ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2024 року 24 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 752/11660/14-ц
провадження № 61-18075св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук Олеся Миколаївна,
заінтересовані особи (боржники): ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, до якої приєдналася ОСОБА_2,на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року у складі судді Кордюкової Ж. І. та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Мережко М. В., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук О. М., заінтересовані особи (боржники): ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 .
Скарга мотивована тим, що 05 жовтня 2020 року Голосіївським районним судом м. Києва на виконання заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 серпня 2014 року у справі № 752/11660/14-ц було видано виконавчий лист № 752/11660/14-ц про вселення її в квартиру АДРЕСА_1 . Вказаний виконавчий лист було подано до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Зазначала, що 29 червня 2021 року старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук О. М. було винесено повідомлення № 65912824 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, з посиланням на те, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у виконавчому листі № 752/11660/14-ц, виданому 05 жовтня 2020 року Голосіївським районним судом м. Києва, відсутні відомості про дату народження боржника та ідентифікаційний номер боржника ОСОБА_2 .
Вважала, що дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук О. М. щодо прийняття спірного рішення є незаконними, а винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 29 червня 2021 року є неправомірною та підлягає скасуванню. Крім того, просила поновити їй строк на оскарження дій державного виконавця.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- поновити строк на звернення до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук О. М.;
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук О. М. при винесенні постанови від 29 червня 2021 року № 65912824 про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу № 752/11660/14-ц, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 05 жовтня 2020 року та скасувати вищевказану постанову;
- зобов`язати Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 752/11660/14-ц, виданого 05 жовтня 2020 року Голосіївським районним судом міста Києва про вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1, де боржником зазначена ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою.
Скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дії старшого державного виконавця Танащук О. М. при винесенні постанови від 29 червня 2021 року № 65912824 про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу № 752/11660/14-ц, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 05 жовтня 2020 року, неправомірними.
Скасовано постанову від 29 червня 2021 року № 65912824 про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу № 752/11660/14-ц, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 05 жовтня 2020 року.
Зобов`язано Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 752/11660/14-ц, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 05 жовтня 2020 року про вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1, де боржником зазначена ОСОБА_2 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що старший державний виконавець Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук О. М. неправомірно повернула 29 червня 2021 року стягувачу виконавчий лист № 752/11660/14-ц, виданий Голосіївським районним судом м. Києва 05 жовтня 2020 року, оскільки не вчинила жодних дій задля отримання необхідної інформації з метою примусового виконання судового рішення, ухваленого на користь ОСОБА_1 .
Районний суд зазначив, що відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання, оскільки виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати необхідну для проведення виконавчих дій інформацію.
Задовольняючи скаргу, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку для її подання до суду та можливість поновлення строку звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення наступного змісту:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою.
Скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано дії старшого державного виконавця Танащук О. М. при винесенні повідомлення від 29 червня 2021 року № 65912824 про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу № 752/11660/14-ц, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 05 жовтня 2020 року, неправомірними.
Скасовано повідомлення старшого державного виконавця Танащук О. М. від 29 червня 2021 року № 65912824 про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу № 752/11660/14-ц, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 05 жовтня 2020 року.
Зобов`язано Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого листа № 752/11660/14-ц виданого 05 жовтня 2020 року Голосіївським районним судом м. Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районним судом було порушено норми процесуального права, оскільки суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_3, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд вважав, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою підлягає задоволенню, оскільки заявниця звернулася до суду зі скаргою у межах строку, визначеного статтею 449 ЦПК України, а після отримання ухвали про повернення скарги без розгляду, повторно подала скаргу на наступний день.
Частково задовольняючи скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що державний виконавець безпідставно повернула стягувачу виконавчий лист № 752/11660/14-ц, виданий 05 жовтня 2020 року Голосіївським районним судом м. Києва, відтак вважав вимоги ОСОБА_1 про визнання дій старшого державного виконавця Танащук О.М. при винесенні повідомлення №65912824 від 29 червня 2021 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу № 752/11660/14-ц, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 05 жовтня 2020 року неправомірними та скасування вказаного повідомлення обґрунтованими.
При цьому апеляційний суд зазначив, що на державного виконавця можливо лише покласти обов`язок вирішити питання про прийняття виконавчого документа до виконання, відтак вимоги скарги ОСОБА_1 в частині зобов`язання Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 752/11660/14-ц підлягають частковому задоволенню.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про необхідність закриття провадження за скаргою ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки зазначення заявницею у скарзі про скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу замість правильного - повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу є формальною помилкою, яка не впливає на вирішення скарги по суті і не може бути підставою для відмови у задоволенні скарги або закриття провадження за скаргою.
Суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 жовтня 2019 року у справі № 219/7439/14-ц (провадження № 61-31681св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 487/3774/16-ц (провадження № 61-42083св18) та від 24 грудня 2020 року у справі № 639/2561/18-ц (провадження № 61-578св19).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року скасувати та закрити провадження за скаргою ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ОСОБА_8 (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М. від 16 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У березні 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у вказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2024 року прийнято заяву ОСОБА_2 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року.
У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження Заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2024 року № 1169/0/226-24 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_8 та на підставі службової записки Секретаря Третьої судової палати Фаловської І. М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 752/11660/14-ц за касаційним провадженням № 61-18075ск23.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2024 року для розгляду касаційної скарги ОСОБА_3, до якої приєдналася ОСОБА_2,на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року визначено суддю-доповідача - Лідовця Р. А. та суддів, які входять до складу колегії: Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_3, до якої приєдналася ОСОБА_2,мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані фактичні обставини справи, неправильно досліджені та оцінені наявні у справі докази, що призвело до ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою з пропуском строку на оскарження дій державного виконавця, а наведені нею причини пропуску такого строку не є поважними.
Вказує, що апеляційний суд, частково задовольняючи скаргу та скасовуючи повідомлення старшого державного виконавця Танащук О. М. від 29 червня 2021 року № 65912824 про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу № 752/11660/14-ц, не звернув увагу на те, що такої вимоги ОСОБА_1 у скарзі не заявляла.
Посилається на обрання ОСОБА_1 неналежного способу захисту свої прав та необхідність закриття провадження за скаргою у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки ОСОБА_1 не оскаржувала до суду повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Крім того, заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва у вказаній справі, на виконання якого було видано виконавчий лист, вже виконано.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2024 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що доводи касаційної скарги не містять підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, яка відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України.
Вказує, що зазначення у скарзі про скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу замість правильного - повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу є формальною помилкою, яка не впливає на вирішення скарги по суті і не може бути підставою для відмови у задоволенні скарги або закриття провадження за скаргою.
Посилається на безпідставність тверджень касаційної скарги про те, що заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва у вказаній справі, на виконання якого було видано виконавчий лист, вже виконано, оскільки постанови про закінчення виконавчих проваджень, на які посилається ОСОБА_3, стосуються стягувача ОСОБА_6 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_3, до якої приєдналася ОСОБА_2,задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року, позов ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про вселення, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та виселення осіб не зареєстрованих в жилому приміщенні задоволено.
Вселено ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у квартиру АДРЕСА_2 .
Зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_9 надати ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ключі від усіх замків на вхідних дверях у квартиру АДРЕСА_2 .
Зобовʼязано ОСОБА_3 та ОСОБА_9 не чинити перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у користуванні жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .
Виселено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з самоправно зайнятого ними жилого приміщення - квартири АДРЕСА_2 . Зобов`язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити у будь-який спосіб перешкод ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у користуванні жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
05 жовтня 2020 року Голосіївським районним судом м. Києва на виконання заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 серпня 2014 року у справі № 752/11660/14-ц видано виконавчий лист № 752/11660/14-ц про вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .
29 червня 2021 року старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук О. М. винесено повідомлення № 65912824 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у виконавчому документі відсутня дата народження та реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як визначено у частині першій статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема, місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти
У пункті 6 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18) зроблено висновок, що "згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.
Водночас відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника та реєстраційного номеру облікової картки платника податків не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання.
Правовий висновок про те, що відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання неодноразово викладено у постановах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-45цс14, від 25 червня 2014 року у справі № 6-62 цс14, постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 219/7439/14-ц (провадження № 61-31681св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 487/3774/16-ц (провадження № 61-42083св18), а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 813/2125/16 (провадження № К/9901/21841/18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність у виконавчому документі дати народження та реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника не є безумовною підставою для повернення виконавчого документа, і що дії старшого державного виконавця Танащук О. М. при винесенні повідомлення від 29 червня 2021 року № 65912824 про повернення виконавчого документа стягувачу ( ОСОБА_1 ) без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку із відсутністю у виконавчому документі дати народження та реєстраційного номера облікової картки платника податків боржника, порушують права стягувача та є такими, що не відповідають вимогам закону.
Визнаючи неправомірними дії державного виконавця щодо повернення стягувачу без виконання виконавчого листа з підстав відсутності у ньому даних про дату народження та реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження наділений повноваженнями самостійно отримати вказану інформацію з метою ідентифікації особи боржника та захисту інтересів стягувача.
Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Дійшовши висновку про обґрунтованість скарги ОСОБА_1, апеляційний суд правильно визнав неправомірними дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, скасував відповідне повідомлення та зобов`язав Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого листа № 752/11660/14-ц, виданого 05 жовтня 2020 року Голосіївським районним судом м. Києва.
При розгляді справ указаної категорії необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 761/19306/22 (провадження № 61-10806св23).
Крім того, апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи ОСОБА_3, які є аналогічними з доводами його касаційної скарги, про необхідність закриття провадження за скаргою ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки зазначення заявницею у скарзі про скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу замість правильного - повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу є формальною помилкою, яка не впливає на вирішення скарги по суті і не може бути підставою для відмови у задоволенні скарги або закриття провадження за скаргою.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Крім того, аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, а зводяться до незгоди з ухваленим у справі судовим рішенням.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, вважаючи, що апеляційний суд ухвалив судове рішення, яке відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду