ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 495/5339/15
провадження № 51 - 712 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6,
виправданого ОСОБА_7,
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 1 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160380001306, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Новоградківка Овідіопольського району Одеської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 152 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК (в редакції КК станом на 8 серпня 2009 року), а саме у зґвалтуванні, тобто статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства, погрозою його застосування або використання безпорадного стану потерпілої особи) та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 9 ч. 2 ст. 115 КК (в редакції КК станом на 8 серпня 2009 року), а саме у вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, з метою приховати інший злочин, за таких обставин.
Так, 8 серпня 2009 року, приблизно о 03:15, у ОСОБА_7, перебуваючого у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на АДРЕСА_2, при зустрічі з ОСОБА_8 виник злочинний намір на її зґвалтування.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на зґвалтування ОСОБА_8, ОСОБА_7, з метою реалізації свого умислу, на ґрунті раптово виниклих обставин, які пов`язані із вживанням спиртних напоїв, погрожуючи застосуванням фізичного насильства та спричиненням тілесних ушкоджень, демонструючи ОСОБА_8 наявний у нього складний ніж, привів останню до електротрансформаторної підстанції ТП-114 ОРЕМ, розташованої поблизу домоволодіння АДРЕСА_3 ) та наніс їй удар кулаком в обличчя, від чого остання впала на землю та почала відбиватися від ОСОБА_7 . Останній, демонструючи ОСОБА_8 ніж, придушив волю останньої, зірвав з неї нижню білизну, частково футболку та скоїв з нею насильницький статевий акт в природній формі.
Крім того, 8 серпня 2009 року, приблизно о 03:45 ОСОБА_7, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за вищевказаною адресою, усвідомлюючи що зґвалтував ОСОБА_8, та що вона його бачила і зможе розповісти про вчинений злочин, у зв`язку з чим у нього виник намір приховати вчинений ним злочин шляхом умисного вбивства ОСОБА_8 .
Так ОСОБА_7, маючи при собі ніж, яким погрожував ОСОБА_8, зґвалтував її проти її волі, з метою навмисного вбивства та приховування злочину спричинив їй різані рани долонних поверхонь кистей та пальців, та завдав три удари ножем ОСОБА_8 в область шиї, а також заподіяв різану рану шиї з пошкодженням м`язів і кровоносних судин, від яких ОСОБА_8 померла на місці.
За висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_8 знаходиться в прямому причинному зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями, які небезпечні для життя в момент вчинення та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
Виконавши усі заплановані дії, тобто зґвалтування та вбивство з метою приховування злочину, ОСОБА_7, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, заснув на ОСОБА_8, де й був вранці знайдений працівниками поліції.
За вироком суду ОСОБА_7 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 152, п. 9 ч. 1 ст. 115 КК у зв`язку із недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим та виправдано.
Виправдовуючи ОСОБА_7, суд у вироку послався на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні дані, які достовірно та незаперечно підтверджували б обвинувачення ОСОБА_7 у зґвалтуванні та вбивстві потерпілої ОСОБА_8 .
Зокрема суд першої інстанції зазначив, що органами досудового розслідування було допущено таку неправильність та неповноту досудового слідства, яка не може бути усунена під час судового розгляду та негативно позначиться на правильності вирішення справи по суті.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи прокурора щодо наявності в матеріалах кримінального провадження належних та допустимих доказів, що містять об`єктивні дані про підтвердження обвинувачення ОСОБА_7 у зґвалтуванні і вбивстві ОСОБА_8 . Зазначає, що посилання апеляційного суду в ухвалі на те, що прокурором було змінено вимоги клопотання про повторне дослідження доказів не відповідає дійсності та спростовується звукозаписом судового засідання від 20 вересня 2023 року, з якого вбачається, що іншим прокурором було подано окреме клопотання про повторне дослідження висновків експертів та звукозапису судового засідання, проте клопотання, яке містилося у апеляційній скарзі, про повторне дослідження всіх доказів, а також про виклик та допит свідків, залишилося поза увагою колегії суддів. Вказує, що в порушення вимог статей 370, 419 КПК апеляційний суд не навів переконливих мотивів на спростування усіх доводів апеляційної скарги прокурора.
В запереченнях на касаційну скаргу захисник просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду-без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Виправданий та його захисник заперечували проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
У п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Доводи, наведені у касаційній скарзі прокурора, про істотні порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст. 419 КПК, є обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК.
Відповідно до ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави, за яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права.
Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка зобов`язана перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Недотримання вказаних положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
На думку колегії суддів, під час перегляду вироку щодо ОСОБА_7 апеляційний суд зазначених вимог закону в повному обсязі не дотримався.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції на підставі зібраних під час досудового розслідування та досліджених у ході судового розгляду доказів, дійшов висновку про недоведеність, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим.
Не погодившись із вироком місцевого суду, прокурор подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просив скасувати згадане судове рішення й ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 152 КК та призначити покарання: за ч. 1 ст. 152 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за п. 9 ч. 2 ст.115 КК у виді позбавлення волі на строк 13 років 2 місяці. На підставі ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років 2 місяці.
При цьому прокурор вказував на порушення судом першої інстанції вимог ст. 94 КПК і наявність у справі належних, допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Також сторона обвинувачення зазначила про необхідність повторного дослідження всіх доказів, а також допиту свідків та потерпілої.
Крім цього, з матеріалів кримінально провадження вбачається, що прокурором відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 20 вересня 2023 року до Одеського апеляційного суду було подано окреме клопотання про повторне дослідження висновків експертиз № 1003 від 5 листопада 2009 року та № 111 від 13 листопада 2009 року, а також прослуховування звукозапису судового засідання від 28 грудня 2021 року.
Із дослідженого аудіозапису судового засідання апеляційного суду від 20 вересня 2023 року вбачається, що прокурор ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_10, кожен, вищезазначені клопотання підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
В наступному судовому засіданні ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року клопотання прокурора ОСОБА_10 про повторне дослідження доказів було задоволено частково в частині дослідження висновків експертів, в іншій частині відмовлено.
Разом з тим, клопотання прокурора ОСОБА_5, зокрема про виклик та допит свідків та потерпілої, про яке він заявляв в апеляційній скарзі, взагалі не було предметом обговорення колегією суддів апеляційного суду та не містить підтвердження розгляду його клопотання і зміст ухвали апеляційного суду.
Посилання апеляційного суду в ухвалі на те, що прокурором ОСОБА_10 було уточнено клопотання про повторне дослідження доказів (висновків експертиз № 1003 від 5 листопада 2009 року та № 111 від 13 листопада 2009 року, а також прослуховування звукозапису судового засідання від 28 грудня 2021 року) є безпідставним та спростовуєте звукозаписами судових засідань в суді апеляційної інстанції від 20 вересня 2023 року та 25 жовтня 2023 року, з яких вбачається, що вищезазначеним прокурором було подано окреме клопотання про повторне дослідження доказів, яке нею було підтримано.
Враховуючи те, що прокурор при оскарженні виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 посилався в апеляційній скарзі на однобічність і неповноту розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та помилкову оцінку ним доказів і просив ухвалити новий обвинувальний вирок, суд апеляційної інстанції, з метою забезпечення реалізації стороною обвинувачення права на апеляційне оскарження такого судового рішення відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК, мав створити необхідні для цього умови.
Однак суд апеляційної інстанції не виконав вимог процесуального закону, оскільки не розглянув клопотання прокурора про виклик та допит свідків та потерпілої, безпідставно не дослідив докази, які, на думку прокурора, підтверджують винуватість виправданого у вчиненні інкримінованого йому діяння, та не дав власної оцінки усім обставинам кримінального провадження з огляду на статті 22, 23, 94, 95 КПК.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін вирок щодо ОСОБА_7 і без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення, належним чином не розглянув викладених у ній доводів, не навів переконливих мотивів для їх спростування. У своїй ухвалі згаданий суд обмежився загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції щодо невинуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та не розкрив суті зібраних у провадженні доказів, не проаналізував їх у контексті з конкретними доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення.
Враховуючи доводи касаційної скарги прокурора, вона підлягає до часткового задоволення, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити всі доводи апеляційної скарги прокурора, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вирішити у відповідності до вимог КПК клопотання прокурора, зазначене в апеляційній скарзі, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд