ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 923/1137/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
Офісу ГП - Колодяжна А.В.
позивача - не з`явився
відповідача - Рибалко К.С., Рудометкіна М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Херсонської обласної прокуратури
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 (у складі колегії суддів: Савицький Я.Ф. (головуючий), Діброва Г.І., Філінюк І.Г.)
та рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 (суддя Смелянець Г.Є.)
за позовом першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мускатель ЛТД"
про витребування земельних ділянок,-
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури (надалі - Прокурор, Скаржник) в інтересах держави в особі Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (надалі - Рада, Позивач) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мускатель ЛТД" (надалі - ТОВ "Мускатель ЛТД", Відповідач) в якому просив суд: витребувати від ТОВ "Мускатель ЛТД" розташовану на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області земельну ділянку площею 40,29995 га кадастровий номер 6520681800:03:001:0252 на користь держави в особі Ради, витребувати від ТОВ "Мускатель ЛТД" розташовану на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області земельну ділянку площею 40,29996 га кадастровий номер 6520681800:03:001:0253 на користь держави в особі Ради, скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ "Мускатель ЛТД" на відповідні земельні ділянки.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами вибуття спірних земельних ділянок у 2016 році в приватну власність поза волею власника держави, оскільки постановою Херсонського апеляційного суду від 09.02.2021 у справі № 766/13819/19 визнано недійсними укладений 20.07.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру в Херсонській області (надалі - ГУ Держгеокадастру) та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 80,599 га, кадастровий номер 6520681800:03:053:0001 (включає в себе дві спірні земельні ділянки), та накази ГУ Держгеокадастру про передачу в приватну власність земельних ділянок, які в подальшому за відплатними договорами (договорами міни) та іншими правочинами вибули на користь інших осіб (ТОВ "Омега 11", ТОВ "Оазис ЛТД", ТОВ "Мускатель ЛТД"), що не були сторонами вказаного договору оренди, та на час звернення до суду з даним позовом перебувають у власності ТОВ "Мускатель ЛТД".
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.12.2021, яке було залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Ухвалюючи вказані рішення суди першої та апеляційної інстанції виходили з обґрунтованості позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 11.04.2023 частково задоволено касаційну скаргу ТОВ "Мускатель ЛТД"; рішення Господарського суду Херсонської області від 01.12.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 скасовано.
Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Мускатель ЛТД" на спірні земельні ділянки; в іншій частині позовних вимог (про витребування від ТОВ "Мускатель ЛТД" зазначених земельних ділянок на користь держави в особі Ради) справу передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.
Скасовуючи вказані рішення судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку, що суди не надали оцінки обставині наявності у ТОВ "Мускатель ЛТД" статусу добросовісного набувача та недотримання принципу "пропорційності" втручання в право на мирне володіння майном, в разі задоволення позову.
Судом касаційної інстанції також зауважено, що суди не перевірили, чи обґрунтував Прокурор в позовній заяві належним чином існування справедливого балансу між інтересами суспільства, пов`язаними з втручанням у право добросовісного набувача на мирне володіння майном, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності, зокрема, в чому полягає відповідний публічний інтерес. Разом з цим, Верховним Судом було зазначено про необхідність достовірного з`ясування обставини, чи була на час подання позову (в серпні 2021 року) та чи є наразі Рада, яку Прокурор зазначив позивачем у цій справі, правонаступником Качкарівської сільради.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.03.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024, у задоволенні позовних вимог (про витребування земельних ділянок) відмовлено у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги суди дійшли висновку про те, що ТОВ "Мускатель ЛТД" є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що набуття земельних ділянок Відповідачем здійснено за наявності волі власника на реалізацію таких дій, та є відплатним, що виключає можливість задоволення позову відповідно до положень статті 388 Цивільного кодексу України.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі заступник керівника Херсонської обласної прокуратури просить Суд скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2024, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
3.2. Касаційне провадження відкрито 29.07.2024 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. При зверненні з касаційною скаргою Скаржник вказує на:
- неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 387, 388 Цивільного кодексу України при дослідженні питання статусу Відповідача як добросовісного набувача, без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, у постановах Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 522/14900/19, від 17.01.2024 у справі № 752/18246/21;
- неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 388 Цивільного кодексу України при дослідженні питання вибуття спірного майна поза волею власника без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 16.08.2023 у справі № 161/2552/21, від 17.01.2024 у справі № 200/7407/19, висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.
- неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 388 Цивільного кодексу України при дослідженні питання дотримання принципу пропорційності втручання у право Відповідача на мирне володіння майном без урахування висновків Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц.
Одночасно Скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 109, 387, частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України у спорі про витребування земельних ділянок від юридичної особи, яку створено в результаті виділу, та безоплатного переходу майна за таким правочином до новоствореної юридичної особи.
3.4. 19.08.2024 від ТОВ "Мускатель ЛТД" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Відповідач просить касаційну скаргу Прокурора залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. 13.06.2016 ГУ Держгеокадастру видало наказ № 148/0/7-16 "Про проведення земельних торгів у формі аукціону", яким передбачено продати на земельних торгах у формі аукціону право оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 80,5991 га для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Качкарівської сільради.
Зазначеним наказом передбачено за результатами земельних торгів передати переможцю за лотом вказану земельну ділянку в користування на умовах, визначених договором оренди землі.
4.2. Згідно з протоколом земельних торгів від 20.07.2016 № 16/07/16 з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 80,5991 га, кадастровий номер 6220681800:03:053:0001, для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільради, проведених ГУ Держгеокадастру визнано ОСОБА_1 переможцем торгів.
4.3. 20.07.2016 між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1, як переможцем земельних торгів за лотом № 72, визначеним на підставі протоколу земельних торгів від 20.07.2016 № 16/07/16, укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 7 років.
4.4. 27.07.2016 ОСОБА_1 засновано та зареєстровано ФГ "Ахтуба", до складу якого ввійшли також громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які звернулися із заявами до ГУ Держгеокадастру про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність як члену фермерського господарства земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) із земель, раніше наданих в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства згідно з договором оренди землі від 20.07.2016.
4.5. Наказами ГУ Держгеокадастру в Херсонській області від 14.09.2016 надано громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8 дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок у розмірі, що не перевищує розмір земельної частки (паю) із земельної ділянки площею 80,5991 га, кадастровий номер 6220681800:03:053:0001, яка перебувала в користуванні ОСОБА_1 згідно з договором оренди землі від 20.07.2016. На виконання вказаних наказів було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі, що не перевищує розмір земельної частки (паю) членам ФГ "Ахтуба" загальною площею 80,5991 га для ведення фермерського господарства із земель державної власності на території Качкарівської сільради та надано погоджувальні висновки.
4.6. Після розроблення проекту землеустрою, його погодження та присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів ГУ Держгеокадастру видало накази від 26.10.2016 № 21-6029/18-16-СГ, № 21-6028/18-16-СГ, № 21-6032/18-16-СГ, № 21-6033/18-16-СГ, № 21-6026/18-16-СГ, № 21-6031/18-16-СГ, № 21-6030/18-16-СГ, № 21-6024/18-16-СГ, якими затвердило проект землеустрою та передало у власність для ведення фермерського господарства такі земельні ділянки: - площею 9,8512 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0143, передано ОСОБА_8 ; - площею 8,8313 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0138, передано ОСОБА_4 ; - площею 11,9867 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0137, передано ОСОБА_10 ; - площею 8,3089 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0139, передано ОСОБА_11 ; - площею 8,3040 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0140, передано ОСОБА_5 ; - площею 9,3780 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0142, передано ОСОБА_12 ; - площею 9,1030 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0141, передано ОСОБА_3 ; - площею 14,8360 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0136, передано ОСОБА_1
4.7. 04.11.2016 державним реєстратором Ради зареєстровано право власності вказаних фізичних осіб на ці земельні ділянки.
4.8. 16.11.2016 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 уклали з ТОВ "Омега 11" договори міни належних їм земельних ділянок, внаслідок чого зазначеними фізичними особами отримано в спільну часткову власність (по 1/8 частини) ділянку площею 0,0143 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Шляхівської сільської ради Бериславського району, та цього ж дня приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу вчинено державну реєстрацію права власності ТОВ "Омега 11" на земельні ділянки площею 14,8360 га, 11,9867 га, 8,8313 га, 8,3089 га, 8,3040 га, 9,1030 га, 9,3780 га, 9,8512 га відповідно.
4.9. За даними Публічної кадастрової карти України після набуття ТОВ "Омега 11" права власності на вказані земельні ділянки їх об`єднано, внаслідок чого утворено єдину земельну ділянку площею 80,5991 га, якій присвоєно кадастровий номер 6520681800:03:001:0161 та 19.12.2016 здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ "Омега 11" на цю земельну ділянку (запис № 18137428).
4.10. 19.03.2018 загальними зборами учасників ТОВ "Омега 11" ОСОБА_13 та ОСОБА_14, за участю керівника ОСОБА_15, прийнято рішення про реорганізацію ТОВ "Омега 11" шляхом виділу з нього нової юридичної особи у формі ТОВ "Оазис ЛТД", із статутним капіталом 1000,00 грн та іншими показниками активів і пасивів, що виділяються з ТОВ "Омега 11" відповідно до розподільчого балансу, а саме, серед іншого: земельна ділянка, що розташована на території Качкарівської сільської ради Бориславського району, Херсонської області, контур № 67, ділянка НОМЕР_2, кадастровий номер 6520681800:03:001:0161, площею 80,5991 га.
4.11. 23.03.2018 проведено державну реєстрацію припинення права власності ТОВ "Омега 11" на земельну ділянку, та тією ж датою 23.03.2018, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6520681800:03:001:0161, площею 80,5991 га зареєстровано за ТОВ "Оазис ЛТД" (запис №25430693).
4.12. Листом від 19.04.2021 ГУ Держгеокадастру на запит Прокуратури від 05.04.2021 № 15/1-2126-18 повідомило про те, що земельна ділянка, кадастровий номер 6520681800:03:001:0161, перенесена до архівного шару Державного земельного кадастру в результаті поділу на підставі "Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, наданої у власність ТОВ "Оазис ЛТД" для ведення фермерського господарства, яка розроблена ФОП Столярчук О. Я.". В результаті поділу утворилися дві земельні ділянки - площею 40,2995 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0252, площею 40,2996 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0253.
4.13. 21.05.2018 загальними зборами учасників ТОВ "Оазис ЛТД" ОСОБА_13 та ОСОБА_14, за участю керівника ОСОБА_15, прийнято рішення про реорганізацію ТОВ "Оазис ЛТД" шляхом виділу з нього нової юридичної особи у форми ТОВ "Мускатель ЛТД" зі статутним капіталом 714,98 грн та іншими показниками активів та пасивів, що виділяються з ТОВ "Оазис ЛТД" відповідно до розподільчого балансу, в т.ч.: земельна ділянка площею 40,2995 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0252, площею 40,2996 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0253.
4.14. Загальними зборами учасників ТОВ "Мускатель ЛТД" ОСОБА_13 та ОСОБА_14 21.05.2018 прийнято рішення про заснування ТОВ "Мускатель ЛТД", затвердження Статуту та обрання директором ОСОБА_15 .
4.15. 26.05.2018 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку земельну ділянку площею 40,2995 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0252, та земельну ділянку площею 40,2996 га з кадастровим номером 6520681800:03:001:0253 за ТОВ "Мускатель ЛТД".
4.16. Постановою Херсонського апеляційного суду від 09.02.2021 у справі №766/13819/19, яка залишена без змін Постановою Верховного Суду від 01.12.2021, апеляційну скаргу Прокурора, який діє в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру задоволено частково, рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 30.07.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, визнання недійсними (незаконними) наказів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано недійсним договір оренди розташованої на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області земельної ділянки площею 80,599 га (кадастровий номер 6520681800:03:053:0001), укладений 20.07.2016 ГУ Держгеокадастру із ОСОБА_1, зареєстрований 22.07.2016 за №15523816; визнано недійсним (незаконним) наказ ГУ Держгеокадастру від 26.10.2016 № 21-6024/18-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 14,8360 га (кадастровий номер 6520681800:03:001:0136) для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, визнано недійсним (незаконним) наказ ГУ Держгеокадастру від 26.10.2016 № 21-6032/18-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 11, 9867 га (кадастровий номер 6520681800:03:001:0137) для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області; визнано недійсним (незаконним) наказ ГУ Держгеокадастру від 26.10.2016 № 21-6028/18-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 8,8313 га (кадастровий номер 6520681800:03:001:0138) для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області; визнано недійсним (незаконним) наказу ГУ Держгеокадастру від 26.10.2016 № 21-6033/18-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_11 земельну ділянку площею 8,3089 га (кадастровий номер 6520681800:03:001:0139) для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області; визнано недійсним (незаконним) наказ ГУ Держгеокадастру від 26.10.2016 № 21-6026/18-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 8, 3040 га (кадастровий номер 6520681800:03:001:0140) для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області; визнано недійсним (незаконним) наказ ГУ Держгеокадастру від 26.10.2016 № 21-6030/18-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 9,1030 га (кадастровий номер 6520681800:03:001:0141) для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області; визнано недійсним (незаконним) наказ ГУ Держгеокадастру від 26.10.2016 № 21-6031/18-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_16 земельну ділянку площею 9,3780 га (кадастровий номер 6520681800:03:001:0142) для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області; визнано недійсним (незаконним) наказ ГУ Держгеокадастру від 26.10.2016 № 21-6029/18-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_8 земельну ділянку площею 9, 8512 га (кадастровий номер 6520681800:03:001:0143) для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області; в іншій частині це ж рішення суду залишено без змін.
У постанові встановлено, що договір оренди як правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому наявні підстави для визнання його недійсним. Оспорені накази ГУ Держгеокадастру, якими затверджено проект землеустрою та надано у власність фізичним особам для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області не можуть бути визнані такими, які відповідають вимогам закону, оскільки договір оренди земельної ділянки, як об`єкт для подальших правовідносин, за підстав вищевикладених, є недійсним та мета надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства спростована вищенаведеними обставинами.
4.17. Судами також досліджено надані Прокурором:
- ухвалу про відкриття провадження у справі №923/149/18, яка постановлена Господарським судом Херсонської області 20.03.2018, та якою справу за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до ГУ Держгеокадастру та ТОВ "Омега 11" про визнання недійсним договору оренди та витребування земельної ділянки, визнання недійсними (незаконними) протоколу земельних торгів, наказів про надання ділянок та скасування рішень про реєстрацію речового права прийнято до провадження та здійснено роз`єднання позовних вимог, об`єднаних за текстом позовної заяви, виділивши кожну з позовних вимог в самостійне провадження, зокрема, про витребування із володіння ТОВ "Омега 11" розташовану на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області земельну ділянку площею 80,5991 га, кадастровий номер, 6520681800:03:001:0161, вартістю 1 992 429,73 грн, на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру;
- ухвалу Господарського суду Херсонської області від 13.07.2021 у справі №923/192/18, якою позов Прокурора в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до ГУ Держгеокадастру та ТОВ "Мускатель ЛТД", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ "ЮТС-Агропродукт" про витребування майна з володіння залишений без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, із врахуванням законодавчих змін, на цей час, передані у приватну власність на підставі недійсного договору оренди та скасованих наказів ГУ Держгеокадастру земельні ділянки підлягають витребуванню на користь держави в особі органу місцевого самоврядування, що потребує зміни та уточнення суб`єктного складу учасників;
- рішення Качкарівської сільської ради Бориславського району Херсонської області від 13.08.2018 №249 "Про добровільне об`єднання територіальних громад", яким вирішено об`єднатися з територіальними громадами сіл Милове, Суханове, Червоний Яр Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, сіл Качкарівка та Саблуківка Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області в Милівську об`єднану територіальну громаду Бериславського району Херсонської області з адміністративним центром у селі Миловому. Установлено, що повноваження сільської ради, сільського голови завершуються в день набуття повноважень Милівською сільською радою, головою територіальної громади, утвореної внаслідок добровільного об`єднання. Визначено, що правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, є Рада, утворена внаслідок добровільного об`єднання, з дня набуття нею повноважень;
- лист Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 07.08.2023 №02-28/600/23, який надано до листа Прокурора від 04.08.2023 №15/1-1572-21.
4.18. Звертаючись до господарського суду Прокурор вказує, що вибуття спірних земельних ділянок у 2016 році в приватну власність відбулось поза волею власника держави, оскільки постановою Херсонського апеляційного суду від 09.02.2021 у справі № 766/13819/19 визнано недійсними укладений 20.07.2016 між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 80,599 га, кадастровий номер 6520681800:03:053:0001 (включає в себе дві спірні земельні ділянки), та накази ГУ Держгеокадастру про передачу в приватну власність земельних ділянок, які в подальшому за відплатними договорами (договорами міни) та іншими правочинами вибули на користь інших осіб (ТОВ "Омега 11", ТОВ "Оазис ЛТД", ТОВ "Мускатель ЛТД"), що не були сторонами вказаного договору оренди, та на час звернення до суду з даним позовом перебувають у власності ТОВ "Мускатель ЛТД".
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. Відповідна справа вже була предметом касаційного перегляду Верховного Суду, за результатами якого її було направлено на новий розгляд. Верховний Суд у постанові від 11.04.2023 акцентував на необхідності надання оцінки статусу ТОВ "Мускатель ЛТД" як добросовісного набувача, а також на дотриманні принципу пропорційності втручання в право мирного володіння майном у разі задоволення позову.
Суд підкреслив, що позбавлення добросовісного набувача права на майно без належного механізму компенсації є неприйнятним. У випадку задоволення віндикаційного позову та витребування спірної нерухомості у добросовісного набувача на користь Ради, відбудеться порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд касаційної інстанції також зазначив, що для визначення добросовісності набувача нерухомого майна необхідно застосовувати норми статті 388 Цивільного кодексу України у поєднанні з положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація речових прав є офіційним визнанням і підтвердженням набуття або зміни права власності, тому особа, яка добросовісно покладається на ці відомості, не може нести відповідальність за незареєстровані права або обтяження, про які вона не знала і не могла знати.
Одночасно Верховний Суд наголосив, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували цього підходу, і, покладаючи на Відповідача додаткові обов`язки перевірки правомірності попередніх передач майна, вийшли за межі вимог закону. Добросовісний набувач не повинен відповідати за порушення, допущені іншими особами під час правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає свій статус всупереч положенням статті 388 Цивільного кодексу України та змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є несправедливою і накладає на нього непропорційний та індивідуальний тягар, що є неприпустимим з огляду на засади захисту права власності.
5.4. Суди попередніх інстанцій при виконанні вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 11.04.2023 у справі №923/1137/21, досліджуючи статус ТОВ "Мускатель ЛТД" в розумінні статей 387, 388 Цивільного кодексу України встановили, що Відповідач є добросовісним набувачем.
5.5. При зверненні з касаційною скаргою Скаржник вказує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 388 Цивільного кодексу України при формуванні висновку щодо добросовісності набуття майна. Висновки судів узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 30.11.2022 у справі № 522/14900/19, від 17.01.2024 у справі № 752/18246/21.
5.6. Щодо зазначеного, Суд вважає за необхідне зазначити таке.
5.7. За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
5.8. Згідно зі статтею 400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.
5.9. Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
5.10. За змістом статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
5.11. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
5.12. У постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387, 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.
5.13. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20). Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
5.14. Таким чином, неправомірність набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а набуття права власності може залежати від законності та добросовісності такого набуття.
5.15. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.
5.16. У спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/73/17).
5.17. Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
5.18. За загальним правилом добросовісний набувач набуває право власності на рухоме майно, яке за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Це правило застосовується і в разі, якщо нерухоме майно було відчужене власником, який не має права його відчужувати, оскільки на нерухоме майно накладений арешт. Виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) добросовісний набувач набуває право власності або інше речове право на нерухоме майно вільним від прав інших осіб та обтяжень, про які набувач не знав і не мав знати. Подібні висновки щодо набуття прав на нерухоме майно сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 06.07.2022 року у справі № 914/2618/16.
5.19. Вирішуючи питання про можливість витребування спірного майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 Цивільного кодексу України, слід перевіряти, оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.04.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18). Добросовісною не може вважатися особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).
5.20. Для приватного права, з урахуванням принципу розумності, є неприйнятним використання конструкції юридичної особи (зокрема, внесення нерухомості до статутного капіталу юридичної особи, вихід учасника із юридичної особи та отримання при виході), інших правомірних приватно-правових засобів (зокрема, поділ об`єктів нерухомості) з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову. Застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб) (див. постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 522/14900/19).
5.21. Суд зазначає, що добросовісність у правовому аспекті передбачає вчинення особою дій, які відповідають розумним і законним очікуванням, характеризуються чесністю, відкритістю та відсутністю наміру ввести в оману іншу сторону. Однак обачність особи щодо потенційних ризиків під час набуття права власності на спірне майно не є самостійним доказом її добросовісної поведінки, а є лише елементом, що може свідчити про відповідальне ставлення особи до своїх обов`язків.
5.22. Сам по собі факт обізнаності особи про наявність судового спору щодо майна не є достатнім для того, щоб кваліфікувати дії особи як недобросовісні. Оцінка добросовісності повинна базуватися на всебічному аналізі конкретних обставин справи та результатах судового розгляду.
Обізнаність про наявність судового спору не може бути самодостатньою підставою для визнання недобросовісності особи, якщо в результаті судового розгляду не було підтверджено незаконності відчуження майна.
5.23. При вирішенні питання добросовісності набуття права власності на спірне майно визначальне значення мають не тільки обачність та інформованість особи про ризики, але й наявність або відсутність об`єктивних юридичних підстав, які б викликали сумніви у правомірності правочину. Добросовісність особи не може визначатися лише фактом існування спору, а повинна оцінюватися на підставі всіх обставин, які підтверджують її право діяти відповідно до закону.
5.24. У разі відсутності на момент набуття права власності судових рішень, які б визнавали незаконним відчуження майна, та за умови, що юридична особа діяла в межах чинного законодавства, не маючи підстав для сумнівів у правомірності своїх дій, такі дії мають вважатися добросовісними.
Таким чином, обізнаність про наявність судового спору, який не призвів до визнання незаконності відчуження майна, не може вважатися доказом недобросовісності під час подальшого набуття цього майна іншими особами.
5.25. Зазначені обставини виключають обізнаність таких осіб або їхній обов`язок бути обізнаними щодо порушення порядку реалізації майна, що могло б свідчити про недобросовісне набуття.
5.26. Ураховуючи викладене, якщо на момент створення нової юридичної особи не було судових рішень, що визнавали незаконність відчуження земельної ділянки, відсутні підстави вважати, що питання законності передачі майна залишалося невирішеним. У такому випадку дії нової юридичної особи щодо набуття майна слід вважати добросовісними, оскільки вони були вчинені за відсутності правових перешкод.
5.27. На виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 11.04.2023, при дослідженні статусу Відповідача як добросовісного набувача, судами встановлено, що право володіння нерухомим майном набувається через внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація виконує функцію офіційного підтвердження належності майна конкретній особі, що є юридичним визнанням права власності відповідно до чинних норм законодавства.
Зважаючи на це, суди встановили, що ТОВ "Омега-11" (як покупець спірних земельних ділянок), ТОВ "Оазис ЛТД" (як правонаступник ТОВ "Омега-11"), та ТОВ "Мускатель ЛТД" (як правонаступник ТОВ "Оазис ЛТД") не знали і не могли знати про незаконне вибуття спірних земельних ділянок із володіння Позивача.
5.28. Судами попередніх інстанцій враховано, що в провадженні Господарського суду Херсонської області перебувала справа №923/149/18 за позовом заступника прокурора Херсонської області, поданого в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до ГУ Держгеокадастру та ТОВ "Омега 11". У цій справі порушувалися питання щодо визнання недійсним договору оренди, витребування земельної ділянки, а також визнання недійсними протоколу земельних торгів, наказів про надання ділянок і скасування рішень про реєстрацію речового права.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.07.2018, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2018, було відмовлено у задоволенні позову. Водночас постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2019 зазначені рішення були скасовані, і справу направлено на новий розгляд. Після повторного розгляду справи ухвалою Господарського суду Херсонської області від 02.07.2019 провадження у справі було закрито відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України через те, що спір не підлягав вирішенню в порядку господарського судочинства.
На підставі наведеного суди попередніх інстанцій встановили, що у справі №923/149/18 не було підтверджено незаконність набуття спірних земельних ділянок членами Фермерського господарства "Ахтуба" та ТОВ "Омега 11".
5.29. Також, оцінивши зміст ухвали Господарського суду Херсонської області від 13.07.2021 у справі № 923/192/18, якою було залишено без розгляду позов Прокурора в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до ГУ Держгеокадастру та ТОВ "Мускатель" про витребування майна, суди визначили, що відповідна ухвала свідчить про те, що ТОВ "Мускатель ЛТД" дізналося про наявність відповідного спору лише після того, як 21.05.2018 загальними зборами ТОВ "Оазис ЛТД" було прийнято рішення про реорганізацію шляхом виділу нової юридичної особи - ТОВ "Мускатель ЛТД".
У зв`язку з чим суди виснували, що Відповідач на момент набуття майна не був обізнаний про будь-які претензії або правові обмеження щодо спірних земельних ділянок, що додатково свідчить про добросовісність набуття спірного майна.
5.30. За встановлених судами обставини, зокрема відсутності доказів обізнаності Відповідача щодо незаконного вибуття майна, позиція судів попередніх інстанцій про те, що Відповідач діяв у межах закону, не маючи інформації про можливі правові ризики на момент укладення правочину є підставною. При цьому з огляду на наведене реорганізація ТОВ "Омега 11" та наступні реорганізації самі по собі не можуть розглядатися як спроба ухилення товариства від виконання обов`язку щодо повернення спірної земельної ділянки законному власнику. Відповідно, зазначені обставини не є підставою для виключення добросовісності набуття права власності Відповідачем у контексті статті 388 Цивільного кодексу України.
5.31. Скаржник не зазначає про неврахування чи недослідження судами попередніх інстанцій інших обставин або доказів, які б разом із наявними матеріалами справи могли вказувати на обізнаність нових юридичних осіб щодо незаконного відчуження спірного майна або свідчили б про незаконність передачі майна, а також пов`язаність учасників правочинів (наприклад, пов`язаність осіб чи афілійованість компаній). Враховуючи це, суди попередніх інстанцій повністю виконали вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 11.04.2023, та обґрунтовано дійшли висновку про добросовісність Відповідача як набувача майна відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України.
5.32. У зв`язку з цим Суд не вбачає неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 388 Цивільного кодексу України при формуванні висновку щодо добросовісності набуття майна. Висновки судів узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 30.11.2022 у справі № 522/14900/19, від 17.01.2024 у справі № 752/18246/21.
5.33. Стосовно інших аргументів Скаржника про неправильне застосування господарськими судами статті 388 Цивільного кодексу України Суд зазначає таке.
5.34. Суди попередніх інстанцій, досліджуючи питання витребування майна відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, дійшли висновку про відсутність підстав для його застосування на підставі даної норми. Висновок судів мотивований тим, що майно не вибуло з володіння власника поза його волею, а також не було передано безоплатно.
5.35. Суди дійшли висновку, що наявність судових рішень у справі № 766/13819/19 не свідчить про вибуття майна поза волею власника, оскільки у відповідній справі підставою для скасування наказів ГУ Держгеокадастру стало порушення умов передачі землі в оренду, відповідно договору оренди, укладеного 20.07.2016 між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1, зареєстрований 22.07.2016 за №15523816, а саме укладання його не з метою ведення фермерського господарства.
За таких обставин суди виснували, що Прокурором не доведено, що сама процедура видачі наказів ГУ Держгеокадастру фізичним особам була здійснена з порушенням вимог законодавства або без дотримання відповідних процедур, що свідчить про те, що укладення договору оренди та передача землі у власність фізичних осіб були добровільними, відповідали волевиявленню сторони, а саме власника землі в особі держави.
Одночасно суди встановили, що згідно з постановою Херсонського апеляційного суду від 09.02.2021 у справі №766/13819/19, наказами ГУ Держгеокадастру від 14.09.2016 фізичним особам (членам ФГ "Ахтуба") надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок у розмірі, що не перевищує розмір земельної частки (паю) із земельної ділянки кадастровий номер 6220681800:03:053:0001, яка перебувала у користуванні згідно з договором оренди від 22.07.2016.
Прийняття вказаних наказів, за позицією судів, додатково вказує на наявність волі держави в особі ГУ Держгеокадастру на передачу земельних ділянок у власність фізичних осіб, з метою чого послідовно та цілеспрямовано ухвалювались відповідні накази про надання дозвіл на розроблення проектів землеустрою, а надалі про затвердження проектів землеустрою, позаяк у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження скасування відповідних наказів про надання дозволу на розробку проектів землеустрою.
Також суди надали оцінку доводам Прокурора щодо безоплатного відчуження земельних ділянок, встановивши, що таке відчуження здійснено за заниженою вартістю, що не передбачає безоплатний характер такого правочину.
5.36. За позицією Скаржника, таке застосування статті 388 Цивільного кодексу України здійснено без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 16.08.2023 у справі № 161/2552/21, від 17.01.2024 у справі № 200/7407/19, Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.
5.37. Пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.38. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
5.39. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96 - 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
5.40. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
5.41. Так, при ухваленні постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, Велика Палата Верховного Суду, з`ясувавши відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади - обласної державної адміністрації, що означало відсутність взагалі будь-якого виявлення державою (власником) волі на відчуження цієї ділянки, дійшла висновку про те, що відповідний орган згідно з частиною 3 статті 388 Цивільного кодексу України має право на витребування земельної ділянки, яка вибула з володіння держави поза її волею та була набута у порядку безоплатної приватизації від сільської ради, що не мала права відчужувати цю ділянку. При цьому було встановлено, що витребування в особи земельної ділянки лісогосподарського призначення, що перебуває під посиленою правовою охороною держави з метою захисту загальних (публічних) інтересів усього суспільства на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації, не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.
Натомість у цій справі земельна ділянка передавалася на підставі наказів ГУ Держгеокадастру, органу, уповноваженого діяти від імені держави, а судовими рішеннями у справі № 766/13819/19 не встановлено відсутність повноважень у ГУ Держгеокадастру під час процедури видачі наказів фізичним особам, та наявність порушень під час такої процедури.
При ухваленні постанови від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15 суд касаційної інстанції встановив наявність підстав для застосування статті 388 Цивільного кодексу України з підстав вибуття майна поза волею власника - територіальної громади, оскільки при укладенні від її імені міською радою правочинів (договори дарування та купівлі-продажу) остання вийшла за межі своїх визначених законом повноважень, про що було встановлено додатково у інших судових рішеннях.
За обставинами даного спору відсутнє судове рішення, яким було б встановлено відсутність повноважень у ГУ Держгеокадастру при видачі наказів фізичним особам.
Водночас спір у справі № 161/2552/21 виник з правовідносин за договором довічного утримання, на підставі якого позивач оскаржував можливість відчуження спірного майна іншим особам, що не є подібними зі спірними господарськими правовідносинами.
Верховний Суд у справі № 200/7407/19 зробив висновок про наявність у позивача права на витребування у добросовісного набувача майна в порядку статті 388 Цивільного кодексу України з підстав його вибуття поза волею власника з огляду на його відчуження на підставі судового рішення, яке надалі було скасовано.
У даному спорі земельні ділянки були передані на підставі наказів уповноваженого державного органу на реалізацію таких дій - ГУ Держгеокадастру, а не в результаті судового рішення.
5.42. Вказане свідчить про те, що спірні правовідносини в цій справі та у справах № 183/1617/16, № 916/2129/15, № 916/2131/15, № 916/2130/15, № 161/2552/21, № 200/7407/19, не є подібними з огляду на істотні відмінності в фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних Скаржником правових позицій під час вирішення цього спору.
5.43. Відтак, відсутні підстави для перегляду оскаржуваних рішень в розрізі аргументів Скаржника, в порядку пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.44. За таких обставин суд визнає безпідставними аргументи Скаржника про неврахування судами при дослідженні питання дотримання принципу пропорційності втручання у право Відповідача на мирне володіння майном з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, оскільки Прокурором не доведено наявність підстав для застосування статті 388 Цивільного кодексу України.
5.45. Стосовно доводів Скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 109, 387, частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України у спорі про витребування земельних ділянок від юридичної особи, яку створено в результаті виділу, та безоплатного переходу майна за таким правочином до новоствореної юридичної особи, Суд зазначає таке.
5.46. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5.47. Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
5.48. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
5.49. Висновок щодо застосування статей 109, 387 та частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України у спорах, які стосуються витребування земельних ділянок від юридичної особи, створеної в результаті виділу, не вимагає формування окремого висновку Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Оцінка добросовісності набуття майна є індивідуальним питанням, яке вирішується судом на підставі сукупності обставин справи, зокрема обізнаності набувача про можливі порушення прав власника на момент укладення правочину.
Законодавство України не встановлює загальних правил для автоматичного визнання або заперечення добросовісності набуття майна за умов реорганізації юридичних осіб.
Оцінюючи добросовісність, суд повинен врахувати такі фактори, як момент вчинення правочину, відсутність чи наявність будь-яких обставин, що могли свідчити про незаконність передачі майна, а також суб`єктів, які беруть участь у таких правочинах (наприклад, пов`язані особи, афілійовані компанії тощо). Реальність і законність дій сторін, а також їхні наміри щодо приховування можливого порушення прав законного власника, є ключовими аспектами в процесі оцінки добросовісності.
Важливо також відзначити, що обґрунтованість використання реорганізації, як способу ухилення від правових наслідків повернення майна законному власнику, має бути досліджена судом у кожній окремій справі. Суд має дослідити, чи була реорганізація інструментом для уникнення правових зобов`язань, або ж вона мала правомірний характер.
Зважаючи на те, що законодавство містить чіткі правові механізми для вирішення таких спорів, відсутня потреба у формуванні додаткового висновку Верховного Суду.
Тому оцінка добросовісності в таких випадках має здійснюватися в кожній справі індивідуально, з урахуванням конкретних обставин і фактів, поведінки сторін, що відповідає загальному підходу до захисту прав власності відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, а уніфікований висновок для всіх аналогічних спорів не може забезпечити врахування всіх можливих варіацій фактичних обставин і не є необхідним.