ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 293/174/23
провадження № 61-14112св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, прокуратура Житомирської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 червня
2023 року у складі судді Дубовік О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М.,
Галацевич О. М., Трояновської Г. С., і виходив з наступного.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Державної казначейської служби України, прокуратури Житомирської області з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового розслідування та прокуратури, у розмірі 1 000 000,00 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що у 2018 році відносно неї до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за № 12018060310000428 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 358, частиною третьою статті 358, частиною четвертою статті 358, частиною першою статті 190, частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України. Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2022 року у справі № 293/409/19 її було виправдано у вчиненні зазначених вище кримінальних правопорушень, у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину. Вирок набрав законної сили.
3. Посилалася на те, що вона майже чотири роки перебувала під незаконним слідством та судом, будучи обвинуваченою у вчиненні кримінальних правопорушень. У зв`язку із зазначеним їй була завдана моральна шкода, що виразилася у приниженні її честі, гідності, репутації, як працівника державного органу, постійних сварках з її оточенням, втраті друзів, колишнього соціального статусу, відчуття повної несправедливості. Зазначала, що змушена була постійно виправдовуватися перед рідними та колегами, знайомими та друзями. У зв`язку з переживаннями щодо кримінального переслідування стала закритою по характеру, відлюдкуватою, погано спала, втратила апетит та сенс до свого життя, перебувала у постійному стресі, очікуючи, що її незаконно засудять за надуманий злочин, який вона не вчиняла.
4. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на її користь 1 000 000,00 грн моральної шкоди.
Стислий виклад позиції відповідача
5. Житомирська обласна прокуратура заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначала, що позивачкою не наведено конкретних і суттєвих обставин завдання моральної шкоди. Акцентувала увагу на тому, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань, погіршення її здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, не довела зв`язок вказаних факторів з можливими неправомірними діями відповідачів, а також не обґрунтувала розміру шкоди. Заперечувала також проти стягнення на користь відповідачки судових витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на відсутність належних доказів на підтвердження їх понесення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області
від 29 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
7. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 як відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового розслідування та прокуратури, 450 000,00 грн.
8. В іншій частині позову відмовлено.
9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в результаті незаконних дій органу досудового слідства ОСОБА_1 майже чотири роки незаконно перебувала під слідством та судом, у зв`язку з чим їй була завдана моральна шкода, що виражалась в приниженні її честі, гідності, репутації її, як працівника органу місцевого самоврядування, постійних сварках з її оточенням, втраті друзів, колишнього соціального статусу, відчуття несправедливості, перебування у постійному стресі, очікуючи, що її засудять за злочин, який вона не вчиняла. Ураховуючи наведені фактичні обставини справи, суд першої інстанції вважав, що визначений законодавством мінімальний розмір на відшкодування шкоди, завданої позивачці незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, має бути збільшений.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
10. Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури залишено без задоволення, рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 червня 2023 року - без змін.
11. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачці моральної шкоди, завданої внаслідок її незаконного перебування під слідством та судом. Зазначено, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі, що перевищує гарантований державою мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, є правильними, оскільки судом враховано ступінь та глибину душевних страждань позивачки, істотність вимушених змін у її житті, як службовця, та характер моральних страждань.
Узагальнені доводи касаційної скарги
12. У вересні 2023 року Житомирська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить суд змінити рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 червня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди до 297 480,00 грн.
13. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та
апеляційної інстанцій Житомирська обласна прокуратура зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі
№ 686/23731/15-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16, у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 295/692/17, від 13 серпня 2020 року у справі
№ 607/10144/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 336/4824/18, від 23 вересня 2021 року у справі
№ 295/13971/20, від 29 вересня 2021 року у справі № 607/16567/20, від 15 березня 2023 року у справі № 565/1372/21, від 30 березня 2023 року у справі
№ 308/12810/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того, доводи касаційної скарги містять посилання на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині неналежної оцінки доказів.
14. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не урахували, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Мінімальний гарантований розмір компенсації моральної шкоди у справі, що переглядається, з урахуванням мінімальної заробітної плати у 2023 році, становить 297 480,00 грн.
15. Житомирська обласна прокуратура вважає, що стягнувши на користь позивачки відшкодування моральної шкоди у більшому за мінімально гарантований розмір, суди попередніх інстанцій порушили принципи рівності, пропорційності та справедливості. Стягнуту суму вважає завищеною, такою, що не відповідає розмірам сатисфакції, які відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини присуджуються заявникам за порушення державою прав під час перебування під слідством та судом.
16. Посилається на відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували обмеження, що пов`язані з досудовим розслідуванням кримінального провадження, порушення стосунків з оточуючими людьми.
17. Акцентує увагу на тому, що жодний запобіжний захід, у тому числі тримання під вартою, в ході досудового розслідування та під час судового розгляду відносно ОСОБА_1 не обирався. Позовна заява також не містить посилань на застосовані щодо неї оперативно-розшукові заходи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
19. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 293/174/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
20. У грудні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
21. Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Інформацію про дату розгляду справи оприлюднено на офіційному вебпорталі судової влади України.
22. 07 жовтня 2024 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду, у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2, справу № 293/174/23 передано судді-доповідачеві.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
23. 27 грудня 2023 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Янчук М. О., через підсистему "Електронний суд" подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Житомирської обласної прокуратури, у якій, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить відмовити у її задоволенні.
24. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посланням на те, що суди попередніх інстанцій правильно визначили розмір моральної шкоди, врахувавши ступінь та глибину її душевних страждань, істотність вимушених змін у її житті, як державного службовця, та характер моральних страждань. Вважає, що доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. 27 лютого 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 190, частиною другою статті 190, частиною першою статті 358, частиною третьою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України.
26. Вироком Житомирського районного суду Житомирської області
від 23 лютого 2022 року у справі № 278/409/19 ОСОБА_1 було визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 358, частиною третьою статті 358, частиною четвертою статті 358, частиною першою статті 190, частиною другою статті 190 КК України, та виправдано за відсутністю в її діях складу цих кримінальних правопорушень.
27. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у справі № 293/409/19 вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2022 року залишено без змін.
Позиція Верховного Суду
28. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
29. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
30. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
31. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
32. У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
34. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
35. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
36. Частиною третьою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
37. Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
38. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
39. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (частина друга зазначеної статті).
40. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
41. Згідно з пунктом п`ятим статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.
42. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").
43. Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
44. Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, водночас визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
45. З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не передбачено.
46. Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, яка зазначила, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
47. Подібний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19, від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19, від 27 липня 2023 року у справі № 568/499/16.
48. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року, заява № 68490/01).
49. У постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі
№ 214/6982/13-ц, від 15 червня 2022 року у справі № 521/1347/18,
від 16 серпня 2023 року у справі № 466/2780/21 викладено правовий висновок, що здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи відноситься до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, тому саме лише здійснення таких заходів не може бути підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди. Такий розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.
50. Тобто, визначений розмір відшкодування моральної шкоди, якщо він перевищує гарантований законом розмір компенсації, має бути обґрунтований позивачем і мотивований судом з посиланням на конкретні обставини справи.
51. Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін "інші обставини, які мають істотне значення" саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).
52. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
53. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
54. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
55. Встановивши, що ОСОБА_1 незаконно перебувала під слідством та судом з 27 лютого 2019 року до 10 листопада 2022 року, що складає 44 місяці та 12 днів та не оспорюється у касаційній скарзі, судом було постановлено виправдувальний вирок у зв`язку з відсутністю в діях позивачки складу інкримінованих їй кримінальних правопорушень, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивачка довела право на відшкодування завданої їй моральної шкоди у зв`язку з протиправними діями органів досудового розслідування й прокуратури.
56. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці внаслідок незаконного перебування під слідством і судом, суди попередніх інстанцій вважали за необхідне визначити такий розмір, який у півтора рази перевищує мінімальний.
57. Колегія суддів зауважує, що визначення розміру моральної шкоди не у мінімальному розмірі є правом суду, однак розмір грошового відшкодування визначається судом не лише від обсягу страждань, а й залежить від характеру порушення, глибини страждань, погіршення здібностей потерпілого та інших істотних обставин.
58. На час вирішення справи в суді першої інстанції (2023 рік) мінімальний розмір заробітної плати становив 6 700,00 грн, а тому мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди позивачці за 44 місяці та 12 днів незаконного перебування під слідством та судом, що не оскаржується сторонами в касаційному порядку, дорівнює 297 480,00 грн.
59. Колегія суддів зауважує, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
60. Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду
від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.
61. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).
62. Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
63. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Разом з тим, судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення однотипних правопорушень.
64. Схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду
від 26 лютого 2020 року у справі № 372/4399/15-ц.
65. З огляду на обставини справи, що переглядається в касаційному порядку, наведені позивачкою обґрунтування вимушених змін у її житті у зв`язку з незаконним кримінальним переслідуванням, ураховуючи відсутність відомостей про застосування щодо неї будь-яких запобіжних або обмежувальних заходів протягом незаконного перебування під слідством та судом, ймовірну глибину душевних страждань позивачки, колегія суддів вважає, що мінімальний гарантований законом розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 297 480,00 грн є достатнім для компенсації позивачці негативних наслідків морального характеру та відповідає принципам розумності, пропорційності і справедливості.
66. Колегія суддів ураховує, що посилання позивачки на тривалість її перебування під слідством та судом, необхідність звернення за професійною правничою допомогою, прийняття участі у численних судових засіданнях, позбавлення її можливості виїзду за кордон та лікування у зв`язку із слуханням справи в суді є суттєвими, однак з огляду на значний розмір мінімально гарантованої суми відшкодування моральної шкоди, визначеної Законом, не є такими, які об`єктивно свідчать про наявність підстав для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди у півтора рази у порівнянні з мінімальним.
67. Слід також врахувати, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
68. З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі було враховано принципи пропорційності, розумності та справедливості. Доводи касаційної скарги Житомирської обласної прокуратури у цій частині є обґрунтованими.
69. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
70. Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
71. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій повно, але неправильно застосовано приписи статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"із урахуванням обставин цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у частині визначення розміру відшкодування завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивачки, зменшення зазначеної суми до 297 480,00 грн.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду