ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2024 року
м. Київ
Справа № 388/1310/23
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4809/349/24
Провадження № 51 - 2768 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
його захисника адвоката ОСОБА_7,
розглянув у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023121030000240 від 25 травня 2023 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Мала Виска Маловисківського району Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2, такого, що на підставі ст. 89 КК України судимості не має,
за ст. 152 ч. 1 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Долинського районного суду Кіровоградської області від
14 березня 2024 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 30 квітня
2024 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 14 березня
2024 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 152 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
До набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з 25 травня 2023 року і зараховано йому в строк покарання весь період затримання та тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 25 травня
2023 року у період часу з 08 години 30 хвилин по 10 годину 00 хвилин з метою задоволення статевої пристрасті на території домоволодіння за адресою:
АДРЕСА_3, в приміщенні будинку та на вулиці із застосуванням фізичного і морального насильства вчинив щодо ОСОБА_8 дії сексуального характеру, пов`язані із оральним та вагінальним проникненням в тіло потерпілої з використанням геніталій, без її добровільної згоди.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_6 та в його інтересах захисник
ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6, а кримінальне провадження закрити на підставі ст. 284 ч. 1 п. 1 КПК України у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення. Вважають, що в кримінальному провадженні відсутні докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 152 ч. 1 КК України, поза розумним сумнівом. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, зазначать, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_6 ґрунтуються на суперечливих показаннях потерпілої ОСОБА_8, а досліджені судом докази не доводять причетність ОСОБА_6 до вчинення зґвалтування, зокрема на тілі та одязі потерпілої, а також на тілі та одязі ОСОБА_6 відсутні будь-які сліди дій сексуального характеру. Указують на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки показанням ОСОБА_6, який не ґвалтував ОСОБА_8, а лише заподіяв останній легкі тілесні ушкодження під час конфлікту через електричну плитку. Звертають увагу на те, що ОСОБА_6 є несудимим на підставі ст. 89 КК України, проте суд першої інстанції врахував дані щодо попередньої його судимості при призначенні йому покарання. Зазначають, що ОСОБА_6 було незаконно обрано та неодноразово продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_6 є несудимим на підставі ст. 89 КК України та не переховувався від слідства і суду. Вважають, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 419 КПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги сторони захисту і не надав на них вичерпних відповідей. Крім того, захисник указує на те, що у вироку допущено недопустиму натуралізацію, яка принижує честь і гідність потерпілої.
Заперечень на касаційні скарги засудженого та його захисника від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання своїх касаційних скарг та просили їх задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційні скарги засудженого та його захисника необґрунтованими і просила залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування) відповідають встановленим обставинам і підтверджуються безпосередньо дослідженими та оціненими судом доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення, та на підтвердження винуватості
ОСОБА_6 обґрунтовано послався на показання обвинуваченого, потерпілої, свідків, висновки судових експертиз та інші письмові, а також речові докази у їх сукупності.
Сам ОСОБА_6 у суді не заперечував, що в стані алкогольного сп`яніння прийшов до ОСОБА_8 по плитку та бився з нею, завдавши ударів їй у грудну клітку та по голові. Підтвердив, що ОСОБА_9 його проганяв і він в цей момент був оголений нижче поясу.
Потерпіла ОСОБА_8 у суді надала детальні показання про обставини її зґвалтування ОСОБА_6 та заподіяння ним тілесних ушкоджень 25 травня 2023 року. Зазначила, що, захищаючись від дій ОСОБА_6, вона ножем вдарила його у шию, від чого у ОСОБА_6 пішла кров, проте це його не зупинило, сім`явипорскування у нього не відбулося.
Також потерпіла вказала, що, коли ОСОБА_6 почув гавкіт собак та сторонній голос, то відразу відпустив її та вибіг оголений на веранду і там одягався. ОСОБА_9 прогнав ОСОБА_6 і привіз помічника старости, якій вона розповіла про подію, і вони викликали поліцію. У подальшому вона закрилася в будинку, проте ОСОБА_6 знову прийшов і вчинив щодо неї дії сексуального характеру без її згоди. Потім прийшов її чоловік ОСОБА_10, проте затримати ОСОБА_6 він не зміг. Після цього приїхала поліція.
Свідок ОСОБА_10 у суді надав показання про те, що в день події після повідомлення старости села про ґвалтування його дружини він прибіг додому і на подвір`ї почув голос дружини, яка кликала на допомогу. ОСОБА_6 вибіг з коридору і між ними відбулася бійка, в ході якої ОСОБА_6 почав виходити з двору. У подальшому приїхала поліція, а ОСОБА_6 втік кущами, проте поліція його пізніше впіймала.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_11 у суді надали показання про те, що в день події вони на вулиці виявили дитину потерпілої ОСОБА_8, яка плакала, і відвезли її додому. На місці з будинку вибігла ОСОБА_8, яка була оголеною і сильно наляканою, стверджувала, що її ґвалтує ОСОБА_6, на її тілі було видно тілесні ушкодження. Після цього з будинку вийшов ОСОБА_6, який був оголений нижче поясу. Свідки почали кричати на ОСОБА_6 і він залишив домоволодіння потерпілої. У подальшому вони порадили ОСОБА_8 закритися у будинку, а самі поїхали до сільської ради, щоб повідомити про подію.
Свідок ОСОБА_12 у суді надала показання про те, що в день події до сільської ради приїхав ОСОБА_9 зі своєю сусідкою ОСОБА_11 та повідомили про подію з ОСОБА_8, а вона в свою чергу повідомила про це старосту села. Вона та ОСОБА_9 приїхали до ОСОБА_8, остання розповіла про її зґвалтування і у неї булитілесні ушкодження. Про це вона по телефону повідомила чоловіка ОСОБА_8 . Після цього вона повернулась до сільської ради та повідомила поліцію про подію.
Згідно з протоколом огляду місця події від 25 травня 2023 року та відеозаписом до нього було оглянуто місце події, а саме домоволодіння за адресою:
АДРЕСА_3, в ході якого вилучено, у тому числі, предмет схожий на ніж, виріз тканини та змиви зі слідами речовини бурого кольору, зрізи нігтів та одяг потерпілої ОСОБА_8 . Кров на зазначеному ножі за висновком експерта від 26 червня 2023 року
№ 106 може походити від ОСОБА_6 .
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 26 травня 2023 року № 75 у потерпілої ОСОБА_8 виявлено легкі тілесні ушкодження, у тому числі крововилив у слизовій малої статевої губи по внутрішній поверхні.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи у ОСОБА_6 виявлено легкі тілесні ушкодження, у тому числі рана шиї по лівій боковій поверхні, що має ознаки дії предмета з колюче-ріжучими властивостями.
Відповідно до протоколу затримання ОСОБА_6 від 25 травня 2023 року з фототаблицею до нього, під час особистого обшуку було вилучено одяг ОСОБА_6, у тому числі футболку з плямами речовини бурого кольору, зрізи нігтів та зразки букального епітелію. Кров на зазначеній футболці за висновком експерта від
06 липня 2023 року № 391 може походити від ОСОБА_6, на вирізах з футболки та штанів ОСОБА_6 виявлено кров, яка може походити від потерпілої ОСОБА_8, на вирізах з футболки ОСОБА_6 також виявлено слину, яка може походити від потерпілої ОСОБА_8 .
Спростовуючи доводи сторони захисту про відсутність слідів зґвалтування на статевих органах ОСОБА_6 та потерпілої, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили про те, що подія відбулася 25 травня 2023 року, а відповідні змиви здійснено 29 травня 2023 року, тобто між подією і відібранням зразків для дослідження пройшов значний проміжок часу, що дозволяло знищити в різний спосіб піхвовий епітелій, кров чи слину або могла відбутись втрата таких елементів за інших обставин.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 152 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Доводи про недопустиму натуралізацію у вироку є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження. Зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що недопустимої натуралізації судом першої інстанції допущено не було, а виклад показань потерпілої, які вона безпосередньо надала в суді, у даному конкретному випадку не може вважатись недопустимою натуралізацією, що принижує її гідність.
Що стосується доводів касаційних скарг про незаконне обрання та неодноразове продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то колегія суддів звертає увагу на таке.
Ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від
26 травня 2023 року до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В зазначеній ухвалі про обрання запобіжного заходу слідчий суддя вказав, що
ОСОБА_6 несудимий в силу ст. 89 КК України, послався на положення
ст. 183 ч. 2 п. 3 КПК України, відповідно до яких запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, та дійшов до висновку про існування ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 пунктами 1, 3, 4 КПК України. Крім того, слідчий суддя вказав, що, будучи виявленим на місці події сторонньою особою, ОСОБА_6 зник з місця події. У подальшому ОСОБА_6 повернувся на місце і продовжив дії, у вчиненні яких підозрюється, та, будучи повторно виявленим на місці події іншою особою, знову зник з місця події, до місця свого проживання не повертався та був затриманий на території села. Такі дії ОСОБА_6 були розцінені слідчим суддею як переховування від органу досудового розслідування.
Під час кримінального провадження в суді першої інстанції вказаний запобіжний захід ОСОБА_6 неодноразово продовжувався судом до постановлення вироку. У відповідних ухвалах про продовження запобіжного заходу суд врахував підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, у тому числі дані про особу ОСОБА_6, вказавши, що ОСОБА_6 раніше вчиняв умисний особливо тяжкий злочин проти життя людини, судимість за який погашена. Приймаючи рішення про продовження ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції дійшов до висновку про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування ОСОБА_6 від суду з метою уникнення відповідальності та перешкоджання ним кримінальному провадженню.
Вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 14 березня
2024 рокуОСОБА_6 устрок покараннязараховановесь період тримання його під вартою з моменту затримання 25 травня 2023 року до набрання вироком законної сили.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає при продовженні судом першої інстанції запобіжного заходу істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке ставило б під сумнів законність і обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_6 та могло б бути підставою для їх скасування.
При призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, та конкретні обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_6 та його відношення до вчиненого, який вину не визнав, характеризується посередньо, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також дані досудової доповіді про дуже високий ризик небезпеки для суспільства та окремих осіб, а також високий ризик повторного вчинення кримінального правопорушення. Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання, судом встановлено не було.
Доводи касаційних скарг про врахування судом при призначенні покарання погашеної судимості ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки суд першої інстанції вказав лише про те, що він раніше засуджувався за вчинення умисного особливо тяжкого злочину проти життя, судимість за який погашена.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_6 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання в межах санкції
ст. 152 ч. 1 КК України, мотивувавши таке рішення.
Покарання, призначене ОСОБА_6, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України. Таке покарання узгоджується із практикою касаційного суду і Європейського суду з прав людини та забезпечить дотримання засад призначення покарання, у тому числі його індивідуалізації, є справедливим, а також пропорційним і таким, що відповідає тяжкості правопорушення і не буде становити для неї особистого надмірного тягаря.
У касаційних скаргах питання про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого не порушується, а також за матеріалами кримінального провадження підстав для пом`якшення призначеного ОСОБА_6 покарання не вбачається.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в апеляційній скарзі доводи, які аналогічні доводам касаційних скарг, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про непричетність ОСОБА_6 до зґвалтування, апеляційний суд зазначив, що сукупність фактичних даних, які містяться в досліджених судом першої інстанції показаннях обвинуваченого, потерпілої, свідків обвинувачення, протоколах слідчих дій, документах та висновках судових експертиз, беззаперечно вказують на вчинення ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення. Апеляційний суд за наслідками перевірки матеріалів кримінального провадження не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку або перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і ухвалити законний, обґрунтований і справедливий вирок. Крім того, не встановлено апеляційним судом і упередженого ставлення до обвинуваченого ОСОБА_6 під час кримінального провадження. Також апеляційним судом не встановлено обставин про обмову ОСОБА_6 . Щодо покарання суд апеляційної інстанції зазначив про те, що призначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі є достатнім для його виправлення, перевиховання, а також попередження вчинення ним та іншими особами аналогічних кримінальних правопорушень.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 152 ч. 1 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений є винним у його вчинені.
Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг засудженого і його захисника та скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 не знаходить.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд