ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 554/10327/20
провадження № 61-10025св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Київський районний у місті Полтаві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_3, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Ющенко Вікторія Вікторівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 серпня 2023 року в складі судді Бугрія В. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року в складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Київський районний у місті Полтаві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_3, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Ющенко В. В., про встановлення батьківства.
В обґрунтування позову вказала, що наприкінці 2011 року познайомилася із ОСОБА_4 . Між ними виникли романтичні стосунки, які вони підтримували до останнього часу. Інколи вони проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, інколи окремо. Навесні 2014 року вона завагітніла. ОСОБА_4 визнав, що він є батьком майбутньої дитини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина ОСОБА_5 .
Через відсутність біологічного батька, який перебував на той час в місцях позбавлення волі, ім`я та по батькові сина у Книзі реєстрації народжень було записано відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України за її вказівкою.
Дізнавшись про народження сина, ОСОБА_4 визнавав себе батьком дитини. Разом із сином вона відвідувала ОСОБА_4 у місцях позбавлення волі. Батьки ОСОБА_4 також визнали Єгора своїм онуком та за можливістю допомагали їй на час відсутності їхнього сина.
Після відбування покарання у вересні 2018 року ОСОБА_4 вийшов на волю. Вказувала, що вони продовжували стосунки, при чому ОСОБА_4 надавав їй матеріальну допомогу на утримання сина і обіцяв подати до органу реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання себе батьком дитини, однак не встиг цього зробити, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 раптово помер.
За таких обставин позивач просила суд встановити факт батьківства ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно сина ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Полтаві, та внести зміни до актового запису № 169 від 17 лютого 2015 року про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьком якого вказати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт батьківства ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, щодо ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Полтава та внесено зміни до актового запису від 17 лютого 2015 року № 169 про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьком якого вказано ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Установивши, що за результатами дослідження між малолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_3 як між біологічним онуком та дідом є біологічна спорідненість за чоловічою лінією, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо її неналежного повідомлення судом першої інстанції про розгляд справи, апеляційний суд також констатував, що відповідач ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У липні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18, від 12 грудня 2019 року у справі № 562/1155/18, від 09 серпня 2023 року у справі № 161/10117/21, від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник вказала, що надані позивачем фотографії та роздруківка переписки не можуть бути належними, достатніми та достовірними доказами кровної спорідненості ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Водночас суди безпідставно узяли до уваги показання свідків. Суди попередніх інстанцій надали неправильну правову оцінку висновку експерта від 11 серпня 2022 року.
Крім того, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, позбавивши відповідачку права на судових захист, оскільки не забезпечив ОСОБА_2 можливість 15 серпня 2023 року брати участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У вересні 2024 року позивач подала відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
В обґрунтування доводів відзиву заявник вказала на безпідставність посилання у касаційній скарзі щодо неврахування судами висновків Верховного Суду у справах із подібними правовідносинами, оскільки надані для порівняння постанови суду касаційної інстанції не є релевантними до справи, яка переглядається.
Крім того, заявник вказала, що відповідач та її представник були належним чином повідомлені про розгляд справи, призначений на 15 серпня 2023 року, про що свідчить відповідна розписка про отримання судової повістки представнику відповідача. Водночас згідно із протоколом судового засідання від 15 серпня 2023 року в судовому засіданні брала участь представник відповідача.Беспосередньо ОСОБА_2 не змогла узяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у звʼязку із технічними причинами.
У вересні 2024 року позивач подала також заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогув суді касаційної інстанції, у якій просила суд стягнути на її користь 10 000 грн на відшкодування цих витрат.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що наприкінці 2011 року познайомилась з ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_5, а 17 лютого 2015 року зареєструвала народження сина у Октябрському відділі реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, актовий запис № 169. Через відсутність біологічного батька, який перебував на той час в місцях позбавлення волі, його ім`я та по батькові у Книзі реєстрації народжень було записано відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України за її вказівкою.
ОСОБА_4 за життя не встиг визнати себе батьком дитини та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
З метою встановлення факту схожості біологічного матеріалу конкретної особистості, встановлення родинних зв`язків та кровного споріднення між дитиною ОСОБА_5 та іншими родичами по чоловічій лінії, а саме між дитиною та батьком померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_3 . ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава від 13 травня 2021 року було призначено судово-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання: - чи є біологічне споріднення за чоловічою лінією між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, матірʼю якого є ОСОБА_1 .? - чи являється ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, біологічним дідом ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 ?
Згідно із висновком експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 11 серпня 2022 року № СЕ-19/121-22/6170-БД між ОСОБА_3 та малолітнім ОСОБА_5 є біологічна спорідненість за чоловічою лінією. У висновку також вказано, що через відсутність зразку біологічного матеріалу померлого ОСОБА_4 неможливо відповісти на питання: "Чи являється ОСОБА_3 біологічним дідом ОСОБА_5 .?".
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
При зверненні до суду із цим позовом ОСОБА_1 послалася на те, що батьком дитини ОСОБА_5 є ОСОБА_4, який за життя не заперечував свого батьківства, проте помер до вирішення цього питання у передбаченому законом порядку.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно із статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків.
Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статтею 135 СК України.
Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зауважив, що "на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства" (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Установивши на підставі належним чином досліджених доказів, зокрема висновку судової генетичної експертизи, обставини того, що між батьком померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_3 та малолітнім ОСОБА_5 є біологічна спорідненість за чоловічою лінією, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог щодо встановлення батьківства ОСОБА_4 відносно дитини ОСОБА_5 та похідної вимоги про внесення відповідних змін до актового запису щодо народження дитини.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 зводяться до незгоди із висновками судової генетичної експертизи, неналежності цього доказу та неправильності оцінки його судами.
Натомість, суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому відхиляє вказані доводи заявника. При цьому суд враховує, що відповідачем ОСОБА_2 в порядку статті 81 ЦПК України не надано будь-яких інших доказів на спростування вказаних обставин.
Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що згідно із вказаним висновком неможливо установити обставини чиє ОСОБА_3 біологічним дідом ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції підставно вказав, що зазначена обставина не спростовує того, що на підставі об`єктивних даних висновком експертизи встановлена біологічна спорідненість між малолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із частиною п`ятою статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Згідно із довідкою про причини повернення рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення адресат ОСОБА_2 відсутня за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена адреса була вказана відповідачем як адреса її місця проживання у відзиві на позову заяву, а також у інших поданих нею особисто та її представником документах.
Іншої адреси відповідач ОСОБА_2 суду не повідомила, вказавши лише про те, що вона останній час працює в Італії (а. с. 83, т. 1).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення представник ОСОБА_2 - адвокат Листопад Н. А. 21 липня 2023 року отримала повістку про виклик до Октябрського районного суду м. Полтави по справі № 554/10327/20 на 15 серпня 2023 року о 15 год. 30 хв.
02 серпня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Листопад Н. А. подала до суду заяву по участь в судовому засіданні, призначеному на 15 серпня 2023 року, у режимі відеоконференції.
Згідно із протоколом судового засідання від 15 серпня 2023 року № 1811300 під час розгляду справи в залі суду була присутня представник ОСОБА_2 - адвокат Листопад Н. А.
З огляду на зазначене колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, позбавивши відповідачку права на судових захист.
Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника на неврахування судами висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18, від 12 грудня 2019 року у справі № 562/1155/18, від 09 серпня 2023 року у справі № 161/10117/21, від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, оскільки встановлені фактичні обставини у вищенаведених справах відрізняються від встановлених обставин у справі, яка переглядається.
Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).
У справі, яка переглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини не спростовує законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, Верховний Суд не встановив.
Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.