ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 619/3635/23
провадження № 51-2788 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 березня 2024 року у кримінальному провадженні № 12023221230000556, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Живачів Івано-Франківського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 24 серпня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою скасовано, звільнено ОСОБА_7 з-під варти.
В строк відбуття покарання ОСОБА_7 зараховано термін знаходження його під вартою з 06 червня 2023 року до постановлення вироку.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів у провадженні та скасовано арешт на майно.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 березня 2024 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_7 у невстановлений в ході досудового розслідування дату та час при невстановлених слідством обставинах, маючи умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання боєприпасів з метою збуту, а також незаконний їх збут, без спеціального дозволу, придбав 93-мм реактивний піхотний вогнемет РПО-А, який незаконно зберігав з метою подальшого збуту біля місця свого фактичного мешкання на території садового товариства "АДРЕСА_2, до 25 березня 2023 року.
25 березня 2023 року в період з 11:37 по 13:22 год ОСОБА_7, знаходячись на території садового товариства "Електорон", під час проведення негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки незаконно збув ОСОБА_8 93-мм реактивний піхотний вогнемет РПО-А, який відноситься до категорії вибухових пристроїв військового призначення - боєприпасів, отримавши від останнього грошову винагороду у сумі 3000 грн.
Крім того, ОСОБА_7 у невстановлений в ході досудового розслідування дату та час при невстановлених слідством обставинах, маючи умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї з метою збуту, а також незаконний її збут, без спеціального дозволу, придбав мисливський обріз, який незаконно зберігав з метою подальшого збуту біля місця свого фактичного мешкання на території садового товариства "Електрон" до 06 червня 2023 року.
06 червня 2023 року в період з 09:30 до 10:00 год ОСОБА_7, знаходячись на відкритій ділянці місцевості на дорозі в напрямку садового товариства "60 років жовтня", розташованого на території Харківської області, Харківського району, Дергачівської ОТГ під час проведення негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки незаконно збув ОСОБА_8 . мисливський обріз,який відноситься до нестандартної гладкоствольної вогнепальної зброї, отримавши від останнього грошову винагороду у сумі 5000 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення про безпідставне застосування до засудженого положень ст. 75 КК України, оскільки, судом не в повній мірі враховано обставини та суспільну небезпечність кримінального правопорушення, а також дані про особу засудженого, тому висновки суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання є помилковими.
Вважає, що суд безпідставно визнав щире каяття як обставину, що пом`якшує покарання.
Посилається на невідповідність ухвали вимогам статей 370, 419 КПК України через її незаконність та необґрунтованість.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у суді касаційної інстанції підтримала доводи касаційної скарги та просила її задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити судове рішення без зміни. У судовому засіданні повідомила, що засудженого ОСОБА_7 було мобілізовано до лав Збройних Сил України, де він проходить військову службу.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються.Доводи прокурора зводяться до твердження про необґрунтоване застосування до засудженого положень ст. 75 цьогоКодексу та, як наслідок, м`якість покарання.
Мотиви Суду
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
При цьому, каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Згідно із статтею 65 цього Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Виправлення, як мета покарання, це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Як визначено у ст. 75 КК України, якщо суд, при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Касаційний суд звертає увагу, що підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, на основі ст. 75 КК України, є переконання суду, викладене у мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду має ґрунтуватися на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема на відомостях про вчинений особою злочин, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв`язки тощо. Важливе значення для застосування звільнення від відбування покарання мають дані, які характеризують особу винного, а саме: його поведінка до, в момент та після вчинення кримінального правопорушення, його соціально-демографічні властивості та соціально-психологічна характеристика. Лише проаналізувавши всі зазначені обставини, суд може дійти висновку про наявність підстав для звільнення особи від відбування покарання.
Обираючи ОСОБА_7 покарання, суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який від відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Враховано й особливості конкретного кримінального правопорушення, що мають значення при призначенні покарання, характер скоєного, та дані про особу засудженого ОСОБА_7, який раніше не судимий, на спеціальних обліках у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, з сусідами та мешканцями селища в конфлікти не вступав, алкогольними напоями не зловживав, зв`язки з особами, що ведуть антигромадський спосіб життя не підтримував. Скарги на поведінку обвинуваченого від мешканців селища до відділу поліції не надходили.
Між тим, апеляційний суд звернув увагу на те, що після звільнення з-під варти ОСОБА_7 хоча і не офіційно, проте постійно працював в селищі, допомагаючи сусідам у проведенні ремонтних робіт, чим і заробляв на життя.
Обставин, які обтяжують покарання судами не встановлено, а обставиною, що пом`якшує покарання обґрунтовано визнано щире каяття.
Прокурор у касаційній скарзі стверджує про безпідставне визнання судами щирого каяття обставиною, що пом`якшує покарання засудженому. Проте такі твердження є необґрунтованими.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання.
Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_7, як під час досудового розслідування так і на стадії судового розгляду висловлював щирий жаль з приводу скоєного, критично оцінив свою поведінку та висловив її осуд, повністю визнав свою вину й виявляв готовність нести покарання, що безумовно свідчить про наявність щирого каяття.
Апеляційний суд у своєму рішенні чітко зазначив, які саме обставини справи та дані про особу винного визнано такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_9 злочину і дали підстави для призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Разом із цим, сторона обвинувачення, посилаючись у касаційній скарзі на ті дані про особу винного, які врахував апеляційний суд та висловився про можливість застосування до засудженого положень ст. 75 КК України, не наводить будь-яких інших обставин чи даних про особу засудженого, які б могли слугувати підставою для протилежного висновку.
Заслуговує на увагу і те, що на момент касаційного розгляду ОСОБА_7 відбув більшу половину установленого судом іспитового строку. Жодних відомостей про неналежну поведінку засудженого під час іспитового строку, притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності матеріали справи не містять. Натомість, як повідомив захисник ОСОБА_6, засуджений проходить військову службу в лавах ЗСУ, що підкреслює його патріотизм і відданість захисту країни, показуючи його виправлення та позитивні зміни. Зазначені обставини у своїй сукупності безумовно вказують на дотримання засудженим умов звільнення від відбування покарання з випробуванням, що свідчить про те, що мета покарання - виправлення винного- досягнута.
З огляду на наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про можливість застосування до призначеного ОСОБА_7, покарання положень ст. 75 КК України та вважає, що саме таке покарання є законним, справедливим, воно буде відповідати тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення нових злочинів, а також не буде становити "особистий надмірний тягар для особи" та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК України, та у порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, перевірив усі доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення та визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі відповідно до вимог ст. 419 КПК України мотиви на їх спростування.
Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, вона в повній мірі відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, тому касаційні доводи прокурора про протилежне теж неприйнятні.
Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення, а тому підстав для задоволення касаційної скарги сторони обвинувачення немає.
Беручи до уваги викладене та, керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд вважає, що оскаржуване судове рішення слід залишити без зміни.