Постанова
Іменем України
23 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 757/67430/21-ц
Провадження № 61-2287св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Пархоменко Олена Олегівна (далі - адвокат),
відповідачі - Головне управління Національної поліції в Київській області, Державна казначейська служба України,
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Київська обласна прокуратура,
про відшкодування шкоди, завданої діями органу державної влади,
за касаційною скаргою позивача на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року, ухвалене суддею Ільєвою Т. Г., і постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Невідомої Т. О., Нежури В. А., Кулікової С. В.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Органи досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді провели обшук у квартирі позивача та вилучили комп`ютерну техніку як речовий доказ у кримінальному провадженні. На думку слідчого, позивач причетний до організації "майнінгових ферм" (діяльності з підтримки розподіленої платформи та створення нових блоків з можливістю винагороди у формі емітованої валюти і комісійних зборів у різних криптовалютах). Позивач вважав дії органів досудового розслідування незаконними. Тому звернувся до суду просив відшкодувати йому моральну шкоду, завдану безпідставним утриманням його майна без накладення арешту та без залучення до участі у кримінальному провадженні.
2. Суди першої й апеляційної інстанцій виснували, що позивач не довів завдання йому моральної шкоди. Зауважили, що оскарження бездіяльності органів досудового розслідування не означає незаконність їх дій і не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди.
3. Позивач із судовими рішеннями не погодився. У касаційній скарзі стверджує, що суди першої й апеляційної інстанцій помилково не встановили у діяннях відповідачів повний склад цивільного правопорушення, зокрема протиправність.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи є підстави для відшкодування моральної шкоди у разі утримання слідчим належного позивачу, який не є учасником кримінального провадження, майна з моменту вилучення останнього до моменту його повернення, якщо суд у кримінальному провадженні не встановив незаконність дій органу досудового розслідування. Відповідь на це питання негативна. Сумніви позивача в ефективності передбачених КПК України процедур захисту прав особи, яка не є учасником кримінального провадження, не зумовлює можливість застосування інституту відшкодування шкоди у порядку цивільного судочинства. Тому судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій слід залишити без змін.
(2) Зміст позовної заяви
5. У грудні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив стягнути з Державного бюджету України 1 300 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої діями органу державної влади. Мотивував так:
5.1. Під час досудового розслідування кримінального провадження № 12020110000001018 від 28 жовтня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-1 Кримінального кодексу України, на підставі ухвали слідчого судді обшукали квартиру, яка належить на праві власності позивачеві, за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира). Під час обшуку, крім іншого, вилучили відеокарти. Близько року позивач позбавлений можливості користуватися цим майном, яке утримує орган досудового розслідування.
5.2. Позивач неодноразово звертався до слідчого з клопотанням про передання йому вилученого в ході обшуку майна на відповідальне зберігання. Проте слідчий цього не зробив.
(3) Зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
6. 12 червня 2023 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову. Мотивував так:
6.1. На час розгляду справи немає рішень, які би підтверджували незаконність дій органу досудового розслідування чи порушення прав позивача у кримінальному провадженні. Досудове розслідування триває, а тому вимоги є передчасними.
6.2. Позивач не надав суду жодних належних, достатніх, достовірних і допустимих доказів нервового стресу, переживань, а також не довів причинно-наслідковий зв`язок між його моральними стражданнями та діями органу досудового розслідування у кримінальному провадженні.
7. 17 січня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції в оскарженій частині. Навів аналогічні до останнього мотиви.
(4) Провадження у Верховному Суді
8. 16 лютого 2024 року адвокат від імені позивача сформувала у системі "Електронний суд" касаційну скаргу. Просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року й ухвалити нове - про задоволення позову.
9. 6 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. Позивач мотивував касаційну скаргу так:
10.1. Суди першої й апеляційної інстанцій не взяли до уваги висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2019 року у справі 916/1423/17, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 щодо самостійного встановлення наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення як підстави для відшкодування шкоди.
10.2. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позивач не має статусу учасника кримінального провадження, у якому в нього вилучили майно. Тому до спірних правовідносин не застосовується Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".
10.3. Суди першої й апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, не оцінили діяння органу досудового розслідування на предмет протиправності.
(2) Позиції інших учасників справи
11. 18 березня 2024 року Головне управління Національної поліції в Київській області подало відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить залишити оскаржені судові рішення без змін. Мотивувало так:
11.1. Для того, щоб повернути тимчасово вилучене майно, позивачу слід подати скаргу до суду та попросити зобов`язати слідчого, детектива, прокурора повернути вказане майно згідно з частиною першою статті 303 КПК України. Однак позивач жодних дій не вчинив.
11.2. Позивач не довів належними та допустимими доказами завдання йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправною бездіяльністю завдавача. Не обґрунтував розмір такої шкоди.
11.3. Позивач не додав рішень, які б підтвердили незаконність дій поліції, чи порушення його прав органом досудового розслідування у межах кримінального провадження. Досудове розслідування триває. Тому позивач передчасно стверджує про порушення його прав.
12. 22 березня 2024 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить залишити оскаржені судові рішення без змін. Мотивував так:
12.1. Позивач не довів, що дії чи бездіяльність відповідачів є причиною завданої шкоди, а остання - безумовним наслідком їхньої протиправної поведінки. Зокрема не надав докази завдання йому моральних страждань, не обґрунтував їхній розмір.
12.2. 29 відеокарт, вилучених під час обшуку, повернули позивачеві згідно з розпискою від 12 грудня 2022 року.
12.3. Реалізація позивачем права на оскарження бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури згідно з кримінально-процесуальним законом не є підставою для відшкодування моральної шкоди.
12.4. Процесуальні рішення, на які посилається позивач є предметом оскарження згідно зі статтею 303 КПК України, тобто у кримінальному судочинстві існує механізм контролю за діяльністю осіб, уповноважених на здійснення функцій органу досудового розслідування (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 338/12193/16-ц).
13. Державна казначейська служба України відзив на касаційну скаргу не подала.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
14. 6 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на підставах, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України.
15. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
16. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Чи є підстави для відшкодування моральної шкоди у разі утримання слідчим належного позивачу, який не є учасником кримінального провадження, майна з моменту вилучення останнього до моменту його повернення, якщо суд у кримінальному провадженні не встановив незаконність дій органу досудового розслідування?
17. Позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду, завдану безпідставним утриманням його майна як речового доказу у кримінальному провадженні, бо слідчий не наклав арешт. Обґрунтував позовну заяву посиланням на частину першу статті 1173 ЦК України. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Вважали, що процедура оскарження позивачем права на оскарження бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури, передбаченого кримінально-процесуальним законодавством, не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Позивач із цими судовими рішеннями не погодився. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає доводи позивача у касаційній скарзі необґрунтованими.
18. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).
19. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах (частина шоста статті 1176 ЦК України).
20. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша та друга статті 23 ЦК України).
21. Обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб (частина перша статті 234 КПК України).
22. При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (частина сьома статті 236 КПК України).
23. Відповідно до частини першої статті 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
24. Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту; 5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку (частина перша статті 169 КПК України).
25. Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна,інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено (частина п`ята статті 171 КПК України).
26. Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено (частина шоста статті 173 КПК України).
27. Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України).
28. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування (пункт 1 частини першої статті 303 КПК України).
29. Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов`язана відшкодувати володільцю витрати, пов`язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката (частини перша, третя, четверта статті 100 КПК України).
30. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили:
30.1. З 28 жовтня 2020 року СУ ГУНП в Київській області здійснювало досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020110000001018 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-1 КК України;
30.2. Згідно з матеріалами досудове розслідування до вчинення вказаного кримінального правопорушення є причетним позивач, який організовував діяльність "майнінгових ферм" (діяльність з підтримки розподіленої платформи і створення нових блоків з можливістю винагороди у формі емітованої валюти і комісійних зборів у різних крипто валютах). Враховуючи те, що для функціонування "майнінгових ферм" необхідне безперебійне підключення до електромережі, що призводить до збільшення споживання електроенергії, позивач, на думку органів досудового розслідування, з метою ухилення від сплати комунальних платежів за електроенергію, здійснив самовільне, незаконне підключення "майнінгових ферм", в результаті чого, електрична енергія, що споживалась лічильником, обліковувалась не в повному обсязі, чим здійснював викрадення електричної енергії, що завдало ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" шкоди.
30.3. 10 грудня 2020 року слідчий суддя Святошинського районного суду Київської області постановив ухвалу у справі № 759/22119/20 у кримінальному провадженні № 12020110000001018. Згідно з вказаною ухвалою суд надав дозвіл слідчому управлінню ГУНП в Київській області із залученням спеціалістів ПрАТ "ДТЕК Київській регіональні електромережі" на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві власності належить позивачу.
30.4. 17 грудня 2020 року слідчий слідчого управління ГУНП в Київській області на підставі вказаної ухвали провів обшук у зазначеній квартирі позивача та вилучив, зокрема, 29 відеокарт. Вилучені речі слідчий визнав речовими доказами, згідно з прийнятими постановами.
30.5. 30 грудня 2020 року позивач подав на адресу слідчого СУ ГУНП в Київській області клопотання про повернення вилученого майна, оскільки він вважав їх тимчасово вилученим майном. Обґрунтовував тим, що дозвіл на відшукання вилученого майна не надавався, вказане майно не має відношення до досудового розслідування, не містить у собі відомостей, які мають значення для розслідуваного кримінального провадження. Тому, зазначене майно має статус тимчасово вилученого, на яке арешт в установленому законом порядку не був накладений.
30.6. 4 січня 2021 року слідчий відмовив позивачу у задоволені вказаного його клопотання щодо повернення вилучених речей.
30.7. 18 січня 2021 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/504/21, постановив ухвалу про відмову у задоволенні скарги позивача, яка полягає у неповерненні вилученого майна під час обшуку та зобов`язання вчинити дії. Майно, яке було вилучене під час обшуку 17 грудня 2020 року (29 відеокарт, жорсткий диск Samsung SSD (s/n S2RENXOH 808479v) та системний блок), згідно з ухвалою від 10 грудня 2020 року не має статусу тимчасово вилученого майна у розумінні статті 167 КПК України, а є майном, відносно якого було надано дозвіл на відшукання та вилучення під час обшуку.
30.8. 16 березня 2021 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/5984/21 відмовив у задоволенні скарги позивача щодо неповернення вилученого майна під час обшуку та зобов`язання вчинити дії. 29 березня 2021 року апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою позивача на вказану ухвалу, оскільки вона не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
30.9. 7 березня 2022 року слідчий СУ ГУНП в Київській області закрив кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, однак вказане рішення 11 листопада 2022 року прокурор скасував.
30.10. 12 грудня 2022 року позивачу було повернуто частину майна, вилученого під час обшуку.
30.11. 28 грудня 2022 року слідчий СУ ГУНП в Київській області закрив кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.
31. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що підставою для відшкодування моральної шкоди, заподіяної безпідставним утриманням майна позивача як речового доказу у кримінальному провадженні органом державної влади є встановлення їх незаконності його дій в межах кримінального провадження. Чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження і, разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства.
32. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
33. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Це право передбачає принцип остаточності судового рішення (res judicata) і необхідність його виконання, а також дотримання визначених законом процедур для досягнення результату, якого прагне сторона (як у випадку оскарження дій і бездіяльності виконавця у виконавчому провадженні, так і у випадку, якщо виконавчий документ був тимчасово вилучений і став речовим доказом у кримінальному провадженні).
34. Вилучена у позивача в якості речового доказу комп`ютерна техніка, є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Захист права мирного володіння таким майном має відбуватися у належній правовій процедурі, тобто з дотриманням гарантій права на справедливий суд, що випливають з пункту 1 статті 6 Конвенції. У цій справі така процедура визначена у КПК України. Той факт, що позивач звертався до органу досудового розслідування з клопотанням про повернення йому майна і отримав відмову, може бути підставою для оскарження бездіяльності відповідного органу або зумовлювати потребу у повторному зверненні до останнього, але не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди у порядку цивільного судочинства.
35. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України.
36. За змістом наведених висновків Великої Палати Верховного Суду кримінально-правова процедура є ефективною і не може бути замінена цивільно-правовою лише тому, що, на думку позивача, в останній захист права власності на майно буде ефективнішим за правилами цивільного судочинства, ніж судочинства кримінального. Сумніви позивача у тому, що чітко визначена КПК України процедура повернення тимчасово вилученого майна, скасування його арешту, повернення речових доказів у кримінальному провадженні може не дати бажаного результату, не є підставою для відшкодування шкоди без встановлення незаконності діянь органів держаної влади.
37. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що суди попередніх інстанцій помилково не встановили протиправність у діях органів досудового розслідування. Незаконність їх рішень, дій і бездіяльності позивач мав доводити у кримінально-правовій процедурі. Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою.