ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 824/131/23
провадження № 61-12137ав24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Лавренчук О. С.,
учасники справи:
заявник (боржник) -ОСОБА_1,
представник заявника (боржника) - ОСОБА_2,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович,
представник суб`єкта оскарження - Гринів Тарас Володимирович,
заінтересовані особи (стягувачі): СFSIT, Inc. (КФСІТ, Інк.), Cargill Financial Services International, Inc. (Каргілл Файненшл Сервісіз Інтернешнл, Інк.),
представники заінтересованої особи СFSIT, Inc. (КФСІТ, Інк.): Грунська Марта Олександрівна, Шипоша Крістіна Ігорівна,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року у складі судді Гаращенка Д. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заявника
31 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду із скаргою на рішення (дії) приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М.
Скаргу мотивовано тим, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. від 22 травня 2024 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа
№ 824/131/23 від 21 травня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь СFSIT, Inc. (КФСІТ, Інк.) непогашеної заборгованості у розмірі 41 726 871,25 доларів США.
В постанові про відкриття виконавчого провадження міститься інформація про адресу місця його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначав, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази того, що вказана в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження адреса місця проживання боржника є дійсною. На момент відкриття виконавчого провадження приватному виконавцю було відомо, що у боржника відсутнє зареєстроване місце проживання в межах виконавчого округу у Львівській області.
На думку скаржника, за відсутності доказів проживання ОСОБА_1, як боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 у Львівській області, на території якої здійснює діяльність приватний виконавець Білецький І. М., то й в останнього не було підстав для прийняття до виконання виконавчого листа і відкриття виконавчого провадження. Приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу, у зв`язку з пред`явленням його не за місцем виконання.
Також в обґрунтування скарги посилався на те, що приватним виконавцем в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" не зазначено відповідного ідентифікатора доступу в постанові про відкриття виконавчого провадження та в порушення вимог пункту 4 частини першої статті 4 цього ж Закону не зазначено РНОКПП боржника.
Вважав, що за таких обставин постанова про відкриття виконавчого провадження від 22 травня 2024 року є протиправною та підлягає скасуванню, а інші постанови приватного виконавця прийняті після відкриття виконавчого провадження теж підлягають скасуванню, як похідні.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця
від 22 травня 2024 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця
від 23 травня 2024 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних у
виконавчому провадженні;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця
від 22 травня 2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця
від 22 травня 2024 року про стягнення з боржника основної винагороди;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця
від 22 травня 2024 року про приєднання виконавчого провадження
№ НОМЕР_1 до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця
від 22 травня 2024 року про арешт майна боржника.
Короткий зміст судового рішення першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що відкриття виконавчого провадження здійснюється за адресою місця проживання чи перебування боржника, вказаною у виконавчому документі, правильність інформації у якому презюмується, а виконавець не зобов`язаний вчиняти дій на перевірку/ встановлення такої адреси. Відповідно до виданого судом виконавчого листа у графі "місцезнаходження/місце проживання боржника" вказано: АДРЕСА_2 .
Отже, адреса боржника ОСОБА_1, яка зазначена у виконавчому листі, знаходиться у межах виконавчого округу приватного виконавця Білецького І. М., що свідчить про дотримання приватним виконавцем вимог чинного законодавства.
Незважаючи на те, що чинне законодавство не вимагає від виконавця здійснювати перевірку інформації про місце проживання (перебування) боржника, що вказана у виконавчому документі, як вбачається з матеріалів справи приватним виконавцем було вжито додаткових заходів з цього приводу, а саме щодо встановлення/перевірки адреси проживання (перебування) ОСОБА_1 . Інформація щодо фактичного місця проживання ОСОБА_1 підтвердилася.
Суд зазначив, що зняття ОСОБА_1 з реєстрації за вказаною адресою не є безумовним свідченням того, що ОСОБА_1 не продовжує фактично проживати за цією ж адресою або будь-якою іншою адресою, що знаходиться в межах виконавчого округу Львівської області.
ОСОБА_1, посилаючись на те, що він знятий з реєстрації за вказаною адресою не вказував про те, що він не проживає за цією ж адресою та не вказував, що проживає за іншою адресою, яка не відноситься до округу приватного виконавця, де він здійснює діяльність.
Суд відхилив доводи скарги ОСОБА_1 про те, що в постанові про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець в порушення вимог частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" не зазначив ідентифікатора доступу не відповідають дійсності, оскільки в долученій безпосередньо ОСОБА_1 до скарги копії постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається наявність ідентифікатора доступу. Проте прочитати номер ідентифікатора доступу неможливо через неякісну копію постанови.
Також суд вважав, що доводи ОСОБА_1 про те, що виконавчий документ не містить реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника не можуть бути підставою для задоволення скарги, оскільки сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника, зокрема, його реєстраційного номеру облікової картки платника податків, не є порушенням чинного законодавства та підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.
Отже, суд вважав, що приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М. приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження, а також наступні постанови після відкриття виконавчого провадження діяв у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
30 серпня 2024 року через підсистему "Електронний суд" адвокат
Бухаленков С. С., який діє в інтересах ОСОБА_1, подав до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року, у якій просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Заявник зазначає, що у ОСОБА_1 відсутнє місце реєстрації в межах виконавчого округу приватного виконавця, що є підставою для повернення виконавчого документа. На момент відкриття виконавчого провадження приватному виконавцю було відомо, що у боржника відсутнє зареєстроване місце проживання в межах виконавчого округу у Львівській області, а тому приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу, у зв`язку з пред`явленням його не за місцем виконання.
У постанові про відкриття виконавчого провадження не міститься відповідного ідентифікатора доступу до інформації про виконавче провадження та у виконавчому документі не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника.
Відзиви на апеляційну скаргу
У серпні 2024 року від приватного виконавця Білецького І. М. та Cargill Financial Services International, Inc. (Каргілл Файненшл Сервісіз Інтернешнл, Інк.) надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких вони посилаються на необгрунтованість доводів скарги та законність постановленої судом першої інстанції ухвали.
Зазначають, що у виконавчому листі та в наданих на запит приватного виконавця документах зазначено місце проживання боржника
ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, що свідчить про дотримання виконавцем вимог чинного законодавства при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження. Зазначають, що боржник не вказував про те, що він не проживає за цією адресою та не вказував, що проживає за іншою адресою, яка не відноситься до округу приватного виконавця, де він здійснює діяльність. Вважають, що сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника, зокрема, його реєстраційного номеру облікової картки платника податків, не є порушенням чинного законодавства та підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання. Посилаються на те, що твердження боржника про відсутність у постанові про відкриття виконавчого провадження ідентифікатора доступу до автоматизованої системи не відповідають дійсності, оскільки постанова такий ідентифікатор містить.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до судового розгляду на 24 жовтня 2024 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року задоволено заяву CFSIT, Inc (КФСІТ, Інк.), Cargill Financial Services International визнано та надано дозвіл на виконання Часткового остаточного арбітражного рішення від 14 грудня 2022 року, винесеного в арбітражному провадженні Лондонського міжнародного арбітражного суду №21 зі змінами, внесеними додатком від 07 лютого 2023 року, про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів.
Постановою Верховного Суду від 02 травня 2024 року у справі № 824/131/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року - без змін.
21 травня 2024 року Київським апеляційним судом на підставі ухвали
від 19 лютого 2024 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь CFSIT, Inc (КФСІТ, Інк.) заборгованості. У графі "місцезнаходження/місце проживання боржника" вказано: АДРЕСА_2 (а. с. 63). Даний виконавчий лист звернуто до примусового виконання.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. від 22 травня 2024 року відкрито виконавче провадження
№ НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 824/131/23
від 21 травня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь CFSIT, Inc (КФСІТ, Інк.) непогашеної заборгованості.
Боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 визначено
ОСОБА_1, адреса:
АДРЕСА_2 .
Стягувачем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 визначено Cargill Financ: Services International, Inc, адреса: м. Київ, вул. Добровольчих батальйонів, 1.
Також приватним виконавцем Білецьким І. М. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 винесено наступні постанови:
- постанова розмір мінімальних витрат виконавчого провадження
від 22 травня 2024 року;
- постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 22 травня 2024 року;
- постанова про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 22 травня 2024 року;
- постанова про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 23 травня
2024 року;
- постанова від 22 травня 2024 року про арешт майна боржника.
Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 зазначав, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази того, що вказана в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження адреса місця проживання боржника є дійсною. На момент відкриття виконавчого провадження приватному виконавцю було відомо, що у боржника відсутнє зареєстроване місце проживання в межах виконавчого округу у Львівській області, у зв`язку з чим не було підстав для прийняття до виконання виконавчого листа і відкриття виконавчого провадження.
Мотивувальна частина
Згідно з частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК УкраїниВерховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Відповідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За правилами частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частинами першою та другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно із частиною другою статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя (частина перша статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (пункт 4 частини другої статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документа визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", до яких законодавець відносить: (1) місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, (2) місцезнаходження боржника - юридичної особи, (3) місцезнаходження майна боржника.
Отже, зі змісту частин першої, другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" вбачається, що приватний виконавець має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та, відповідно, на яку поширюється компетенція цього приватного виконавця (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі № 905/64/15, від 12 липня 2021 року у справі № 905/2419/18 та від 03 липня 2024 року у справі № 638/16545/20).
Суд установив, що згідно Реєстру приватних виконавців України, приватний виконавець Білецький І. М. здійснює свою діяльність у виконавчому окрузі Львівської області.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.
У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 699/165/13 зазначено, що, "отримавши від стягувача документи, в яких міститься інформація щодо місця проживання боржника у м. Києві, приватний виконавець на законних підставах відкрив виконавче провадження в межах свого територіального округу. Оскільки ні виконавчий документ, ні заява стягувача не містила іншу інформацію щодо місця проживання боржника, виконавчий документ на момент його прийняття приватним виконавцем не підлягав поверненню, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва щодо прийняття до виконання виконавчого листа. При цьому, чинним законодавством України не передбачений обов`язок приватного виконавця перевіряти зареєстроване місце проживання боржника на стадії відкриття виконавчого провадження".
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі № 211/4347/15-ц зроблено висновок, що державний виконавець не зобов`язаний перевіряти місце проживання боржника при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження.
У постанові від 11 січня 2024 року у справі № 640/35340/21 Верховний Суд вказав, що прийняття державним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції. Що стосується місця проживання боржника, яке незареєстроване у встановленому законом порядку, Верховний Суд виходив з того, що таке місце проживання боржника, в силу відсутності в нього офіційного характеру, має бути повідомлено самим боржником або підтверджено належним чином з урахуванням принципу офіційного з`ясування обставин.
Як вбачається з виконавчого листа, у графі "місцезнаходження/місце проживання боржника" вказано: АДРЕСА_2 (а. с. 114, т. 1).
Отже, адреса боржника ОСОБА_1, яка зазначена у виконавчому листі, знаходиться у межах виконавчого округу приватного виконавця Білецького І. М., що свідчить про дотримання приватним виконавцем вимог чинного законодавства.
Незважаючи на те, що чинне законодавство не вимагає від виконавця здійснювати перевірку інформації про місце проживання (перебування) боржника, що вказана у виконавчому документі, як вбачається з матеріалів справи приватним виконавцем було вжито додаткових заходів з цього приводу, а саме щодо встановлення/перевірки адреси проживання (перебування) ОСОБА_1 .
Так, 27 травня 2024 року приватним виконавцем Білецьким І. М. подано запит до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС у Львівській області про надання інформації про місце реєстрації ОСОБА_1 .
У відповідь на вказаний запит, 27 травня 2024 року Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС у Львівській області повідомив, що 07 червня 2023 року ОСОБА_1 знято з реєстрації за адресою:
АДРЕСА_1 .
30 травня 2024 року приватний виконавець Білецький І. М. направив до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Марців І. В. вимоги про надання копій документів.
У відповідь на зазначені вимоги приватний нотаріус Марців І. В. надала приватному виконавцю копії шести довіреностей, виданих ОСОБА_1 у період з 09 лютого 2021 року до 15 вересня 2023 року, а також копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 .
У всіх шести довіреностях, виданих та особисто підписаних ОСОБА_1 у присутності приватного нотаріуса, вказано адресу проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
При цьому, ця ж адреса: АДРЕСА_1, як місце проживання ОСОБА_1 вказана у довіреності від 15 вересня 2023 року, тобто вже після того, як
ОСОБА_1 знято з реєстрації за вказаною адресою.
У паспорті громадянина України ОСОБА_1 відсутня відмітка про те, що його знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, а також відмітка про подальшу реєстрацію його місця проживання за адресою, відмінною від адреси: АДРЕСА_1 .
Даних про інше зареєстроване або фактичне місце проживання
ОСОБА_1 не надав.
Вказане вище фактично доводить, що адресою фактичного місця проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .
Крім того, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 знявся з реєстраційного обліку під час дії в Україні воєнного стану та не виконав свого обов`язку про здійснення реєстрації місця проживання, що свідчить про недобросовісність дій останнього.
Також матеріалами справи підтверджується, що в документах, поданих представником ОСОБА_1 приватному виконавцю зазначено, що боржник проживає за адресою, вказаною у виконавчому листі: АДРЕСА_1 .
Так, 31 травня 2024 року представником ОСОБА_1 -
ОСОБА_6 подано до приватного виконавця Білецького І. М. заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
У вступній частині заяви від 31 травня 2024 року зазначена інформація про боржника - ОСОБА_1, зокрема зазначена адреса його проживання: АДРЕСА_1 .
Суд також врахував, що зняття з реєстрації за вказаною адресою не є безумовним свідченням того, що ОСОБА_1 не продовжує фактично проживати за цією ж адресою або будь-якою іншою адресою, що знаходиться в межах виконавчого округу Львівської області.
У частині четвертій статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Отже, ОСОБА_1 не довів з посиланням на належні та допустимі докази, що місце його проживання (перебування) знаходиться поза межами виконавчого округу приватного виконавця Білецького І. М.
Доводи касаційної скарги про те, що у виконавчому документі відсутні дані реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника, зокрема, його реєстраційного номеру облікової картки платника податків, не є порушенням чинного законодавства та підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання(постанова Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 639/2561/18).
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що в постанові про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець в порушення вимог частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" не зазначив ідентифікатора доступу не впливають на законність постанови, оскільки ідентифікатор доступу зазначається лише в постановах, які направляються стягувачу та боржнику.
Враховуючи викладене, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І. М., приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, а також наступні постанови діяв у відповідності до вимог законів України "Про виконавче провадження" та "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги.