ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 752/19822/17
провадження № 61-3074св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шупеня Олександр Миколайович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Задорожний Олександр Сергійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шупеня Олександр Миколайович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Задорожний Олександр Сергійович, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації
за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Шипілова Олександра Вікторовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 29 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею О. М. за номером 479;
витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 ;
скасувати номер запису про право власності 22985009 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 32,77 кв. м, житловою площею 17,8 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2017 року зареєстрованого за № 1739, індексний номер 37736583 від 24 жовтня 2017 року - власник ОСОБА_4 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що її рідному брату ОСОБА_6 належала спірна квартира. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
22 серпня 2017 року вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. У процесі оформлення спадщини, їй стало відомо, що квартира зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 29 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею О. М. Продавцем за зазначеним вище договором купівлі-продажу є ОСОБА_2, право власності у якої на квартиру, яка є об`єктом спадкування, виникло на підставі договору дарування, посвідченого 25 червня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицаєнком В. В.
Вважає, що вказаний договір дарування квартири, який ніби то укладався 25 червня 2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 є нікчемним відповідно до статті 220 ЦК України, а тому укладений 29 серпня 2017 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири є недійсним.
24 жовтня 2017 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, від імені якої діяла ОСОБА_5, був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири.
Оскільки спірна квартира незаконно вибула з володіння, і в подальшому кілька разів була відчужена, вона має бути витребувана з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 зі скасуванням номер запису про право власності.
У зав`язку з цим позивачка просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 28 квітня 2023 року позов задовольнив. Визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 29 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею О. М. за номером 479. Витребував квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 Скасував номер запису про право власності: 22985009 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 32,77 кв. м, житловою площею 17,8 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2017 року, зареєстрованого за № 1739, індексний номер 37736583 від 24 жовтня 2017 року - власник ОСОБА_4 .
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки договір дарування квартири, який ніби то укладався 25 червня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, є нікчемним відповідно до статті 220 ЦК України, адже нотаріально не посвідчувався. З огляду на це, укладений 29 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири є недійсним, оскільки ОСОБА_2 не могла бути стороною такого правочину, адже не була власницею предмета договору купівлі-продажу квартири.
Враховуючи зазначене місцевий суд дійшов висновку, що спірна квартира підлягає витребуванню на користь позивачки, яка успадкувала це майно після померлого брата.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 01 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У березні 2024 року представник ОСОБА_3 - адвокат Шипілов О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц та постановах Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 308/8629/19, від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц; справу розглянуто за відсутності ОСОБА_2, належним чином неповідомленої про дату, час і місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що ОСОБА_4 як добросовісний набувач законим шляхом набула право власності на спірне майно, тому це майно не може бути витребувано у неї на підставі статті 388 ЦК України, оскільки в діях ОСОБА_3 була воля на передачу майна. Водночас конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, у цьому випадку є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар.
Встановивши, що власником спірного майна був ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, суди безпідставно задовольнили віндикаційний позов та витребували майно на користь позивачки, яка не була його власником.
Також, суди не звернули увагу на те, що позовні вимоги позивачки ґрунтуються на визнанні правочину недійсним та одночасно на витребуванні майна з чужого незаконного володіння, що є взаємовиключними вимогами.
Крім того скарга містить доводи про те, що суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_2, яка не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.
У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Нагайцева Т. С. подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
23 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_6 належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим сектором приватизації Московської державної адміністрації 03 червня 1993 року, зареєстрованим в Комунальному підприємстві Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" 09 червня 1993 року за № 4695.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 25 вересня 2017 року серії НОМЕР_1, виданим Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
ОСОБА_1 є рідною сестрою та спадкоємицею померлого ОСОБА_6, адже в установленому законом порядку та у визначений законом строк звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бурлак О. В. із заявою про прийняття спадщини. Зазначену заяву прийняв приватний нотаріус та 22 серпня 2017 року завів спадкову справу № 9/2017.
В процесі оформлення спадщини, ОСОБА_1 дізналася, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29 серпня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею О. М. за № 479.
Продавцем за зазначеним вище договором купівлі-продажу є ОСОБА_2, право власності у якої на квартиру, що є об`єктом спадкування, виникло на підставі договору дарування від 25 липня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицаєнком В. В. за № 1417.
З інформаційної довідки від 28 серпня 2017 року, виданої Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" КВ-2017 № 32963 відомо, що за даними реєстрових книг бюро, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності на ім`я ОСОБА_6 .
Згідно з довідкою про склад сім`ї та зареєстрованих форми № 3, виданою 18 серпня 2017 року Комунальним концерном "Центр комунального сервісу" № 1907 ОСОБА_6 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_2 та є власником особового рахунку цієї житлової площі .
З архівної довідкою від 13 жовтня 2017 року, виданої Київським державним нотаріальним архівом № 1996 відомо про те, що відповідно до статті 52 Закону України "Про нотаріат", запис в реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії. У приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грицаєнко В. В. 25 червня 2009 року за реєстровим номером 1417 немає запису про посвідчення договору дарування квартири в реєстрі нотаріальних дій приватного нотаріуса. Враховуючи вищевикладене повідомлено, що такий договір дарування квартири не посвідчувався.
24 жовтня 2017 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, від імені якої діяла ОСОБА_5, був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задорожним О. С. та зареєстрований в реєстрі за № 1739. Згідно з цим договором вартість відчужуваної квартири склала 152 800,00 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.