ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 333/883/18
провадження № 51-2395 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
виправданої ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах, на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2023 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2024 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням:
ОСОБА_11,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2014 року за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 30 березня 2017 року на невідбутий строк покарання 1 рік 3 місяці 15 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 199, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 199 КК України;
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2013 року за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 304, ч. 2 ст. 199 КК України на 6 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 29 травня 2015 року на невідбутий строк покарання 1 рік 9 місяців 2 дні,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 199, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 199 КК України;
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_3, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 03 липня 2023 року за ст. 128 КК України на 1 рік обмеження волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 199, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 199, ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України;
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки та жительки АДРЕСА_4, раніше судимої за вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2017 року за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільненої від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 199, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 199 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2023 року:
ОСОБА_11
- за обвинуваченням за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 199 КК України по епізоду, де потерпілою є ОСОБА_14, - виправдано у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні цього кримінального правопорушення;
- визнано винним за ч. 2 ст. 199 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього особистого майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до цього покарання приєднано невідбуту частину покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2014 року і остаточно ОСОБА_11 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць з конфіскацією всього особистого майна.
Початок строку відбуття покарання обчислювати з дня приведення вироку до виконання.
Зараховано у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 19 листопада 2018 року по 15 лютого 2022 року включно;
ОСОБА_12
- за обвинуваченням за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 199; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 199 КК України по епізодах, де потерпілими є ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та свідком ОСОБА_18 - виправдано у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні цих кримінальних правопорушень;
- визнано винним за ч. 2 ст. 199 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього особистого майна.
Початок строку відбуття покарання обчислювати з дня приведення вироку до виконання.
Зараховано у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 19 листопада 2018 року по 15 лютого 2022 року включно;
ОСОБА_13 засуджено за:
- ч. 1 ст. 309 КК України до обмеження волі на строк 1 рік;
- ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 5 років;
- ч. 1 ст. 199 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 КК України ОСОБА_13 звільнено від відбування покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку в цій частині.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_13 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_13 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Зараховано у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 15 грудня 2022 року по день набрання вироком законної сили;
ОСОБА_10 за обвинуваченням у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 199; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 199 КК України виправдано у зв`язку з недоведеністю в її діяннях складів вказаних правопорушень.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2024 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12, будучи неодноразово судимими, в тому числі за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 199 КК України, а ОСОБА_13, будучи особою, раніше судимою за вчинення кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, а також умисних корисливих злочинів, знову скоїли аналогічні злочини за таких обставин.
ОСОБА_12, не пізніше липня 2017 року, маючи умисел на виготовлення та зберігання з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України у виді банкнот Національного банку України, організував таке виготовлення за допомогою технічних засобів у виді комп`ютерної та розмножувально-копіювальної техніки з повно-кольоровим відтворенням зображень, не за технологією підприємства, що здійснює випуск національної валюти України.
Не пізніше 13 липня 2017 року та 29 вересня 2017 року в орендованій у ОСОБА_11 квартирі АДРЕСА_5, ОСОБА_12 повторно виготовив підроблені банкноти НБУ різного номіналу, які зберігав з метою подальшого збуту у вказаній квартирі, а також за адресою проживання своєї дружини по АДРЕСА_2 .
У липні 2017 року ОСОБА_12 у вказаній квартирі залишив у кімнаті підроблені банкноти НБУ на загальну суму не менше 7000 грн.
ОСОБА_13, не пізніше 13 липня 2017 року, вважаючи їх як засіб платежу за оренду кімнати, присвоїв їх собі, а у подальшому зрозумів, що вони є підробленими. Після цього, достовірно знаючи про підроблення банкнот, маючи умисел на зберігання та перевезення з метою збуту та збут підроблених грошей, ОСОБА_13 13 липня 2017 року перевіз вказані банкноти до будинку АДРЕСА_6, де придбав у ОСОБА_15 принтер та сканер, розплатившись підробленими банкнотами на загальну суму 6200 грн.
29 вересня 2017 року ОСОБА_12, маючи умисел на збут виготовленої ним підробленої національної валюти України, повторно, у квартирі АДРЕСА_5 надав ОСОБА_11 підроблені банкноти на загальну суму 19 700 грн. для передачі ОСОБА_13 як засіб платежу за оренду кімнати. Того ж дня ОСОБА_13 відмовився від отримання підроблених банкнот, а ОСОБА_19, достовірно знаючи про їх підробленість, повторно, присвоїв їх та зберігаючи при собі перевіз в автомобілі до м. Вільнянська Запорізької області з метою придбання продуктів та речей для себе і ОСОБА_20, яка не була обізнана про його плани.
Того ж дня, приблизно о 13 год., ОСОБА_11 придбав на Центральному ринку у ОСОБА_16 курточку, розплатившись підробленою купюрою в 200 грн., а також у с. Антонівка Вільнянського району в магазині "Продукти" придбав алкогольні напої та продукти харчування, розплатившись підробленою банкнотою в розмірі 500 грн.
Крім того, ОСОБА_11 у смт. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області під приводом придбання картоплі намагався збути ОСОБА_18 підроблену купюру номіналом 500 грн, але ця купюра у ОСОБА_18 викликала сумнів у її справжності та він відмовився приймати її в розрахунок за товар.
У подальшому ОСОБА_11 не зміг довести свій злочинний умисел, направлений на збут усіх або більшої частини підроблених банкнот, які йому передав ОСОБА_12, оскільки автомобіль, на якому пересувався ОСОБА_11, був зупинений працівниками поліції, які у період з 15:35 по 16:45 год. 29 вересня 2017 року провели обшук транспортного засобу та вилучили підроблені банкноти.
Крім того, ОСОБА_13, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів без мети збуту, повторно, незаконно придбав сухі фрагменти стеблів та листя рослини сіро-зеленого кольору і суху подрібнену речовину рослинного походження, яку переніс до себе за місцем проживання по АДРЕСА_3, де сховав у сараї та незаконно зберігав до 07:30 год. 21 червня 2018 року, коли під час обшуку працівники поліції виявили та вилучили вказані речовини, що згідно висновку експерта є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, масою в перерахунку на суху речовину 33,266г, яку ОСОБА_13 зберігав без мети збуту.
Також 12 жовтня 2022 року, приблизно о 20:15 год., ОСОБА_13 умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_5", розташованому по АДРЕСА_7, таємно, шляхом вільного доступу, з прилавку магазину викрав майно, що належить ОСОБА_21 у сумі 12 650 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судовий розгляд проведено неповно, судові рішення щодо обвинувачених у частині виправдання за ч. 3 ст. 199 КК України постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Суд у вироку не навів мотивів, з яких відкинув докази обвинувачення;
- відсутній висновок про підстави виправдання ОСОБА_10 з посиланням на відповідну норму процесуального закону;
- суд у вироку дійшов необґрунтованого висновку про непред`явлення ОСОБА_10 обвинувачення за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 199 КК України за епізодом збуту підробленої купюри ОСОБА_16, хоча таке обвинувачення сформульоване в обвинувальному акті;
- безпідставно зазначив, що кваліфікація дій обвинувачених, як вчинення злочинів, передбачених ст. 199 КК України, у складі організованої групи, є лише припущенням органу досудового розслідування;
- в порушення вимог ч. 5 ст. 615 КПК України повний текст вироку не було вручено учасникам судового провадження в день його проголошення, оскільки в судовому засіданні була проголошена лише його резолютивна частина;
- суддею першої інстанції ОСОБА_22 було допущено порушення таємниці нарадчої кімнати, оскільки цей суддя у період перебування в нарадчій кімнаті постановив 2 судових рішення в інших провадженнях, що є підставою для скасування вироку суду.
На ці доводи апеляційний суд не дав умотивованих відповідей, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.
Апеляційний суд усупереч вимог ч. 3 ст. 404 КПК України безпідставно відмовив прокурору у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів та дійшов передчасного висновку про законність та обґрунтованість вироку.
Також, усупереч п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку не зазначено рішення щодо запобіжного заходу ОСОБА_12 та ОСОБА_11 до набрання вироком законної сили.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у суді касаційної інстанції підтримала скаргу частково, вважала безпідставними доводи стосовно порушення суддею таємниці нарадчої кімнати та щодо порушення вимог ч. 5 ст. 615 КПК України, оскільки ці порушення не є істотними та не можуть бути підставами для скасування судових рішень. В іншій частині доводи касаційної скарги підтримала, вважала їх обґрунтованими та просила скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник ОСОБА_6 та виправдана ОСОБА_10 у судовому засіданні вважала наведені прокурором доводи безпідставними та просили залишити скаргу без задоволення.
Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги та просили залишити судові рішення без зміни.
Захисник ОСОБА_9 у суді касаційної інстанції підтримала скаргу прокурора та просила скасувати судові рішення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Прокурор у касаційній скарзі не оспорює доведеність винуватості ОСОБА_13 за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України, правильність кваліфікації його дій у цій частині та вид і розмір призначеного за цими статтями покарання. Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.