ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 752/11273/20
провадження № 61-7723св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи:
стягувачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
боржник -ОСОБА_4
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року у складі судді Кордюкової Ж. І. та постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони правонаступником, стягувачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, боржник - ОСОБА_4 .
Заява мотивована тим, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2022 року у справі № 752/11273/20 було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за договором позики загальною сумою 1 000 000 грн, по 500 000 грн кожному.
11 серпня 2023 року між ним та ОСОБА_4 був укладений договір про виконання грошового зобов`язання третьою особою, за умовами якого він взяв на себе зобов`язання виконати вказане грошове зобов`язання.
Відповідно до пункту 7 договору про виконання грошового зобов`язання третьою особою після виконання ним зобов`язання він набуває право вимоги до боржника.
Вказував, що ним було виконано зобов`язання ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договором позики за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2022 року.
Вважав, що у зв`язку з виконанням ним на умовах договору про виконання грошового зобов`язання третьою особою зобов`язань боржника, до нього, як нового кредитора, перейшло право вимоги до ОСОБА_4 .
У зв`язку з вищевикладеним, просив суд замінити позивачів у справі № 752/11273/20 із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на нього, як правонаступника, у зв`язку з набуттям ним прав кредитора та замінити стягувачів у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2022 року у справі № 752/11273/20 із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на нього.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами факт матеріального правонаступництва, а саме що він дійсно виконав замість ОСОБА_4 грошове зобов`язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 21 червня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а останні належно прийняли таке виконання.
Суди звернули увагу на те, що договором було передбачено погашення заборгованості готівкою, у той час, як заявник надав докази безготівкових платежів на розрахункові рахунки, які не ідентифіковані та не підтверджено, що вони належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Заявником також не доведено, що останні надавали боржнику свою згоду на виконання зобов`язання за договором поворотної фінансової допомоги (позики) від 21 червня 2017 року шляхом безготівкового перерахування коштів, відтак договір є нікчемним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його заяву про заміну сторони правонаступником задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки про відсутність підстав для заміни позивачів у справі та стягувачів у виконавчому провадженні, оскільки у зв`язку із виконанням ним на умовах договору про виконання грошового зобов`язання третьою особою зобов`язань боржника, до нього як нового кредитора перейшло право вимоги до ОСОБА_4
Суди безпідставно застосували статтю 520 ЦК України, оскільки мали застосувати статті 512, 528 ЦК України, відповідно до яких кредитор зобов`язаний прийняти виконання зобов`язань за боржника третьою особою.
Висновки апеляційного суду про те, що договір про виконання грошового зобов`язання третьою особою є нікчемним через відсутність згоди кредиторів на його укладення, є помилковими, так як відповідної норми у цивільному законодавстві немає.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
17 вересня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2024 року справу призначено до розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до частин першої та другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Згідно із частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, виконання обов`язку боржника третьою особою,
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги, правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
При цьому заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і за відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу, незалежно від наслідків виконання рішення суду. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження".
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 27 листопада 2019 року у справі № 496/2685/13-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 2-1196/10.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши, що заявник не довів факт належного виконання зобов`язання боржника перед кредиторами, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для заміни позивачів та стягувачів у зобов`язанні, так як не відбулося матеріального правонаступництва.
Доводи касаційної скарги про те, що суди помилково застосували статтю 520 ЦК України, оскільки повинні були застосувати статті 512, 528 ЦК України, відповідно до яких кредитор зобов`язаний прийняти виконання зобов`язань за боржника третьою особою, є безпідставними, оскільки у задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено саме через недоведення ним належного виконання зобов`язань ОСОБА_4 перед кредиторами: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а не через неотримання згоди від них на заміну боржника.
Колегія суддів погоджується з доводами заявника про те, що висновки апеляційного суду про те, що договір про виконання грошового зобов`язання третьою особою є нікчемним через відсутність погодження на його укладення кредиторів, є помилковими, оскільки відсутня відповідна норма права про недійсність правочину за таких обставин, проте це не вплинуло на правильність вирішення питання по суті, тому не є підставою для скасування правильного по суті та законного судового рішення. При цьому, згідно із частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Суди послалися на те, що умовами договору позики від 21 червня 2017 року було встановлено порядок повернення грошових коштів готівкою, у той час, як ОСОБА_1 надав суду квитанції про безготівкові перекази, а доказів того, що кредитори надавали на це згоду до суду не подав.
Крім того, судами було встановлено, що з наданих заявником доказів неможливо встановити, що розрахункові рахунки, на які ОСОБА_1 були перераховані грошові кошти, дійсно належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зазначені особи вказане не підтвердили.
Суд першої інстанції, судове рішення якого було залишено без змін апеляційним судом, взагалі не посилався на положення статті 520 ЦК України, а відповідне посилання суду апеляційної інстанції, при відхиленні доводів апеляційної скарги, не вплинуло на правильність ухваленого судового рішення по суті.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,