ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 705/6188/23
провадження № 61-11726св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Уманське комунальне підприємство "Уманьтеплокомуненерго",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2024 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Карпенко О. В., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У листопаді 2023 року Уманське комунальне підприємство "Уманьтеплокомуненерго" (далі - КП "Уманьтеплокомуненерго") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надання послуг
з постачання теплової енергії (централізоване опалення) в розмірі 40 111,95 грн.
Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 29 лютого 2024 року позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь КП "Уманьтеплокомуненерго" заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії (централізоване опалення) у сумі 40 111,95 грн за період з листопада 2018 року до квітня
2023 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 29 лютого 2024 року, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно було оплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 026,00 грн або надати докази про звільнення від сплати судового збору.
18 травня 2024 року ОСОБА_1 подав до Черкаського апеляційного суду повідомлення, мотивоване тим, що жодною нормою Конституції України не передбачено сплачувати судовий збір на судові витрати, оскільки всі судові витрати, якими забезпечується фінансування та належні умови для функціонування судів, забезпечуються Державним бюджетом України. Ухвала Черкаського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року є незаконною, апеляційна скарга підлягає розгляду без сплати судового бору. У пункті 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" зазначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов?язані
з порушенням їх прав.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно було оплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 026,00 грн або надати докази про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалу мотивовано тим, що оскільки в установлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунено, судовий збір не сплачено, суд дійшов висновку про надання заявнику додаткового строку для усунення недоліків.
17 липня 2024 року ОСОБА_1 подав до Черкаського апеляційного суду клопотання-роз?яснення, в якому просив "при розгляді цього клопотання
і апеляційної скарги фінансуватися видатками виключно Державного бюджету України. Звільнити заявника від будь-якої відповідальності за невиконання Конституції України і рішення Конституційного Суду України".
Клопотання-роз?яснення мотивовано тим, що сума сплачених заявником коштів до Державного бюджету України складає щонайменше 19 228,73 грн, а тому апеляційний суд може витребувати з Державного бюджету України 4 026,00 грн.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернено заявнику.
Ухвалу суду мотивовано тим, що оскільки у визначені судом строки недоліки апеляційної скарги станом на 22 липня 2024 року заявник не усунув, судовий збір не сплатив, доказів звільнення від сплати судового збору не надав, відповідно до вимог статей 185, 357 ЦПК України апеляційну скаргу слід вважати неподаною та повернути заявнику.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
16 серпня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій просить скасувати ухвалу Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2024 року та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що за чинним конституційним порядком апеляційний розгляд має здійснюватися щодо кожної справи, яку оскаржено
в апеляційному порядку. Доступ до правосуддя є одним з основних принципів верховенства права. Зазначає, що судді апеляційного суду примушують до виконання неконституційного акта - закону про сплату судового збору і ЦПК України в частині сплати судового збору. Звільнення заявника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги випливає із частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки ця справа стосується порушення прав заявника як споживача. ЦПК України з вимогами сплатити судовий збір для допущення особи до правосуддя не має застосовуватися через його суперечність Конституції України і рішенням Конституційного Суду України, в яких сплата судового збору не згадується, а тому заборонена через фінансування судів виключно видатками Державного бюджету України. Сплата судового збору Податковим кодексом України не передбачена. Вимога апеляційного суду щодо сплати судового збору була виконана шляхом сплати податків до Державного бюджету України.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Христинівського районного суду Черкаської області.
20 вересня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 29 лютого 2024 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь КП "Уманьтеплокомуненерго" заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії (централізоване опалення) у сумі 40 111,95 грн за період
з листопада 2018 року до квітня 2023 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 29 лютого 2024 року, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За правилами частин першої, другої статті 185 ЦПК України у взаємозв?язку із частиною другою статті 357 ЦПК України суддя, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху.
В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху зазначаються недоліки скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно було оплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 026,00 грн або надати докази про звільнення від сплати судового збору.
18 травня 2024 року ОСОБА_1 подав до Черкаського апеляційного суду повідомлення, мотивоване тим, що жодною нормою Конституції України не передбачено сплачувати судовий збір на судові витрати, оскільки всі судові витрати, якими забезпечується фінансування та належні умови для функціонування судів, забезпечуються Державним бюджетом України. Ухвала Черкаського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року є незаконною, апеляційна скарга підлягає розгляду без сплати судового бору. У пункті 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" зазначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов?язані
з порушенням їх прав.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно було оплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 026,00 грн або надати докази про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалу мотивовано тим, що оскільки в установлений судом строк, недоліки апеляційної скарги не усунено, судовий збір не сплачено, суд дійшов висновку про надання заявнику додаткового строку для усунення недоліків.
17 липня 2024 року ОСОБА_1 подав до Черкаського апеляційного суду клопотання-роз?яснення, в якому просив "при розгляді цього клопотання
і апеляційної скарги фінансуватися видатками виключно Державного бюджету України. Звільнити заявника від будь-якої відповідальності за невиконання Конституції України і рішення Конституційного Суду України".
Клопотання-роз?яснення мотивовано тим, що сума сплачених заявником коштів до Державного бюджету України складає щонайменше 19 228,73 грн, а тому апеляційний суд може витребувати з Державного бюджету України 4 026,00 грн.
Згідно з частиною третьою 185 ЦПК України у взаємозв?язку із частиною другою статті 357 ЦПК України, якщо заявник відповідно до ухвали суду
у встановлений строк сплатить суму судового збору, апеляційна скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Апеляційний суд, встановивши, що заявник у встановлений судом строк станом на 22 липня 2024 року не усунув недоліків апеляційної скарги, судовий збір не сплатив, доказів звільнення від сплати судового збору не надав, зробив правильний висновок про визнання її неподаною та повернення.
Частиною третьою статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
Аналізуючи норму частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", можна зробити висновок, що споживач, право якого порушене
і який з огляду на це подає позов, відповідно до статті 22 цього Закону звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції, а також не має обов`язку сплати судового збору в інших судових інстанціях.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" та правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18), споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав, і вони можуть захищатись як
у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу.
Заявник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у справі про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, де він є відповідачем. Цей спір не стосується питань, пов`язаних з порушенням його прав як споживача.
З огляду на вказане посилання заявника на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", є помилковим. Тому судовий збір він має сплатити на загальних підставах.
Також безпідставними є аргументи заявника про те, що Податковим кодексом України не передбачено справляння судового збору, оскільки він у цій справі застосуванню не підлягає.
Колегія суддів відхиляє аргументи заявника про те, що він не має сплачувати судовий збір, оскільки суд фінансується з Державного бюджету України, до якого він сплачує податки, так як Закон України "Про судовий збір", який
є спеціальним щодо сплати судового збору, визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору і не покладає такого обовя?зку на Державний бюджет України за відсутності
у платника законних підстав для звільнення від сплати судового збору.