ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 310/2210/21
провадження № 61-17331св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень
у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Білан Дмитро Геннадійович,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Подліянової Г. С., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Білана Д.Г., стягувач - ОСОБА_2 .
Скаргу обґрунтовано тим, що на виконанні у державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Білана Д. Г. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2, відкрите на підставі виконавчого листа № 310/2210/21, виданого Бердянським міськрайонним судом Запорізької області, про стягнення аліментів з нього на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
28 квітня 2023 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса)
Біланом Д. Г. винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.
01 травня 2023 року він отримав оскаржувані постанови безпосередньо
у приміщені виконавчої служби.
Свій обов`язок зі сплати аліментів він не заперечує та здійснює погашення наявної заборгованості.
Із 02 вересня 2022 року працює заступником начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району.
Через наявне тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами він обмежений у виконанні покладених на нього обов`язків та може втратити заробіток. Обмеження у праві користування зброєю буде перешкоджати його діяльності з майбутньої дати деокупації Бердянського району Запорізької області.
Тимчасове обмеження в керування транспортними засобами та користування зброєю є винятковим заходом, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї, має намір невиконання свого обов`язку.
Крім того, державним виконавцем прийнято виконавче провадження з 15 березня 2023 року, тому оскаржувані постанови прийняті з порушенням встановленого частиною другою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" строку.
На підставі зазначеного просив визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білана Д. Г. про винесення постанов від 28 квітня 2023 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії - неправомірними та скасувати вказані постанови.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2023 року скаргу задоволено.
Визнано дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білана Д. Г., а саме - винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 28 квітня 2023 року № НОМЕР_2 неправомірними.
Зобов`язано старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білана Д. Г., в якого у провадженні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2, усунути вказані порушення:
- скасувати тимчасові обмеження боржника ОСОБА_1 :
у праві керування транспортними засобами, встановленого постановою старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Біланом Д. Г. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 28 квітня 2023 року;
у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, встановленою постановою старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Біланом Д. Г. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами
від 28 квітня 2023 року;
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист прийнято до виконання до Відділу примусового виконання рішень 14 березня
2023 року та чотиримісячний строк не сплинув, до повномаштабного вторгнення рф на територію України у ОСОБА_1 була відсутня заборгованість зі сплати аліментів, виникнення боргу настало не з вини боржника, а в зв`язку з непереборною силою, яка не залежала від волі боржника.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) задоволено, ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2023 року у цій справі скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні скарги.
Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про задоволення скарги, виходив із того, що боржник не надав суду доказів, які б підтверджували незаконність винесення оскаржуваних постанов, та не взяв до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що встановлені обмеження перешкоджають виконанню його трудових обов`язків, оскільки він не надав доказів того, що керування транспортними засобами входить до його трудових обов`язків як заступника начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області або він проходить строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або що проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації
у Донецькій та Луганській областях, тобто не надав доказів на підтвердження існування винятків, визначених у частині десятій статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Апеляційний суд звернув увагу на те, що винятки застосування тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії статтею 71 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачені.
Окрім цього, суд апеляційної інстанції не погодився із висновком районного суду про обрахування встановленого частиною четвертою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строку з 14 березня 2023 року, оскільки виконавче провадження № НОМЕР_2 відкрито постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області від 20 березня 2015 року.
Ураховуючи, що заборгованість за аліментами існує тривалий час і має триваючий характер, на час вжиття державним виконавцем відповідних обмежень не погашена, апеляційний суд дійшов висновку, що у такому випадку державним виконавцем не порушені основні засади виконавчого провадження, встановлені статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема щодо співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У грудні 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
У грудні 2023 року від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, управління просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки вона є законною.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Погрібний С. О., Ступак О. В.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2023 року відкрито касаційне оскарження
у справі (з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 310/2210/21 із Жовтневого районного суду м. Запоріжжя та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року № 1647/0/226-23 на підставі повідомлення судді Гулейкова І. Ю. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 13 грудня 2023 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
У січні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 310/2210/21.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 квітня 2010 року, ухваленим у справі № 2-2506/2010, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн щомісячно, починаючи з 19 лютого 2010 року до повноліття дитини.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області від 20 березня 2015 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 2-2506/2010, виданого 09 червня 2010 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 .
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2019 року у справі № 310/6997/19 змінено спосіб стягнення аліментів із
ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, ухвалено стягувати аліменти в розмірі 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2021 року у справі № 310/2210/21 відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів.
Постановою Запорізького апеляційного суду 30 липня 2021 року у справі № 310/2210/21 скасовано рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2021 року та ухвалено нове рішення, яким позов
ОСОБА_2 задоволено частково, змінено розмір аліментів, визначених рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2019 року у справі № 310/6997/19, стягнуто з ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/6 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання чинності судовим рішенням і до повноліття дитини.
Наказом Міністерства юстиції України від 08 липня 2022 року № 2869/5 "Про визначення органу державної виконавчої служби, який здійснюватиме примусове виконання рішень" (зі змінами, внесеними наказом № 182/5 від 11 березня
2023 року) визначено, що під час дії воєнного стану Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснюється примусове виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на яку поширюється компетенція, зокрема, Бердянського відділу державної виконавчої служби у Бердянському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Згідно з посвідченням від 02 січня 2023 року № НОМЕР_1 ОСОБА_1 працює заступником начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області.
Із 08 вересня 2023 року ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, зареєстроване місце проживання: м. Бердянськ, Запорізька область, фактичне місце проживання/перебування: м. Запоріжжя, що підтверджується довідкою від 08 вересня 2022 року № 2302-5002106100 Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району.
Відповідно до постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень
у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білана Д. Г. від 14 березня 2023 року передано виконавчий лист № 310/2210/21, виданий 09 вересня 2021 року Бердянським міськрайонний судом Запорізької області, до Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Згідно з постановою про прийняття виконавчого провадження від 14 березня
2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
Біланом Д. Г. прийнято виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 310/2210/21 від 09 вересня 2021 року, виданого Бердянським міськрайонним судом Запорізької області.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 28 квітня
2023 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 у боржника
ОСОБА_1 станом на 31 березня 2023 року наявна заборгованість зі сплати аліментів, яка становить 51 338,36 грн та сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці.
Доказів іншого розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на 31 березня 2023 року матеріали справи не містять.
28 квітня 2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень
у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Біланом Д. Г. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Стаття 1291 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Зазначене конституційне положення закріплене у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Виконання судового рішення згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
За приписами частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (пункт 40 рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі "HORNSBY v. GREECE").
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною дев`ятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено особливий порядок дій, метою яких є створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання, який передбачає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
При цьому вказані у цій статті обмеження будуть вважатись такими, що застосовані із дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема частини дев`ятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", у разі, коли таке рішення буде вмотивоване державним виконавцем у відповідних постановах належним чином.
За правилами Закону України "Про виконавче провадження" розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилось, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості.
При встановленні державним виконавцем наявності заборгованості зі сплати аліментів і того, що її сукупний розмір перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, застосування вказаних обмежень прямо передбачено частиною дев`ятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
При цьому вказана стаття не зобов`язує державного виконавця перевіряти наявність таких прав у боржника, а містить припис у вигляді імперативного обов`язку виконавця винести постанови, перелік яких визначено у цій статті, адже застосування заходів, прямо передбачених частиною дев`ятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", слугують належному захисту прав дітей та сприяють встановленню механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення боржників у подальшому від виконання призначеного обов`язку із стягнення за несплату аліментів, зменшенню заборгованості зі сплати аліментів.
У разі усунення заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, яка дає підстави виконавцю для накладення постанови про обмеження певних прав, виконавцем будуть вжиті заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 454/586/20 (провадження № 61-7359св21), на яку послався апеляційний суд.
Частиною десятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: 1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;
3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях; 4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.
За приписами статей 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як установлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 не надав суду доказів, які б підтверджували незаконність винесення оскаржуваних постанов державним виконавцем, зокрема заявник не надав доказів того, що керування транспортними засобами входить до його трудових обов`язків як заступника начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області або він проходить строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або що проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях.
У свою чергу встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів
є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до положень ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися безпосередньо в оцінку доказів, оскільки він не здійснює новий розгляд справи. Велика Палата Верховного Суду зазначала подібне, наприклад, у своїй постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.
За умови відсутності винятків, визначених у частині десятій статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Білана Д. Г. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами є законною.
Щодо постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, то апеляційний суд правильно звернув увагу, що винятки застосування тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії статтею 71 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачені.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів із лютого 2022 року до березня 2023 року ОСОБА_1 мав заборгованість зі сплати аліментів, яка складала 51 338,36 грн, яка заявником не оспорена. Тобто присутня необхідна умова, передбачена частиною десятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", для винесення оскаржуваних постанов, а саме: наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці.
За приписами частини четвертої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що 14 березня 2023 року державний виконавець виніс постанову про прийняття виконавчого провадження № НОМЕР_2, тим самим перервав строки перебування виконавчого провадження на виконанні, відповідно, строки починають новий перебіг із 14 березня 2023 року, не приймаються з огляду на те, що виконавче провадження № НОМЕР_2 відкрито постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області від 20 березня 2015 року, а 14 березня 2023 року здійснена лише передача зазначеного виконавчого провадження та його прийняття Відділом примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
У пункті 102 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Установлені у пункті 102 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" застереження не можна тлумачити у такий спосіб, що під час воєнного стану на території України припиняються усі виконавчі дії, оскільки це нівелюватиме принцип обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили, та призначення інституту виконавчого провадження. Приписи, які б забороняли виносити державному виконавцю постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобам чи про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної, згаданий пункт 102 Закону не містить.
Близьких за змістом висновків щодо застосування пункту 102 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" дійшов Верховний Суд у постановах від 29 вересня 2023 року
у справі № 336/1212/23 (провадження № 61-6333св23), від 24 січня 2024 року
у справі № 338/1549/21 (провадження № 61-9264св23), від 26 вересня 2024 року
у справі № 338/1549/21 (провадження № 61-3603св24).
Незгода заявника із судовим рішенням, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Аргументи касаційної скарги про те, що виникнення заборгованості настало не
з вини боржника, спростовується установленими судами обставинами, зокрема тим, що він працює заступником начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району з 02 вересня 2022 року, перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, зареєстроване місце проживання: м. Бердянськ, Запорізька область, фактичне місце проживання/перебування: м. Запоріжжя, отже, мав можливість сплачувати аліменти, на що правильно звернув увагу апеляційний суд.
Інші наведені у касаційній скарзі заявника доводи є аналогічними із доводами його скарги та були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.
Таким чином, доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи, змістом оскаржуваного судового рішення, зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду, переоцінки доказів у справі, що в силу приписів статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, чи ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленим судовим рішенням про відмову
в задоволенні скарги.