ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/12754/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Державного підприємства
зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" - Бєлякова М. С., Мануйленка О.В.,
Приватного акціонерного товариства
"Національна енергетична компанія "Укренерго" - Остапенка С. Л., Яковченка Р. Г.,
Державного підприємства
"Регіональні електричні мережі" - не зявився,
Товариства з обмеженою
відповідальністю "Львівенергозбут" - Дятлова О. Л., Бориса В. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 (у складі колегії суддів: Демидова А. М. (головуючий), Владимиренко С. В., Ходаківська І. П.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 (суддя Літвінова М. Є.)
у справі № 910/12754/23
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державного підприємства "Регіональні електричні мережі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут",
про визнання неправомірним рішення та зобов`язати вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДПЗД "Укрінтеренерго") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго"), в якому просило суд:
- визнати рішення НЕК "Укренерго", як адміністратора комерційного обліку, що викладені, зокрема, в листах НЕК "Укренерго" від 21.07.2022 № 01/30668, від 16.08.2022 № 01/34774, від 07.09.2022 № 01/38524, від 11.05.2023 № 01/22788, від 25.05.2023 № 01/25812, щодо покладення обсягів електричної енергії, спожитих Державним підприємством "Львіввугілля" (далі - ДП "Львіввугілля") по всім точкам комерційного обліку за період з березня 2022 року по травень 2023 року на ДПЗД "Укрінтеренерго", неправомірними;
- зобов`язати НЕК "Укренерго" вчинити дії, шляхом виключення з облікових даних у системі управління ринком (платформа MMS) обсягів електричної енергії на балансуючу групу електропостачальника ДПЗД "Укрінтеренерго", постачальника "останньої надії", що спожиті за точками комерційного обліку (EIC-кодами) ДП "Львіввугілля" з 03.03.2022 по 31.05.2023, як купівлю-продаж ДПЗД "Укрінтеренерго" електричної енергії для врегулювання небалансів та послуг передачі.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на безпідставність внесення Державним підприємством "Регіональні електричні мережі" (далі - ДП "РЕМ") як оператором системи розподілу та оператором комерційного обліку до системи управління ринком записів щодо обсягів фактичного корисного відпуску позивачем як постачальником "останньої надії" електричної енергії споживачу ДП "Львіввугілля", який продовжував споживати електричну енергію після вимоги ДПЗД "Укрінтеренерго" про припинення електропостачання. ДПЗД "Укрінтеренерго" зазначає, що відповідно до вимог законодавства обсяги спожитої ДП "Львіввугілля електроенергії у спірний період мають бути покладені на ДП "РЕМ" як втрати оператора системи, а недостовірні дані комерційного обліку - відкориговані НЕК "Укренерго" та враховані з метою правильного визначення зобов`язань позивача з оплати небалансів електричної енергії та послуг із передачі електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ДП "РЕМ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" (далі - ТОВ "Львівенергозбут").
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у липні 2024 року ДПЗД "Укрінтеренерго" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/12754/23 за касаційною скаргою ДПЗД "Укрінтеренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.09.2024.
НЕК "Укренерго" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі є безпідставними, а оскаржувані судові рішення - законними та обґрунтованими, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції- без змін
16.08.2024 до Верховного Суду надійшли пояснення ТОВ "Львівенергозбут" на касаційну скаргу, які він просить врахувати при розгляді справи.
У судовому засіданні 11.09.2024 у справі № 910/12754/23 за касаційною скаргою ДПЗД "Укрінтеренерго" оголошено перерву до 25.09.2024.
23.09.2024 до Верховного суду надійшло клопотання НЕК "Укренерго", у якому останнє просить долучити до матеріалів справи №910/12754/23 копію постанови Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №910/12587/23; касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції- без змін.
24.09.2024 до Верховного суду надійшла контррепліка ДПЗД "Укрінтеренерго" у відповідь на репліку відповідача.
ДП "РЕМ" у судове засідання свого представника не направило.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення ДП "РЕМ" ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що ДП "РЕМ" не звертався до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ДП "РЕМ".
Заслухавши суддю-доповідача, представників ДПЗД "Укрінтеренерго", НЕК "Укренерго", ТОВ "Львівенергозбут", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Як установлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р "Про визначення ДПЗД "Укрінтеренерго" постачальником "останньої надії"" на ДПЗД "Укрінтеренерго" покладено спеціальні обов`язки, а саме: виконання функцій постачальника "останньої надії" (ПОН) на період з 01.01.2019 до 31.12.2023 на всій території України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
01.01.2019 між НЕК "Укренерго" (ОСП)т а ДПЗД "Укрінтеренерго" (КСП) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0044-02022, відповідно до умов якого оператор системи передачі зобов`язується надати послуги з передачі електричної енергії, а користувач зобов`язується здійснити оплату за послуги. Сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу системи розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
03.05.2019 між НЕК "Укренерго" (ОСП) та ДПЗД "Укрінтеренерго" як стороною, відповідальною за баланс, укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії № 0044-01022, що є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи.
ДП "РЕМ" як оператор системи розподілу, на ліцензійній території якого знаходиться споживач - ДП "Львіввугілля" листом від 03.03.2022 № 08/152, повідомило ДПЗД "Укрінтеренерго" про те, що з 03.03.2022 вказаний споживач переводиться на постачання електричної енергії до позивача як постачальника "останньої надії" (ПОН).
Листом від 10.03.2022 № 08/171 ДП "РЕМ" анулювало зазначений вище лист про переведення ДП "Львіввугілля", посилаючись на наказ Міністерства енергетики України від 04.03.2022 № 104.
У подальшому, листом від 18.03.2022 № 08/187 ДП "РЕМ" повторно повідомило ДПЗД "Укрінтеренерго" про те, що з 03.03.2022 ДП "Львіввугілля" переводиться на постачання електричної енергії до позивача як постачальника "останньої надії".
Між тим, листом № 44/09-11335/ПОН від 30.12.2021, адресованим операторам систем розподілу/передачі та Національній комісії, що здійснює державне регулюванняу сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), ДПЗД "Укрінтеренерго" повідомив про чинні вимоги постачальника на відключення, зокрема об`єкта (точки комерційного обліку) споживача - ДП "Львіввугілля" у зв`язку з невиконанням споживачем умов Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Так, ДПЗД "Укрінтеренерго" зверталось до ДП "РЕМ" з вимогами від 16.07.2019 № 44/11-4024/ПОН, від 05.12.2019 № 44/11-5125/ПОН, від 04.01.2021 № 44/09-000284/В про відключення об`єкта (точки комерційного обліку) споживача - ДП "Львіввугілля" з 31.07.2019, 23.12.2019 з 00:00 год., 20.01.2021 з 9:00 год. відповідно. У вказаних вимогах позивачем було зазначено, що споживач попереджений про припинення розподілу електричної енергії у передбачений законодавством спосіб із дотриманням відповідних термінів.
Як зазначає позивач, ДП "РЕМ" не виконало вимогу постачальника на відключення електроживлення споживача ДП "Львіввугілля" з 03.03.2022 та неправомірно покладає обсяги електричної енергії, спожитої ДП "Львіввугілля", на позивача, наслідком чого є нарахування та формування в системі управління ринком грошових зобов`язань ДПЗД "Укрінтеренерго" перед НЕК "Укренерго" з оплати небалансів електричної енергії та послуг з передачі електричної енергії.
З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адреси НЕК "Укренерго", ДП "РЕМ", а також НКРЕКП претензії від 25.05.2022 № 44/10-1358/пон, від 28.06.2022 № 44/10-1692/пон, від 17.08.2022 № 44/10-2210/пон про врегулювання суперечностей щодо комерційного обліку споживання електричної енергії споживачами постачальника "останньої надії" у березні, квітні та травні 2022 року відповідно, у яких зауважував, що обсяги електричної енергії, спожитої ДП "Львіввугілля" з 03.03.2022, покладаються на витрати оператора системи, у зв`язку із чим просив унести відповідні зміни до системи управління ринком (платформа MMS), якими анулювати обсяги електроенергії, записаної на позивача, зокрема по ДП "Львіввугілля", та покласти такі обсяги на втрати ДП "РЕМ".
Листами від 21.07.2022 № 01/30668, від 16.08.2022 № 01/34774 та від 07.09.2022 № 01/38524 НЕК "Укренерго" повідомила ДП "РЕМ" та ДПЗД "Укрінтеренерго", що адміністратором комерційного обліку були прийняті рішення, якими обсяги споживання споживача - ДП "Львіввугілля" в обсягах постачання електроенергії постачальником "останньої надії" у березні, квітні та травні 2022 року залишено без змін до отримання роз`яснень Міністерства енергетики України як центрального органу виконавчої влади, на який покладено обов`язок регулювання функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії".
Листом від 31.08.2022 № 44/09-2448/пон ДПЗД "Укрінтеренерго" звернулось до НЕК "Укренерго", у якому просило повторно розглянути суперечку з ДП "РЕМ" за квітень 2022 року з урахуванням пояснень ПОН.
НЕК "Укренерго" у відповіді (лист № 01/40154 від 16.09.2022) на зазначений вище лист повідомила позивача, що рішення адміністратора комерційного обліку (АКО) щодо суперечки з ДП "РЕМ" за квітень 2022 року було надано ДПЗД "Укрінтеренерго" листом від 16.08.2022 № 01/34774.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що Львівська обласна державна адміністрація листом від 24.05.2022 № 30-756/0/2-22 повідомила Західну філію ДП "РЕМ" про те, що ДП "Львіввугілля" шукає можливості погашення заборгованості за спожиту електроенергію та посилаючись на пункт 8 наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148, просило не припиняти постачання електричної енергії на вказане підприємство, оскільки останнє забезпечує відвантаження вугільної продукції на ТЕС.
ДПЗД "Укрінтеренерго" не погоджуючись із рішеннями, викладеними у листах НЕК "Укренерго" від 21.07.2022 № 01/30668, від 16.08.2022 № 01/34774, від 07.09.2022 № 01/38524, від 11.05.2023 № 01/22788, від 25.05.2023 № 01/25812, щодо покладення на нього обсягів електричної енергії, спожитих ДП "Львіввугілля" по всім точкам комерційного обліку за період з березня 2022 року по травень 2023 року звернулось до суду з відповідним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у випадку продовження використання споживачем електричної енергії, попри вимогу постачальника про відключення електроживлення, обсяги електричної енергії, спожиті таким споживачем покладаються саме на оператора системи як особу, зобов`язану здійснити відповідне відключення. Водночас, з огляду на нормативне регулювання функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду, із набранням чинності наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 року № 148, дія договору позивача з ДП "Львіввугілля" фактично була поновлена в частині здійснення постачання електричної енергії, а відтак твердження позивача про необхідність покладення обсягів постачання електричної енергії цьому споживачу на втрати оператора системи є помилковими. Отже, відповідач, як адміністратор комерційного обліку, обґрунтовано визначив, що значення сертифікованих даних є правильними і не повинні бути змінені, що свідчить про безпідставність позовних вимог.
у поданій касаційній скарзі ДПЗД "Укрінтеренерго" на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 916/2205/20, від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22, від 15.08.2019 у справі № 281/459/17, від 21.07.2021 у справі № 200/14559/19-а, від 24.10.2019 у справі № 295/7219/16-а, від 24.10.2019 у справі № 761/14626/17.
Також ДПЗД "Укрінтеренерго" у касаційній скарзі послалось на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 6.2.8, 6.2.10 та 7.10 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, у подібних правовідносинах, що є підставою для подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до частини 1 статті 1 зазначеного Закону, адміністратор комерційного обліку електричної енергії - це юридична особа, яка забезпечує організацію та адміністрування комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, а також виконує функції центральної агрегації даних комерційного обліку; комерційний облік електричної енергії - це сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.
Основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, права та обов`язки учасників ринку, постачальників послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, отримання точних і достовірних даних комерційного обліку та їх агрегації (об`єднання), порядок проведення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії визначає Кодекс комерційного обліку (частина 7 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Згідно з пунктами 2.1.1, 2.1.2 розділу ІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організовується АКО та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку електричної енергії (ППКО) відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку. Метою організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, імпортованої та експортованої, а також спожитої електричної енергії у визначений проміжок часу для її подальшого використання та здійснення розрахунків між учасниками ринку.
Забезпечення комерційного обліку відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил ринку та Кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії віднесено до функцій оператора системи розподілу (ОСР) (пункт 8 частини 1 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до абзацу 2 пункту 5, пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії ОСР (ОСП) надає послуги комерційного обліку споживачам, точки комерційного обліку яких улаштовані на території його ліцензованої діяльності, відповідно до Кодексу комерційного обліку електричної енергії. До запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.
Згідно з пунктом 12.4.4 глави 12.4 розділу XII Кодексу комерційного обліку електричної енергії до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб:
функції АКО з ведення реєстрів ТКО, адміністрування процесів зміни електропостачальника, адміністрування припинення електропостачання та агрегації даних комерційного обліку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії;
оператори системи забезпечують приймання даних комерційного обліку від ППКО (у ролі ОЗД та ОДКО), учасників ринку та/або споживачів, їх обробку, формування, профілювання, валідацію та передачу для розрахунків на ринку за рахунок коштів, передбачених у тарифі на розподіл/передачу електричної енергії. Зазначені функції виконуються операторами систем до дати початку їх виконання АКО з урахуванням поетапного запуску функціонування центральної інформаційно-телекомунікаційної платформи Датахаб;
ППКО виконують функції та надають послуги із зчитування, обробки, формування, валідації, приймання та передачі даних комерційного обліку у межах своєї відповідальності та повноважень за рахунок замовників цих послуг.
Оператори системи та ППКО (у ролі ОДКО) мають забезпечити щоденне завантаження даних комерційного обліку електричної енергії в систему управління ринком (пункт 12.4.6 глави 12.4 розділу XII Кодексу комерційного обліку електричної енергії).
Пунктом 2.2.2 глави 2.2 розділу ІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії передбачено, що АКО виконує функції: отримання від ППКО валідованих даних комерційного обліку, визначення їх придатності до використання; виконання перевірок повноти інформації, отриманої від ППКО, визначення помилок у даних або випадків відсутності даних; інформування ППКО про стан придатності отриманих даних комерційного обліку та надання вимог щодо повторного надання належних даних для виправлення виявлених помилок; забезпечення центральної агрегації та сертифікації даних комерційного обліку; надання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків, а також учасникам ринку та іншим заінтересованим сторонам, які пов`язані з певною ТКО; забезпечення вирішення суперечок та спірних питань щодо організації та здійснення комерційного обліку в межах компетенції.
Згідно з пунктом 63 пункту 1.2.1 глави 1.2 розділу I Кодексу комерційного обліку електричної енергії сертифіковані дані комерційного обліку (сертифіковані дані) - це набір даних комерційного обліку за встановлений період для точки або групи точок комерційного обліку після їх перевірки АКО, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії.
З урахуванням викладеного суди зазначили, що у спірних правовідносинах третя особа формує первинні дані комерційного обліку, а відповідач аналізує дані, отримані від ППКО, виконує перевірку повноти інформації, визначає помилки у даних комерційного обліку, проводить процедуру перевірки валідованих даних комерційного обліку з метою їх сертифікації та надає зазначені сертифіковані дані комерційного обліку до АР для подальшого використання у розрахунках відповідно до укладених з учасниками ринку електричної енергії договорів, зокрема для формування рахунків та актів по Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0044-02022 від 01.01.2019 та Договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 0044-01022 від 03.05.2019.
Порядок вирішення суперечок АКО врегульовано главою 10.2 розділу X Кодексу комерційного обліку електричної енергії.
Пунктом 10.2.1 зазначеної глави передбачено, що АКО розглядаються суперечки, що попередньо розглядались сторонами та щодо яких не було досягнуто згоди.
Розгляд такої суперечки може бути ініційовано будь-якою зі сторін шляхом відповідного звернення до АКО. У зверненні можуть також міститись вимоги щодо улаштування ЗКО та вузлів обліку, перегляду або виправлення будь-якого результату та значення даних комерційного обліку електричної енергії, проведення повторних обчислень і, за умови виявлення помилок, проведення заміни відповідних даних комерційного обліку електричної енергії (пункт 10.2.2).
У разі отримання ППКО (у ролі ОДКО) вимоги АКО щодо перевірки результатів вимірювання в точці вимірювання, валідованих даних та/або процедур, що використовувалися при формуванні валідованих даних комерційного обліку, ППКО (у ролі ОДКО) повинен провести зазначену перевірку та повідомити АКО про її результати протягом 10 робочих днів від дня отримання відповідної вимоги (пункт 10.2.10).
За результатами перевірки ППКО (у ролі ОДКО) надає висновки АКО щодо необхідності залишити незмінними або замінити спірні дані комерційного обліку та у разі відсутності даних або необхідності їх заміни надає висновки щодо причин, які призвели до цього (пункт 10.2.14).
Після отримання від ППКО (у ролі ОДКО) звіту про перевірку інформації щодо суперечки АКО протягом п`яти робочих днів проводить аналіз отриманих даних щодо суперечки та готує рішення (пункт 10.2.18).
АКО за результатами підготовленого ППКО (у ролі ОДКО) звіту про суперечку надає відповідь сторонам суперечки (пункт 10.2.21).
Якщо вирішення суперечки передбачає зміну даних, АКО повинен провести нове формування сертифікованих даних для відповідних учасників ринку та передати ці дані АР та учасникам ринку для здійснення перерахунку платежів (пункт 10.2.26).
За приписами статті 45 Закону України "Про ринок електричної енергії" розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Система розподілу має бути побудована з урахуванням принципу економічної ефективності, планів розвитку міст (територій), з дотриманням режиму права власності, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, енергоефективності, захисту життя і здоров`я людей, а також раціонального використання енергії відповідно до технічних правил та норм безпеки, передбачених нормативно-технічними документами.
Згідно з пунктом 11.1.2 Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, ОСР здійснює діяльність з розподілу електричної енергії та надає послуги з розподілу електричної енергії користувачам своєї системи розподілу в межах території ліцензованої діяльності на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором. У випадках, визначених цим Кодексом, ОСР забезпечує розподіл електричної енергії електричними мережами інших власників, які не є ОСР або ОМСР.
Пункту 11.5.1 Кодексу систем розподілу передбачено, що послуги з розподілу електричної енергії надаються користувачу безперервно, крім випадків, передбачених договором про надання послуг з розподілу електричної енергії та цим Кодексом.
Відповідно до пункту 17 частини 3 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу зобов`язаний припиняти електроживлення споживача за зверненням електропостачальника у порядку, визначеному кодексом системи розподілу.
Підпунктом 2 пункту 5.4.1 ПРРЕЕ передбачено, що постачальник "останньої надії" має право припинити постачання електричної енергії до закінчення визначеного Законом України "Про ринок електричної енергії" строку у разі невиконання споживачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" щодо повної та своєчасної оплати споживачем вартості електричної енергії, а також завершення трирічного терміну призначення постачальника "останньої надії" чи шестимісячного терміну тимчасового покладення Кабінетом Міністрів України обов`язків постачальника "останньої надії" на електропостачальника державної форми власності.
Статтею 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті (частина 6). Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (частина 8). Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу (частина 9).
При цьому початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником (пункт 6.2.3 ПРРЕЕ).
Отже після спливу 90-деного терміну дія договору постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем припиняється в частині постачання електричної енергії і продовжується в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення. Наведений висновок викладено також у листі НКРЕКП від 11.10.2021 № 11653/20.1/7-21, у якому зауважено, що наочно цей принцип виявляється у взаємовідносинах ПОНа зі споживачами - боржниками.
Разом з цим положеннями пункту 3.1.6 ПРРЕЕ визначено, шо однією з умов здійснення постачання електричної енергії споживачу є відсутність простроченої заборгованості за договорами про постачання електричної енергії або про надання послуг системи розподілу/передачі.
Відповідно до пункту 11.5.2 глави 11.5 розділу XI Кодексу систем розподілу одним з випадків припинення розподілу електричної енергії є звернення електропостачальника (припинення електроживлення користувача (споживача електричної енергії) у випадках, визначених ПРРЕЕ).
Припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником (пункт 7.5 ПРРЕЕ).
Пунктом 7.10 ПРРЕЕ визначено, що припинення електроживлення електроустановок споживача здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу. У разі нездійснення оператором системи припинення електропостачання споживачу згідно з вимогою електропостачальника про відключення купівля-продаж електричної енергії за договором про постачання зупиняється, а обсяги електричної енергії, використані споживачем після дати, зазначеної у вимозі про відключення, покладаються адміністратором розрахунків на оператора системи як втрати.
Всі спожиті після дати поновлення договірних відносин з ПОНом споживачем-боржником обсяги електричної енергії у разі нездійснення відключення оператором системи на виконання попереджень про відключення, якими започаткована процедура відключення в попередньому періоді постачання, - покладаються на втрати ОСР, як це передбачено пунктом 6.5 Типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.
У разі невиконання зазначених вище заходів з припинення обмеження постачання електричної енергії споживачам - боржникам ПОНа, ОС відповідно до пункту 6.5 Типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії має віднести на власні втрати обсяги електричної енергії, спожиті, у тому числі, з дати повторного приєднання споживачем - боржником ПОНа до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Як встановлено судами попередніх інстанцій, листом № 44/09-11335/ПОН від 30.12.2021, адресованим операторам систем розподілу/передачі та НКРЕКП, позивач повідомив про чинні вимоги постачальника на відключення, зокрема об`єкта (точки комерційного обліку) споживача - ДП "Львіввугілля", у зв`язку з невиконанням ним умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (від 16.07.2019 № 44/11-4024/ПОН відключення з 31.07.2019, від 05.12.2019 № 44/11-5125/ПОН відключення 23.12.2019 з 00:00 год., від 04.01.2021 № 44/09-000284/В відключення 20.01.2021 з 9:00 год) .
Проаналізувавши вищезазначені положення законодавства та встановивши обставини справи, суди дійшли висновку, що електроживлення ДП "Львіввугілля" мало бути припинене з 03.03.2022, тому обсяги електричної енергії, використані споживачем після зазначеної дати, повинні покладатись на втрати оператора системи - ДП "РЕМ".
Водночас, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Статтею 17 зазначеного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
За приписами частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507, Міністерство енергетики України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство енергетики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує:
формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі;
формування та реалізацію державної політики у сфері відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів газового палива та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики і теплопостачання.
Пунктом 8 цього Положення визначено, що Міністерство енергетики України у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання. Накази Міністерства енергетики України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Нормативно-правові акти Міністерства енергетики України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку. Накази Міністерства енергетики України, видані в межах повноважень, передбачених законом, обов`язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.
Так, наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 (наказ був чинний до 10.10.2023), затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, відповідно до абзацу 2 пункту 7 якого постачальник "останньої надії" у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування (крім випадку зміни постачальника за ініціативою споживача в порядку глави 6.1 ПРРЕЕ) здійснює постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі яким станом на 04.03.2022 постачання електричної енергії здійснював постачальник "останньої надії".
У пункті 8 вищенаведеного Положення зазначено, що відключення певних категорій споживачів здійснюється з урахуванням таких особливостей:
1) об`єкти, які перебувають на території (області, району, об`єднаної територіальної громади), на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих територіях України мають бути відключені оператором системи за зверненням споживача та/або відповідної військової адміністрації на адміністративній території розташування об`єкта споживача у разі ризиків використання такого об`єкта державою-агресором. Операторам системи дозволяється обґрунтовано відмовляти електропостачальнику, споживачу та відповідній військовій адміністрації у здійсненні робіт з припинення електропостачання у випадку відсутності забезпечення безпеки виконання таких робіт;
2) учаснику роздрібного ринку електричної енергії забороняється відключення споживача без погодження відповідною військовою адміністрацією на адміністративній території розташування об`єкта споживача у разі, якщо об`єкт споживача забезпечує роботу:
органів державної влади (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, органи судової влади тощо);
військових адміністрацій та органів місцевого самоврядування;
військових частин та територіальних центрів комплектування і соціальної підтримки (в тому числі об`єкти, що використовуються для територіальної громади в умовах воєнного стану);
телекомунікацій та зв`язку;
закладів охорони здоров`я державної або комунальної форми власності;
об`єктів ДСНС;
об`єктів, що забезпечують тепло-, газо-, електро- та водопостачання;
установ та органів юстиції;
правоохоронних органів (органів внутрішніх справ, органів прокуратури, СБУ);
підприємств повітряного, водного, автомобільного та залізничного транспорту;
інших об`єктів, визначених відповідною військовою адміністрацією, у тому числі які виконують мобілізаційні завдання (замовлення) зі створення, виробництва, ремонту та постачання озброєння, боєприпасів, військової техніки, спеціальних комплектувальних виробів, а також виконують мобілізаційні завдання (замовлення) зі створення, виробництва та постачання матеріально-технічних засобів, а також ті, які використовуються для надання життєво важливих послуг для населення, задіяні у сфері забезпечення продуктами харчування, лікарськими засобами, споживчими та побутовими товарами.
Учасник роздрібного ринку та оператор системи забезпечують зберігання та обробку інформації щодо таких об`єктів з додержанням вимог нормативно-правових актів щодо захисту інформації з обмеженим доступом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Львівська обласна державна адміністрація листом від 24.05.2022 № 30-756/0/2-22, адресованим Західній філії ДП "РЕМ", запевнела останнє, що ДП "Львіввугілля" шукає можливості погашення заборгованості за спожиту електроенергію, посилаючись на пункт 8 наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148, просило не припиняти постачання електричної енергії на вказане підприємство, оскільки останнє забезпечує відвантаження вугільної продукції на ТЕС.
Крім того, судами установлено, що ДП "РЕМ" листом від 13.07.2022 № 08/954 повідомило АКО (НЕК "Укренерго") про те, що на час дії військового стану не може здійснити відключення електроживлення ДП "Львіввугілля".
При цьому, судами попередніх інстанцій не встановлено наявності у матеріалах справи відповідного погодження щодо припинення електропостачання ДП "Львіввугілля".
З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій, врахувавши нормативне регулювання функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду, дійшли висновку, що твердження позивача про необхідність покладення обсягів постачання електричної енергії споживачу (ДП "Львіввугілля") на втрати оператора системи є помилковими, а тому відповідач, як адміністратор комерційного обліку, при вирішенні суперечки обґрунтовано зазначив, що значення сертифікованих даних є правильними і не повинні бути змінені.
Ураховуючи наведене, зміст позовних вимог та встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.
Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Умови прийнятності касаційної скарги, за змістом норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, N 212-A, с.15, п.31).
Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Проаналізувавши висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 916/2205/20, від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22, від 15.08.2019 у справі № 281/459/17, від 21.07.2021 у справі № 200/14559/19-а, від 24.10.2019 у справі № 295/7219/16-а, від 24.10.2019 у справі № 761/14626/17, на які послалось ДПЗД "Укрінтеренерго" у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення у справі № 910/12754/23, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, суд касаційної інстанції вважає, що правовідносини у зазначених справах не є подібними, виходячи з наступного.
Так, у справі № 914/2649/17, предметом розгляду були позовні вимоги про внесення зміни до договору оренди нежитлових приміщень щодо встановлення ринкової вартості об`єкта оренди, нового розміру орендної плати та методики її обчислення, а також строку оплати та наслідків прострочення сплати орендної плати у вигляді дострокового розірвання договору, зміни розміру пені, що належить до стягнення, обґрунтовані тим, що умови договору щодо вартості об`єкта оренди та розміру орендної плати не відповідають чинному законодавству.
У справі № 916/2205/20, предметом розгляду були позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати вартості послуг з розподілу електричної енергії, з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії в частині оплати послуг, наданих позивачем протягом січня - березня 2020 року.
У справі № 910/14138/22 предметом розгляду були позовні вимоги про визнання рішення НЕК "Укренерго", як адміністратора комерційного обліку, щодо покладення обсягів електричної енергії спожитих Підприємством по всім точкам комерційного обліку на ДПЗД "Укрінтеренерго" неправомірним; заборонити НЕК "Укренерго" здійснювати дії, що порушують право ДПЗД "Укрінтеренерго", а саме записувати в системі управління ринком (платформа ММS) на постачальника "останньої надії" обсяги електричної енергії для врегулювання небалансів по точкам комерційного обліку споживача, як купівлю-продаж ДПЗД "Укрінтеренерго" електричної енергії для врегулювання небалансів, обґрунтовані тим, що протягом значного періоду часу відповідач порушує права позивача на достовірні дані комерційного обліку, здійснюючи безпідставні та протиправні записи в системі управління ринком електричної енергії щодо купівлі-продажу зазначеної електричної енергії ДПЗД "Укрінтеренерго" нібито для споживача, незважаючи на факт зупинення постачальником "останньої надії" купівлі-продажу електричної енергії для зазначеного споживача посилаючись на те, що вимога позивача на відключення Підприємства суперечить вимогам ухвали Господарського суду Харківської області від 06.07.2021 у справі № 922/2091/21 в частині заборони ДПЗД "Укрінтеренерго" вчиняти дії з направлення вимоги з припинення постачання, ОСР припиняти розподіл електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", з огляду на що відсутні підстави для коригування звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за ТКО (точка комерційного обліку) споживачів постачальника "останньої надії".
Разом з цим, у справі № 910/12574/23, що розглядається, предметом розгляду є вимоги визнання рішення НЕК "Укренерго", як адміністратора комерційного обліку, що викладені у листах, щодо покладення обсягів електричної енергії, спожитих ДП "Львіввугілля" по всім точкам комерційного обліку за період з березня 2022 року по травень 2023 року на ДПЗД "Укрінтеренерго", неправомірним; зобов`язання НЕК "Укренерго" вчинити дії, шляхом виключення з облікових даних у системі управління ринком (платформа MMS) обсягів електричної енергії на балансуючу групу електропостачальника ДПЗД "Укрінтеренерго", постачальника "останньої надії", що спожиті за точками комерційного обліку (EIC-кодами) ДП "Львіввугілля" з 03.03.2022 по 31.05.2023, як купівлю-продаж ДПЗД "Укрінтеренерго" електричної енергії для врегулювання небалансів та послуг передачі, обґрунтовані тим, що протягом значного періоду часу ДП "РЕМ" як оператором системи розподілу та оператором комерційного обліку безпідставно вносило до системи управління ринком записи щодо обсягів фактичного корисного відпуску позивачем як постачальником "останньої надії" електричної енергії споживачу (ДП "Львіввугілля"), який продовжував споживати електричну енергію після вимоги ДПЗД "Укрінтеренерго" про припинення електропостачання, посилаючись на те, що відповідно до положень законодавства відключення електроживлення об`єктів споживача (ДП "Львіввугілля"), який має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, у період дії в Україні воєнного стану, є неможливим.
Крім того, посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 281/459/17 (за позовом про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років та зобов`язання останнього призначити і виплачувати пенсію за вислугу років з наступного дня після звільнення з органів внутрішніх справ), від 21.07.2021 у справі № 200/14559/19-а (за позовом про визнання протиправним та скасування протоколу Міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення мереж ЦО та ГВП Сіверської МР у частині відключення окремих квартир 21-го споживача від мережі централізованого опалення та встановлення альтернативного (індивідуального) опалення; зобов`язання Міжвідомчу комісію з розгляду питань відключення мереж ЦО та ГВП Сіверської МР скасувати видані на підставі протоколу третім особам акти про відключення квартири (секції, під`їзду) від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП), від 24.10.2019 у справі № 295/7219/16-а (за позовом про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирської в переведенні на пенсію за вислугу років у зв`язку зі звільненням зі служби; зобов`язання останнього перевести фізичну особу на пенсію за вислугу років з дати звернення), від 24.10.2019 у справі № 761/14626/17 (за позовом про визнання права фізичної особи на призначення пенсії за вислугою років; зобов`язання Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України підготувати та направити подання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення пенсії за вислугою років; зобов`язання останнього призначити пенсію за вислугою років), відповідно до якого у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу, суд касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій при вирішенні спору наявність таких суперечностей встановлено не було.
Отже, аналіз висновків, зроблених судами попередніх інстанцій у справі № 910/12754/23, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 916/2205/20, від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22, від 15.08.2019 у справі № 281/459/17, від 21.07.2021 у справі № 200/14559/19-а, від 24.10.2019 у справі № 295/7219/16-а, від 24.10.2019 у справі № 761/14626/17, на які посилається ДПЗД "Укрінтеренерго" у касаційній скарзі, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, не є подібними, враховуючи відмінні фактичні обставини, зміст спірних правовідносин та їх правове регулювання.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
Також, підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 910/12754/23, що розглядається, ДПЗД "Укрінтеренерго" зазначає пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У поданій касаційній скарзі скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 6.2.8, 6.2.10 та 7.10 ПРРЕЕ у подібних правовідносинах.
Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, суд касаційної інстанцій не вбачає неправильного застосування судами попередніх інстанцій зазначених положень ПРРЕЕ, оскільки, реалізація сторонами прав та обов`язків, передбачених ПРРЕЕ, відбувалась у особливий період - під час дії в Україні воєнного стану.
При вирішенні спору суди попередніх інстанцій, дослідили та оцінили за правилами статті 86 ГПК України зібрані у справі докази у їх сукупності, застосувавши статті 76-79 ГПК України, та з урахуванням встановлених конкретних обставин справи і положень законодавства дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо наведеного ним у касаційній скарзі питання, за своєю суттю є висловленням позивачем власної позиції щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, та фактично зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, та до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 300 ГПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
З огляду на зазначене, відсутні підстави для формування зазначеного скаржником висновку Верховного Суду з наведеного ним у касаційній скарзі питання.
Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного перегляду.
Верховний Суд зазначає, що згідно з частинами 1,3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДПЗД "Укрінтеренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 з підстави касаційного оскарження судових рішень передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, в іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 - без змін.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до статті 240, частини 1 статті 301 ГПК України, повний текст постанови підписано у розумний строк з огляду на перебування судді Міщенка І. С. у відрядженні з 26.09.2024 по 18.10.2024.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд