ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Гриціва М. І., Желєзного І. В. та Уркевича В. Ю.
у справі № 800/162/16 (провадження № 11-6заі23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." до Президента України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1, на стороні відповідача - Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України, Служби безпеки України, про визнання протиправним з моменту прийняття та скасування указу в частині
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2022 року (судді Гімон М. М., Бившева Л. І., Олендер І. Я., Юрченко В. П., Шишов О. О.)
Рух справи
У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." (далі - ТОВ "М.С.Л.", позивач) звернулося до суду з позовом до Президента України (далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог просило: визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати Указ Президента України від 16 вересня 2015 року № 549/2015 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 вересня 2015 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - Указ № 549/2015) у частині введення в дію рядка 98 додатка 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 вересня 2015 року, яким до ТОВ "М.С.Л." застосовано персональні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 29 листопада 2022 року відмовив у задоволенні позову.
Не погодившись із цим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та задовольнити позов.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 серпня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ "М.С.Л." залишено без задоволення. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2022 року залишено без змін.
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладаємо окрему думку.
Підстави та мотиви для висловлення окремої думки
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Системний аналіз наведеного положення дає змогу дійти висновку, що для закриття провадження у справі з наведеної підстави необхідна сукупність таких фактів: самостійне виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень; відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними.
Частинами першою та сьомою статті 107 Конституції України встановлено, що Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Рішення РНБО вводяться в дію указами Президента України.
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VIІ "Про санкції" (далі - Закон №1644-VIІ) з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.
Як установив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Указом № 549/2015 введено в дію рішення РНБО від 02 вересня 2015 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яким строком на один рік застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зокрема, до ТОВ "М.С.Л." у вигляді: блокування активів - тимчасового обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; заборони здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави.
Указом Президента України від 17 жовтня 2016 року № 467/2016 введено в дію рішення РНБО від 16 вересня 2016 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яким підтримано пропозиції щодо продовження і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), внесені Кабінетом Міністрів України (розпорядження від 31 серпня 2016 року № 639-р), Службою Безпеки України та Національним банком України; продовжено дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), застосованих рішенням РНБО від 02 вересня 2015 року (зі змінами, внесеними рішеннями РНБО від 17 вересня 2015 року та від 20 травня 2016 року), уведеним у дію Указом № 549/2015; вирішено застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на один рік, зокрема, до ТОВ "М.С.Л.".
Указом Президента України від 15 травня 2017 року № 133/2017 визнано таким, що втратив чинність, Указ № 549/2015. Водночас цим же Указом введено в дію рішення РНБО від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яким скасовано рішення РНБО від 02 вересня 2015 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яке уведене в дію Указом № 549/2015.Застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зокрема, до ТОВ "М.С.Л.".
Таким чином, установлені під час розгляду цієї справи обставини свідчать про самостійне виправлення відповідачем оскаржуваного у цій справі порушення [Указом Президента України від 15 травня 2017 року № 133/2017 визнано таким, що втратив чинність, Указ № 549/2015, яким уведено в дію рішення РНБО, яким до ТОВ "М.С.Л." застосовано персональні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції)]. Водночас з огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи немає підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання оскаржуваного в частині Указу № 549/2015 протиправним та його скасування в цій частині. Наявність сукупності цих фактів є підставою для закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/536/19 та від 01 вересня 2021 року у справі № 800/250/17.
Звертаємо увагу, що положення пункту 8 частини першої статті 238 КАС України не містить переліку способів виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваного порушення, а відтак відсутні підстави вважати, що застосоване у цьому конкретному випадку визнання таким, що втратив чинність, Указу № 549/2015 Указом Президента України від 15 травня 2017 року № 133/2017 не є належним виправленням у розумінні цього положення.
При цьому зауважуємо, що правомірність застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до позивача згідно з рішенням РНБО від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яке введено в дію Указом Президента України від 15 травня 2017 року № 133/2017, оскаржується у справі № 800/501/17.
Виходячи з наведеного вважаємо помилковим висновок Великої Палати Верховного Суду щодо можливості розгляду цієї справи по суті заявлених позовних вимог.
Підсумовуючи викладене, вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду мала б задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "М.С.Л." частково, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 листопада 2022 року скасувати, а провадження у справі закрити.