ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 466/10540/19
провадження № 51-4559км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6,
(в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 31 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 12019140090003735 за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м. Львова, та
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця м. Львова,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 31 травня 2023 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винуватими у розбійному нападі вчиненому за попередньою змовою групою осіб та засуджено кожного за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.
Вирішено долю речових доказів.
Суд першої інстанції встановив, що 01.11.2019 близько 04:00 ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_6 та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження в зв`язку з розшуком, на вул. Хорватській, 10 у м. Львові здійснили розбійний напад на ОСОБА_9 за наступних обставин.
Так, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, на вул. Шпитальній у м. Львові, навпроти ТЦ "Магнус", з метою вчинення розбійного нападу групою осіб познайомилась із потерпілим ОСОБА_9, разом із яким пішла на вул. Хорватську, де біля будинку № 10 їх наздогнали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .. ОСОБА_5 розпилив в очі потерпілому вміст перцевого балончика, після чого разом із ОСОБА_6 почали наносити йому численних ударів (не менше п`яти) в голову та тулуб, при цьому ОСОБА_6 з метою подолання опору потерпілого застосував до нього електрошокер. У цей час особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, спостерігала за навколишньою обстановкою.
Подолавши опір потерпілого ОСОБА_6 зірвав у нього з шиї сумку, в якій знаходились ключі від квартири, мобільний телефон "Samsung" вартістю 3000 грн, гаманець із грошовими коштами в сумі 10 000 грн, посвідчення водія на ім`я ОСОБА_9 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль "Daewoo Lanos", після чого усі втрьох з місця скоєння злочину втекли, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на суму 13 830 грн, викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального кодексу та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх вимог вказує про невідповідність фактичних обставин викладених у вироку тим, що були встановлені в судовому засіданні. Стверджує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій в судових рішеннях про його винуватість у вчиненні розбійного нападу не ґрунтуються на досліджених в суді доказах. Не заперечує свою присутність на місці події, однак вказує, що ударів потерпілому не завдавав, застосував газовий балончик з метою самозахисту від його протиправних дій. При цьому звертає увагу на те, що потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні надавав суперечливі показання щодо обставин події і ці суперечності не були усунуті судом.
Стверджує, що судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано того, що ОСОБА_6 давав неправдиві показання щодо обставин справи та обмовив його, а речі потерпілого було вилучено з кімнати де останній проживав разом із співмешканкою.
Вважає, що при перегляді вироку суд апеляційної інстанції не усунув порушень допущених судом першої інстанції, а тому оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і є незаконними.
Судові рішення щодо ОСОБА_6 ніким з учасників у касаційному порядку не оскаржуються.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Засуджені та захисник касаційну скаргу підтримали.
Прокурор вважав судові рішення законними та обґрунтованими і просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, суть наведених у ній доводів фактично зводиться до незгоди засудженого з оцінкою доказів наданою судом та встановленими фактичними обставинами справи, яким він просить дати іншу оцінку, ніж ту, яку їм дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Свій висновок про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК районний суд зробив на підставі фактичних даних встановлених у судовому засіданні під час дослідження доказів, оцінених відповідно до ст. 94 КПК.
Зокрема, такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі: показань засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_9, свідка ОСОБА_10 ; даних зазначених у протоколах: огляду місця події від 01.11.2019, пред`явлення особи до впізнання від 01 та 02.11.2019 (під час чого потерпілий впізнав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ), огляду відеозапису від 02.11.2019 з камер спостереження готелю "Кайзер" (запис від 01.11.2019), тимчасового доступу та обшуку квартири ОСОБА_5 від 01.11.2019, слідчих експериментів від 07 та 09.12.2019 за участю ОСОБА_9, ОСОБА_5 та особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження(з відеозаписами); висновках експертів від 01.11.2019 № 1097 та 27.11.2019 № 1265 (щодо тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого ОСОБА_9 ) та інших доказів у своїй сукупності.
Не погодившись із вироком засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 оскаржили його в апеляційному порядку.
За приписами статей 404 та 405 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, а у разі необхідності й шляхом повторного дослідження доказів.
Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК цей суд зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави за яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався.
Під час перегляду кримінального провадження апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційних скарг засуджених, які є аналогічними тим, що наведені ОСОБА_5 в касаційній скарзі, дійшов переконливого висновку про те, що висновок місцевого суду у вироку про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину за наведених у ньому обставин підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів досліджених у судовому засіданні.
Так, допитаний у суді 26.08.2020 потерпілий ОСОБА_9 детально розповів про події тієї ночі та показав, що в день події біля ТРЦ "Магнус" у нічному кіоску придбав каву і до нього підійшла невідома жінка, яка назвалася ОСОБА_11 та запропонувала провести його додому, разом вони покружляли вуличками (проходили повз готель "Кайзер"), а надалі вулицями Шпитальною та Рапопорта піднялись до вул. Хорватської. У цей час він почув, що за ними хтось біжить, коли обернувся побачив двох осіб, засуджений ОСОБА_5 раптово застосував до нього газовий балончик, після чого він упав, а нападники почали завдавати йому ударів у голову і тулуб. Він бачив силуети усіх трьох нападників і міг розрізняти дії кожного з них. Зокрема, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, спостерігала як ОСОБА_6 та ОСОБА_5 б`ють його і з їхньої розмови він зрозумів, що вони діють спільно. Оскільки він чинив спротив, ОСОБА_6 застосував до нього електрошокер, після чого він утратив можливість рухатися та чинити опір. Скориставшись цим останній зірвав у нього з шиї сумку і всі троє нападників з місця утекли(т. 2, а. к. п. 187-190).
Ці показання потерпілого повністю збігаються як з наданими ним поясненнями під час слідчого експерименту 07.12.2019 (т. 3, а.к.п. 225-230), так і з показаннями засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час судового розгляду, а також з показаннями особи, провадження щодо якої виділено в окреме провадження, наданими нею під час слідчого експерименту 09.12.2019 (т. 3, а. к. п. 241-245).
Під час слідчого експерименту 09.12.2019 засуджений ОСОБА_5 пояснив, що в день події ОСОБА_6 посварився з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, через гроші. Коли вона познайомилась із потерпілим, ОСОБА_6 сказав "ведемо його", і вони удвох із останнім йшли за ними на деякій відстані, спочатку по вул. Шпитальній, а потім по вул. Рапопорта . Коли потерпілий та інша особа завернули на вул. Хорватську, яка була менш освітленою, ОСОБА_6 сказав "гасимо його", після чого вони удвох їх наздогнали і він ( ОСОБА_5 ) бризнув газовим балончиком ОСОБА_9 в очі, однак той почав чинити опір і між ними зав`язалася бійка. Під час нападу ОСОБА_6 застосував електрошокер, після чого потерпілий припинив чинити опір, попустив сумку і скориставшись цим вони вирвали її у нього з рук і втрьох утекли з місця події.
Ця слідча дія була проведена з участю засудженого та понятих з дотриманням вимог ст. 240 КПК, від яких жодних зауважень щодо порядку, процедури та правильності її проведення і достовірності відображених у протоколі даних не надходило (т. 3, а. к. п. 246-250).
При перевірці матеріалів провадження Суд не виявив будь-яких суперечностей у показаннях потерпілого наданих ним у суді, а показання надані засудженим під час судового розгляду в умовах відкритого змагального процесу, в яких він поклав усю відповідальність за скоєне на інших співучасників злочину розцінює, як обрану ним тактику захисту від висунутого обвинувачення.
Згідно з висновком судової медичної експертизи від 01.11.2019 № 1097 у потерпілого ОСОБА_9 було виявлено тілесні ушкодження у виді крововиливів, саден і ран на слизових оболонках верхньої та нижньої губи, подряпина на підборідді, садно в ділянці лівого ліктьового суглоба, точкові плями на шкірі у правій завушній ділянці (результат дії хімічної речовини, випущеної з газового балончика). Вказані тілесні ушкодження (крововиливи, садна та рана) утворились від неодноразової дії тупого предмета (ударів ногами) та відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості (т. 3, а. к. п. 105-106).
Відповідно до висновку додаткової судової медичної експертизи від 27.11.2019 № 1265 зміни шкіри в ділянці шиї зліва у потерпілого ОСОБА_9 можуть бути відтермінованим проявом реакції шкіри унаслідок безконтактної дії (з близької відстані) електрошокера, що був застосований до нього 01.11.2019 (т. 3, а. к. п. 114-116).
Відповідно до роз`яснень Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 10 "Про судову практику у злочинах проти власності" під нападом за ст. 187 КК треба розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Розбій належить до усічених складів злочину і вважається завершеним з моменту вчинення самого нападу. Під насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, треба розуміти заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності. Однією з ознак, що характеризують розбій, є саме насильство, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння майном. Під насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, треба розуміти заподіяння їй різного ступеня тілесних ушкоджень, а також інші насильницькі дії, які не призвели до певних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент заподіяння (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо).
Попри те, що електрошокер за своїм цільовим призначений є пристроєм, який використовується з метою самооборони, у цьому кримінальному провадженні він був використаний засудженими з метою вчинення злочину для подолання опору потерпілого.
За своїми технічними властивостями електрошокер генерує високий електричний заряд, який передається на тіло іншої людини при контакті. Вплив електрошокера на організм людини характеризується негайним порушенням нервової системи, що супроводжується короткочасними судомами, спазмом м`язів у місці впливу, шоковим станом, що виражається в дезорієнтації, втраті рівноваги, нерідко призводить до короткочасної втрати свідомості, тобто людина втрачає контроль над власним тілом і не може чинити опір. В окремих випадках застосування електрошокера може спричинити серйозні наслідки для здоров`я людини (аритмія серця, зупинка серця тощо).
З урахуванням наведеного застосування електрошокера під час вчинення злочину підпадає під ознаки розбійного нападу, а тому дії засуджених вірно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 187 КК.
Висловлена засудженим у касаційній скарзі незгода з висновками суду, зробленими на підставі досліджених доказів, не є обґрунтуванням неправильного застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій закону України про кримінальну відповідальність.
Викладені в оскаржуваних судових рішеннях висновки цих судів є належним чином обґрунтованими та вмотивованими, зміст вироку та ухвали відповідає вимогам статей 370, 374 та 419 КПК.
Під час перевірки цих рішень судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, а тому підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд