ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/8289/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Виробничого кооперативу "Контракт" - Васильченко Л.І.,
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Євро-Реконструкція" - Кравченко О.П.,
Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виробничого кооперативу "Контракт"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 (у складі колегії суддів: Коробенко Г.П. (головуючий), Кравчук Г.А., Тищенко А.І.)
у справі № 910/8289/23
за позовом Виробничого кооперативу "Контракт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго",
про визнання недійсним рішення,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року Виробничий кооператив "Контракт" (далі - ВК "Контракт") звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - ТОВ "Євро-Реконструкція") про визнання недійсним рішення комісії Департаменту енергозбуту ТОВ "Євро-Реконструкція" з розгляду акта про порушення Правил користування тепловою енергією та/або умов договору про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, оформленого протоколом № 1 від 10.12.2020, про нарахування ВК "Контракт" вартості самовільного несанкціонованого споживання теплової енергії та штрафних санкцій у сумі 30 431,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем не допущено порушення Правил користування тепловою енергією та умов договору про постачання теплової енергії, тому відсутні підстави для покладення на позивача відповідальності за самовільне несанкціоноване споживання теплової енергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 залучено до участі у справі Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 позов задоволено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 заяву ВК "Контракт" про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ТОВ "Євро-Реконструкція" на користь ВК "Контракт" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 та додаткове рішення цього ж суду від 18.12.2023 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у червні 2024 року ВК "Контракт" подав касаційну скаргу, у якій (із урахуванням нової редакції касаційної скарги), посилаючись на порушення судом норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК; пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК), просить:
- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 залишити в силі;
- витрати на оплату професійної правової допомоги, наданої адвокатом в суді апеляційної інстанції, у розмірі 15 000,00 грн у разі скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 910/8289/23 і залишення в силі рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023, позивач просить покласти на відповідача.
Також у касаційній скарзі ВК "Контракт" заявив, що орієнтований розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції становить 35 000,00 грн, а розрахунок з усіма доказами надання правничої допомоги буде поданий з урахуванням частини 8 статті 129 ГПК.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С. від 25.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/8289/23 за касаційною скаргою ВК "Контракт" з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2статті 287 ГПК (пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК), та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.09.2024.
ТОВ "Євро-Реконструкція" у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні спору, тому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін. Також відповідач просить відмовити у задоволенні заяви ВК "Контракт" про стягнення з ТОВ "Євро-Реконструкція" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 35 000,00 грн.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2024 справу № 910/8289/23 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Берднік І.С. - головуючий, Багай Н.О., Міщенко І.С., у зв`язку із настанням інших обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду, передбаченого відповідним процесуальним законом.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" в судове засідання свого представника не направило.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність на час розгляду касаційної скарги будь-яких заяв Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника третьої особи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 04.01.2016 між ВК "Контракт" (покупець) і ТОВ "Євро-Реконструкція" (енергопостачальна організація) укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 440199, за умовами якого енергопостачальна організація зобов`язалась виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупця за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 16, теплову енергію у вигляді гарячої води (далі - товар, теплоносій, теплова енергія) (пункт 1.1).
Поставка товару здійснюється енергопостачальною організацією на межу балансової належності, визначену в додатку № 1 до договору (пункт 2.1).
Подача теплової енергії покупцю та заповнення систем теплоспоживання покупця теплоносієм здійснюється виключно на підставі нарядів встановленої форми, що виписуються енергопостачальною організацією. Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності встановлюється згідно з додатком № 1 і не підлягає зміненню в односторонньому порядку (пункти 2.2, 2.3).
Подача теплової енергії за договором здійснюється виключно після письмового звернення покупця на підставі наряду на включення та за умови здійснення передплати за теплову енергію на момент її подачі, визначеної енергопостачальною організацією, з урахуванням максимального теплового навантаження за цим договором по кожному параметру теплоносія за період не менше 60 календарних днів (пункт 2.7).
Енергопостачальна організація зобов`язана забезпечувати поставку теплової енергії покупцю в кількості згідно з пунктом 1.1 договору та з наступною розбивкою по кварталах: 1 квартал 33,29 Гкал; 2 квартал 2,843 Гкал; 3 квартал 0 Гкал; 4 квартал 22,63 Гкал (підпункт 3.1.1 пункту 3.1).
У разі відсутності приладів обліку кількості спожитої теплової енергії розраховується енергопостачальною організацією по максимальним годинним тепловим навантаженням, що визначені даним договором, по кожному параметру теплоносія з дати зафіксованої в наряді про включення (пункт 5.3).
У пункті 9.5 договору передбачено, що покупець сплачує 5-кратну вартість спожитої теплової енергії: - при перевищенні обсягів приймання теплової енергії без дозволу енергопостачальної організації понад обумовлені договором величини максимальних годинних навантажень по кожному параметру теплоносія; - при перевищенні обсягів приймання теплової енергії за квартал, вказаних у додатку 2; - при самовільному (без дозволу енергопостачальної організації та наряду встановленої форми) підключенні системи теплоспоживання покупця до її мереж; - у разі подачі теплової енергії в теплосистему покупця або її заповнення теплоносієм з порушенням порядку, встановленого пунктом 2 цього договору; - при самовільному заповненні теплоносієм системи теплоспоживання покупця; - при самовільному зриві або пошкодженні встановлених пломб, якщо це призвело до заповнення теплоносієм системи теплоспоживання покупця; - при самовільному зриві або пошкодженні встановлених пломб, якщо це призвело до перевищення лімітів споживання тепла.
Підпунктом 9.5.1 пункту 9.5 договору встановлено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки порушень, обумовлених пунктом 9.5 цього договору, уповноваженим представником енергопостачальної організації у присутності представника покупця складається акт порушень із зазначенням у ньому відповідних пунктів умов договору. Акт складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається покупцю. Акт підписується представниками обох сторін. У разі відмови покупця від підписання до акту вноситься запис про таку відмову. В такому випадку акт вважається оформленим належним чином за умови підписання його не менш ніж трьома уповноваженими представниками енергопостачальної організації. Покупець має право подати пояснення щодо викладених в акті порушень, причин його не підписання та зауваження щодо його змісту.
Згідно з пунктом 9.6 договору нарахування за теплову енергію, спожиту за умов, перелічених у пункту 9.5 договору про постачання проводиться за період з моменту останньої перевірки споживача (а для опалювальних установок - з початку опалювального сезону до моменту виявлення самовільного підключення), але не більше строку позовної давності (десяти років).
Договір укладений на термін з 01.01.2016 по 31.12.2016 і вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін даного договору не заявить іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору (пункт 10.1).
10.12.2020 Департаментом енергозбуту ТОВ "Євро-Реконструкція" на засіданні комісії з розгляду акта про порушення Правил користування тепловою енергією та/або умов договору про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води було прийнято рішення, оформлене протоколом № 1 від 10.12.2020, про нарахування ВК "Контракт" вартості самовільного несанкціонованого споживання теплової енергії та штрафних санкцій в розмірі 30 431,18 грн.
Це рішення прийняте за результатом розгляду комісією актів від 20.11.2020 № 20/11/2020 та від 24.11.2020 № 24/11/2020 про порушення ВК "Контракт" Правил користування тепловою енергією та/або умов договору про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.
В актах про порушення від 20.11.2020 № 20/11/2020 та від 24.11.2020 № 24/11/2020 зазначено, що в ході перевірки на об`єкті позивача за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 16 виявлено порушення Правил користування тепловою енергією та/або умов договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, а саме: самовільний зрив пломб в тепловій камері ТК-407/20 на об`єкті споживача і самовільне включення запірної арматури для подачі теплової енергії до об`єкта та самовільне підключення споживачем (позивачем) власних систем теплоспоживання до теплових мереж без дозволу енергопостачальної організації та наряду встановленої форми, що є порушенням пунктів 2.7, 9.5 договору від 04.01.2016 № 440199.
В актах міститься схематичне зображення схеми теплопостачання споживача та місця фіксації порушення, в якій зазначено, місця самовільного зриву пломб та включення запірної арматури у ТК 407/20 та в приміщенні споживача по вул. Зрошувальній, 16.
Заходи, які повинні бути виконані для усунення факту порушення: відключення та пломбування запірної арматури в тепловій камері ТК-107/20 та об`єкті споживача з метою недопущення самовільного несанкціонованого споживання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним рішення комісії Департаменту енергозбуту ТОВ "Євро-Реконструкція" з розгляду акта про порушення Правил користування тепловою енергією та/або умов договору про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, оформленого протоколом № 1 від 10.12.2020, про нарахування ВК "Контракт" вартості самовільного несанкціонованого споживання теплової енергії та штрафних санкцій у сумі 30 431,18 грн, ВК "Контракт" послався на те, що таке рішення є безпідставним і незаконним, оскільки позивач з березня 2019 року не здійснює споживання теплової енергії на об`єкті по вул. Зрошувальній, 16, тому відсутні підстави для покладення на нього відповідальності за самовільне несанкціоноване споживання теплової енергії.
Суд першої інстанції позов задовольнив та мотивував таке рішення тим, що вірогідними доказами підтверджено, що спірне рішення було прийнято відповідачем без достатніх правових підстав і не доведеністю відповідачем наявності порушень з боку позивача та підстав для нарахування штрафу відповідно до пункту 9.5 договору від 04.01.2016 № 440199.
Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував та відмовив у задоволенні позову в зв`язку з недоведеністю позовних вимог.
У поданій касаційній скарзі ВК "Контракт" в обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК (пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК), послався на те, зокрема, що акти про порушення від 20.11.2020 № 20/11/2020 та від 24.11.2020 № 24/11/2020, акт обстеження від 02.05.2024, є недопустимими доказами у цій справі, оскільки відомості внесені до акта від 20.11.2020 № 20/11/2020 є недостовірними в частині адреси об`єкта позивача, на якому виявлено порушення. На позивача не було покладено обов`язку відповідати за збереження і цілісність пломб, встановлених у тепловій камері ТК 407/20 за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 14, яка перебуває в зоні експлуатаційної відповідальності РТМ "Дарниця" КП "Київтеплоенерго". В акті про порушення № 20/11/2020 від 20.11.2020 місцем проведення перевірки зазначено об`єкт позивача за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 16, але об`єкт позивача не перевірявся, тому акт про порушення, до якого внесені відомості щодо порушення, яке не було виявлено на об`єкті позивача ні 20.11.2020, ні 24.11.2020, вважається недійсним та як доказ є недостовірним, таким, що отриманий з порушенням закону. Акт про порушення від 24.11.2020 № 24/11/2020 щодо порушення, виявленого поза зоною відповідальності позивача, не може слугувати підставою для притягнення позивача до відповідальності. Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції порушив статтю 77 ГПК, встановивши обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме акта 02.05.2024. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи позивачу в приєднанні доказів, допустив порушення принципу рівності, надавши перевагу доказам, що подані відповідачем за його вибором, при цьому не обтяжив себе оцінкою доказів, наданих позивачем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, доводів та вимог касаційної скарги, виходить із такого.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Так, у частині 1 статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.
Такими підставами касаційна скарга на судове рішення у цій справі не обґрунтована.
За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Так, скаржник у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції обґрунтовує виключно тим, що судом апеляційної інстанції оскаржувану постанову прийнято на підставі недопустимих доказів, якими, на думку скаржника, є акти про порушення від 20.11.2020 № 20/11/2020, від 24.11.2020 № 24/11/2020 та акт обстеження від 02.05.2024.
На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції не мав правових підстав робити висновки про не доведення позовних вимог та правомірність покладення на позивача відповідальності за самовільне несанкціоноване споживання теплової енергії, посилаючись на зазначені акти.
Положення статей 73, 75, 77, 79 ГПК містять визначення доказів, підстави звільнення від доказування, допустимості та вірогідності доказів.
Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом із тим за приписами статті 76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14, від 19.06.2019 у справ № 910/4055/18).
Разом із тим стаття 77 ГПК передбачає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17).
У справі, що розглядається, суд першої інстанції рішення про задоволення позову обґрунтував, зокрема тим, що матеріалами справи підтверджено, що в кінці опалювального сезону 2018-2019 років теплопостачання на об`єкті позивача було припинено та встановлено відповідні пломби (№1 с26949157; №2 с26949158). В опалювальному сезоні 2019-2020 років теплопостачання об`єкта позивача не було розпочато та 22.11.2019 у тепловому пункті на подавальному та зворотному трубопроводі позивача перепломбовані засувки пломбами № 1 R14153640; № 2 R14153603, встановленими відповідно до акта № б/н від 22.11.2019, доказів зриву пломб №R14153640; №R14153603 та не санкціонованого споживання позивачем теплової енергії в період з 16.10.2020 по 24.11.2020 не надано.
Водночас суд першої інстанції відмовив відповідачу в задоволенні клопотань про зобов`язання позивача надати відповідачу доступ до теплового пункту позивача з метою встановлення факту наявності та цілісності пломб, встановлених відповідачем, а також про проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням.
Доводи щодо незгоди з такими процесуальними діями місцевого господарського суду було включено відповідачем в апеляційну скаргу відповідно до частини 3 статті 255 ГПК, подану на рішення суду першої інстанції.
За змістом статті 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2).
Під час апеляційного розгляду справи для забезпечення всебічного та об`єктивного перегляду рішення у цій справі, у тому числі з метою встановлення факту наявності та цілісності пломб на трубопроводі у тепловому пункті позивача, про що зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, суд апеляційної інстанції ухвалою від 16.04.2024 задовольнив клопотання відповідача та зобов`язав сторін забезпечити доступ і присутність своїх представників для перевірки цілісності встановлених у тепловому пункті ВК "Контракт" за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 16, пломб № с26949157, № с26949158, № R14153640, № R14153603 на засувах подавального та зворотного трубопроводу з постачання теплової енергії.
На виконання ухвали суду за клопотанням відповідача акт обстеження систем теплоспоживання/теплового пункту/вузла обліку теплової енергії споживача від 02.05.2024, складений ТОВ "Євро-Реконструкція" у присутності директора ВК "Контракт", долучено судом до матеріалів справи, оскільки ці докази є результатом виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та були відсутні у відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Крім того, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання ВК "Контракт" про долучення доказів з огляду на приписи частини 3 статті 269 ГПК, оскільки позивачем не наведено вагомої причини неподання відповідних доказів у суді першої інстанції, а доведення обставин, на які сторона може посилатися як на підставу своїх вимог або заперечень, має здійснюватися у суді першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином доводи ВК "Контракт", наведені у касаційній скарзі щодо необґрунтованої відмови суду апеляційної інстанції у прийнятті нових доказів, є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції навів мотиви такої відмови, що узгоджується з приписами частини 3 статті 269 ГПК, відповідно до якої докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, проте позивачем не доведено такого виняткового випадку та неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції.
За результатами перегляду справи суд апеляційної інстанції установив, що акти від 20.11.2020 № 20/11/2020, від 24.11.2020 № 24/11/2020 про порушення споживачем (покупцем) Правил користування тепловою енергією та/або умов договору про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, на підставі яких відповідачем було прийнято рішення, оформлене протоколом № 1 від 10.12.2020, про нарахування ВК "Контракт" вартості самовільного несанкціонованого споживання теплової енергії та штрафних санкцій в розмірі 30 431,18 грн, складено відповідно до вимог законодавства та в розумінні наведених процесуальних норм є належними і допустимими доказами для підтвердження відповідних обставин.
Також суд апеляційної інстанції установив, що відповідно до долученого відповідачем акта обстеження теплового пункту ВК "Контракт" від 02.05.2024, складеного за результатами проведення огляду теплового пункту позивача за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 16, було виявлено відсутність пломб №с26949157, №с26949158, встановлених 12.03.2019 ТОВ "Євро-Реконструкція" на засувах подавального та зворотного трубопроводу з постачання теплової енергії у тепловому пункті, а також установлено відсутність пломб №R14153640, №R14153603, встановлених 22.11.2019 на засувах подавального та зворотного трубопроводу з постачання теплової енергії у тепловому пункті ВК "Контракт".
Відповідно до статті 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за змістом цієї норми суд має оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Статтею 86 ГПК передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, переглянувши справу в межах, встановлених статтею 269 ГПК, встановив, що позивачем не спростовано факту відсутності встановлених у тепловому пункті ВК "Контракт" за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 16, пломб №с26949157, №с26949158, №R14153640, №R14153603 на засувах подавального та зворотного трубопроводу з постачання теплової енергії та, як наслідок, несанкціонованого споживання теплової енергії у період з 26.10.2020 по 24.11.2020, як і не доведено факту того, що спірне рішення було прийнято відповідачем з порушенням Правил роздрібного ринку електричної енергії, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. При цьому судом апеляційної інстанції зауважено, що висновок суду першої інстанції про доведеність позовних вимог зроблено на підставі неповного дослідження доказів і не відповідає дійсним обставинам справи.
Разом із тим апеляційним судом установлено, що відповідний розрахунок вартості самовільного несанкціонованого споживання теплової енергії та штрафних санкцій в розмірі 30 431,18 грн було проведено відповідачем за період з 16.10.2020 (початок опалювального періоду згідно з розпорядження КМДА від 15.10.2020№ 1632) по 24.11.2020 (момент виявлення та усунення самовільного підключення до системи). Оскільки, умовами укладеного між сторонами договору передбачено нарахування санкцій у п`ятикратному розмірі за зрив пломб та несанкціоноване споживання теплопостачання без дотримання порядку його ввімкнення, з огляду на те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт зриву позивачем пломб №с26949157, №с26949158, №1 R14153640; №2 R14153603 та споживання теплової енергії позивачем у період з 26.10.2020 по 24.11.2020, суд апеляційної інстанції, перевіривши порядок здійсненого відповідачем розрахунку вартості самовільно спожитої теплової енергії, дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність вимогам договору та нормам чинного законодавства.
Як свідчить зміст оскаржуваної постанови у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції надав оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовували свої вимоги та заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК.
Натомість скаржник у поданій касаційній скарзі належним чином не обґрунтував того, в чому саме проявилося порушення судом апеляційної інстанції положень статті 77 ГПК, зокрема, щодо закону, з порушенням якого отримано оцінені судом докази, та/або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не певними засобами доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати фактичні обставини справи.
При цьому доводи позивача стосовно того, що перевірка цілісності пломб, встановлених у тепловій камері, проводилася відповідачем не за місцезнаходженням об`єкта позивача, а за іншою адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 14, яка перебуває в зоні експлуатаційної відповідальності РТМ "Дарниця" КП "Київтеплоенерго", спростовуються як матеріалами справи, зокрема актами від 20.11.2020 № 20/11/2020, від 24.11.2020 № 24/11/2020, так і встановленими судом апеляційної інстанції фактичними обставинами справи.
Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до норм процесуального закону. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі фактичних обставин справи, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення позову, проте відповідно до норм статті 300 ГПК зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.
Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.
Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до статті 240, частини 1 статті 301 ГПК, повний текст постанови підписано у розумний строк з огляду на перебування судді Міщенка І.С. у відрядженні з 26.09.2024 по 18.10.2024.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд