ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 752/15426/20
провадження № 51-5788 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
потерпілої ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 рокуу кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12019100010009358 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Остер Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст ухвалених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_6 від основного та додаткового покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Вказаним вироком також вирішено питання щодо цивільного позову, судових витрат та долі речових доказів.
Відповідно до вироку ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 02 листопада 2019 року приблизно о 15:45, керуючи технічно справним автомобілем марки "Ssang Yong Kyron", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись у напрямку Одеської площі неподалік заправної станції "KLO", що на вул. Заболотного, 15-Д у м. Києві, порушуючи вимоги пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), під час зміни напрямку руху та перестроюванні із крайньої правої смуги руху у крайню ліву смугу руху, не переконався, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, при здійсненні розвороту на вул. Заболотного у напрямку Столичного шосе не надав перевагу у русі автомобілю "Ssang Yong Kyron", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_9, який рухався у крайній лівій смузі руху у попутному напрямку, у зв`язку з чим допустив зіткнення із вказаним автомобілем.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир автомобіля "Ssang Yong Kyron", д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року в частині вирішення цивільного позову скасовано і призначено новий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що місцевий та апеляційний суди, розглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6, порушили принцип рівності перед законом та змагальності сторін, не зберегли об`єктивність та неупередженість, допустили неповноту та однобічність судового розгляду, а їх висновки не відповідають фактичним обставинам справи, які зроблені у тому числі й на підставі показань зацікавлених свідків, які є родичами потерпілої.
Вважає, що постановляючи оскаржувані судові рішення, суди взяли до уваги лише докази сторони обвинувачення, які є неналежними та не підтверджують винуватість ОСОБА_6 . Також суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи, у самих судових рішеннях відсутні посилання на допит експерта ОСОБА_10, чим істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону.
Стверджує, що відповідно до наявного у матеріалах кримінального провадження висновку автотехнічної експертизи у діях водія ОСОБА_9 вбачається порушення п. 12.9 б, 12.3 ПДР, перевищення дозволеної швидкості руху, а тому ОСОБА_6 не мав можливості виявити його автомобіль, як перешкоду для свого маневру. Крім того, вважає, що під час проведення експертизи експертом використано не фактичні дані та обставини, які підлягали експертному дослідженню, а вихідні дані, викладені слідчим у постанові про призначення експертизи. До того ж вказує, що під час здійснення такого експертного дослідження експертом неправильно розраховано час, коли саме водій ОСОБА_9 міг виявити перешкоду для руху, та неправильно визначено значення сповільнення при екстреному гальмуванні, що в сукупності свідчить про те, що водій ОСОБА_9 мав можливість уникнути зіткнення.
Звертає увагу, що така позиція сторони захисту підтверджується висновком спеціаліста, який надано захисником під час апеляційного розгляду, що залишено без уваги суду апеляційної інстанції.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор ОСОБА_5 та потерпіла ОСОБА_8 заперечили щодо задоволення касаційної скарги захисника, просили оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
У касаційній скарзі захисник, вказує, що місцевий та апеляційний суди, розглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6, порушили принцип рівності та змагальності сторін, не зберегли об`єктивність та неупередженість, допустили неповноту та однобічність судового розгляду, а їх висновки не відповідають фактичним обставинам справи, які зроблені у тому числі й на підставі показань зацікавлених свідків, які є родичами потерпілої.
Проте такі доводи захисника не можуть бути предметом касаційного розгляду, оскільки відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції позбавлений можливості здійснювати оцінку здобутих судами першої та апеляційної інстанцій доказів, вирішувати питання про їх достовірність, встановлювати інші фактичні обставини справи, порівняно з тими, які викладені в судових рішеннях.
З огляду на процесуальні повноваження суду касаційної інстанції, який є судом права, а не факту, під час касаційного розгляду суд має оперувати тими фактичними обставинами та доказовою базою, які встановлені судами попередніх інстанцій, та зобов`язаний перевіряти правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Крім того, як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі захисник вказує, що жоден з наданих стороною обвинувачення доказів не підтверджує винуватість ОСОБА_6 .
Колегія суддів не може погодитися з такими доводами захисника з огляду на наступне.
Як вбачається зі змісту вироку, обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому дій не визнав та зазначив, що саме через дії водія ОСОБА_9 відбулася ДТП, який рухався з значним перевищенням швидкості та у смузі руху, де проводилися ремонтні роботи.
Однак, відповідно до мотивувальної частини вироку, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Такі висновки суд зробив на підставі показань потерпілої ОСОБА_11, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_12, які вказали, що їхали в автомобілі, яким керував ОСОБА_9, у крайній лівій смузі, праворуч здійснював розворот автомобіль під керуванням ОСОБА_6, та допустив зіткнення.
Ухвалюючи вирок, у мотивувальній його частині суд зазначив, що показання потерпілої та свідків у своїй сукупності узгоджуються з обставинами, які описані в обвинувальному акті, та узгоджуються з письмовими доказами у справі.
Під час судового розгляду місцевим судом досліджено як доказ винуватості ОСОБА_6 протокол огляду місця ДТП від 02 листопада 2019 року, протокол огляду місця події від 22 січня 2020 року, протокол про здійснення перегляду відеозапису від 16 січня 2020 року, зокрема, запису з відеореєстратора, встановленого на автомобілі свідка ОСОБА_9, довідку № 2868 від 02 листопада 2019 року Київської міської клінічної лікарні №17, консультативне заключення № 232 від 04 листопада 2019 року Київської міської клінічної лікарні №7, висновок судово-медичної експертизи № 042-2204-2019 від 18 січня 2019 року стосовно встановлених у потерпілої ОСОБА_11 тілесних ушкоджень.
Відповідно до вироку, згідно з протоколом про здійснення перегляду відеозапису від 16 січня 2020 року, а також як вбачається з самого відеозапису, який було безпосередньо досліджено під час судового розгляду, о 16:44:12 біля АЗС "KLO" автомобіль "Ssang Yong Kyron", д.н.з. НОМЕР_1, із увімкненими аварійними сигналами починає рух та змінює його напрямок із крайньої правої смуги у крайню ліву, де у цей час рухається автомобіль, з якого велася зйомка, після чого о 16:44:16 у крайній лівій смузі відбулося зіткнення транспортних засобів.
Також судом першої інстанції досліджено, співставлено та проаналізовано висновок фототехнічної експертизи № 232/82 від 17 лютого 2020 року, а також висновок автотехнічної експертизи № 121/614 від 06 березня 2020 року.
Як зазначено у вироку, відповідно до висновку автотехнічної експертизи, у діях водія ОСОБА_9 вбачається порушення п. 12.9 б) ПДР, яке не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із виникненням ДТП, тоді як у діях водія ОСОБА_6 вбачається порушення п. 10.1, п. 10.4 ПДР, які стали причиною ДТП. Крім того, у вказаному висновку зазначено, що водій ОСОБА_9 не мав технічної можливості уникнути ДТП шляхом екстреного гальмування, як за умови руху з фактичною швидкістю, так і за умови руху зі швидкістю максимально дозволеною на заданій ділянці дороги.
На підставі аналізу у їх сукупності наведених вище доказів щодо механізму виникнення ДТП, місцевий суд не взяв до уваги показання ОСОБА_6 про те, що саме водій ОСОБА_9 порушив ПДР, через що і відбулася ДТП, та розцінив таку його позицію як спосіб уникнути кримінальної відповідальності.
Таким чином, у вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній його частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.
Отже, висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 місцевий суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які оцінив відповідно до закону та правильно визнав достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо нього.
Такі висновки суду першої інстанції були також предметом перевірки апеляційного суду, який не встановив порушень вимог процесуального закону під час дослідження та оцінки доказів, як і не встановив підстав для визнання доказів неналежними чи недопустимими.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник не погоджується з такими висновками місцевого та апеляційного судів, та вважає їх неправильними.
Зокрема, захисник вважає, що судами не було враховано, що під час проведення експертизи використано лише вихідні дані, викладені слідчим у постанові, а не фактичні дані та обставини, які підлягали експертному дослідженню.
Однак, такі доводи колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки відповідно до вступної частини висновку автотехнічної експертизи № 12-1/614 від 06 березня 2020 року, окрім постанови слідчого, для дослідження експерту надано також і матеріали кримінального провадження № 12019100010009358 у одному томі.
Що ж стосується посилань про те, що під час здійснення експертного дослідження експертом неправильно розраховано час, коли саме водій ОСОБА_9 міг виявити перешкоду для руху, та неправильно визначено значення сповільнення при екстреному гальмуванні, що в сукупності свідчить про наявність можливості у водія ОСОБА_9 уникнути зіткнення, то такі доводи колегія суддів вважає непереконливими.
По-перше, такі доводи захисника зводяться до довільного трактування правильності застосування методики розрахунків та вимірювань, та до фактичного оспорювання результатів експертизи, проведеної фаховим спеціалістом в області дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортних пригод.
По-друге, відповідно до оспорюваного захисником висновку автотехнічної експертизи, експерт не констатував про відсутність у діях водія ОСОБА_13 порушень ПДР, а дійшов висновку, що такі порушення у заданій обстановці не могли бути причиною зіткнення, навіть за умови дотримання ним швидкісного режиму, саме тому він був позбавлений можливості уникнути ДТП, тоді як порушення ПДР водієм ОСОБА_6 перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП.
З огляду на зазначені висновки експерта, посилання захисника на неправильність розрахунків у будь-якому разі не вказують про відсутність порушень ПДР у діях водія ОСОБА_6, а тому не можуть свідчити про неправильність висновків судів про доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованих дій.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні відсутність у вироку посилання на допит експерта ОСОБА_10, який виконав зазначену автотехнічну експертизу, не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного вироку.
До того ж, необхідний причинний зв`язок, що існує між поведінкою конкретних осіб та суспільно небезпечними наслідками як ознака об`єктивної сторони кримінального правопорушення, встановлюється за кримінально-правовими правилами оцінки. Вирішення питання про те, діяння якого учасника ДТП є головною умовою заподіяння наслідків, належить до компетенції суду. Суд з`ясовує характер порушень ПДР, які допустив кожен із учасників ДТП, на підставі чого доходить висновку про те, чиї дії є причиною заподіяних наслідків.
З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, зокрема, дії кожного з учасників ДТП, та наслідки, які настали, місцевий суд на підставі сукупності досліджених доказів з дотриманням вимог статей 85-87, 94 КПК зробив висновок про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому дій, оскільки саме допущені ним порушення ПДР перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із виникненням ДТП, а не порушення ПДР, допущені водієм ОСОБА_9 .
А тому доводи захисника про порушення водієм ОСОБА_9 . ПДР, який керував транспортним засобом з перевищенням дозволеної швидкості руху, у даному випадку не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій, та, відповідно, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, оскільки відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 12-1/614 від 06 березня 2020 року такі порушення, навіть за їх наявності, не перебувають у причинному зв`язку із виникненням ДТП, враховуючи, що саме водій ОСОБА_6, порушуючи пункти 10.1, 10.4 ПДР, змінюючи напрямок руху через декілька смуг руху, не надав перевагу, тим самим створив небезпеку для руху автомобіля під керуванням водія ОСОБА_9 .
Таким чином, доводи захисника про те, що судами не взято до уваги недотримання водієм ОСОБА_9 вимог п. 12.3 ПДР, які, на його переконання перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із виникненням ДТП, є безпідставними, оскільки суперечать наведеному вище висновку автотехнічної експертизи, та встановленим під час розгляду кримінального провадження фактичним обставинам.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що такі висновки суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зробив на підставі сукупності досліджених доказів, зокрема, й ключового доказу - відеозапису з відеореєстратора, на якому відображено подію та механізм ДТП, а не лише на підставі висновку судової автотехнічної експертизи, яка у розумінні ч. 2 ст. 242 КПК у цьому кримінальному провадженні не є обов`язковими для постановлення остаточного рішення у справі.
На переконання колегії суддів, враховуючи наведене, не можуть вказувати на наявність істотних порушень вимог кримінального закону й доводи захисника про те, що судом не призначено додаткової судової автотехнічної експертизи, оскільки таке клопотання судом було розглянуто у передбачений процесуальний законом спосіб, та за наявності досліджених інших доказів у кримінальному провадженні було відмолено у його задоволенні через відсутність для цього підстав.
Крім того, безпідставним є твердження захисника про неврахування апеляційним судом як доказу висновку спеціаліста № 10.1-23-147 від 19 червня 2023 року, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні про злочини є показання, речові докази, документи, висновки експертів, тоді як висновок спеціаліста до такого переліку не віднесено.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів не може погодитися з твердженням захисника про неналежність доказів обвинувачення через те, що жоден з доказів не підтверджує винуватість ОСОБА_6, оскільки зі змісту вироку та ухвали вбачається, що висновки судів про доведеність винуватості останнього у вчиненні інкримінованих йому дій ґрунтуються на сукупності доказів, про що детально викладено у мотивувальних частинах таких рішень.
Посилання захисника про те, що потерпіла та свідки через родинні зв`язки між собою є зацікавленими, колегія суддів також не бере до уваги, враховуючи, що надані ними показання, які зафіксовані в мотивувальній частині вироку, узгоджуються з дослідженими доказами, детальний опис та оцінка яких викладена у вироку, а тому не дають підстав сумніватися у їх достовірності.
Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішеннях, не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд