ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 752/17778/23
провадження № 51-1709км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого
ОСОБА_1,
суддів
ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Києва,
а також заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 01 вересня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року.
Обставини справи
1. Оскарженим вироком ОСОБА_7 засуджено за частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі частини 1 статті 71 та частини 3 статті 72 КК за сукупністю з вироком Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року йому визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та штрафу в розмірі 850 грн, який слід виконувати самостійно.
2. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
3. Сторона захисту та обвинувачення, посилаючись на пункт 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просять:
захисник - змінити оскаржені рішення, призначити засудженому обмеження волі на строк 1 рік і на підставі статті 75 КК звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
прокурор - змінити оскаржені рішення, виключивши посилання на застосування статті 71 КК.
4. Вони вважають, що:
суди попередніх інстанцій застосували положення частини 1 статті 71 КК неправильно, оскільки строк давності виконання покарання у виді штрафу сплив на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 КК;
апеляційний суд помилково послався на частину 3 статті 80 КК, оскільки зупинення перебігу давності не поширюються на штраф;
також апеляційний суд необґрунтовано послався на частину 4 статті 80 КК, оскільки перебіг давності переривається у разі вчинення нового злочину, чого у цій справі не було;
необґрунтованим є й посилання суду апеляційної інстанції на кримінальне провадження, відкрите за фактом ухилення засудженим від сплати штрафу, оскільки воно відкрито після спливу давності виконання цього вироку.
Позиції учасників судового провадження
5. Прокурор підтримала касаційну скаргу прокурора, просила її задовольнити, захисник підтримав касаційну скаргу сторони захисту та частково підтримав касаційну скаргу прокурора.
6. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
7. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скаргах доводи, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а касаційна скарга захисника - частковому задоволенню.
8. Частиною 1 статті 80 КК передбачено, що особа звільняється від відбування покарання у виді штрафу, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом двох років.
9. Несплата штрафу сторонами цього провадження не оспорюється. Вирок, яким було призначено засудженому штраф, набрав чинності 13 січня 2020 року.
10. Суд першої інстанції, призначаючи засудженому покарання за сукупністю з цим вироком, мотивував своє рішення тим, що останній не сплатив штраф за попереднім вироком та не звільнений від відбування цього покарання.
11. Суд апеляційної інстанції вважав, що перебіг давності виконання штрафу було перервано, і його обчислення розпочалося з часу виконання вироку Дарницького районного суду м. Києва від 30 липня 2021 року, яким засуджений визнаний винуватим у вчиненні 06 червня 2021 року кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 185 КК.
12. Крім того, апеляційна інстанція, як на підставу для зупинення перебігу давності виконання вироку, послалася на ухилення від відбування покарання засудженим, взявши до уваги внесення 04 лютого 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 1 статті 389 КК відомостей про ухилення засудженого від сплати штрафу.
13. На підставі цих міркувань, апеляційна інстанція вважала, що призначення покарання за сукупністю з вироком від 13 грудня 2019 року є правильним.
14. Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
15. Щодо переривання строків давності Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 80 КК перебіг давності переривається, якщо до закінчення визначеного частинами 1 та 3 цієї статті строку засуджений вчинить новий злочин. Однак вчинення засудженим 06 червня 2021 року кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 185 КК, не перериває строків давності виконання обвинувального вироку суду.
16. Щодо зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду Суд зазначає, що несплата засудженим суми штрафу в певний строк сама по собі не свідчить про ухилення його від відбування покарання.
17. Суд уже зазначав, що ухилення від відбування покарання у частині 3 статті 80 КК відповідає складу злочину, передбаченому статтею 389 КК, тому висновок про ухилення особи від відбування покарання тим самим означає визнання її винуватою у вчиненні злочину, що суперечить презумпції невинуватості, гарантованої частиною 1 статті 62 Конституції України.[1]
18. Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги, що сторона обвинувачення не представила будь-якого підтвердження тому, що з боку державних органів вживалися заходи для забезпечення виконання покарання у вигляді штрафу, а відомості в ЄРДР, на який посилається апеляційний суд, внесено після спливу строку виконання покарання, призначеного вироком від 13 грудня 2019 року.
19. Таким чином, на час ухвалення оскаржуваного вироку закінчився строк давності виконання покарання у виді штрафу, тому призначення покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
20. Враховуючи викладене, Суд вважає обґрунтованим цей довід касаційних скарг, тому оскаржені рішення підлягають зміні в цій частині.
21. Щодо застосування статті 75 КК Суд зазначає наступне.
22. Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
23. Суд першої інстанції дотримався вимог закону в частині призначеного покарання і урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного й усі інші обставини, які мають правове значення.
24. Обираючи розмір покарання, місцевий суд взяв до уваги кількість наркотичного засобу, який засуджений незаконно придбав та зберігав, визнання ним вини, дані про його особу, зокрема те, що він раніше неодноразово судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, протягом року тричі притягувався до адміністративної відповідальності.
25. Водночас суд, за відсутності обтяжуючих покарання обставин суд визнав пом`якшуючою обставиною щире каяття.
26. Апеляційний суд належним чином проаналізував доводи апеляційної скарги захисту в частині призначеного засудженому покарання та відхилив їх, навівши переконливі мотиви свого рішення, зокрема про те, що засуджений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти власності та у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, за які відбував покарання у виді позбавлення волі, а також до нього застосовувались положення статті 75 КК.
27. Таким чином, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій не порушили вимог статей 50, 65 КК, а призначене засудженому покарання відповідає визначеним законом загальним засадам є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 задовольнити, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 01 вересня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Виключити з вироку та ухвали рішення про призначення ОСОБА_7 покарання на підставі статей 71, 72 КК і вважати йогозасудженим за частиною 1 статті 309 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.