ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 522/2135/22
провадження № 61-18136св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка В. Є., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Держава Україна в особі Міністерства юстиції України, Полтавська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Мирновим Олегом Анатолійовичем, на рішення Київського районного суду м. Полтави в складі судді Яковенко Н. Л. від 31 січня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду в складі колегії суддів: Абрамова П. С., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І. від 21 листопада 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Полтавської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 2 827 500 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він 02 вересня 2014 року був затриманий правоохоронними органами за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, протокол затримання не складався, до позивача застосовували заходи фізичного та психічного насильства. Того ж дня йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з того часу і до подання позову він утримується під вартою.
У квітні 2015 року кримінальна справа відносно нього та інших осіб була передана до суду, у подальшому неодноразово передавалася на розгляд з одного суду до іншого, на даний час знаходиться в провадженні Пирятинського районного суду Полтавської області.
25 червня 2020 року Європейським судом з прав людини було ухвалено остаточне рішення у справі "Бевз та інші проти України", в якому констатовано порушення Україною міжнародних зобов`язань щодо певних осіб, зокрема, ОСОБА_2
Гадяцьким районним судом Полтавської області (який на той час розглядав кримінальну справу по суті) та апеляційний судом було проігноровано вказане рішення ЄСПЛ, не забезпечено ефективне поновлення порушеного права ОСОБА_1 на свободу і особисту недоторканість та звільнення ОСОБА_1 з-під варти.
10 лютого 2022 року Європейський суд з прав людини ухвалив остаточне рішення у справі "Горбачов та інші проти України", встановив триваюче порушення права ОСОБА_1 на особисту свободу та недоторканість.
Указував, що прокуратурою свідомо ігнорується вказане рішення ЄСПЛ, зокрема, продовжуються подаватися до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Міністерство юстиції України, будучи державним органом, відповідальним за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень, не вживає жодних заходів ані на індивідуальному, ані на загальнодержавному рівні для забезпечення ефективного поновлення порушеного права позивача на свободу, особисту недоторканість та презумпцію невинуватості.
Позивач зазначав, що Державою Україна, на підставі двох рішень ЄСПЛ, якими констатовано порушення прав позивача на свободу та особисту недоторканість, не було вжито жодних заходів ані індивідуального, ані загального характеру для відновлення порушеного права позивача. Більше того, рішення ЄСПЛ ігноруються, а позивач, за тими самими мотивами, які вже були оцінені з боку ЄСПЛ, продовжує піддаватись тривалому катуванню у вигляді незаконного позбавлення волі.
Щодо характеру та змісту порушених прав, позивач зазначав, що йдеться про найтяжче порушення права особи - позбавлення волі та особистої недоторканості, до того ж шляхом тримання під вартою в державній установі виконання покарань, а загальний строк тримання позивача під вартою (починаючи з 02 вересня 2014 року) складає 93 місяці, або 7 років та 9 місяців, в тому числі (починаючи з 27 лютого 2015 року) 87 місяців в умовах порушення статті 5 Конвенції, встановленого рішеннями ЄСПО у справах "Бевз та інші проти України", "Горбачов та інші проти України".
Указував, що умови тримання в СІЗО є самі по собі катуванням, має місце погіршення стану його здоров`я, позбавлений можливості отримати кваліфіковану медичну допомогу та медичну діагностику, держава не надає необхідних медичних препаратів. Вважає, що має місце катування під час перевезень від місць утримань до судів, які розглядають справу. Вважає, що позбавлений можливості приймати участь у вихованні малолітньої дитини, піклуватися про родину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що у рішеннях ЄСПЛ, на які посилається позивач, не містить висновку про те, що за період після ухвалення Європейським судом вищезазначених рішень відносно ОСОБА_1 відсутні будь-які судові рішення в яких були б встановлені факти необґрунтованого тримання під вартою, необґрунтованої тривалості провадження та надмірної тривалості досудового ув`язнення. В порядку розгляду даної цивільної справи суд не вправі вирішувати ці питання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Миронова А. О., залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 січня 2023 року - залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем зазначено ті самі порушення, за які він вже отримав відшкодування від Держави на підставі рішень Європейського суду ( 5 000 Євро та, відповідно, 1 200 Євро): відсутність обґрунтування тримання під вартою, необґрунтована тривалість провадження, надмірна тривалість досудового розслідування. У матеріалах справи за період після ухвалення Європейським Судом зазначених рішень відносно ОСОБА_2 відсутні будь-які судові рішення в яких були б встановленні факти необґрунтованого тримання під вартою, необґрунтованої тривалості провадження та надмірної тривалості досудового ув`язнення. Позивачем не надано доказів незаконного взяття і тримання його під вартою. За таких обставин, апеляційний суд вважав, що висновки місцевого суду про відмову в позові відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У грудні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Миронов О. А. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 січня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 754/12269/17, від 23 жовтня 2019 року в справі № 754/13692/15-ц, від 25 жовтня 2021 року в справі № 459/589/15-ц (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу
У березні 2024 року Полтавська обласна прокуратура подала до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що враховуючи відсутність судового рішення про незаконність тримання позивача під вартою, вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди в порядку, передбаченому Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню.
У березні 2024 року Міністерство юстиції України подало до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить у задоволенні зазначеної касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначає, що в обох рішеннях ЄСПЛ, на які посилається позивач у позові, питання законності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не було предметом розгляду в Європейському Суді, порушення з цього приводу також не було констатовано Європейським Судом, як і застосування до заявника фізичного чи психічного впливу. Міністерством юстиції України вжито всі заходи, передбачені Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", з метою забезпечення координації виконання рішень Європейського Суду у справі "Бевз та інші проти України" та у справі "Горбачов та інші проти України" в частині справ ОСОБА_1 за заявами № 1838/18 та 1442/21. Отже позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать наявним обставинам справи, що є підставою для відмови в задоволенні даного позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 552/2135/22 з Київського районного суду м. Полтави.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що позивач ОСОБА_1 в кримінальному провадженні № 12014170110000192 від 11 лютого 2014 року є обвинувачем, особою, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду, йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_1 перебуває під вартою з 02 вересня 2014 року.
Рішеннями Європейського суду з прав людини в справі "Бевз та інші проти України" (CASE OF BEVZ AND OTHERS v. UKRAINE) та в справі "Горбачов та інші проти України (CASE OF GORBACHOV AND OTHERS v. UKRAINE), в яких ОСОБА_1 є одним із заявників, встановлено порушення Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Так, 25 червня 2020 року Європейським судом з прав людини ухвалено остаточне рішення у справі "Бевз та інші проти України", у якій ОСОБА_1 є заявником (заява № 1838/13), де Європейський Суд констатував порушення пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з невиправданим і необґрунтованим триманням заявника під вартою під час досудового розслідування, а також порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з необґрунтованою тривалістю кримінального провадження.
У справі "Горбачов та інші проти України" Європейський Суд констатував відносно ОСОБА_1 (заява № 1442/21 від 22 грудня 2020 року) порушення пункту 3 статті 5 Конвенції - надмірна тривалість судового перегляду тримання під вартою апеляційні скарги заявника від 10 червня 2020 року, 30 липня 2020 року, 30 вересня 2020 року та 26 листопада 2020 року на ухвали про продовження строку тримання під вартою були розглянуті апеляційним судом зі значними затримками.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 03 травня 2024 року у справі № 532/308/15-к, який на час перегляду цієї справи в касаційному порядку не набув чинності, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 6, 11, 12 частини другої статті 115 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі частини п`ятої статті 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 02 вересня 2014 року по 03 травня 2024 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Вважати ОСОБА_1 таким, що повністю відбув призначене за даним вироком основне покарання, у зв`язку із чим скасовано відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільнено ОСОБА_1 з-під варти в залі суду.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.