ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2024 року
м. Київ
Справа № 184/881/21
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/803/250/24
Провадження № 51 - 1868 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
його захисника адвоката ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження
(кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12021040360000051 від 01 лютого 2021 року та № 12021041360000083 від
19 травня 2021 року), щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2017 року за
ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого 03 липня 2020 року по відбуттю строку покарання,
за ст. 185 ч. 3, ст. 186 ч. 3 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 21 квітня
2023 року ОСОБА_6 засуджено:
- за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- за ст. 186 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту його затримання 20 травня 2021 року.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 : - на користь потерпілої ОСОБА_8
6 418 гривень на відшкодування матеріальної шкоди; - на користь потерпілого ОСОБА_9 1 025 гривень на відшкодування матеріальної шкоди; - на користь держави 600 гривень процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.
У ніч з 30 на 31 грудня 2020 року ОСОБА_6 біля будинку
АДРЕСА_2 шляхом розбиття переднього бічного вікна з водійської сторони проник до автомобіля марки "Ford Transit" з державним номерним знаком НОМЕР_1, який належить ОСОБА_10, звідки повторно, таємно викрав майно ОСОБА_8, а саме магнітолу, лазерну рулетку, лазерний рівень, кутову шліфувальну машинку, загальною вартістю 5 418 гривень 66 копійок, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілій на вказану суму.
10 січня 2021 року приблизно о 23 годині 00 хвилин ОСОБА_6 біля будинку АДРЕСА_2 шляхом розбиття переднього бічного вікна з пасажирської сторони проник до автомобіля марки "Skoda Superb" з державним номерним знаком НОМЕР_2, який належить ОСОБА_8, звідки повторно, таємно викрав дифузор для авто з олією вартістю 1 000 гривень, чим заподіяв матеріальну шкоду ОСОБА_8 на вказану суму.
30 січня 2021 року приблизно о 23 годині 00 хвилин ОСОБА_6 біля будинку
АДРЕСА_3 з метою повторного, таємного викрадення чужого майна шляхом пошкодження запірного механізму водійських дверей проник до автомобіля марки "Iveco" з державним номерним знаком
НОМЕР_3, який належить ОСОБА_9 . У цей час дії ОСОБА_6 були помічені потерпілим ОСОБА_9 та його дівчиною ОСОБА_11 . ОСОБА_6, усвідомлюючи, що його дії викриті, відкрито викрав магнітолу вартістю 1 025 гривень та, не реагуючи на зауваження потерпілого, з місця вчинення злочину зник, чим заподіяв матеріальну шкоду ОСОБА_9 на вказану суму.
Крім того, 23 квітня 2021 року приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_6 біля входу в 26 ряд садового товариства "Мічурінець" за адресою: АДРЕСА_3, з метою повторного, таємного викрадення чужого майна шляхом розбиття вікна водійських дверей проник до автомобіля марки "ВАЗ 21061" з державним номерним знаком НОМЕР_4, який належить ОСОБА_12 . У цей час дії ОСОБА_6 були помічені ОСОБА_13, яка бігла в його сторону і кричала з метою припинення протиправних дій. ОСОБА_6, усвідомлюючи, що його дії викриті, відкрито викрав відеореєстратор вартістю 563 гривні 22 копійки та з місця вчинення злочину зник, чим заподіяв матеріальну шкоду ОСОБА_12 на вказану суму.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 3, ст. 186 ч. 3 КК України, не доведено поза розумним сумнівом, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на непрямих доказах. Указує на те, що заяву про добровільну видачу магнітоли, що була викрадена з автомобіля ОСОБА_9, ОСОБА_6 написав під психологічним і фізичним впливом працівників поліції, а зазначену магнітолу ОСОБА_9 надав свідок ОСОБА_14 . Вважає, що судами нижчих інстанцій не були враховані показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, показання свідка ОСОБА_17 взагалі відсутні у вироку, а показання потерпілого ОСОБА_9 містять суперечності щодо дати викрадення магнітоли з автомобіля. Вважає, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 370, 419 КПК України доводи апеляції сторони захисту належним чином не перевірив та не спростував, свого рішення належним чином не мотивував.
Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги захисника та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у сховище, та відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у сховище, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінальних правопорушень та на підтвердження винуватості
ОСОБА_6 обґрунтовано послався на такі докази.
У суді ОСОБА_6 свою вину не визнав та вказав на те, що під час досудового розслідування визнавав свою провину внаслідок застосування до нього незаконних методів слідства.
Потерпілий ОСОБА_9 у суді розповів про обставини викрадення з його автомобіля магнітоли. Зазначив, що коли він з дружною повертались додому та підійшли до авто, то виявили в ньому ОСОБА_6, який, побачивши їх, почав тікати. З автомобіля була викрадена магнітола, яку потім йому повернули.
Суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку тому, що потерпілий ОСОБА_9 у своїх показаннях вказує на подію в березні 2021 року, та визнали це помилковим твердженням, оскільки відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені саме за заявою ОСОБА_9 від 01 лютого 2021 року про викрадення його майна 30 січня 2021 року.
Згідно з протоколом огляду місця події від 01 лютого 2021 року було оглянуто автомобіль марки "Iveco" з державним номерним знаком НОМЕР_3, з якого було викрадено майно ОСОБА_9 .
Відповідно до протоколу огляду предмету від 02 лютого 2021 року оглянуто магнітолу марки "Pioneer DEH-1500UB", що була викрадена з автомобіля ОСОБА_9 і яку добровільно видав ОСОБА_6 . Заяв та зауважень від учасників слідчої дії не надходило, у тому числі і від ОСОБА_6 . Крім того, в матеріалах кримінального провадження міститься заява ОСОБА_6 від 02 лютого 2021 року про добровільну видачу зазначеної магнітоли, яку він викрав з білого мікроавтобуса.
Свідок ОСОБА_18, який брав участь у проведенні огляду магнітоли як понятий, у суді повідомив, що під час проведення слідчої дії ОСОБА_6 видав магнітолу, яку потерпілий впізнав як свою.
Згідно з висновком судової товарознавчої експертизи від 09 лютого 2021 року № 56 вартість магнітоли, що була викрадена у ОСОБА_9, складає 1 025 гривень.
Суд належним чином перевірив посилання ОСОБА_6 на те, що магнітолу він добровільно не видавав і до нього під час досудового розслідування було застосовано незаконні методи слідства.
Так, ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від
08 вересня 2022 року було доручено Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому в м. Полтаві, провести перевірку зазначених обвинуваченим ОСОБА_6 обставин про застосування до нього під час досудового розслідування працівниками поліції заходів фізичного і психологічного впливу.
Виходячи із положень ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов`язком держави за ст. 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах "Яременко проти України", "Вергельський проти України", "Олексій Михайлович Захарків проти України" та "Нечипорук і Йонкало проти України").
Постановою слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, від 05 листопада 2022 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022170030000677 від
05 листопада 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України, закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Отже, перевірку за фактом застосування до ОСОБА_6 незаконних методів слідства проведено належно та повно в розумінні статей 3, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, шляхом офіційного розслідування уповноваженим органом та прийняття відповідного процесуального рішення за наслідками такого розслідування. У матеріалах кримінального провадження також відсутні будь-які дані про застосування до ОСОБА_6 незаконних методів слідства.
Що стосується свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, на яких є посилання у касаційній скарзі, то суд першої інстанції у вироку зазначив, що показання вказаних свідків не підтверджують і не спростовують вину ОСОБА_6 . На показання свідка ОСОБА_17 для підтвердження винуватості ОСОБА_6 суд першої інстанції у вироку також не посилався.
Потерпіла ОСОБА_8 у суді розповіла про обставини викрадення її речей у ніч з
30 на 31 грудня 2020 року з автомобіля марки "Ford Transit" з державним номерним знаком НОМЕР_1, який належить ОСОБА_10, та 10 січня 2021 року з належного їй автомобіля марки "Skoda Superb" з державним номерним знаком НОМЕР_2 .
Свідок ОСОБА_10 надав у суді аналогічні показання про обставини викрадення речей його матері ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_19 у суді розповіла про обставини придбання у ОСОБА_6 освіжувача повітря та автомагнітоли.
Свідок ОСОБА_20 у суді надав показання про те, що в січні 2021 року він бачив як ОСОБА_6 діставав з автомобіля марки "Skoda" якісь речі, він при цьому йому нічого не казав, у подальшому він впізнав ОСОБА_6 по фото.
Потерпілий ОСОБА_12 у суді надав показання про те, що в квітні 2021 року він перебував разом з дружиною в саду, почув як дружина з кимось розмовляє, а потім почув її крик, коли підбіг, то побачив розбите скло в їх автомобілі марки "ВАЗ 21061" та виявив відсутність відеореєстратора.
Свідок ОСОБА_13 у суді надала показання про те, що коли вона була з чоловіком у саду, приходив ОСОБА_6 та казав, що багато диму від вогнища, через деякий час вона почула як їх автомобіль марки "ВАЗ 21061" хтось заводить, побігла до авто і побачила там на водійському сидінні ОСОБА_6, побачивши її, останній втік, викравши відеореєстратор.
Обставини викрадення речей з автомобіля свідок ОСОБА_13 продемонструвала в ході проведення слідчого експерименту 07 липня 2021 року.
Свідок ОСОБА_21 у суді розповів про те, що взимку ввечері ОСОБА_6 приніс йому відеореєстратор, який він потім продав ОСОБА_22 за 200 гривень, а гроші віддав ОСОБА_6
Суд першої інстанції також дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на дані, які містяться в протоколах огляду місця події від 02 лютого 2021 року, в ході яких були оглянуті автомобілі відповідно марки "Ford Transit" з державним номерним знаком НОМЕР_1 та марки "Skoda Superb" з державним номерним знаком НОМЕР_2, а також у протоколі огляду предмета від 19 травня
2021 року, в ході якого було оглянуто викрадений у ОСОБА_12 відеореєстратор, який добровільно видав ОСОБА_22 .
Згідно з протоколами предʼявлення особи для впізнання за фотознімками: - від
04 лютого 2021 року свідок ОСОБА_19 впізнала ОСОБА_6 як особу, яка продала їй автоматичний освіжувач повітря та магнітолу з сенсорним екраном; - від
04 лютого 2021 року свідок ОСОБА_23 впізнав ОСОБА_6 як особу, яка пропонувала йому придбати магнітолу та лазерний рівень; - від 21 лютого 2021 року свідок ОСОБА_20 впізнав ОСОБА_6 як особу, яка щось діставала з автомобіля марки "Skoda Superb"; - від 19 травня 2021 року свідок ОСОБА_13 впізнала
ОСОБА_6 як особу, яка проникла до автомобіля її чоловіка марки "ВАЗ 21061" та викрала відеореєстратор.
Суд першої інстанції також врахував та обґрунтовано послався у вироку на висновки судових товарознавчих експертиз від 09 лютого 2021 року № 55 та від 19 травня
2021 року № 171 про вартість викрадених відповідно у ОСОБА_8 та ОСОБА_12 речей, а також на речові докази.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначених кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за ст. 185 ч. 3, ст. 186 ч. 3 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в ній доводи про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, його невинуватість, застосування до нього незаконних методів слідства, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 3,
ст. 186 ч. 3 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування судових рішень, не виявлено.
Згідно зі ст. 433 ч. 2 КПК України суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18 липня 2024 року № 3886-IX (далі - Закон № 3886-IX) внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), зокрема до ст. 51 КУпАП, якими змінено в бік збільшення (до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) поріг відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від
07 жовтня 2024 року в справі № 278/1566/21 міститься висновок про застосування норми права: "Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень
п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння".
Сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в частині кваліфікації кримінальних правопорушень, у тому числі передбачених ст. 185 КК, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1
статті 169 розділу IV Податкового кодексу України для відповідного року (пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено, у тому числі за вчинення 10 січня 2021 року крадіжки з автомобіля марки "Skoda Superb" з державним номерним знаком
НОМЕР_2 майна ОСОБА_8 на суму 1 000 гривень.
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 270 гривень, а 50 відсотків від його розміру дорівнювали 1 135 гривень.
Відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України на момент вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становила 2 270 гривні (1 135 ? 2 = 2 270).
Отже, вартість викраденого ОСОБА_6 10 січня 2021 року майна була меншою за розмір, з якого настає кримінальна відповідальність.
За таких обставин у порядку ст. 433 ч. 2 КПК України вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягають зміні, шляхом виключення з їх мотивувальних частин посилання на вчинення ОСОБА_6 10 січня
2021 року таємного викрадення майна ОСОБА_8 у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Виключення з обвинувачення зазначеного епізоду таємного викрадення майна ОСОБА_8 не впливає на правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ст. 185 ч. 3 КК України і не змінює її.
Підстав для пом`якшення, призначеного ОСОБА_6 покарання за ст. 185 ч. 3 КК України, та остаточного покарання на підставі ст. 70 ч. 1 КПК України за сукупністю кримінальних правопорушень, призначеного шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за ст. 185 ч. 3 КК України, більш суворим, призначеним за
ст. 186 ч. 3 КК України, у зв`язку із виключенням епізоду таємного викрадення майна ОСОБА_8 10 січня 2021 року колегія суддів не вбачає.
Покарання, призначене ОСОБА_6, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_7 і скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 не знаходить.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд