Постанова
Іменем України
25 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 201/9127/21
Провадження № 14-33цс24
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Мартєва С. Ю.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, фізичної особи - підприємця ОСОБА_8, Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопровайдер", Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області, про відшкодування вартості безпідставно збереженого майна та зобов`язання утриматися від певних дій
за касаційною скаргою адвоката Ясира Сергія Андрійовича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 листопада 2022 року і додаткове рішення цього суду від 08 грудня 2022 року, ухвалені суддею Демидовою С. О., постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточнення, просив:
- стягнути із ОСОБА_2 1 796 120,00 грн, що складає середню ринкову вартість автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску;
- зобов`язати ОСОБА_2 утриматися від дій, які можуть порушити його права.
2. Позивач обґрунтовував пред`явлений позов тим, що він є власником транспортного засобу марки TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску, який придбав в автосалоні за 1 132 020,00 грн. 22 липня 2014 року він зареєстрував цей автомобіль на своє ім`я.
3. Зазначив, що згідно з довідкою-рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопровайдер" (далі - ТОВ "Автопровайдер) від 23 липня 2015 року серії ААЕ № 293358 спірний автомобіль переоформлений на ОСОБА_6, а згодом відповідно до довідки-рахунка фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 (далі - ФОП ОСОБА_8 ) від 15 вересня 2015 року серії НОМЕР_1 право власності на цей транспортний засіб переоформлене на ОСОБА_2 .
4. Відчуження автомобіля відбулося поза його волею на підставі фіктивних правочинів. За його заявою та заявами інших потерпілих Головне управління Національної поліції у Дніпропетровській області внесло до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості за ознаками вчинення кримінального правопорушення (кримінальне провадження № 12016040000000664), передбаченого частиною другою статті 189 Кримінального кодексу України (далі - КК України). У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_2 підтвердила фіктивне оформлення спірного автомобіля на її ім`я на прохання її сина - ОСОБА_4 .
5. Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 22 лютого 2018 року у справі № 201/12569/16 витребував з незаконного володіння ОСОБА_2 транспортний засіб марки TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску, колір чорний, номер шасі НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, та зобов`язав відповідачку передати ОСОБА_1 цей автомобіль.
6. На виконання зазначеного рішення Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська видав виконавчий лист № 201/12569/16, який з 02 квітня 2018 року до 24 лютого 2020 року перебував на примусовому виконанні в Соборному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі (далі - Соборний ВДВС у місті Дніпрі) у виконавчому провадженні № НОМЕР_8, а з 25 лютого 2020 року до 13 травня 2021 року - у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. (виконавче провадження № НОМЕР_9).
7. Зазначив, що у виконавчих провадженнях вживалися всі необхідні заходи примусового виконання, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", проте такі не призвели до фактичного виконання рішення суду.
8. Так, приватний виконавець Приходько А. А. неодноразово викликала ОСОБА_2, втім вона на виклики виконавця не з`являлася, не повернула спірний транспортний засіб та, з метою створення перешкод у виконанні рішення суду, умисно передала його своєму синові ОСОБА_4 . У зв`язку з умисним невиконанням рішення суду приватний виконавець Приходько А. А. наклала на ОСОБА_2 штраф. 12 травня 2020 року приватний виконавець Приходько А. А. винесла постанову про розшук майна боржника та оголосила у розшук транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску, колір чорний, номер шасі НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3 . Також 01 липня 2020 року Дніпровський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області вніс до ЄРДР відомості за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України (кримінальне провадження № 12020040030001335), за фактом умисного невиконання ОСОБА_2 рішення суду.
9. 15 травня 2021 року приватний виконавець Приходько А. А. повернула виконавчий лист № 201/12569/16 стягувачу без виконання на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з тим, що транспортний засіб боржника, розшук якого здійснювався поліцією, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.
10. З огляду на викладене, оскільки рішення суду про витребування транспортного засобу відповідачка не виконала, а місцезнаходження транспортного засобу невідоме, то, на переконання позивача, потрібно застосувати приписи статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України) та стягнути на його користь грошовий еквівалент середньоринкової вартості його автомобіля.
Стислий виклад змісту рішень суду першої інстанції
11. Рішенням від 21 листопада 2022 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Суд стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 796 120,00 грн.
Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування за сплачений судовий збір у розмірі 5 482,40 грн.
Стягнув із ОСОБА_2 на користь держави 5 867,60 грн.
У задоволенні іншої частини вимог позову відмовив.
12. Суд обґрунтовував постановлене рішення тим, що конструкція статті 1212 ЦК України та глави 83 цього Кодексу підтверджують обов`язковість установлення так званої "абсолютної безпідставності набуття" (збереження) майна не лише у момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
13. Кондикція може бути застосована субсидіарно до віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому разі, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
14. Згідно зі статтею 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на час розгляду судом справи про повернення майна.
15. Проаналізувавши встановлені у справі обставини, врахувавши, що транспортний засіб, місцезнаходження якого не вдалося встановити, вибув з володіння позивача поза його волею, а відповідачка не має можливості в натурі повернути безпідставно набуте майно, суд першої інстанції зробив висновок про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середньої ринкової вартості автомобіля.
16. Щодо вимоги про зобов`язання відповідача утриматися від дій, які могли б порушити права позивача під час виконання рішення суду, то суд відмовив у її задоволенні за необґрунтованістю.
17. Додатковим рішенням від 08 грудня 2022 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на проведення експертизи в розмірі 6 864,00 грн, витрат на відправлення поштової кореспонденції на загальну суму 3 147,60 грн, а також витрат на правничу допомогу в розмірі 28 000,00 грн.
18. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд врахував складність справи, тривалість її розгляду, обсяг, реальність і документальну підтвердженість наданих адвокатом послуг, а також значення справи для сторін.
Стислий виклад змісту постанов суду апеляційної інстанції
19. Постановою від 15 лютого 2023 року Дніпровський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2, а рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 листопада 2022 року і додаткове рішення цього суду від 08 грудня 2022 року - без змін.
20. Апеляційний суд обґрунтовував постанову тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, а доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не підтверджують неправильності застосування цим судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
21. Суд першої інстанції підставно вирішив спір з огляду на те, що неможливість повернення в натурі позивачу належного йому транспортного засобу (який вибув з його володіння поза його волею) є підставою для стягнення з відповідачки на користь позивача середньої ринкової вартості спірного автомобіля.
22. Апеляційний суд урахував, що неможливість повернення зазначеного автомобіля підтверджена постановою приватного виконавця від 13 травня 2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з тим, що транспортний засіб боржника, розшук якого здійснювався поліцією, не виявили протягом року з дня оголошення розшуку.
23. Постановою від 27 червня 2023 року Дніпровський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_3, а рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 листопада
2022 року - без змін.
24. Додатковою постановою від 12 липня 2023 року Дніпровський апеляційний суд задовольнив частково заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 8 000,00 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу; у задоволенні іншої частини вимог заяви відмовив.
25. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд апеляційної інстанції врахував конкретні обставини справи, обґрунтованість та реальність понесених позивачем витрат, розумність їхнього розміру, принцип співмірності судових витрат, розмір наданої правничої допомоги, складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову і значення справи для сторін. Оцінивши це в сукупності, апеляційний суд зменшив розмір витрат на правничу допомогу, які позивач просив стягнути на свою користь, з 27 000,00 грн до 8 000,00 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. Суди встановили, що за договором купівлі-продажу від 04 липня 2014 року позивач за 1 132 020,00 грн придбав транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску. 22 липня 2014 року позивач зареєстрував зазначений автомобіль на власне ім`я і отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 .
27. Надалі цей автомобіль перереєстрували на ім`я ОСОБА_6 у Міжрайонному реєстраційно-екзаменаційному відділі № 6 Управління Державної автомобільної інспекції у місті Києві на підставі довідки-рахунка від 23 липня 2015 року № 293358, виданої ТОВ "Автопровайдер". У зв`язку із зазначеним видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 .
28. Згідно із довідкою Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області від 21 липня 2017 року № 31/4-2582 03 вересня 2015 року спірний автомобіль зняли з обліку для реалізації у Міжрайонному реєстраційно-екзаменаційному відділі № 2 Управління Державної автомобільної інспекції у місті Дніпропетровську.
29. На час розгляду справи набувачем спірного транспортного засобу є ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7, довідкою - рахунком № 415436 від 15 вересня 2015 року, а також договором про надання послуг з виписки довідки-рахунка від 15 вересня 2015 року, укладеним між ФОП ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .
30. Ці обставини встановив Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у справі № 201/12569/16, тому відповідно до статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) такі не потребують доказуванню у справі, яка переглядається.
31. Рішенням від 22 лютого 2018 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у справі № 201/12569/16 частково задовольнив позов ОСОБА_1, ОСОБА_7 до ТОВ "Автопровайдер", ОСОБА_6, ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області, про визнання недійсними договорів, визнання права власності, витребування майна та зобов`язання вчинити певні дії.
Витребував з володіння ОСОБА_2 автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, та зобов`язав її передати цей автомобіль ОСОБА_1 .
32. Постановою від 19 лютого 2020 року Дніпровський апеляційний суд залишив без змін рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року.
33. Постановою від 19 травня 2021 року Верховний Суд залишив без змін рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року.
34. На виконання рішення від 22 лютого 2018 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська видав виконавчий лист у справі № 201/12569/16, який з 02 квітня 2018 року до 24 лютого 2020 року перебував на примусовому виконанні у Соборному ВДВС у місті Дніпрі, який відкрив виконавче провадження № НОМЕР_8.
35. 24 лютого 2020 року Соборний ВДВС у місті Дніпрі повернув згаданий виконавчий лист стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з поданням стягувачем письмової заяви про повернення виконавчого документа.
36. З 25 лютого 2020 року до 13 травня 2021 року виконавчий лист № 201/12569/16 перебував на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А., яка відкрила виконавче провадження № НОМЕР_9.
37. У виконавчому проваджені № НОМЕР_9вживалися заходи з примусового виконання, визначені Законом України "Про виконавче провадження", однак такі не привели до виконання рішення суду.
Боржник ОСОБА_2 не з`явилася за викликом приватного виконавця та не повернула спірного транспортного засобу позивачеві. Натомість з метою створення перешкод для виконання рішення суду, що набрало законної сили, ОСОБА_2 умисно передала спірний автомобіль своєму синові ОСОБА_4, чим порушила вжиті судом у цій справі заходи забезпечення позову.
Приватний виконавець наклала на ОСОБА_2 штраф через умисне невиконання боржницею рішення суду. Законність накладення цього штрафу підтвердив Дніпровський окружний адміністративний суд у рішенні від 18 травня 2020 року, що набрало законної сили.
У травні 2020 року приватний виконавець у виконавчому провадженні № НОМЕР_9 винесла постанову про розшук майна боржника та оголосила у розшук спірний транспортний засіб.
38. 01 липня 2020 року Дніпровський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області вніс до ЄРДР відомості за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України (кримінальне провадження № 12020040030001335), за фактом умисного невиконання ОСОБА_2 рішення суду.
39. 15 травня 2021 року приватний виконавець повернула без виконання виконавчий лист № 201/12569/16 на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з тим, що транспортний засіб боржника, розшук якого здійснювався поліцією, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.
Стислий зміст вимог та доводів касаційної скарги
40. 23 лютого 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 листопада 2022 року, додаткове рішення цього суду від 08 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 15 лютого 2023 року й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
41. На її думку, оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а підставою їх касаційного оскарження визначила неврахування судами правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 04 липня 2018 року
у справі № 653/1096/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 759/13986/17-ц, від 19 січня 2022 року у справі № 179/110/21, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року
у справі № 199/7375/16-ц, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 672/362/20.
42. Зазначила, що кондикційний позов (статті 1212, 1213 ЦК України) може бути задоволений лише щодо майна, визначеного родовими ознаками (в тому числі грошей), а автомобіль - є індивідуально визначеною річчю (має номер шасі, номер двигуна тощо), тому кондикція як спосіб захисту прав застосовуватися не може.
43. Єдиним ефективним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є саме витребування (віндикація) індивідуально визначеної речі (автомобіля). Віндикаційним позовом є позов неволодіючого власника до незаконно володіючого невласника про витребування майна. Умовами звернення з таким позовом є те, що: 1) позивач є власником майна; 2) власник фактично втратив володіння річчю; 3) відповідач є незаконним володільцем; 4) власник і володілець не перебувають у договірних відносинах; 5) предметом позову може бути винятково індивідуально визначена річ; 6) така річ на момент розгляду спору повинна існувати в натурі.
44. Неможливість повернення майна в натурі як підстава для застосування статті 1213 ЦК України не доведена належними та достатніми доказами.
45. Рішенням від 22 лютого 2018 року у справі № 201/12569/16 Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська витребував з її володіння на користь позивача спірний автомобіль, який продовжує існувати в натурі, не є втраченим чи загубленим, тому є можливість його повернути позивачу у встановленому законом порядку.
46. Відповідачка переконана, що саме лише повернення виконавчого документа позивачу з урахуванням дій, здійснених виконавцем (штрафи, подання про притягнення до кримінальної відповідальності, розшук), не є доказами "неможливості" виконання рішення суду про витребування майна, оскільки вони не підтверджують здійснення виконавцем усіх заходів, спрямованих на його примусове виконання. Законодавством, що регулює виконання судових рішень, передбачено великий перелік прав державного чи приватного виконавця, спрямованих на виконання рішення суду.
47. Поданням кондикційного позову щодо того ж предмета між тими ж сторонами позивач констатував неспроможність та неповноту дій виконавців з витребування спірного майна, а жодних дій, спрямованих на спонукання приватного виконавця надалі до належного виконання судового рішення, позивач не вчинив.
48. Оскаржувані судові рішення створюють для неї індивідуальний надмірний тягар, оскільки вона, по-перше, сплатила вартість автомобіля під час укладення договору купівлі-продажу; по-друге, за рішенням суду про витребування майна втратила й сам об`єкт; по-третє, у разі задоволення позову в цій справі буде змушена втретє втратити цей актив, знову сплативши за нього кошти.
49. У разі виконання рішення про стягнення коштів це: 1) не позбавлятиме позивача можливості надалі реалізувати (виконати) і рішення суду про витребування цього ж майна, оскільки згідно з таким рішенням саме позивач є його власником, а виконавчий документ про витребування не визнавався таким, що не підлягає виконанню; 2) не зробить її власницею спірного майна, оскільки рішенням суду про його витребування констатовано право власності позивача на нього; 3) не позбавить позивача можливості вдруге стягнути з неї цю ж суму грошей шляхом отримання судового рішення про зміну порядку і способу виконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року у справі № 201/12569/16 з витребування автомобіля на те ж саме стягнення тієї ж самої суми грошей, що вже реалізується позивачем шляхом подання відповідної заяви та може призвести до подвійного стягнення.
50. Таке втручання у право на мирне володіння майном не є пропорційним, тому створює для неї індивідуальний надмірний тягар, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
51. Зазначила, що оскільки немає підстав для задоволення позову, то й додаткове рішення суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат підлягає скасуванню. До того ж суд першої інстанції порушив приписи статей 137, 141 ЦПК України, не звернув уваги на порушення порядку заявлення позивачем вимог про відшкодування судових витрат та помилково включив до їх складу витрати на відправлення судових повісток, кореспонденції.
Заперечення позивача проти доводів касаційної скарги
52. У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшли пояснення ОСОБА_1, в яких позивач зазначив, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які послалася скаржниця у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.
53. На думку позивача, спірний автомобіль у 2015 році протиправно вибув з його володіння як законного власника і протягом 8 років перебуває у володінні ОСОБА_2 . Судові рішення у справах № 201/12569/16 і № 201/9127/21 на цей час не виконані. Держава не забезпечила і не гарантувала йому як власнику його право на мирне володіння майном та ефективний захист права власності судовими і правоохоронними органами держави. Рішення, ухвалене судом на його користь, не привело до поновлення порушених прав і отримання справедливої сатисфакції, що є недопустимим.
54. Суди відмовили у задоволенні його заяви про зміну порядку виконання судового рішення у справі № 201/12569/16 з витребування майна у ОСОБА_2 на стягнення з неї вартості такого майна. А тому єдиним способом захисту його права власності було звернення до суду з новим позовом про захист права власності шляхом стягнення із ОСОБА_2 грошової компенсації вартості транспортного засобу.
Відомості про рух справи в суді касаційної інстанції
55. Ухвалою від 13 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у справі та витребував її матеріали із суду першої інстанції.
56. Ухвалою від 06 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду задовольнив заяву ОСОБА_2 та зупинив виконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 листопада 2022 року, додаткового рішення цього суду від 08 грудня 2022 року, залишених без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
57. 04 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
58. Ухвалою від 12 жовтня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін та призначив справу до судового розгляду.
59. Ухвалою від 21 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України для відступу від висновків щодо застосування статті 1212 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 02 березня 2016 року
у справі № 6-3090цс15, від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 672/362/20
(провадження № 61-4370св21), за змістом яких кондикційний позов може застосуватися лише до речей, визначених родовими ознаками.
60. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду навела такі аргументи для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Правила глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. З огляду на зміст цих правових норм можливо виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.
61. За результатами аналізу статей 190, 1212, 1213 ЦК України колегія суддів зауважила, що кондикційний позов може поширюватися як на речі, визначені індивідуальними ознаками, так і родовими ознаками. Це, зокрема, підтверджує те, що у главі 83 ЦК України вживається термін "майно", який охоплює як речі, визначені індивідуальними ознаками (наприклад, картина, автомобіль), так і родовими (наприклад, пшениця, борошно);
законодавець не пов`язує застосування статті 1213 ЦК України з тим, що безпідставне набуття майна стосується речі, визначеної індивідуальними ознаками. Натомість, в частині другій статті 1213 ЦК України законодавець визначив, що умовою для стягнення вартості майна (грошей) має існувати неможливість повернення майна (зокрема, знищення, перероблення речі).
62. Звернула увагу, що на противагу зазначеному, Верховний Суд України в постановах від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15 та від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17 вказав: "Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, зокрема й грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів), від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі".
Такий висновок відтворив і Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 лютого 2022 року у справі № 672/362/20, на яку посилався заявник у касаційній скарзі.
63. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зробила висновок про необхідність відступу від висновку щодо застосування норм права (статті 1212 глави 83 ЦК України) у подібних правовідносинах про те, що кондикційний позов застосовується лише до речей, визначених родовими ознаками, та сформулювати висновок про те, що "кондикційний позов може поширюватися як на речі, визначені індивідуальними ознаками, так і родовими ознаками".
64. Ухвалою від 29 травня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла справу до розгляду відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15 та
від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17.
65. Натомість Велика Палата Верховного Суду зазначила про невстановлення підстав для прийняття справи до розгляду для вирішення питання відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року
у справі № 672/362/20, оскільки необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати, вирішує об`єднана палата.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Межі розгляду справи касаційним судом
66. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
67. У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього Кодексу).
68. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
69. У касаційній інстанції рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються відповідачкою лише в частині задоволення судом вимоги позову про відшкодування вартості безпідставно збереженого майна.
70. У частині відмови в задоволенні вимоги позову про зобов`язання відповідачки утримуватися від дій, які б могли порушити права ОСОБА_1, судові рішення до суду касаційної інстанції не оскаржувалися та, відповідно, Великою Палатою Верховного Суду не переглядаються.
71. Велика Палата Верховного Суду перевірила у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки.
Оцінка доводів касаційної скарги в контексті підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Щодо правової природи кондикційних зобов`язань
72. За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
73. Зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов`язаний повернути предмет власного збагачення.
74. Традиційно в доктрині цивільного права зобов`язання, які є наслідком безпідставного збагачення, іменуються кондикційними (з лат. "condictio sine
causa" - повернення збагачення, одержаного без правової (справедливої) підстави).
75. Приписи глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача такого майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).
76. Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.
77. Кондикційні зобов`язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню.
78. Безпідставне збагачення може полягати як у так званому "фактичному" збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в "юридичному" збагаченні, коли набувач отримує суб`єктивне право на предмет збагачення.
79. Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанова Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).
80. Конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
81. Сутність зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18).
82. Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18, від 23 квітня 2019 року
у справі № 918/47/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19).
83. Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.
84. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що, за загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.
Щодо застосування кондикції у спірних правовідносинах
85. У справі, переданій на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суди встановили, що ОСОБА_1 був власником автомобіля TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску. Надалі транспортний засіб вибув з володіння позивача поза його волею та, після неодноразового відчуження, перейшов у власність та володіння ОСОБА_2 . Підставою для реєстрації спірного транспортного засобу за відповідачкою стала довідка-рахунок № 415436 від 15 вересня 2015 року та договір про надання послуг з виписки довідки-рахунка
від 15 вересня 2015 року, укладений між ФОП ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .
86. За загальним правилом правовідносини в разі вибуття майна з володіння особи - власника поза його волею, якщо між сторонами немає будь-яких договірних відносин, регулюються приписами статей 387, 388 ЦК України.
87. Суди в цій справі встановили, що ОСОБА_1 в 2016 році вже звертався до суду за захистом свого права власності на транспортний засіб. За результатами такого судового розгляду рішенням від 22 лютого 2018 року, яке набрало законної сили, Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у справі № 201/12569/16 частково задовольнив позов ОСОБА_1, ОСОБА_7 до ТОВ "Автопровайдер", ОСОБА_6, ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів, визнання права власності, витребування майна та зобов`язання вчинити певні дії та витребував з володіння ОСОБА_2 автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, зобов`язав відповідачку передати цей автомобіль ОСОБА_1 .
88. На виконання рішення суду видано виконавчий лист, який з 02 квітня 2018 року перебував на примусовому виконанні у державного та приватного виконавців. Приватний виконавець 15 травня 2021 року повернула згаданий виконавчий лист без виконання на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" через те, що транспортний засіб боржника, розшук якого здійснювався поліцією, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку. Інші заходи, вжиті виконавцями, також не виявилися успішними.
89. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за своєю правовою природою кондикційні відносини у вузькому значенні цієї категорії не передбачають існування інших (зокрема, речових) відносин між їх учасниками. Це випливає, зокрема, зі змісту частини третьої статті 1212 ЦК України, згідно з якою ці правила можуть бути застосовані також і до інших відносин, які за своєю правовою природою не є суто кондикційними.
90. Зокрема, законодавець поширив приписи глави 83 ЦК України на відносини з витребування майна власником із чужого незаконного володіння (пункт 2 частини третьої статті 1212 ЦК України).
91. Для застосування частини третьої статті 1212 ЦК України умови, необхідні для застосування частини першої статті 1212 ЦК України (зокрема, відсутність між сторонами інших, ніж кондикційних, відносин), не встановлюються. Ключовим є те, що відносини між сторонами за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом мають підпадати під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
92. Правила частини третьої статті 1212 ЦК України містять опис правових відносин, що не є суто кондикційними відносинами у вузькому значенні цього поняття, тобто не є condictio sine causa. Вочевидь, що приписи частини третьої статті 1212 ЦК України можуть бути застосовані до відносин з витребування майна лише в тому випадку, якщо віндикація з якихось причин не здатна була забезпечити повернення майна неволодіючому власнику.
93. На переконання Великої Палати Верховного Суду, спірні правовідносини не є суто кондикційними, оскільки на момент набуття спірного автомобіля у відповідачки формально були підстави для володіння автомобілем, проте ці підстави згідно з рішенням суду у справі № 201/12569/16 є дефектними та втратили свою силу, адже спірний транспортний засібповернуто у власність позивача (йдеться про титул власника, проте не про повернення у фактичне володіння).
94. Враховуючи, що правила про віндикацію не мають спеціальних правил, якими було б врегульовано такі відносини, які виникли у цій справі у зв`язку з неможливістю повернення майна його власнику після рішення суду про віндикацію, правила про заборону незаконного збагачення згідно з частиною третьою статті 1212 ЦК України застосовні до них субсидіарно.
95. Водночас субсидіарне застосування кондикції у широкому сенсі у справі, яка переглядається, не свідчить про існування будь-якої конкуренції між способами захисту у спірних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду повторює, що правовідносини між сторонами виникли внаслідок протиправного вибуття транспортного засобу з володіння позивача поза його волею, регулюються статтями 387, 388 ЦК України. Проте вже після ухвалення судом рішення у справі № 201/12569/16 вимога власника про витребування майна з чужого незаконного володіння (у зв`язку з неможливістю виконання рішення про його повернення і повернення майна в натурі) не регулюється правилами про віндикацію.
96. Тобто можливість застосування у цій справі правового механізму, характерного передовсім для відносин кондикції, обумовлюється тими особливими обставинами, які виникли вже після ухвалення судом рішення у справі № 201/12569/16 про витребування майна з чужого незаконного володіння та істотно вплинули, якщо не унеможливили взагалі, на здатність позивача відновити порушені права із застосуванням правового інструменту віндикаційного позову.