ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №460/7739/23
адміністративне провадження № К/990/26077/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 (суддя Недашківська К.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 (колегія суддів: Гудим Л.Я, Довгополов О.М., Святецький В.В.) у справі №460/7739/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФУ в Рівненькій області) про зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУПФУ в Рівненській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII) з 01.03.2023; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити доплату до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно зі статтею 39 Закону № 796-XII з 01.03.2023.
2. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він зареєстрований і проживає в населеному пункті, який відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджених постановою Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23 липня 1991 року, віднесений до зони гарантованого добровільного відселення та перебуває на обліку ГУПФУ в Рівненській області. Вказує, що відповідач повинен проводити виплату щомісячної доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на радіоактивно забрудненій території, передбаченої статтею 39 Закону № 796-XII, проте не нараховує та не виплачує такі суми, що є протиправною бездіяльністю.
3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023, у задоволенні позову відмовлено.
4. Не погодившись із судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
5. Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2023 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
6. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
7. У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
8. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Суди встановили, що ОСОБА_1 проживає у селі Підгірник Сарненського району Рівненської області, яке відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
У вказаному населеному пункті позивач зареєстрований з 10.03.2009, про що свідчить Витяг з реєстру територіальної громади.
Позивач має посвідчення потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії, та є непрацюючим пенсіонером.
Вважаючи протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо ненарахування на невиплати доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у порядку статті 39 Закону №796-XІІ, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що право на щомісячне отримання підвищення до пенсії в розмірі, визначеному частиною другою статті 39 Закону №796-ХІІ (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року), мають лише непрацюючі пенсіонери, які проживають на території радіоактивного забруднення, та які мають статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а статус таких громадян, що надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, підтверджується відповідним посвідченням.
Відновлення дії статті 39 Закону № 796 у редакції, чинній до 01.01.2015 не надає права на отримання підвищення пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат непрацюючим пенсіонерам, які є потерпілими від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, оскільки Законом України від 28.12.2014 року № 76VIII виключено статтю 23 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.
З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи не має, а тому останній хоча і є непрацюючим пенсіонером та проживає на території радіоактивного забруднення, однак не належить до категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що б підтверджувалося посвідченням, як наслідок, права на отримання компенсації у вигляді підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ, не має.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, вказує на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) й те, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у цій справі, неправильно застосували положення статті 39 Закону №796-ХІІ, які, на її переконання, не ставлять у залежність право особи на підвищення до пенсії як непрацюючого пенсіонера, який проживає на території радіоактивного забруднення, від наявності або відсутності в неї посвідчення, що підтверджує віднесення останньої до осіб, постраждалих від Чорнобильської катастрофи, та не врахували в цьому контексті висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, наведених у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №240/4937/18.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із наступного.
13. У справі, яка розглядається, предметом спору є бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, у зв`язку з відсутністю, на думку відповідача, законодавчих та фактичних підстав для цього.
14. Як вже згадувалося вище, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що необхідною умовою для отримання доплати, передбаченої статтею 39 Закону №796-ХІІ, є наявність у особи статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням. Тому, враховуючи відсутність у позивача відповідного посвідчення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, вказав, що позивач не має права на отримання підвищення до пенсії.
15. Натомість позивач заперечує обов`язкову наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та, посилаючись на положення статті 39 Закону №796-XII у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, вказує, що він має право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, що проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення), у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
16. Щодо редакції статті 39 Закону №796-ХІІ, яка підлягає застосовуванню у спірних правовідносинах, Суд вказує таке.
17. 04.04.2024 Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 240/19227/21, за результатами якої вказано таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-XII.
18. Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що була чинною до 01.01.2015) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга цієї статті).
19. 1 січня 2015 року набрав чинності Закон від 28.12.2014 № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено у Законі № 796-XII статті 31, 37, 39, 45.
20. У подальшому Законом України від 04.02.2016 № 987-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" (далі - Закон № 987-VIII; згідно з розділом II "Прикінцеві положення" Закону № 987-VIII він набрав чинності з 01.01.2016) включено до Закону № 796-XII статтю 39 такого змісту:
"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
21. Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), зокрема, підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону № 76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
22. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 зазначив, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон № 76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
23. У Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом № 76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону № 796-ХІІ вказане Рішення не містить.
24. Тобто вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що була чинною до 01.01.2015), яка із 17.07.2018 є чинною.
25. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18 зробила висновок щодо співвідношення норм статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, чинність якої відновлена відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018) та статті 39 (у редакції Закону № 987-VIII) з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018.
26. Так, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з 17.07.2018 відновила чинність редакція статті Перейти до повного тексту