ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Ступак О. В., Банаська О. О., Гриціва М. І., Короля В. В., Мазура М. В., Погрібного С. О.
до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 26 вересня 2024 року
у справі № 440/14216/23 (провадження № 11-67заі24) за результатами розгляду апеляційних скарг Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2024 року у зразковій справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
1. 26 вересня 2024 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, якою закрила апеляційне провадження за апеляційними скаргами Міністерства фінансів України (далі - Мінфін), Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), Міністерства соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2024 року.
2. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що суд першої інстанції в мотивувальній та резолютивній частинах свого рішення питання про права, інтереси та обов`язки Мінфіну, КМУ, Мінсоцполітики не вирішував, тому закрила апеляційне провадження за апеляційними скаргами зазначених державних органів.
3. Із таким процесуальним рішенням не погоджуємось, а тому відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України
(далі - КАС України) висловлюємо окрему думку.
Підстави та мотиви окремої думки
4. На наше переконання, висновок Великої Палати Верховного Суду про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами Мінфіну, КМУ, Мінсоцполітики є помилковим з таких міркувань.
Нормативно-правове обґрунтування
5. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
6. Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.
7. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 06 грудня 2007 року у справі "Воловік проти України", заява № 15123/03, зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення у справі Podbielski and PPU Polpure v. Poland від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98).
8. ЄСПЛ зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі De Geouffre de la Pradelle v. France від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
9. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
10. Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
11. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
12. Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
13. Частиною першою статті 293 КАС України встановлено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
14. Судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції правила про право кожного на справедливий судовий розгляд під час визначення його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може бути взято до уваги.
15. Отже, за змістом статей 13, 293 КАС України особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку цих статей КАС України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що заявник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо зазначено про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
16. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося
17. Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. Якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Щодо апеляційної скарги Мінсоцполітики
18. Мінсоцполітики в обґрунтування права на оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційній скарзі послалося на те, що оскаржуване рішення впливає на його права та обов`язки як: 1) головного розпорядника бюджетних коштів та відповідального виконавця бюджетної програми "Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною"; 2) органу, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, оскільки рішення у зазначеній зразковій справі буде мати суттєвий вплив на формування соціальної політики України.
19. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 (далі - Положення № 423) Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, торгівлі людьми, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, ветеранів праці, ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України в частині організації виплати їм до Дня Незалежності України разової грошової виплати, ветеранів військової служби, жертв нацистських переслідувань, дітей війни та жертв політичних репресій, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги) та за дотриманням прав дітей, а також забезпечує формування та реалізує державну політику щодо здійснення державного нагляду у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності в частині забезпечення відповідності законодавству рішень уповноваженого органу управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління), державного регулювання та нагляду за дотриманням норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі, у сфері гуманітарної допомоги.
20. Пунктом 3 Положення № 423 передбачено, що основними завданнями Мінсоцполітики є, зокрема, забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України в частині організації виплати їм до Дня Незалежності України разової грошової виплати.
21. Згідно з підпунктом 41 пункту 4 Положення № 423 Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до Дня Незалежності України разової грошової виплати ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалим учасникам Революції Гідності, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.
22. Пунктом 1 Порядку використання коштів державного бюджету для виплати особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною або за роботу в спеціальних умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 року № 1396 (далі - Порядок № 1396), встановлено, що цей порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 2501250 "Виплата особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною або за роботу в спеціальних умовах" (далі - бюджетні кошти).
23. Згідно з пунктом 2 Порядку № 1396 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.
24. Відповідно до пункту 7 Порядку № 1396 бюджетні кошти використовуються Мінсоцполітики в межах відповідних бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням необхідності виконання взятих на облік в органах Казначейства бюджетних зобов`язань минулих років.
25. Пенсійний фонд України є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, зокрема, за напрямком, визначеним підпунктом 4 пунктом 4 Порядку (здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України відповідно до Порядку здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 року № 1396 "Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах").
26. Згідно з підпунктом 4 пункту 5 Порядку № 1396 бюджетні кошти розподіляються в межах бюджетних призначень і спрямовуються Мінсоцполітики Пенсійному Фонду України за напрямом, визначеним підпунктом 4 пункту 4 цього Порядку, - на підставі заявки (за формою, визначеною Мінсоцполітики) на фінансування виплати разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої частиною п`ятою статей 12-15, пунктом 1 частини першої статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і частиною третьою статей 6-1-6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), і витрат на оплату послуг, пов`язаних з її виплатою та доставкою організаціями, які здійснюють виплату та доставку пенсій і грошової допомоги за місцем фактичного проживання.
Пенсійний фонд України формує заявку на фінансування грошової допомоги і витрат на оплату послуг, пов`язаних з її виплатою та доставкою організаціями, які здійснюють виплату та доставку пенсій і грошової допомоги за місцем фактичного проживання, та подає її до 10 серпня поточного року Мінсоцполітики.
Кошти для виплати грошової допомоги та оплати послуг, пов`язаних з її виплатою та доставкою, перераховуються Мінсоцполітики на окремий рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в АТ "Ощадбанк".
Суми грошової допомоги, не виплаченої станом на 1 грудня поточного року, що надійшли до Пенсійного фонду України від уповноважених банків та АТ "Укрпошта", повертаються Пенсійним фондом України на рахунок Мінсоцполітики, відкритий у Казначействі.
27. Отже, Порядком № 1396 врегульовано алгоритм дій державних органів у процедурі виплати разової грошової допомоги, у якій задіяно крім Пенсійного фонду України також Мінсоцполітики, яке є органом, що формує політку у цій сфері, визначає обсяг фінансового ресурсу, необхідного на її реалізацію, є головним розпорядником бюджетних коштів відповідного призначення та спрямовує кошти на виконання визначених законодавством завдань відповідно до своїх повноважень до Пенсійного фонду України.
28. Згідно з частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
29. Відповідно до пунктів 20, 29 частини першої статті 116 БК України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
30. Мінсоцполітики наголошувало, що виплата разової грошової допомоги до Дня Незалежності України може бути проведена лише відповідно до вимог, встановлених законодавством, та після перерахування бюджетних коштів Пенсійному фонду від Мінсоцполітики, як головного розпорядника коштів.
31. З огляду на викладене вважаємо, що рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2024 року безпосередньо впливає на права та обов`язки Мінсоцполітики як головного розпорядника бюджетних коштів і відповідального виконавця бюджетної програми "Виплата особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною або за роботу в спеціальних умовах", а також органу, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики.