ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 621/240/22
провадження № 51-3090 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022226290000001, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Комсомольське Зміївського району Харківської області, раніше судимого, востаннє за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 травня 2019 року за ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Зміївського районного суду Харківської області від 28 січня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Вироком Полтавського апеляційного судувід 13 березня 2024 року вирок місцевого суду в частині звільнення від відбування покарання скасовано таухвалено вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції, у виді обмеження волі на строк 3 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з 13 березня 2024 року.
У іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він на початку жовтня 2021 року, точну дату та час встановити не вдалося, перебував у лісі, що розташований неподалік смт. Слобожанське Чугуївського району Харківської області, де на земельній ділянці побачив полімерний пакет у якому знаходилася речовина білого і блакитного кольору та лікарські пігулки запаковані заводським способом, який підняв та поклав собі у кишеню куртки, тим самим придбав особливу небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, та наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон, які зберігав при собі та у квартирі, де проживає, без мети збуту.
Під час проведення обшуку 25 жовтня 2021 року, в період часу з 13 год 10 хв. до 14 год 11 хв., у квартирі ОСОБА_7 за адресою:
АДРЕСА_2, працівниками поліції виявлено та вилучено кристалічну речовину, масою 0,0900 г, 0,3656 г та 0,2526 г, що містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP в складі даної речовини складає 0,0746 г, 0,3109 г та 0,2209 г., загальна маса - 0,6064 г.; таблетки масою 0,5035 г, 0,4932 г та фрагмент таблетки масою 0,2389 г, що містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон, маса якого в перерахунку на масу таблеток склала 0,0249 г, 0,0247 г та 0,0120 г, загальна маса - 0,0616 г.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду, на підставі положень ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на строк 2 роки з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Стверджує, що вказаним судом належним чином не враховано, що вчинено кримінальний проступок, засуджений має міцні соціальні зв`язки, одружений, на його утриманні перебуває сім?я, відсутність скарг за місцем проживання, наявність обставини, що пом`якшує покарання, - щирого каяття, внаслідок чого вважає вирок апеляційного суду в частині скасування звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням необґрунтованим та незаконним.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила оскаржуваний вирок залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно приписів ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 309 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Зі змісту скарги захисника вбачається, що вона порушує питання про недотримання апеляційним судом визначених законом вимог, що стосуються порядку відбування покарання, які пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався, про що свідчить нижченаведене.
Як убачається з вироку, апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого засудженим кримінального проступку, ступеня здійснення злочинного наміру, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, даних про особу ОСОБА_7, непогодився з висновками місцевого суду про те, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства.
Так, ухвалюючи рішення про необхідність скасування вироку суду першої інстанції в частині звільнення від відбування покарання, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що місцевий суд, призначаючи покарання зі звільненням від його відбування, залишив поза увагою ті обставини, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення через невеликий проміжок часу після відбуття покарання за попереднім вироком, не працевлаштований, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, і в сфері обігу наркотичних засобів, тобто кримінальних правопорушень проти здоров`я населення, наявна обставина, яка обтяжує покарання, а саме рецидив кримінальних правопорушень, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів і небажання стати на шлях виправлення, та дійшов висновку, що рішення суду про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням не можна вважати обґрунтованим і таким, що є достатнім для досягнення мети покарання, а саме запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень.
Статтями 50, 65 ККУкраїни передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
З урахуванням вищенаведеної мети покарання, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що звільнення від відбування покарання з іспитовим строком не відповідає як конкретним обставинам справи та особі засудженого, так і вимогам ст. 75 КК України, а тому, відповідно до ст. 65 цього Кодексу, ОСОБА_7 необхідно призначити покарання з реальним його відбуванням.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про скасування вироку суду першої інстанції в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням і ухвалення нового вироку на підставі положень ст. 420 КПК України.
На переконання суду касаційної інстанції, призначене ОСОБА_7 покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправному діянню і не може вважатися явно несправедливим через його суворість.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд