ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня2024 року
м. Київ
справа № 501/3594/20
провадження № 61-10149 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
третя особа - відділ забезпечення діяльності опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Хижняк Анастасія Володимирівна, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 вересня 2021 року у складі судді Смирнова В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Карташова О. Ю., Коновалової В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - відділ забезпечення діяльності опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод в спілкування з онучкою та участі у її вихованні.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є її онукою. Батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказувала, що після смерті матері дитина залишилась проживати з нею, вона займалась її доглядом, створила умови, необхідні для виховання та розвитку дитини, у липні 2019 року влаштувала дитину до дитячого садочка у м. Арцизі Одеської області. Батько дитини ОСОБА_2 за специфікою своєї роботи був у довгострокових рейсах. Таким чином між нею та дитиною склався тісний емоційний зв`язок.
У вересні 2020 року ОСОБА_2 повідомив її, що створив сім`ю з ОСОБА_3, забрав дитину до себе і з того часу вона онуку не бачила. Відповідачі перешкоджають їй бачитись та вільно спілкуватись з онукою, будь-які звернення ігнорують, а, відтак, досягти з ними домовленості щодо визначення порядку спілкування з онукою не вдалося.
Вважає, що позбавлення її права на участь у спілкуванні та вихованні малолітньої онуки може позбавити останню родинних зв`язків з бабусею, любові та турботи з її боку. Отже вона має право на особисте спілкування з онукою, а відповідачі, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати їй спілкуватися та брати участь у вихованні малолітньої онуки.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просила суд:
- зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не перешкоджати їй брати участь у вихованні, зустрічах та вільному спілкуванні, як при зустрічах так і по телефону, з онукою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визначити спосіб її участі у вихованні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних зустрічей першої та третьої суботи місяця з 10:00 год. до неділі 20:00 год.;
- визначити спосіб її участі у вихованні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення дитиною шкільного віку під час перебування ОСОБА_2 у рейсі за кордоном, а саме, що у цей період дитина проживатиме з нею;
- визначити, що в період зимових, весняних та осінніх канікул вона має право на половину канікул проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею, та під час літніх канікул сумарно не менш ніж 30 діб, з метою оздоровлення та відпочинку на території України; святкування свят, а саме: Нового року, 8 березня та зимові канікули дитина святкуватиме з батьком ОСОБА_2, а Пасху, майські свята, - з нею;
- встановити, що у віці 14 років ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, сама має право вирішувати, з ким - із бабою ОСОБА_1 або з батьком ОСОБА_2 вона має проживати до досягнення нею повноліття.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 14 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні, зустрічах та вільному спілкуванні, як при зустрічах так і по телефону, з онукою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних зустрічей першої та третьої суботи місяця з 10:00 год. до 20:00 год.
Встановлено, що у віці 14 років ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, сама має право вирішувати, з ким - із бабусею ОСОБА_1 або з батьком ОСОБА_2 вона має проживати до досягнення нею повноліття.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши надані сторонами доказами, врахувавши вік дитини, стан її здоров`я та особливості розвитку, необхідність дотримання розпорядку дня, керуючись інтересами дитини, вважав за необхідне встановити графік систематичних побачень позивачки з онукою.
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 вересня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, щобаба має право спілкуватися зі своєю онукою, брати участь у її вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою своїх прав щодо виховання онуки.
Апеляційний суд погодився з графіком побачень позивачки з онукою, який визначено судом першої інстанції з урахуванням віку дитини, стану її здоров`я та особливостей розвитку, розпорядку дня та відпочинку.
Також апеляційний суд також зазначив, що правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення інших вимог позивачки про систематичні побачення з онукою, а саме: першої та третьої суботи місяця з 10:00 год. до неділі 20:00 год., під час зимових, весняних та осінніх канікул (половину канікул) з проживанням дитини у баби та під час літніх канікул сумарно не менш ніж 30 діб; святкування з бабою Пасхи та майських свят, а також проживання з бабою під час перебування батька ОСОБА_2 у рейсі за кордоном. На думку апеляційного суду, запропоновані позивачкою способи участі у спілкуванні і вихованні онуки є необґрунтованими, ґрунтуються на переважанні власних інтересів баби над інтересами дитини, адже на цей час дитина має найбільш психоемоційний зв`язок з відповідачами. Крім того, дитина в такому віці має налагоджений щоденний режим і його дотримання має значення для розвитку дитини та її емоційного стану. Встановлений судом першої інстанції спосіб участі у спілкуванні та вихованні позивачки з онукою є справедливим і виваженим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2024 року через підсистему Електронний Суд представник ОСОБА_1 - адвокат Хижняк А. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року, в якій просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 635/2771/17,
від 02 грудня 2020 року у справі № 308/9575/18, від 19 травня 2022 року у справі № 607/9339/20, від 14 червня 2023 року у справі № 462/5189/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 501/3594/20 із Іллічівського міського суду Одеської області.
У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що визначений судами першої та апеляційної інстанцій порядок та спосіб участі баби у вихованні та житті онуки є недостатнім і не відповідає принципу розумності, справедливості та збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному інтересу дитини, підтримці зв`язків між родичами.
Судами попередніх інстанції не обґрунтовано підстави неврахування висновку органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради від10 вересня 2021 року, яким визначено порядок та спосіб участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з малолітньою онукою ОСОБА_4 шляхом: вільного спілкування дитини з бабусею по інтернету, у мережі Skype, VIBER, WhatsApp, по телефону; побачень кожної першої та третьої суботи місяця з 10:00 год. до 19:00 год. неділі, з ночівлею; спілкування у святкові дні та канікули має відбуватися за попередньою домовленістю сторін.
Матеріали справи не містять доказів того, що спілкування баби з онукою суперечить інтересам дитини, перешкодить її нормальному розвитку та негативно вплине на її психічний чи фізичний стан, або ж становить загрозу для дитини. Також матеріали справи не містять даних щодо протиправних дій чи поведінки баби стосовно своєї онуки, застосування позивачкою фізичного або психічного насильства чи недопустимих методів виховання відносно дитини.
Водночас позивачка має постійне місце проживання, в якому створені належні умови для перебування дитини в години побачень, за станом здоров`я позивачка може спілкуватися із онукою та брати участь у її вихованні у спосіб, зазначений в позовній заяві.
Звертає увагу, що позивачка є єдиною кровною родичкою малолітньої ОСОБА_4, а тому регулярне спілкування дитини з бабою сприятиме збереженню сімейних зв`язків і традицій, нормальному розвитку і вихованню дитини, відповідатиме її найкращим інтересам.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданого Арцизьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 14 травня 2017 року, актовий запис 84 (а. с. 14, т. 1).
ОСОБА_1 є бабою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, по лінії матері (а. с. 12, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_4 - ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданого повторно Арцизьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 15 жовтня 2020 року, актовий запис № 381 (а. с. 15, т.1).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3, виданого Київським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 07 листопада 2020 року, ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3, актовий запис 1401 (а. с. 80, т. 1).
Згідно з довідкою від 08 жовтня 2020 року, виданої комунальним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької районної ради Одеської області, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у цьому закладі від народження та на час видачі довідки (а. с. 17, т. 1).
Згідно з довідкою від 07 жовтня 2020 року № 12, виданою закладом дошкільної освіти (ясла-садок) № 1 "Зірочка" Арцизької міської ради Арцизького району Одеської області, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, відвідувала заклад дошкільної освіти № 1 "Зірочка" по вересень 2020 року, приводила та забирала дитину з дошкільного закладу бабуся ОСОБА_1 (а. с. 18, т. 1).
Відповідно до довідки від 10 листопада 2020 року № 175, виданої Одеським дошкільним навчальним закладом "Ясла-садок" № 138 Одеської міської ради Одеської області, ОСОБА_7, 2017 року народження, відвідує цей заклад (а. с. 86, т. 1).
Згідно з актом від 09 жовтня 2020 року комісія у складі депутата Арцизької міської ради провела опитування сусідів, які підтвердили, що дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно з моменту народження проживала зі своєю бабусею ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 19, т. 1).
Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 17 серпня 2004 року, ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 17 серпня 2004 року приватним нотаріусом Міцул О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 2128, є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 20, т. 1).
Згідно з довідкою серії ААА № 0985827, за обліками МВС громадянка України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на території України станом на 15 жовтня 2020 року до кримінальної відповідальності не притягувалася, не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а. с. 24, т. 1).
Згідно з довідкою від 15 жовтня 2020 року № 377, виданою комунальним некомерційним підприємством "Арцизька центральна районна лікарня" Арцизької районної ради Одеської області, громадянка ОСОБА_1 на психіатричному обліку не перебуває (а. с. 25, т. 1).
Згідно з довідкою від 15 жовтня 2020 року № 329, виданою лікарем-психіатром ОСОБА_8, ОСОБА_1 не перебуває на наркологічному обліку КНП "Арцизька ЦРЛ" (а. с. 26, т. 1).
Згідно з довідкою від 15 жовтня 2020 року № 240, виданою головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуває на обліку у відділі з питань перерахунку пенсій № 1 (м. Арциз) та отримує пенсію за віком з 05 листопада 2013 року (а. с. 27, т. 1).
Відповідно до характеристики від 15 жовтня 2020 року № 2385, виданої Управлінням соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_1 працювала в цьому управлінні з 31 жовтня 1997 року по 31 жовтня 2013 року, зарекомендувала себе як висококваліфікований працівник (а. с. 28, т. 1).
Сусіди ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, у письмових поясненнях характеризують ОСОБА_1 з позитивного боку, як добропорядну і відповідальну людину, добру матір та бабусю (а. с. 135-142, т. 1).
15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 зверталась до Київської районної адміністрації Одеської міської ради із заявою про встановлення часу спілкування з дитиною (а. с. 31-34, т. 1).
Згідно з актом обстеження умов проживання від 16 жовтня 2020 року, складеним службою у справах дітей Арцизької районної державної адміністрації, у будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 створені всі належні умови для виховання та проживання онуки ОСОБА_4 (а. с. 29, т. 1).
Згідно з висновком Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 10 вересня 2021 року № 2970/01-11 визначено наступний порядок та спосіб участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з малолітньою онукою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом: вільного спілкування дитини з бабою по інтернету, у мережі Skype, VIBER, WhatsApp, по телефону; побачень кожної першої та третьої суботи місяця з 10:00 год. до 19:00 год. неділі, з ночівлею. Визначено, що спілкування у святкові дні та канікули має відбуватися за попередньою домовленістю сторін (а. с. 31-34, т. 2).
Скріншоти переписки та фотознімки з мережі Viber свідчать про спілкування позивачки ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 (а. с. 89-98, 253-268, т. 1).
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 надала письмові пояснення, у яких зазначила, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 червня 2021 року у справі 947/13289/21 їй надано дозвіл на усиновлення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також копію свідоцтва про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого повторно Арцизьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 05 серпня 2023 року, у якому батьками дитини зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 164-169, 170, т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Хижняк А. В. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суддів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України).
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного (сімейного) права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; перевага балансу інтересів; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).
Главою 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов`язки інших членів сім`ї та родичів.
Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Частиною першою статті 263 СК України встановлено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).
Конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини поняття "сімейне життя" у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні "сімейні зв`язки", зокрема, відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.
Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда стосовно до своїх онуків в першу чергу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та онуками шляхом контактів з ним. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ баби, діда до онука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини.
У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 295/13297/18 (провадження № 61-8094св20) вказано, що законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється у: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України). Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не вирішив заявлений у справі спір з урахуванням вказаних вище норм права, порушив принцип правової визначеності, оскільки не визначив способи участі позивача у вихованні внука (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 711/8611/20 (провадження № 61-9806св22) враховано інтереси малолітніх дітей та конкретні обставини справи, визначено порядок спілкування баби з онуками, оскільки це забезпечує якнайкращі інтереси дітей. Сама по собі наявність неприязних відносин між сторонами не є доказом, що останні створюють перешкоди позивачу у питаннях, пов`язаних з вихованням дітей.
У постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 607/1377/22 (провадження № 61-11704св22) зазначено, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не врахували, що задоволення вимоги про зобов`язання відповідачки не чинити перешкоди позивачам у спілкуванні з онуками можливе лише у разі наявності перешкод позивачам з боку відповідача. З урахуванням обставин, встановлених судами та які визнавалися учасниками справи, відсутні підстави вважати, що відповідач чинить позивачам будь-які перешкоди у спілкуванні з їх онуками. Тому суди зробили неправильний висновок про задоволення цієї позовної вимоги. З урахуванням того, що сторонами не погоджено способи участі позивачів у вихованні онуків (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, суди обґрунтовано встановили наявність підстав для визначення порядку участі позивачів у спілкуванні та у вихованні онуків шляхом надання їм можливості бачитися з дітьми у визначені дні.
У постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 466/3563/19 (провадження № 61-5280св22) Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про усунення перешкод у спілкуванні, також про встановлення способу участі у спілкуванні з онукою, виходив з того, що суди встановили, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування бабусі та дідуся з онуком, врахували висновок органу опіки та піклування, наданий відповідно до вимог статей 19, 159, 263 СК України, відсутність доказів негативного впливу позивачів на дитину, тому з урахуванням інтересів дитини зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення позову.
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 462/5189/20 (провадження № 61-11621св21), на яку посилалась заявник у касаційній скарзі, зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що дід має право спілкуватись зі своїм онуком, брати участь у його вихованні, тому дійшов висновку про визначення способів участі діда у вихованні онука та у спілкуванні з ним шляхом встановлення систематичних побачень. Час, місце і періодичність побачень суд визначив з урахуванням віку та інтересів дитини. У зазначеній справі суди попередніх інстанцій у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод відмовили, водночас позовну вимогу про встановлення способу часті у вихованні онука задовольнили.
У постанові від 24 січня 2024 року у справі № 686/13984/22 (провадження № 61-13193св23) Верховний Суд також погодився з висновками апеляційного суду щодо задоволення позовних вимог в частині визначення способів участі баби у вихованні онука, яким було змінено рішення суду першої інстанції у вказаній частині. У зазначеній справі у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідачки не чинити позивачці перешкоди у спілкуванні з онуком було відмовлено.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23) відступив від висновку щодо застосування положень статей 159, 257, 263 СК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц (провадження № 61-37709св18), про те, що обов`язковою передумовою (підставою) задоволення позову діда та/або баби про встановлення способу та порядку участі у вихованні онуків є наявність перешкод у спілкуванні з онуком, які чинять інші особи, з якими постійно проживає дитина.
Встановивши, що права ОСОБА_1 як баби порушуються відповідачами у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_15 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні, зустрічах та вільному спілкуванні, як при зустрічах так і по телефону, з онукою та про визначення способів участі баби у вихованні дитини та у спілкуванні з нею шляхом встановлення систематичних побачень; час, місце і періодичність побачень суд визначив з урахуванням віку та інтересів дитини.
Верховний Суд наголошує, що дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Визначаючи спосіб участі позивачки у вихованні та спілкуванні з дитиною, шляхом встановлення систематичних зустрічей першої та третьої суботи місяця з 10:00 год. до 20:00 год., суди взяли до уваги малолітній вік дитини, особливості її розвитку, виховання, необхідність дотримання розпорядку дня та відпочинку, емоційну прихильність дитини до відповідачів та виходили із найкращих інтересів дитини.
Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку висновку Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 10 вересня 2021 року № 2970/01-11 щодо визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_4, який носить рекомендаційний характер, не є обов`язковим для суду та оцінюється у сукупності з іншими доказами у справі, та правильно вважав, що цей висновок є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини, тому доводи касаційної скарги в цій частині судом касаційної інстанції відхиляються.
Колегія суддів вважає правильними та такими, що відповідають як інтересам дитини, так і батька, баби висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення інших вимог про систематичні побачення з онукою першої та третьої суботи місяця з 10:00 год. до неділі 20:00 год., під час канікул (половини часу) з проживанням дитини у баби; святкування з бабою Пасхи та майських свят, а також проживання з бабою під час перебування батька ОСОБА_2 у рейсі за кордоном. Наведені способи участі позивачки у спілкуванні та вихованні є обтяжливими для дитини, ґрунтуються на переважанні власних інтересів баби над інтересами дитини, яка має найбільш тісний психоемоційний зв`язок з відповідачами.
Верховний Суд звертає увагу на те, що за даними з Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 червня 2021 року у справі 947/13289/21, яке набрало законної сили, ОСОБА_3 надано дозвіл на усиновлення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На виконання вказаного рішення у справі 947/13289/21 видано повторне свідоцтво про народження дитини, у якому батьками дитини зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 164-169, 170, т. 2).
Колегія суддів погоджується із визначенням судами попередніх інстанцій графіком побачень і спілкування баби з дитиною, який відповідає віковим потребам малолітньої дитини, забезпечує якнайкращі її інтереси і розумний баланс у праві на участь у її вихованні усіх учасників сімейних правовідносин.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона є єдиною кровною родичкою малолітньої ОСОБА_4, не є підставою для скасування правильно ухвалених по суті рішень.
Верховний Суд звертає увагу на те, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, позивачка не позбавлена в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.
Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 635/2771/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 308/9575/18, від 19 травня 2022 року у справі № 607/9339/20, від 14 червня 2023 року у справі № 462/5189/20, є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, питання обґрунтованості висновків цього суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.