ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 759/6751/22
провадження № 61-13716св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна фіскальна служба України, Офіс Генерального прокурора, Державна казначейська служба України,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року і додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 березня 2023 року, ухвалені у складі судді Горбенко Н. О., та постанову Київського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів Кулікової С. В., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 13 січня 1998 року відбулась державна реєстрація Приватного підприємства "Медсервіс-Партнер"
(далі - ПП "Медсервіс-Партнер") та 26 липня 2004 року була здійснена державна реєстрація включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, засновником та керівником якого був позивач.
06 квітня 2012 року Головне слідче управління Державної податкової служби в місті Києві (далі - ГСУ ДПС в м. Києві) порушило кримінальну справу
№ 70-554, потім було порушено ще низку кримінальних справ, об`єднаних із нею.
03 липня 2012 року його як директора ПП "Медсервіс-Партнер" затримано та направлено в ізолятор тимчасового утримання.
06 липня 2012 року постановою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 2610/16572/2012 (провадження № 4/2610/2992/2012) продовжено строк затримання ОСОБА_1 до восьми діб.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2012 року у справі № 2610/16572/2012 (провадження № 4/2610/2992/2012) ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді застави у розмірі 93 500,00 грн. Потім його звільнено з-під варти.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2012 року (справа № 10/2690/1388/2012) вказану постанову залишено без змін. Застава у розмірі 93 500,00 грн була сплачена у повному обсязі.
16 липня 2012 року постановою начальника Третього відділу Управління розслідування особливо важливих справ ГСУ ДПС України (далі - УРОВС ГСУ ДПС України) позивача відсторонено від займаної посади директора
ПП "Медсервіс-Партнер".
20 липня 2012 року постановою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 2610/17908/2012 накладено арешт на грошові кошти у розмірі
120 000,00 грн, які належали ОСОБА_1 та перебували на вкладному рахунку № НОМЕР_9, відкритому в Акціонерному товаристві "Комерційний банк "Експобанк" (далі - АТ "КБ "Експобанк").
3 моменту звільнення позивача, відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2012 року, він не мав права залишати своє місце фактичного проживання. Дозвіл відлучатися з місця постійного проживання до міста Києва надано йому лише 30 липня 2012 року постановою слідчого.
15 серпня 2012 року все його майно загальною вартістю 962 700,00 грн було арештовано, внаслідок чого він втратив можливість ним розпоряджатися.
Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року у справі № 752/11426/13-к його визнано невинуватим і виправдано, скасовано арешти, накладені у межах кримінального провадження, у тому числі й на грошові кошти, які обліковуються на рахунках відкритих у банківській установі
АТ "КБ "Експобанк", що належать ОСОБА_1 та ПП "Медсервіс-Партнер".
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2019 року вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року у справі № 752/11426/13-к залишено без змін.
Накладений арешт на майно позивача скасовано після набрання законної сили рішенням апеляційного суду, ухваленим за результатами розгляду кримінального провадження по суті. Таким чином, усе майно позивача перебувало під арештом сім років.
Вказував, що стосовно нього загальний строк проведення попереднього, досудового та судового слідства становив 7 років і 7 днів. Життя позивача внаслідок його кримінального переслідування було фактично зламане.
Всі зазначені обставини призвели до повного знищення його бізнесу, завдання йому моральних страждань та матеріальних втрат. Остаточними судовими рішеннями у справі встановлено, що його кримінальне переслідування було незаконним та безпідставним, тому він має право на відшкодування моральної та стягнення майнової шкоди.
У зв`язку з наведеним позивач просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 5 000 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди та стягнути майнову шкоду в розмірі 40 500,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 092 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Стягнено з держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 40 500,00 грн майнової шкоди.
Стягнено з держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 525,28 грн у відшкодування судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду. Оскільки 546 000,00 грн - мінімальний розмір відшкодування, визначений законом на час розгляду справи, суд, врахувавши ступінь душевних страждань, їх тривалість, порушення звичайного режиму життя позивача та виникнення обмежень та незручностей у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди
у розмірі 1 092 000,00 грн. Задовольняючи вимоги позивача про стягнення майнової шкоди у розмірі 40 500,00 грн, суд керувався їх доведеностю, а саме перебуванням позивача на лікуванні у Приватному акціонерному товаристві "Медичний центр "Добробут" (далі - ПрАТ "МЦ "Добробут") у період з 11 липня 2012 року до 07 серпня 2012 року.
Представник ОСОБА_1 адвокат Браніцький О. М. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив стягнути з відповідачів на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 68 250,00 грн.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 березня 2023 року вказану заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнено з держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції аргументовано тим, що доказами у справі підтверджено понесені позивачем витрати на правничу допомогу, однак, враховуючи клопотання Офісу Генерального прокурора про зменшення витрат на правничу допомогу та доводи щодо їх неспівмірності, місцевий суд дійшов висновку про те, що вказані витрати у розмірі 68 250,00 грн є завищеними і непропорційними до предмета спору, тому зменшив їх до 15 000,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 11 вересня 2023 року про виправлення описки, апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року в частині відшкодування моральної шкоди змінено, стягнено з держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року залишено без змін.
Додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 березня 2023 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди та збільшуючи розмір такої суми до 5 000 000,00 грн, обґрунтовував це тим, що визначаючи розмір морального відшкодування, суд першої інстанції не в повній мірі врахував обсяг завданої шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під слідством та судом. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду щодо доведеності іншої частини позовних вимог. Вказав про те, що розмір стягнених судом першої інстанції витрат на правову допомогу, зважаючи на складність справи, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, є співмірним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
22 вересня 2023 рокуОфіс Генерального прокурора звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив змінити рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 лютого
2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року в частині відшкодування моральної шкоди, зменшивши її розмір, скасувати вказані судові рішення в частині стягнення майнової шкоди, а також скасувати додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року в частині стягнення витрат на правову допомогу, в задоволенні цих вимог відмовити.
Підставою касаційного оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року, додаткового рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 березня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19),
від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19),
у постановах Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 320/3271/19 (провадження № К/9901/7969/20), від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17 (провадження № К/9901/24344/18), від 12 грудня 2019 року у справі
№ 2040/6747/18 (провадження № К/9901/17099/19, К/9901/17108/19, К/9901/18639/19), від 19 березня 2020 року у справі № 140/2323/19 (провадження № К/9901/3439/20), від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19), від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18), від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 (провадження
№ 61-13573св19), від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21) (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
У постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21) викладено висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до безпідставного збагачення.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), у постановах Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 320/3271/19 (провадження № К/9901/7969/20), від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17 (провадження № К/9901/24344/18), від 12 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18 (провадження № К/9901/17099/19, К/9901/17108/19, К/9901/18639/19), від 19 березня 2020 року у справі № 140/2323/19 (провадження № К/9901/3439/20), від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19), від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18), від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 (провадження № 61-13573св19) зазначено про те, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, зокрема, актами виконаних робіт, якими детально описано послуги, виконані адвокатом. При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, керуючись конкретними обставинами справи та фінансовим станом обох сторін.
Також підставою касаційного оскарження судових рішень заявник визначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції, збільшуючи суму відшкодування моральної шкоди позивачу до 5 000 000,00 грн, не обґрунтував, не навів відповідних розрахунків, доказів та мотивів, якими керувався ухвалюючи таке рішення. Водночас визначений судом розмір моральної шкоди призведе до безпідставного збагачення позивача.
Зазначає про те, що стаття 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) містить виключний перелік видів майнового відшкодування, що підлягає поверненню у випадку постановлення виправдувального вироку суду. Вказаний Закон не передбачає компенсацію витрат, понесених у зв`язку з наданням медичної допомоги. Позивач не надав доказів причинно-наслідкового зв`язку між кримінальним переслідуванням та його лікуванням у ПрАТ "МЦ "Добробут", тому відшкодування позивачу майнової шкоди у розмірі 40 500,00 грн є безпідставним.
Крім того, розмір стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн є завищеним, неспівмірним зі складністю справи та не підтвердженим належними доказами.
Позиція інших учасників
У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Браніцький О. М. подав до Верховного Суду відзив на вказану касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін. Вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги та погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає про те, що стан здоров`я позивача погіршився саме після незаконного перебування під вартою, тому після звільнення позивач був змушений звернутися до ПрАТ "МЦ "Добробут" за наданням медичної допомоги.
Зазначений відзив подано відповідно до вимог статті 395 ЦПК України.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року, додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 березня
2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року.Витребувано з суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 759/6751/22.
У листопаді 2023 року матеріали цивільної справи № 759/6751/22 надійшли до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 13 січня 1998 року за № 1 072 120 0000 000089 видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ПП "Медсервіс-Партнер". Засновником та власником вказаного підприємства є громадянин України ОСОБА_1
03 липня 2012 року ОСОБА_1 затриманий як підозрюваний у скоєнні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України
(далі - КК України) та направлений до ізолятора тимчасового утримання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві
(далі - ГУ МВС України в м. Києві).
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 липня 2012 року у справі № 2610/16572/2012 продовжено строк затримання стосовно ОСОБА_1 до восьми діб.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 липня 2012 року у справі № 2610/16569/2012 накладено арешт на грошові кошти, які обліковуються на рахунках, що належать ПП "Медсервіс-Партнер", які перебувають та можуть надійти на рахунки № НОМЕР_8, № НОМЕР_1, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, відкриті в банківській установі АТ "КБ "ЕКСПОБАНК", в сумі, яка не перевищує
1 402 399,20 грн. Зупинено видаткові операції за вказаними рахунками
ПП "Медсервіс-Партнер", крім операцій, пов?язаних із відрахуванням до державного бюджету та інших обов?язкових платежів.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2012 року у справі № 2610/16572/2012 стосовно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 5 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 93 500,00 грн, та покладено на нього низку обов?язків.
З платіжного доручення від 12 липня 2012 року суди встановили, що ОСОБА_1 сплатив заставу у розмірі 93 500,00 грн.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2012 року постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2012 року у справі № 2610/16572/2012 залишено без змін.
Постановою начальника Третього відділу УРОВС ГСУ ДПС України Пасюкова В. В. від 12 липня 2012 року відсторонено обвинуваченого ОСОБА_1 від посади директора ПП "Медсервіс-Партнер".
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2012 року у справі № 2610/17908/2012 накладено арешт на грошові кошти у розмірі 120 000,00 грн, що належать ОСОБА_1, які перебували на рахунках № НОМЕР_2, відкритих в АТ "КБ "Експобанк".
Постановою начальника Третього відділу УРОВС ГСУ ДПС України Пасюкова В. В. від 30 липня 2012 року задоволено заяву ОСОБА_1 та надано йому дозвіл відлучатись із місця свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 на роботу до міста Києва.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 11 липня 2012 року ОСОБА_1 з ПрАТ "МЦ "Добробут" уклав договір № 445 про надання платних медичних послуг, відповідно до якого у період з 11 липня 2012 року до 07 серпня 2012 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні. Загальна вартість перебування ОСОБА_1 в одномісній палаті стаціонару протягом зазначеного періоду становила 40 500,00 грн.
Протоколом начальника Третього відділу УРОВС ГСУ ДПС України Пасюкова В. В. від 15 серпня 2012 року накладено арешт на майно, що належало громадянину ОСОБА_1 .
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року у справі № 752/11426/13-к ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною третьою статті 15, частиною п`ятою
статті 191 КК України, частиною першою статті 32, частиною першою статті 366 КК України та виправдано у зв?язку із недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень. Скасовано арешт, накладений відповідно до постанови від від 04 липня 2012 року на майно, цінності, вклади та інше майно ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2019 року вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року у справі № 752/11426/13-к залишено без змін.
У касаційному порядку вказані судові рішення у справі № 752/11426/13-к не оскаржувалися.
Позивач перебував під слідством з 06 липня 2012 року (дата пред?явлення позивачу обвинувачення у вчиненні злочинів) до 08 липня 2019 року (дата залишення апеляційним судом без змін вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року) та такий період становить 7 років 3 дні (84 повних місяці та 3 дні).
Суди встановили, що 16 лютого 2015 року ОСОБА_1 звертався до Банку-агента Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" із заявою, в якій просив із метою отримання коштів як вкладника АТ "КБ "Експобанк" виплатити відповідні грошові кошти, що йому належали.
16 лютого 2015 року адвокат Плаван О.О., який діяв в інтересах ОСОБА_1, звернувся до ФГВФО із адвокатським запитом, в якому просив повідомити, чи є позивач у загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, та чи немає будь-яких перешкод цьому та яким чином він може реалізувати своє право на повернення грошових коштів депозиту.
З відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 лютого 2015 року на вказаний адвокатський запит суди встановили, що в переліку вкладників інформація про ОСОБА_1 відсутня.
З роз`яснення Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "КБ "Експобанк" від 02 березня 2015 року встановлено, що на момент прийняття рішення "Про початок процедури ліквідації АТ "КБ "Експобанк" та складання переліку вкладників рішення про скасування постанови від 20 липня 2012 року № 2610/17908/2012, якою накладений арешт на грошові кошти, які перебувають на вкладному рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_10, не надавалось. Тому Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію АТ "КБ "Експобанк" не має підстав включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
05 жовтня 2015 року адвокат Плаван О. О., який дія в інтересах ОСОБА_1, подав клопотання до Голосіївського районного суду міста Києва, в якому просив зобов?язати сторону обвинувачення забезпечити повернення грошових коштів, які обліковувалися на рахунках ОСОБА_1 у АТ "КБ "Експобанк", на які постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2012 року накладено арешт.
15 листопада 2015 року ОСОБА_1 направив вимогу до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "КБ "Експобанк", у якій вимагав повідомити, чи списано або іншим чином знято грошові кошти з вкладного рахунку № НОМЕР_10 у АТ "КБ "Експобанк", і якщо так, за яких обставин було здійснено таке списання/зняття, зважаючи на накладений арешт на грошові кошти цього депозиту відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2012 року, та вимагав забезпечити повернення грошових коштів, які обліковувалися на рахунках та належать йому в АТ "КБ "Експобанк".
14 грудня 2015 року ОСОБА_1 від Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію
АТ "КБ "Експобанк" надійшло роз?яснення, у якому вказано, що кошти на вкладному рахунку № НОМЕР_10 у АТ "КБ "Експобанк" були списані у зв?язку з відкликанням банківської ліцензії та ліквідації
АТ "КБ "Експобанк". ФГВФО не відшкодовує кошти відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
14 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "КБ "Експобанк" із заявою, в якій просив включити його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов таких висновків.