ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Усенко Є. А., Банаська О. О., Пількова К. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.
у справі № 640/13029/22(провадження № 11-46заі24) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України, Державного космічного агентства України, Національного центру управління та випробувань космічних засобів про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди
1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства фінансів України (далі - Мінфін), Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Державного космічного агентства України (далі - ДКА), у якому (з урахуванням уточненої позовної заяви) просив:
- визнати протиправними дії Мінфіну, Міноборони, ДКА щодо невиплати на його користь додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168);
- стягнути з Мінфіну, Міноборони, ДКА солідарно на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 17.08.2022 у сумі 171 809,75 грн.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України (далі - ЗСУ, Збройні Сили) та відряджений до ДКА (із залишенням на військовій службі), де проходить службу на посаді начальника відділу забезпечення сил безпеки інформаційно-аналітичного центру Національного центру управління та випробувань космічних засобів (далі - НЦУВКЗ). На його думку, йому протиправно не виплачувалась в період з 24.02.2022 по 17.08.2022 щомісячна додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, зокрема, для військовослужбовців ЗСУ.
2. Рішенням від 06.02.2024 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) позов ОСОБА_1 до Мінфіну, Міноборони, ДКА, НЦУВКЗ (залученого до участі у справі як співвідповідача ухвалою від 03.08.2023) задовольнив частково: визнав протиправними дії НЦУВКЗ щодо невиплати на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 17.08.2022. Стягнув з НЦУВКЗ на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 17.08.2022 у розмірі 171 808, 5 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 (позовних вимог до Мінфіну, Міноборони, ДКА) відмовив.
3. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2024 апеляційні скарги Мінфіну, ДКА, НЦУВКЗ задоволено; рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2024 скасовано та ухвалено нове; у задоволенні позову ОСОБА_1 до Мінфіну, Міноборони, ДКА, НЦУВКЗпро визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди відмовлено.
4. Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що оскільки визначена пунктом 1 Постанови № 168 додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців (пункт 2 частини другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; далі - Закон № 2011-ХІІ), тоді як абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій" (далі - Постанова № 104) чітко визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, то положення Постанови № 168 не поширюють свою дію на військовослужбовців зазначеної категорії.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до НЦУВКЗ, здійснюється за рахунок коштів цієї установи, а оскільки додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, виплата якої для працівників цієї установи не передбачена, то й відсутні правові підстави для її виплати позивачу.
Наряду із цим Велика Палата Верховного Суду зазначила, що як текстуальне тлумачення змісту первинної редакції пункту 1 Постанови № 168, так і системне тлумачення цієї постанови (з урахуванням умов її прийняття, визначених у преамбулі) дають підстави для висновку, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн повинна здійснюватися як стимулювання винятково тим військовослужбовцям ЗСУ, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.
5. З наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося і таку свою позицію обґрунтовуємо такими доводами.
Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) регулює відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до статті 2 Закону № 2232-XII військова служба - державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу ЗСУ. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у ЗСУ та регулювання питань, пов`язаних з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі, визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Пунктом 5 Положення № 1153/2008 визначено, що громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями ЗСУ (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу.
Згідно з пунктом 153 Положення № 1153/2008 військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період) за їх згодою можуть бути відряджені в інтересах оборони держави та її безпеки до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі, але зі звільненням із займаної посади з дальшим призначенням на посаду відповідно до Переліку посад, що заміщуються військовослужбовцями ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, який затверджується Президентом України. Для заміщення вакантних посад у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах їх керівники надсилають до Міноборони письмовий запит про основні характеристики зазначених посад та професійні, освітні і кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати військовослужбовці для зайняття таких посад. На підставі письмового запиту Міноборони здійснюється добір військовослужбовців для відрядження на посади в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах. Рішення про відрядження військовослужбовців приймається Міністром оборони України. Відрядження оформлюється на підставі письмового запиту керівника державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального закладу освіти, рапорту військовослужбовця та відповідного подання наказами Міністра оборони України. Про призначення відряджених військовослужбовців на посади керівники державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти письмово повідомляють Міноборони.
Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами затверджено Указом Президента України від 03.05.2017 № 126/2017 (далі - Перелік № 126/2017).
У розділі "Державне космічне агентство України" Переліку № 126/2017 перебачено для заміщення військовослужбовцями 80 посад у представництвах генерального замовника - ДКА, та 257 посад - у НЦУВКЗ.
Пунктом 1 Положення про Державне космічне агентство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 281 (далі - Положення № 281), установлено, що ДКА є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра з питань стратегічних галузей промисловості та який реалізує державну політику у сфері космічної діяльності.
Відповідно до підпункту 10 пункту 10 Положення № 281 голова ДКА призначає на посаду, переміщує по службі відряджених до ДКА військовослужбовців, а також вносить подання до Міноборони про присвоєння їм у встановленому порядку чергових військових звань.
Згідно з пунктом 1.1 Положення про Національний центр управління та випробувань космічних засобів, затвердженого наказом ДКА від 24.01.2020 № 7 (далі - Положення № 7),НЦУВКЗ є бюджетною науково-випробувальною, науково-дослідною установою, яка належить до сфери управління ДКА.
Посади НЦУВКЗ комплектуються працівниками та військовослужбовцями, відрядженими до ДКА для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі (пункт 6.6 Положення № 7).
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон № 2011-XII, який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (частини друга - четверта статті 9 Закону № 2011-XII).
Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу тощо затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704).
За змістом пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Водночас з метою впорядкування грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 104.
Згідно з абзацами першим - третім пункту 1 Постанови № 104 військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби. При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.
Виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться.
Абзацами п`ятим, шостим пункту 1 Постанови № 104 визначено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби. За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.
Наведені нормативні положення кореспондуються з пунктом 155 Положення № 1153/2008, згідно з яким за відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям здійснюється у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Також вони кореспондуються з пунктом 7.5 Положення № 7, за яким умови і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, які відряджені до ДКА із залишенням на військовій службі та проходять військову службу в НЦУВКЗ та його відокремлених підрозділах (філіях), визначаються чинним законодавством, яке регулює умови і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, відряджених до державних органів, установ та організацій.
Відповідно до викладеного, дійсно, порядок та розмір грошового забезпечення військовослужбовців та військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, врегульовано різними нормативно-правовими актами, і вони не є однаковими.
Разом з тим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (далі - Указ № 64/2022), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (надалі строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідними указами Президента України; воєнний стан в країні триває по теперішній час).
Відповідно до пункту 4 Указу № 64/2022 Кабінет Міністрів України (зобов`язаний) невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інші заходи, пов`язані із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інші заходи, пов`язані з оголошенням та проведенням загальної мобілізації (пункт 6 Указу № 64/2022).
На виконання указів Президента України № 64/2022 та від 24.02.2022 № 69 /2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, якою вирішив питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, зокрема установив виплату додаткової винагороди для військовослужбовців на період дії воєнного стану.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 28.02.2022) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 зазначеної Постанови Мінфіну доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови, а пунктом 5 установлено, що вона набирає чинності з моменту опублікування [28.02.2022] та застосовується з 24.02.2022.
У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 217, від 22.03.2022 № 350, від 01.07.2022 № 754, від 07.07.2022 № 793 до абзацу першого пункту 1 Постанови № 168 вносилися зміни, зокрема щодо кола осіб, яким виплачується додаткова винагорода, які (зміни), однак, не стосувалися такої категорії осіб, як військовослужбовці ЗСУ. При цьому будь-яких застережень (винятків) щодо військовослужбовців ЗСУ, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій також зроблено не було, на відміну, до прикладу, від осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Постанова № 168 [незважаючи на те, що правове регулювання порядку та розміру грошового забезпечення військовослужбовців та військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій здійснюється різними нормативно-правовими актами Уряду] не розрізняє отримувачів додаткової винагороди на військовослужбовців ЗСУ та військовослужбовців ЗСУ, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій.
Телеологічне (тобто таке, що враховує мету відповідного правового регулювання) тлумачення норм пункту 1 Постанови № 168 дає підстави виснувати, що додаткова винагорода запроваджена для всіх військовослужбовців ЗСУ на період дії воєнного стану задля їх матеріального та морального стимулювання, враховуючи, що саме на цю категорію громадян відповідно до закону покладено виконання завдань, пов`язаних із захистом України, її незалежності та територіальної цілісності.
Як уже зазначено вище, за відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій військовослужбовцями зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, тощо.
Таке правове регулювання обумовлене насамперед тим, що, незважаючи на те, що ці військовослужбовці відряджені, проходження ними військової служби з усіма встановленими законом вимогами щодо неї не припиняється.
За потреби Міністр оборони України має право у будь-який час відкликати з державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального закладу освіти відряджених військовослужбовців, повідомивши про таке відкликання їх керівників з наданням відповідної заміни. Звільнені з посади відряджені військовослужбовці направляються в місячний строк у розпорядження Міноборони з приписом, службовою характеристикою та наказом (розпорядженням) про звільнення з посади. Після повернення в розпорядження Міноборони військовослужбовці призначаються на посаду з урахуванням рівня їх освіти, фізичної підготовки та стану здоров`я, але не нижчу за ту, з якої вони відряджалися (пункт 154 Положення № 1153/2008).
Порядок проходження військової служби покладає на громадян, які перебувають на такій службі (незалежно від того, відряджені вони до державних органів, підприємств, установ, організацій чи ні), додаткові обов`язки та відповідальність.
Конституційний Суд України в Рішенні від 17.03.2004 № 7-рп/2004 з цього приводу зазначив, що служба в ЗСУ, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Громадяни України, які перебувають на військовій службі та працюють у правоохоронних органах, зобов`язані виконувати свої професійні обов`язки і в неробочий час або поза службою. Крім цього, до військовослужбовців та працівників правоохоронних органів у випадках, передбачених Конституцією України, у законодавчому порядку запроваджено певні обмеження окремих конституційних прав і свобод. Так, на підставі частини першої статті 33 Конституції України, частини четвертої статті 17 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що військовослужбовці та працівники ЗСУ можуть бути обмежені у свободі пересування, вільному виборі місця проживання та праві вільно залишати територію України. Згідно з положеннями частини другої статті 36 Конституції України, законами України "Про Збройні Сили України" (частина перша статті 17), "Про міліцію" (частина сьома статті 18), "Про прокуратуру" (частина друга статті 6), "Про Службу безпеки України" (частина друга статті 6) та іншими військовослужбовці та працівники правоохоронних органів не можуть бути членами політичних партій та громадських організацій, які мають політичну мету.
Військовослужбовці та працівники правоохоронних органів також обмежені у встановлених Конституцією України правах на підприємницьку діяльність (стаття 42), працю (стаття 43) та інших, пов`язаних із забезпеченням собі і своїй родині максимально досяжного (відповідно до своїх здібностей) рівня життя, та на захист своїх економічних і соціальних інтересів. Зокрема, Законом України "Про Збройні Сили України" (частина сьома статті 17) заборонено брати участь у страйках військовослужбовцям.
Викладене вище дозволяє зробити висновок, що матеріальне забезпечення військовослужбовців ЗСУ на період дії воєнного стану, включаючи додаткову винагороду, встановлену Постановою № 168 (незалежно від того, відряджені вони до державних органів, підприємств, установ, організацій чи ні), обумовлено характером покладених на них службових обов`язків щодо оборони держави, захисту її незалежності та територіальної цілісності.
Окремо вважаємо за необхідне висловитися на спростування висновку Великої Палати Верховного Суду, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн повинна здійснюватися як стимулювання винятково тим військовослужбовцям ЗСУ, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України. Такий висновок не відповідає змісту норм пункту 1 Постанови № 168, адже з безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії норма пункту 1 цієї Постанови пов`язує виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн.
Виходячи з наведених міркувань вважаємо, що у Великої Палати Верховного Суду не було підстав для задоволення апеляційних скарг Мінфіну, ДКА, НЦУВКЗ та, як наслідок, для скасування рішення Касаційного адміністративного суду від 06.02.2024 з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Мінфіну, Міноборони, ДКА, НЦУВКЗ про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди.