Постанова
Іменем України
18 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 947/4615/23
провадження № 61-10957св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолета Султанівна,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_4,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, яка підписана представником ОСОБА_5, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року в складі судді: Бескровного Я. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 травня 2024 рокув складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова В. С., про визнання договору недійсним та витребування майна.
Позовна заява мотивована тим, що позивачка в 2007 році на підставі договору купівлі-продажу придбала квартиру, загальною площею - 60,3 кв. м., яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 .
З 2007 року в квартирі мешкала позивачка та її чоловік - ОСОБА_6 . За останні сім років мешкання у квартирі вона підтримувала добрі відносини з сусідами з іншої парадної будинку за адресою - АДРЕСА_2 - ОСОБА_2 та його дружиною - ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки, у зв`язку з чим, а також похилим віком, стан її здоров`я погіршився і вона не могла самостійно підтримувати свою життєдіяльність і потребувала сторонньої допомоги, оскільки вона є пенсіонером, отримує пенсію за віком. Після смерті її чоловіка до неї почали систематично навідуватися її сусіди - ОСОБА_2 та його дружина, які систематично вечеряли разом з позивачкою, розпивали алкогольні напої, допомагали їй та її прикутій до ліжка тітці - ОСОБА_7 у побуті, оскільки останні потребували такої допомоги, а саме - купували продукти харчування, готували або пригощали їжею, виконували інші доручення, у тому числі супровід для зняття готівки з банківського рахунку позивачки, оплату комунальних, тощо.
В процесі спілкування ОСОБА_8 та ОСОБА_2 заволоділи ключами від квартири позивачки та мали до неї вільний доступ. Одразу після похорон чоловіка позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 запропонували їй оформити над нею опікунство, без жодних зобов`язань зі сторони ОСОБА_1, на що позивачка погодилась, вважаючи, що опікунство ні до чого її не буде зобов`язувати, та крім того вона дійсно потребувала такої допомоги.
На підтвердження наміру в майбутньому укладення між сторонами договору довічного утримання, 05 серпня 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 складено у присутності соціального робітника ОСОБА_9 розписку щодо повного забезпечення сім`єю ОСОБА_8 - ОСОБА_1 .
11 серпня 2020 року ОСОБА_4, ОСОБА_2 та соціальна робітниця ОСОБА_9 супроводили позивачку до приміщення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової В. С. за адресою - АДРЕСА_3, де їй ОСОБА_2 запропонували оформити опікунство, мотивуючи це тим, що її відправлять до психіатричної лікарні, та треба переоформити для цього квартиру, хоча їй ніхто нічим не погрожував. В той день позивачка не брала з собою окуляри, договір не читала, вголос їй ніхто договір не прочитував, суть договору нотаріус не роз`яснювала, лише повідомили, що буде укладений договір про опіку, та дали підписати на жовтому листі паперу текст. Ніяких коштів, зокрема, суми правочину, від ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вона не отримувала. Після цього вона повернулась у квартиру, в якій мешкає до сих пір. Подружжя ОСОБА_4, ОСОБА_2 продовжували після поїздки до нотаріуса до неї ходити та доглядати, але одного разу сказали, щоб вона збирала речі потихеньку та переїзжала.
28 серпня 2020 року за ініціативою ОСОБА_1 та її знайомого - ОСОБА_10 був викликаний наряд поліції та було встановлено, що 11 серпня 2020 року між позивачкою та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу об`єкту нерухомості, а саме - квартири АДРЕСА_4, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Омаровою В. С., зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 6965, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 передано у власність ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 60,3 кв. м. Відповідно до умов вказаного договору, квартиру було передано у власність громадянина ОСОБА_2 за - 723 600,00 грн, хоча намірів на продаж даної квартири вона не мала, ніколи і нікому не говорила про намір продажу. Покупців ніколи не підшукувала, нікуди з цього приводу не зверталась, у тому числі до посередників, оскільки квартира є єдиним її житлом. Вказані обставини стали підставою для звернення до Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області.
Під час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири, волевиявлення позивачки не відповідало її внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором купівлі-продажу. Дізнавшись про наявність оспорюваного договору купівлі-продажу квартири, 31 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, що має ознаки злочину визначеного частиною другою статті 190 КК України. Відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР 10 вересня 2020 року. В ході досудового розслідування 12 листопада 2020 року, в порядку статті 93 КПК України, від приватного нотаріуса Омарової В. С. слідчим було отримано належним чином завірену копію Договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості, а саме - квартири під АДРЕСА_4, посвідченого 11 серпня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі вчиненні нотаріальних дій за №6965, а також копії документів, що стали підставою для посвідчення зазначеного Договору купівлі-продажу квартири.
Разом з тим, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В. С. були надані не усі документи, що стали підставою для посвідчення зазначеного Договору, які відповідно до вимог чинного законодавства повинні зберігатися у нотаріуса протягом тривалого часу, через що, по ухвалі слідчого судді Київського районного суду від 20 січня 2021 року, оригінали вказаних документів витребувані від нотаріуса та перебувають в матеріалах кримінального провадження №1202016480002305. Серед документів, що стали підставою для посвідчення вищезазначеного Договору купівлі-продажу квартири, від приватного нотаріуса Омарової В. С. було отримано копію Платіжного доручення №41 від 11 серпня 2020 року, видане Одеським відділенням №1 АТ "ЮНЕКС БАНК" - в якому платником виступив ОСОБА_2, а отримувачем вона - ОСОБА_11, але позивач ніколи не була клієнтом банку АТ "ЮНЕКС БАНК". В подальшому слідчим було направлено запит до АТ "ЮНЕКС БАНК", з метою встановлення факту видання Платіжного доручення №41 від 11 серпня 2020 року. У відповіді на даний запит Голова Правління АТ "ЮНЕКС БАНК" категорично спростував факт видачі Одеським відділенням №1 АТ "ЮНЕКС БАНК" платіжного доручення №41 від 11 серпня 2020 року, в якому платником виступив ОСОБА_2, а отримувачем ОСОБА_11 . При цьому, голова правління АТ "ЮНЕКС БАНК" самостійно звернувся 11 листопада 2020 року до ГУ НП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме, підробки документа - платіжного доручення №41 від 11 серпня 2020 року за статтею 358 КК України.
Надалі ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 28 грудня 2021 року, вочевидь бажаючи уникнути відповідальності, передав своєму знайомому ОСОБА_3 у власність спірну квартиру. Договір посвідчений державним нотаріусом Малиновської державної контори у м. Одесі Мельник Л. В. та зареєстрований у реєстрі за №2- 1182.
ОСОБА_1 просила:
визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою - АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В. С., 11 серпня 2020 року, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 6955;
витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_5, належну йому на підставі договору дарування від 28 грудня 2021 року, посвідченого державним нотаріусом Малиновської державної контори у м. Одесі Мельник Л. В., зареєстрованого у реєстрі за №2-1182;
встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого рішення є підставою для поновлення запису про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_5 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року:
позов ОСОБА_1 задоволено частково:
визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В. С. 11 серпня 2020 року та зареєстрований за № 6965;
витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним. У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року № 759/17065/14-ц зроблено висновок щодо застосування статті 229 ЦК України та вказано, що "під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Під природою правочину слід розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій: а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування); б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу)";
аналізуючи в сукупності надані докази, суд погоджується з доводами представника позивача, що ОСОБА_12 розуміла укладений договір купівлі-продажу від 11 серпня 2020 року як договір довічного утримання (догляду), називаючи та розуміючи його як "опіка", а відтак, помилялася щодо правової природи правочину. При цьому судом враховано, що під час укладення оспорюваного договору, через тиждень після похорон чоловіка, волевиявлення позивачки могло не відповідати її внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором купівлі-продажу, фактичної передачі грошових коштів та передачі спірної квартири не відбулося; продовжуючи проживати в квартирі та спілкуватись з родиною ОСОБА_2, та їхню на той час поведінку, позивачка і продовжувала сприймати укладений договір як договір довічного утримання;
відносно позовних вимог в частині витребування спірного майна з чужого незаконного володіння, суд враховує, що відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Правильним способом захисту прав позивача є визнання недійсними не всіх правочинів, а лише першого, та витребування майна в останнього набувача, що і було зроблено позивачкою та є ефективним і достатнім способом захисту її порушеного права, який забезпечує повністю відновлення порушеного права власниці, у якої вибуло майно із володіння поза її волею, а отже, відповідає завданням цивільного судочинства - ефективному захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи;
в матеріалах справи містяться достатні докази, які підтвердили обставини справи, викладені позивачем у своїй позовній заяві та поясненнях, наданих під час розгляду справи, а також поясненях відповідача, щодо наявності законних підстав для задоволення позову в частині визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння. Стосовно заявленої позивачем вимоги встановлення порядку виконання судового рішення, то суд не вбачав підстав для встановлення такого порядку, оскільки він передбачений статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 травня 2024 року:
апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_4 залишено без задоволення;
рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
істотні умови договору купівлі-продажу від 11 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконані, майно не передано, не отримано ОСОБА_2, грошові кошти ним за майно не сплачені, що не заперечується самими сторонами. Крім того, подружжя ОСОБА_2 стверджують, що останні також вважали вказаний договір купівілі-продажу договором довічного утримання. Останніми грошові кошти за договором купівлі-продажу на користь ОСОБА_1 сплачено не було;
31 серпня 2020 року ОСОБА_1 зверталась до Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, що має ознаки злочину визначеного частиною другою статті 190 КК України, та відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР 10 вересня 2020 року. У ході досудового розслідування, згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду від 20 січня 2021 року, оригінали договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості, а саме квартири під АДРЕСА_4, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО - Омаровою В.С. 11 серпня 2020 року витребувані від нотаріуса та перебувають в матеріалах кримінального провадження №1202016480002305 Серед документів, що стали підставою для посвідчення вищезазначеного Договору купівлі-продажу квартири, від приватного нотаріуса ОМНО - Омарової В. С. було отримано копію Платіжного доручення №41 від 11 серпня 2020 року, видане Одеським відділенням №1 АТ "Юнекс Банк" - в якому платником виступив ОСОБА_2, а отримувачем ОСОБА_1 . Слідчим було направлено запит до АТ "ЮНЕКС БАНК", з метою встановлення факту видання Платіжного доручення №41 від 11 серпня 2020 року. У відповіді на даний запит Голова Правління АТ "Юнекс Банк" категорично спростував факт видачі Одеським відділенням №1 АТ "Юнекс Банк" Платіжного доручення №41 від 11 серпня 2020 року, в якому платником виступив ОСОБА_2, а отримувачем ОСОБА_1 . При цьому, голова правління АТ "Юнекс Банк" самостійно звернувся 11 листопада 2020 року до ГУ НП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме, підробки документа - платіжного доручення №41 від 11 серпня 2020 року за ст.358 КК України, що підтверджується копією заяви від 11 листопада 2020 року, зразків печаток та штампів ПАТ АТ "ЮНЕКС БАНК", акту про знищення печаток та штампів від 27 липня 2018 року;
судом враховано, що у своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення від 31 серпня 2020 року на ім`я начальника Київського ВП в м.Одеса ГУ НП в Одеській області, ОСОБА_12 просила вжити заходи до ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які обманним шляхом заволоділи належною їй квартирою АДРЕСА_5, привізши до нотаріуса та обманим шляхом замість документів про опікунство підсунули договір купівлі-продажу, незаконно привласнивши квартиру, що підтверджується копією заяви від 31 серпня 2020 року. У своїх поясненнях на ім`я ДОП Київського ВП в м.Одеса ГУ НП в Одеській області від 31 серпня 2020 року ОСОБА_2 зазначав, що він разом зі своєю дружиною доглядали людей похилого віку, сусідів. ОСОБА_12 попросила їх про те, щоб вони її доглядали до смерті, для того, щоб оформити опікунство над нею через погроз колишніх кумовей, та вони погодились та поїхали до нотаріуса, де нотаріус порадила їм підписати договір купівлі-продажу. Вони з дружиною доглядали ОСОБА_12 та її 90-річною тіткою, що підтверджується копією пояснень від 31 серпня 2020 року;
колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки ОСОБА_12 довела, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу вона помилилася стосовно правової природи укладеного нею правочину, відповідно існують підстави, які зумовлюють визнання договору купівлі-продажу недійсним. Укладаючи оспорюваний договір, ОСОБА_12 розуміла укладений договір купівлі-продажу від 11 серпня 2020 року як договір довічного утримання (догляду), називаючи та розуміючи його як "опіка", а відтак, помилялася щодо правової природи правочину. При цьому судом враховано, що під час укладення оспорюваного договору, через тиждень після похорон чоловіка, волевиявлення позивачки могло не відповідати її внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором купівлі-продажу, фактичної передачі грошових коштів та передачі спірної квартири не відбулося; продовжуючи проживати в квартирі та спілкуватись з родиною ОСОБА_2, та їхню на той час поведінку, позивачка і продовжувала сприймати укладений договір як договір довічного утримання. Суд першої інстанції, врахувавши встановлені обставини щодо віку позивачки на момент укладення договору купівлі-продажу, стану її здоров`я, дійшов обґрунтованого висновку про наявність помилки у діях позивачки під час підписання нею оспорюваного правочину;
доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є недоведеними, а тому вони підлягають залишенню без задоволення.
Аргументи учасників справи
24 липня 2024 року ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_5, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 травня 2024 року (повне судове рішення складено 01 липня 2024 року), в якій просила:
оскаржені судові рішення скасувати;
ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити;
вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
ОСОБА_4, як співвласниця спірної квартири, у порушення вимог статті 50 ЦПК України не була залучена до розгляду справи у якості співвідповідача. Оспорювана угода була укладена чоловіком ОСОБА_4 у період зареєстрованого шлюбу. ОСОБА_4 було надано згоду на придбання під час укладання Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С. 11 серпня 2020 року та зареєстрований за №6965. Тобто на спірну квартиру розповсюджується режим спільної сумісної власності. Незалучення ОСОБА_4 до розгляду справи у якості відповідача позбавило її права на захист своїх прав та унеможливила здійснити такий захист в суді апеляційної інстанції;
зі слів позивачки подружжя ОСОБА_8 після укладення угоди продовжували до неї ходити та доглядати, але одного разу сказали, щоб вона збирала речі потихеньку та переїзжала. Вказане не відповідає дійсності та обставинам справи. Свідок у справі ОСОБА_10 є другом померлого сина позивачки ОСОБА_13 . З 2012 року він є фігурантом низки кримінальних проваджень, підозрюється у вчинені злочинів передбачених статтею 190 КК України, тривалий час перебував у слідчому ізоляторі. Судом встановлено, що істотні умови договору купівлі-продажу від11 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконані, майно не передано, не отримано ОСОБА_2, грошові кошти ним за майно не сплачені. Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_9 показала суду, що вона є соціальним робітником та часто навідувалась до родини позивачки, бачила що вона товаришує з родиною ОСОБА_8 . Підтвердила, що підписувала розписку від 05 серпня 2020 року щодо повного забезпечення сім`єю ОСОБА_1 . Про укладення договору знає, оскільки була разом з позивачкою на правочині, але в момент підписання поряд не була. Підтвердила, що ОСОБА_1 розуміла укладений договір таким, з якого випливає, що родина ОСОБА_8 має її доглядати її, кормити, прибирати, купляти все необхідне. Не бачила, чи передавав ОСОБА_2 ОСОБА_1 грошові кошти. Тобто свідок повністю підтвердила, що укладений сторонами договір купівлі-продажу є насправді договором довічного утримання;
у порушення вимог статті 235 ЦК України суд, встановивши, що оспорювана угода є не договором купівлі продажу а договором довічного утримання не вирішив спір за правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили, а просто визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 . У результаті спірна квартира була незаконно витребувана від ОСОБА_14 на користь позивачки. Натомість, суд, встановивши удаваність правочину мав би фактично назвати оспорюваний договір договором довічного утримання та максимум витребувати спірну квартиру на користь ОСОБА_2, хоча такі вимоги у позовній заяві заявлені не були.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року:
у задоволенні заяв ОСОБА_4, які підписано представником ОСОБА_5, про забезпечення позову відмовлено;
у задоволенні заяви ОСОБА_4, яку підписано представником ОСОБА_5, про зупинення дії рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 30 травня 2024 року відмовлено.
09 жовтня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 14 серпня 2024 рокузазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження:
суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 31 січня 2014 року у справі № 760/30720/21; від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 19 серпня 2021 року у справі № 677/1893/18; від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19; від 22 травня 2024 року у справі № 760/14371/18; від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц; від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17; від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15; від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц; від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17; від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц; від 20 травня 2024 року у справі № 564/1774/22; від 01 травня 2024 року у справі № 491/838/21; від 12 жовтня 2021 року у справі № 725/4816/19; від 18 листопада 2020 року у справі № 357/3132/15-ц; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 11 серпня 2020 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу об`єкту нерухомості, а саме квартири під АДРЕСА_4, який посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Омаровою В.С. 11.08.2020 р., зареєстрований в реєстрі вчиненні нотаріальних дій за №6965. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 передано у власність ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 60,3 кв. м, за 723 600,00 грн.
31 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, що має ознаки злочину визначеного частиною другою статті 190 КК України, відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР 10 вересня 2020 року.
В ході досудового розслідування, згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду від 20 січня 2021 року, оригінали договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості, а саме - квартири під АДРЕСА_4, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО - Омаровою В. С. 11 серпня 2020 року витребувані від нотаріуса та перебувають в матеріалах кримінального провадження №1202016480002305. Серед документів, що стали підставою для посвідчення зазначеного договору купівлі-продажу квартири, від приватного нотаріуса ОМНО - Омарової В. С. отримано копію платіжного доручення № 41 від 11 серпня 2020 року, видане Одеським відділенням №1 АТ "ЮНЕКС БАНК" - в якому платником виступив ОСОБА_2, а отримувачем ОСОБА_1 . Слідчим було направлено запит до АТ "ЮНЕКС БАНК", з метою встановлення факту видання платіжного доручення №41 від 11 серпня 2020 року. У відповіді на цей запит Голова Правління АТ "ЮНЕКС БАНК" категорично спростував факт видачі Одеським відділенням №1 АТ "ЮНЕКС БАНК" Платіжного доручення №41 від 11 серпня 2020 року, в якому платником виступив ОСОБА_2, а отримувачем ОСОБА_1 . При цьому, голова правління АТ "ЮНЕКС БАНК" самостійно звернувся 11 листопада 2020 року до ГУ НП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме, підробки документа - платіжного доручення № 41 від 11 серпня 2020 року за статтею 358 КК України, що підтверджується копією заяви від 11 листопада 2020 року, зразків печаток та штампів ПАТ АТ "ЮНЕКС БАНК", акту про знищення печаток та штампів від 27 липня 2018 року.
У заяві про вчинення кримінального правопорушення від 31 серпня 2020 року на ім`я начальника Київського ВП в м. Одеса ГУ НП в Одеській області, ОСОБА_12 просила вжити заходи до ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які обманним шляхом заволоділи належною їй квартирою АДРЕСА_5, привізши до нотаріуса та обманним шляхом замість документів про опікунство підсунули договір купівлі-продажу, незаконно привласнивши квартиру.
У поясненнях на ім`я ДОП Київського ВП в м. Одеса ГУ НП в Одеській області від 31 серпня 2020 року ОСОБА_2 зазначав, що він разом зі своєю дружиною доглядали людей похилого віку, сусідів. ОСОБА_12 попросила їх про те, щоб вони її доглядали до смерті. Для того, щоб оформити опікунство над нею через погрози колишніх кумів вони погодились та поїхали до нотаріуса, де нотаріус порадила їм підписати договір купівлі-продажу. Вони з дружиною доглядали за ОСОБА_12 та її 90-річною тіткою.