Апеляційний суд не оцінив п`ять аргументів апеляційної скарги, обмежився лише фразою про їхню безпідставність, чим порушив норми процесуального права про справедливий і неупереджений розгляд справи.
14.3. Апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16, від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц (розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів). У цій справі сторони у договорі взагалі не встановили умови (обов`язку) повернення переданих відповідачці коштів. Тому суд першої інстанції неправильно витлумачив закон, що призвело до неправильного вирішення справи.
(2) Позиції інших учасників справи
15. 3 квітня 2024 року позивачка подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржені судові рішення без змін. Мотивувала так:
15.1. 16 січня 2023 року під час судового засідання позивачка з`ясовувала питання про те, чи є необхідність оглянути оригінал розписки, однак зі сторони відповідачки відповідного клопотання не було.
15.2. Оскільки лист ВП № 2 Хмельницького РУП ГУНП у Хмельницькій області від 29 жовтня 2021 року № 27-аз і додані до нього копії письмових пояснень відповідачки та свідка надані адвокату Хильчук К. Ю. на адвокатський запит № 38 від 19 жовтня 2021 року, вони є належними та допустимими доказами у справі.
15.3. Відповідачка не надала жодних доказів того, що вона уклала з позивачкою договір про співпрацю.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
16. 11 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідачки на підставах, визначених у пунктах 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
17. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
18. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Чи відсутність у розписці умов повернення переданих позичальнику коштів означає відсутність у нього обов`язку їх повернути позикодавцеві?
19. Позивачка просила стягнути з відповідачки 20 000,00 доларів США, які та позичила та не повернула на вимогу у встановлений строк. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали обґрунтованими вимоги позивачки, бо, порушуючи умови договору позики, відповідачка на вимогу у встановлений строк не повернула позичені кошти. Відповідачка у касаційній скарзі стверджувала, що сторони у договорі не встановили її обов`язку повернути отримані кошти. На її думку, розписка, яка підтверджує укладення договору позики, має обов`язково містити умову про обов`язок повернути гроші. Оскільки такої умови не було, то, на думу відповідачки, відносини були іншими, ніж за договором позики.
20. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими. Звертає увагу на те, що розписка про отримання коштів у борг є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як укладення останнього, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Суди повинні оцінювати всі зібрані докази та залежно від результатів виснувати про зміст спірних правовідносин сторін (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц, від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 369/11450/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 753/14634/22).
21. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
22. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга та третя статті 6 ЦК України).
23. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (абзац перший частини першої статі 1046 ЦК України).
24. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина друга статті 640 ЦК України).
25. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (абзац другий частини першої статті 1049 ЦК України).
26. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
26.1. Згідно з розпискою відповідачка взяла у позивачки 20 000,00 доларів США на відкриття справи (двох аптек). Кошти позивачка передала відповідачці при свідку (а. с. 11). Ці обставини сторони визнали у судовому засіданні.
26.2. 20 липня 2021 року позивачка звернулась до Волочиського ВП ГУНП у Хмельницькій області із заявою про вчинення відповідачкою відносно неї кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України (а. с. 12). На цю заяву начальник ВП № 2 Хмельницького РУП ГУНП у Хмельницькій області надав відповідь № М-20 від 21 серпня 2021 року (а. с. 13). Згідно з цим листом під час перевірки поліція опитала відповідачку та свідка. Відповідачка пояснила, що влітку 2020 року позичила у позивачки 20 000,00 доларів США на потреби розвитку підприємницької діяльності, про що написала розписку в присутності свідка, а кошти планує повернути в повному обсязі. Свідок пояснила, що влітку 2020 року вона була присутньою під час отримання відповідачкою коштів, про що та написала розписку.
26.3. 21 жовтня 2021 року позивачка засобами поштового зв`язку звернулась до відповідачки із письмовою вимогою про повернення у тридцятиденний строк 20 000,00 доларів США (а. с. 18-24). Відповідачка умов договору позики не виконала, бо не повернула борг позивачці.
27. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленості стосовно істотних умов; б) передання речі однією стороною іншій або вчинення іншої дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).
28. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що сторони уклали договір позики, бо відповідачка отримала від позивачки кошти, які обіцяла повернути. Тому Верховний Суд відхиляє твердження відповідачки у касаційній скарзі про те, що спірні правовідносини стосуються іншого договору. За змістом частини першої статті 1130, частини другої статті 1131 ЦК України для підтвердження укладення договору про спільну діяльність відповідачка мала б довести, що сторони спору зобов`язалися спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення мети, яка не суперечить закону, домовилися про координацію спільних дій або спільне ведення справ, про статус виділеного для спільної діяльності майна, про покриття витрат і збитків, про участь у результатах спільних дій тощо. Відповідачка докази таких фактів не надала, а суди попередніх інстанцій ці обставини не встановили.
29. Хибним є аргумент касаційної скарги про недопустимість як доказів у цивільній справі пояснень, отриманих поліцією до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. ЦПК України не встановлює заборону використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин справи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 461/3675/17). Вказане стосується також використання як доказів у цивільній справі пояснень, які працівники поліції могли зібрати до чи після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення. У цій справі суди відповідні докази оцінили у сукупності з іншими та встановили зміст спірних правовідносин. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України касаційний суд не переоцінює докази, які дослідили суди першої й апеляційної інстанцій. Висновок Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року у справі № 822/551/18 стосується використання матеріалів кримінального провадження, отриманих під час досудового розслідування. Такі матеріали позивачка у справі № 671/2194/21 суду не надавала.
30. У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16, які відповідачка зазначила у касаційній скарзі, немає висновку про те, що у борговій розписці повинен бути зафіксований обов`язок повернути гроші. А висновок у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16-ц та Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц про те, що розписка має містити умови та дату отримання позичальником грошей у борг із зобов`язанням їх повернення, вказує за змістом частини другої статті 1047 ЦК України не на те, що обов`язок повернути кошти є необхідною умовою розписки, а на те, що внаслідок отримання у борг (позику) коштів, яке підтверджує розписка, завжди існує зобов`язання їх повернути.
31. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відхиляє аргумент відповідачки у касаційній скарзі про те, що апеляційний суд не оцінив доводи її апеляційної скарги, зокрема про відсутність проголошення судом першої інстанції рішення у судовому засіданні 16 січня 2023 року, про невиконання протокольної ухвали про витребування оригіналу розписки для дослідження в суді та про недослідженість оригіналу розписки у судовому засіданні.
31.1. 21 листопада 2022 року та 16 січня 2023 року суд на судових засіданнях роз`яснив позивачці право подати оригінал розписки. Під час засідання 16 січня 2023 року представник позивачки повідомив, що готовий відразу надати такий оригінал для огляду (файл технічний запису "20230116-141611", час запису: 0:21:45 - 0:22:15 і 0:34:53 - 0:35:51). Однак представник відповідачки не висловив сумніву щодо змісту розписки, а клопотання про огляд її оригіналу не заявив (файл технічного запису "20230116-141611", час запису: 0:23:45 - 0:24:25).
31.2. Згідно з довідкою, підписаною секретарем судового засідання Кошонько Н. С. ( а. с. 81), 16 січня 2023 року о 15 год 17 хв суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення (а. с. 82), але фіксування судового процесу не було через неявку всіх учасників справи. Це рішення суду відповідачка отримала особисто, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 94). Копію рішення також отримав її представник, що засвідчує довідка про доставку електронного листа (а. с. 93). Зазвичай недоліки процесуального характеру, які допустив суд попередньої інстанції, можливо виправити під час перегляду його судового рішення. Відповідачка реалізувала право на апеляційний і касаційний перегляд рішення суду першої інстанції. Тому відсутні підстави стверджувати про порушення її права на доступ до суду, як і немає підтверджень того, що суди порушили інші складові права на справедливий судовий розгляд. Обов`язку надавати детальні відповіді на аргументи сторони справи у суду немає.
32. З огляду на наведену оцінку аргументів відповідачки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою.