ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 760/20434/20
провадження № 61-16479св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Правекс-Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Кухаренко Ольгою Володимирівною, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року у складі судді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Правекс-Банк" (далі - АТ "Правекс-Банк") про визнання договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 03 грудня 2007 року вона уклала з АТ "Правекс-Банк" кредитний договір щодо надання споживчого кредиту на суму 51 000 доларів США, що було еквівалентно 257 550 грн, для придбання квартири, що є її єдиним житлом, вартістю 93 000 доларів США, тобто на половину вартості квартири, а також сплати комісійних та супутніх винагород банку за видачу кредиту. Того самого дня ними було укладено договір іпотеки на вищевказане житло, на підставі якого банк набув права іпотекодержателя. Щомісячна сума платежів складала у середньому 545 доларів США за відсотковою ставкою 12,8 %.
Після зростання курсу долара США у 2008 році вона неодноразово зверталася до банку стосовно зниження відсоткової ставки та фінансового навантаження по кредитним платежам, однак банк ігнорував її звернення. Дочекавшись максимального значення курсу долара США, банк найняв колекторів, створив їй неможливі умови праці і проживання, змусив укласти 06 вересня 2016 року договори про внесення змін та доповнень до кредитного та іпотечного договорів від 03 грудня 2007 року щодо реструктуризації боргу з кабальними умовами. Вона неодноразово зверталася до банку стосовно зменшення відсоткової ставки по кредиту для можливості сплати тіла кредиту, але банк постійно відмовляв, у зв`язку із чим вона позбавлена можливості платити щомісячні платежі до моменту закінчення карантину та відновлення платоспроможності.
Отже, умови кредитного договору та змін до нього призвели до значного погіршення її фінансового стану та проживання за межею бідності, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсними з дати укладення кредитний договір від 03 грудня 2007 року № 2546-002/07Р, договір від 06 вересня 2016 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору, договір іпотеки від 03 грудня 2007 року № 2546-002/07Р та договір від 06 вересня 2016 року про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, а також припинити іпотеку відповідно до цих договорів шляхом виключення записів № 6994, 6995, 6989, 775 з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, номер правочину 2538853.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що позивач при укладенні договорів ознайомилась та погодилась з усіма істотними умовами договорів та підписала їх, не надала суду будь-яких доказів того, що діями відповідача порушені її права як споживача, передбачені статтями 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Оспорювані кредитний договір, договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору, договір іпотеки та договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки укладено та підписано сторонами відповідно до умов, визначених чинним законодавством України. Більш того, позивач певний час виконувала умови договору, погоджувалася з ними, вносила до них зміни, а тому підстав для недійсності правочинів немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Кухаренко О. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки вона підлягала розгляду за правилами загального провадження. Також районний суд порушив рівність сторін, відмовивши їй у задоволенні клопотання про виклик свідків.
Суди не надали належної правової оцінки умовам кредитного договору, які є несправедливими, існує істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Суди не надали належної оцінки діям банку, який не реагував на її заяви щодо реструктуризацію заборгованості, зменшення відсоткової ставки та інше.
Заявник послався на те, що суди не врахували, зокрема, положення Закону України "Про захист прав споживачів", практику Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні та у жовтні 2024 року АТ "Правекс-Банк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними й не впливають на правильність оскаржуваних судових рішень, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 подала відповідь на відзив на касаційну скаргу в якій підтримала доводи касаційної скарги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
17 вересня 2024 року справа у повному обсязі надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц, від 13 липня 2020 року у справі № 496/3134/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 391/35/19, від 02 лютого 2022 року у справі № 758/10335/16-ц та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також ОСОБА_1 зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди розглянули у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кухаренко О. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній на час укладення кредитного договору, встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати детальнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
У частині четвертій статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.
Положеннями частини п`ятої статті 11, статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд правильно вказав, що ОСОБА_1 не мала заперечень щодо умов кредитного договору від 03 грудня 2007 року до початку зростання курсу долара США у 2008 році і посилалася на те, що внаслідок всесвітньої фінансової кризи та стрімкого зростання курсу долара США по відношенню до гривні, вона втратила можливість виплачувати кредит, оскільки знаходиться у скрутному майновому стані. Вказані обставини належно оцінені судами, якими зауважено, що, укладаючи кредитний договір, будь-яка сторона з`ясовує, на яких умовах він укладається, а тому з власної ініціативи на момент отримання коштів визначає для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не можуть безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін договору.
Крім того, судом першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правомірно враховано, що зростання курсу долара США - валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.
Крім того, обираючи валюту кредитування сторони кредитного договору в рівній мірі беруть на себе ризики зростання чи зменшення курсу такої валюти.
Суд правильно вказав, що така підстава для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним, як несправедливість включення до нього умов, із посиланням на статтю 18 Закону України "Про захист прав споживачів" підлягає доведенню на загальних підставах, виходячи із принципу змагальності сторін. Тобто, ОСОБА_1 необхідно було довести судам несправедливість умов договору, і як оспорювані умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, проте, позивачем такі підстави не були доведені.
Самі по собі посилання та арифметичні розрахунки позивача щодо збільшення реальної вартості кредиту, виданого в іноземній валюті, але виконані щодо української гривні, не свідчать про наявність істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача щодо ціни договору, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову та відхиленні доводів апеляційної скарги.
Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув у спрощеному судовому провадженні справу, яка підлягала розгляду у загальному позовному провадженні, є безпідставними, зважаючи на таке.
Відповідно до частини другої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;
2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду;
4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу;
5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Отже, справи про визнання недійсними правочинів, зокрема й кредитних договорів, не відносяться до тих, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Посилання заявника на те, щорайонний суд порушив рівність сторін, відмовивши їй у задоволенні клопотання про виклик свідків також є необґрунтованими, оскільки, враховуючи заявлені позовні вимоги, предметом перевірки у цій справі є саме умови договорів, які були узгоджені та підписані сторонами, на що не могли б вплинути ті, чи інші показання свідків.
Інші доводи позивача, які зводяться до незгоди з діями банку, який не погоджувався на реструктуризацію боргу, підняв процентну ставку, що було передбачено умовами договору, а також підняття курсу долару США, що поставило її в скрутне матеріальне становище та позбавило можливості належно сплачувати кредит, не впливають на правильність вирішення судами спору, оскільки не входять до предмету доказування у спорі про визнання правочинів недійсними.
Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та встановленим судами обставинам, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду