ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 576/1378/23
провадження № 51-2565км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021200620000328, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 серпня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років. Стягнуто з нього на користь потерпілого ОСОБА_8 75 000 грн моральної шкоди.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 15 жовтня 2021 о 6:46, будучи в стані алкогольного і наркотичного сп`яніння, керуючи автомобілем Audi А4, рухаючись у м. Глухові по вул. Покровській у напрямку вул. Святошної, в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху перевищив дозволену швидкість руху, зневажив безпекою дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, виїхав на ліве узбіччя дороги і допустив наїзд автомобілем на дерево. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а пасажир ОСОБА_8 - середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник указує, що суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_7 за одне судове засідання без належного повідомлення обвинуваченого про апеляційний розгляд. Вказує, що посилання апеляційного суду на те, що обвинувачений ОСОБА_7 був повідомлений про апеляційний розгляд, є безпідставними та не підтверджуються жодним документом.
Захисник зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять даних про отримання ОСОБА_7 повістки про виклик його в судове засідання апеляційного суду на 03.04.2024.
Крім того, захисник указує, що суд першої інстанції був зобов`язаний застосувати положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України та закрити кримінальне провадження, оскільки строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився й жодній особі не було повідомлено про підозру.
Вважає, що огляд ОСОБА_7 на стан наркотичного сп`яніння було проведено з порушенням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки не було проведено лабораторного дослідження сечі на вміст наркотичних речовин, проведення якого є обов`язковим, а виявлення таких речовин було здійснено за допомогою швидкого тесту.
Тому, на думку сторони захисту, лист Глухівської міської лікарні від 28.10.2021 не може бути визнаний належним та допустимим доказом для підтвердження факту перебування засудженого в стані наркотичного сп`яніння, а інших доказів, які б доводили факт перебування засудженого в стані наркотичного сп`яніння, стороною обвинувачення не надано.
Зазначає, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги засудженого про його незгоду з результатами токсикологічних досліджень, а тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Вказує, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, безпідставно не застосували до ОСОБА_7 положення ч. 1 ст. 69 КК України, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, оскільки він вперше притягується до кримінальної відповідальності, є інвалідом другої групи, характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Також судом визнано пом`якшуючими покарання обставинами щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілим витрат на лікування та відшкодування збитків лікувальній установі. Обтяжуючих покарання обставин не встановлено. Окрім того, один потерпілий у своїй заяві зазначив, що не має претензій до обвинуваченого, й за висновком органу пробації виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства.
Вважає, що постанова прокурора Глухівського відділу Шосткинської окружної прокуратури від 15.12.2021 про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування ухвалена неуповноваженим суб`єктом, адже прокурор відділу окружної (місцевої) прокуратури неуповноважений відповідно до ч. 5 ст. 36 КПК України змінювати підслідність. Окрім того, вказана постанова є невмотивованою, адже відсутні були підстави вважати досудове розслідування неефективним.
Також вказує, що злочин, вчинений ОСОБА_7, не є військовим кримінальним правопорушенням, тому не відноситься до підслідності органів державного бюро розслідувань, а тому всі докази, зібрані слідчими ТУ ДБР у м. Полтаві, починаючи з 15.12.2021, є недопустимими на підставі положень ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України. Вважає, що суд першої інстанції незаконно визнав допустимими всі докази, отримані після 15.12.2021, поклавши їх в основу вироку.
На думку захисника, апеляційний суд допущені місцевим судом недоліки не виправив, чим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а в кримінальному провадженні необхідно призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав подану касаційну скаргу.
Прокурор заперечував проти касаційної скарги захисника.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
За правилами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Доводи захисника про те, що суд першої інстанції зобов`язаний був застосувати положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України та закрити кримінальне провадження, оскільки строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився й жодній особі не було повідомлено про підозру, не вбачаються достатньо вмотивованими.
Відповідно до змісту п. 1 ч. 2 ст. 219 КПК України (у редакції станом на час вчинення інкримінованих ОСОБА_7 дій) було визначено, що строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру становить 12 місяців у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину.
Ця норма втратила свою чинність лише з 01 січня 2024 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури" від 08 грудня 2023 року № 3509-ІХ.
При цьому необхідно брати до уваги, що в даному кримінальному провадженні відомості про вчинене кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР 15 жовтня 2021 року (т. 1 а.с 60).
З указаної дати протягом передбаченого на той час дванадцятимісячного строку досудового розслідування з моменту внесення даних до ЄРДР до дня повідомлення про підозру для нетяжких злочинів до спливу цього строку в Україні було оголошено воєнний стан.
З огляду на це відповідно до окремих положень Закону України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану" від 14 квітня 2022 року № 2201-IX, який набрав чинності 01 травня 2022 року, у ч. 8 ст. 615 КК України було передбачено, що у кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не було повідомлено про підозру на дату введення воєнного стану, строк від зазначеної дати до дати припинення чи скасування воєнного стану не зараховується до загальних строків, передбачених статтею 219 цього Кодексу.
Повідомлення про підозру ОСОБА_7 відповідно до даних реєстру матеріалів досудового розслідування було здійснено 04 травня 2023 року (т. 1 а.с. 14).
Тоді як вказані вище норми КПК України, а саме ч. 8 ст. 615 і ч. 2 ст. 219 КПК України, втратили свою чинність лише з 01 січня 2024 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури" від 08 грудня 2023 року № 3509-ІХ, про що вже зазначалося вище.
З огляду на це позиція захисника про те, що на день повідомлення ОСОБА_7 про підозру вже сплив строк досудового розслідування, передбачений чинними на той час положеннями ч. 2 ст. 219 КПК України з урахуванням положень ч. 8 ст. 615 КПК України, не вбачається такою, що ґрунтується на вимогах закону.
Разом з цим доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо неповідомлення про дату, час та місце розгляду судового засідання в суді апеляційної інстанції обвинуваченого ОСОБА_7 є обґрунтованими.
Відповідно до частин 2 і 3 ст. 111 КПК України повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов`язковою, і в порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу.
Указаною главою врегульовано порядок здійснення судового виклику
у кримінальному провадженні. Зокрема, за ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
В ході дослідження матеріалів провадження будь-яких відомостей про те, що обвинувачений ОСОБА_7 належним чином отримав повідомлення про час та місце розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, колегією суддів касаційного суду не встановлено.
Твердження апеляційного суду на те, що обвинувачений ОСОБА_7 був повідомлений про апеляційний розгляд є безпідставними та не підтверджуються жодним належним документом.
Зокрема, як убачається з матеріалів провадження, повідомлення про розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7, яке було призначено на 03.04.2024, направлялося на адресу обвинуваченого, однак було повернуто до апеляційного суду з відміткою АТ "Укрпошта", що адресат відсутній за вказаною адресою (т. 2 а.п. 4-6).
З огляду на це, колегія суддів вбачає, що апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження, не перевірив, чи обвинувачений був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, не відклав судове засідання для з`ясування причини відсутності обвинуваченого.
За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги обвинуваченого, дати їм належну оцінку та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
При цьому колегія суддів касаційного суду не вбачає доцільним висловлюватися щодо обґрунтованості інших доводів касаційної скарги захисника, аналіз яких може бути пов`язаний з необхідністю дослідження фактичних обставин справи, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції як суду права, з метою уникнення будь-якого впливу на позицію апеляційного суду щодо цих питань в ході нового апеляційного розгляду.
Керуючись положеннями ст. ст. 412, 419, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд