Постанова
Іменем України
17 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 755/21185/21
провадження № 61-918св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: Акціонерне товариство "Сенс Банк", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазепіна Валентина Георгіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 року у складі судді Яровенко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М. та касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі -
АТ "Сенс Банк"), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазепіна В. Г., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, договору іпотеки, скасування записів та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов обґрунтовувала тим, що 13 вересня 2007 року між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") і ОСОБА_5 укладено договір кредиту № 014-337-КП, відповідно до умов якого ПАТ "Укрсоцбанк" надав позичальнику грошові кошти в сумі 281 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,75% річних та строком повернення кредиту до 12 вересня 2017 року.
На забезпечення виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором 13 вересня 2007 року між ОСОБА_1 і ПАТ "Укрсоцбанк" укладено іпотечний договір № 014-337-3Н, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка належала позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 17 квітня 2002 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації.
Державним реєстратором філії КП Рожівської сільської ради "Рожівське" у м. Києві Латою Д. О. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), відповідно до якого право власності на квартиру зареєстроване за ПАТ "Укрсоцбанк".
17 квітня 2018 року квартира відчужена ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_2, та у подальшому 19 квітня 2018 року, була передана в іпотеку ОСОБА_3 як забезпечення виконання зобов`язань за договором позики.
Київським апеляційним судом 20 жовтня 2021 року винесено постанову, якою скасовано рішення державного реєстратора. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірне нерухоме майно, що є предметом іпотеки, вибуло з власності іпотекодавця позивача без її згоди як власника, тому вона має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Посилаючись на позицію, викладену у рішенні суду, ОСОБА_1 зазначала, що реєстрацію права власності за АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", здійснено незаконно, що дає підстави вважати, що указане нерухоме майно знаходиться у відповідача без відповідної правової підстави та на підставі чого він вважається недобросовісним набувачем.
Враховуючи викладене, позивач просила:
визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, що укладений між АТ "Укрсоцбанк" і ОСОБА_2, серія та номер 5471, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А.;
визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 серія та номер: 976 (номер запису про іпотеку 25792531), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазепіною В. Г.;
скасувати запис про іпотеку від 19 квітня 2018 року № 25792531, який був внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40710476 від 19 квітня 2018 року, внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазепіною В. Г.;
скасувати запис про обтяження від 19 квітня 2018 року № 25793193, який був зареєстрований на підставі договору іпотеки, серія та номер: 976, виданий 19 квітня 2018 року та був внесений до реєстру прав та їх обтяжень, індексний номер 40711115 від 19 квітня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазепіною В. Г.;
витребувати у ОСОБА_2 у власність ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме - трикімнатну квартиру загальною площею 127,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено з підстав спливу строку позовної давності.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно вибуло із володіння позивача не з його волі, на підставі рішення державного реєстратора, яке скасоване рішенням суду, а в подальшому недійсного правочину, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" і ОСОБА_2, який, у свою чергу, не є добросовісним набувачем, в розумінні положень частини першої статті 388 ЦК України, а тому наявні підстави для витребування такого майна у власність позивача. Разом з тим суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 року змінено, виключено з мотивувальної частини посилання на те, що ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем в розумінні положень частини першої статті 388 ЦК України.
У іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 року залишено без змін.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 року закрито.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для витребування від відповідача ОСОБА_2 спірного майна у власність позивача на підставі статей 387, 388 ЦК України, оскільки воно вибуло з власності ОСОБА_1 не з її волі, а іншим шляхом, що встановлено судовим рішенням (пункт 3 частини 1 статті 388 ЦК України), колегія суддів не погодилась з висновком суду щодо недобросовісності відповідача ОСОБА_2 як набувача спірного майна.
Застосовуючи строк позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що перебіг позовної давності слід відраховувати з 20 листопада 2018 року, тобто з дати, коли позивач дізналася про те, що власником спірної квартири є ОСОБА_2, отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Оскільки з цим позовом ОСОБА_1 звернулась до суду 15 грудня 2021 року, то нею пропущено встановлений чинним законодавством строк для звернення до суду.
Апеляційний суд вважав, що про порушення свого права ОСОБА_1 дізналась 20 листопада 2018 року, і саме з цієї дати слід обчислювати трирічний строк позовної давності.
Незважаючи на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що позивачем даний позов направлено засобами поштового зв`язку 09 грудня 2021 року і саме ця дата в силу частини шостої статті 124 ЦПК України є правильною щодо встановлення дати звернення до суду, колегія суддів погодилась із висновком суду про пропуск ОСОБА_1 трирічного строку звернення до суду, так як останнім днем на звернення позивача до суду з позовом було 20 листопада 2021 року.
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням суду питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_6 не вирішувалися.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити постанову апеляційного суду та виключити з її мотивувальної частини посилання на пропуск строку позовної давності як підставу відмови в позові, підтвердивши добросовісність заявника та відсутність підстав для витребування від нього спірного майна у власність позивача.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18, від 25 березня 2020 року у справі
№ 125/2510/16-ц, від 18 травня 2022 року у справі № 752/14152/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 569/4513/18, від 13 листопада 2019 року у справі № 755/21646/15-ц, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2201/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що 13 вересня 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_5 укладений договір кредиту № 014-337-КП, відповідно до якого ПАТ "Укрсоцбанк" надав позичальнику грошові кошти в сумі 281 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,75 % річних та строком повернення кредиту до 12 вересня 2017 року.
На забезпечення виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором 13 вересня 2007 року між ОСОБА_1 і ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", укладено іпотечний договір № 014-337-ЗН, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 4248, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка належала позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 17 квітня 2002 року НОМЕР_1, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, реєстраційний номер майна 1499629880000.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10 квітня 2018 року державним реєстратором філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради "Рожівське" у м. Києві Латою Д. О. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 39969964 від 02 березня 2018 року, згідно з яким право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване за ПАТ "Укрсоцбанк", код ЄДРПОУ 00039019, дата державної реєстрації 02 березня 2018 року, номер запису про право власності 25107405, реєстраційний номер майна 1499629880000.
Підставами виникнення права власності зазначено: іпотечний договір, серія та номер 4248, виданий 13 вересня 2007, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сень-Силка І. В.; повідомлення, серія та номер б/н, виданий 14 вересня 2017. Видавник: ПАТ "Укрсоцбанк"; рекомендоване повідомлення, серія та номер: б/н, виданий, 20 вересня 2017 року, видавник ПАТ "Укрсоцбанк".
17 квітня 2018 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, відповідно до якого ПАТ "Укрсоцбанк" передав у власність ОСОБА_2 спірну квартиру.
Актом прийому-передачі спірну квартиру було передано від ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_2
28 березня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1 500 000,00 грн, а останній зобов`язався повернути позику до 28 березня 2020 року.
На забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики, 19 квітня 2018 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазепіною В. Г., зареєстрований в реєстрі за № 976, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року позов ОСОБА_1 до філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради "Рожівське" по м. Києву, м. Київ в особі державного реєстратора Лати Д. О., АТ "Альфа-Банк", треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради "Рожівське" по м. Києву, м. Київ Лати Д. О. від 02 березня 2018 року про державну реєстрацію (з відкриттям розділу), індексний номер: 39969964 та припинено право власності ПАТ "Укрсоцбанк", код ЄДРПОУ 00039019 (номер запису про право власності 25107405), на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1499629880000), та поновлено запис про право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року частково скасовано в частині задоволення позовних вимог про припинення права власності ПАТ "Укрсоцбанк" на квартиру АДРЕСА_2, а також про поновлення запису про право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно. В задоволенні позовних вимог про припинення прав власності ПАТ "Укрсоцбанк" на спірну квартиру та про поновлення запису про право власності ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
Суди встановили, що 20 листопада 2018 року ОСОБА_1 дізналась, що власником спірної квартири є ОСОБА_2, отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Даний факт указаний в заяві про забезпечення позову, поданої в межах цієї справи (т.1 а.с.64-67).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Спірні правовідносини стосуються захисту права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 .
У статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
З огляду на вказані норми власник майна має право витребувати майно з чужого незаконного володіння за наявності підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема шляхом подання віндикаційного позову.
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи норми статті 12 ЦПК України та виходячи зі змісту статті 388 ЦК України, власник зобов`язаний довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі, а набувач - довести, що він придбав майно за відплатною угодою й що він не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк" незаконно, без відповідної правової підстави заволоділо квартирою АДРЕСА_2 та незаконно зареєструвало за собою права власності на це майно.
Суди попередніх інстанцій встановили, що спірна квартира належала позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 17 квітня 2002 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації.
Вказане майно вибуло з володіння позивача в результаті здійснення державної реєстрації права власності за ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі рішення державного реєстратора філії КП Рожівської сільської ради "Рожівське" по м. Києву Латою Д. О. (з відкриттям розділу), індексний номер 39969964, від 02 березня 2018 року, а у подальшому на підставі договору купівлі-продажу набуте ОСОБА_2 .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року у справі № 752/14152/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано рішення державного реєстратора філії Комунального підприємства Рожівської сільської ради "Рожівське" по м. Києву, м. Київ Лати Д. О. від 02 березня 2018 про державну реєстрацію (з відкриттям розділу), індексний номер 39969964, та припинено право власності ПАТ "Укрсоцбанк" (номер запису про право власності 25107405) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1499629880000).
Поновлено запис про право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1499629880000).
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права власності ПАТ "Укрсоцбанк" (номер запису про право власності 25107405) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1499629880000), а також про поновлення запису про право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, що знаходиться за цією ж адресою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1499629880000), та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року залишено без змін.
Згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень постановою Верховного Суду від 18 травня 2022 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про скасування рішення державного реєстратора філії КП Рожівської сільської ради "Рожівське" по м. Києву Лати Д. О. від 02 березня 2018 року про державну реєстрацію (з відкриттям розділу), індексний номер 39969964, змінено, викладено їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Цими судовими рішеннями встановлено, що спірна квартира вибула із володіння позивача не з її волі, на підставі рішення державного реєстратора, яке скасовано указаними судовими рішеннями.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17).
Оскільки судовими рішеннями у справі № 752/14152/18 вже встановлено, що спірна квартира належала на праві власності ОСОБА_1 та вибула з володіння поза волею власника, а також незаконність державної реєстрації права власності на це майно, зокрема за ПАТ "Укрсоцбанк", та яке в подальшому зареєстроване за ОСОБА_2, то ці обставини не підлягають доказуванню відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України і вважаються встановленими у справі, що розглядається.
Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення у справі, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18), від 20 квітня 2022 року у справі № 910/2615/18 (провадження № 12-75гс21)).
З огляду на це Верховний Суд враховує встановлені преюдиційні обставини щодо належності на праві власності спірної квартири ОСОБА_1 та вибуття спірного майна з володіння власника поза її волею, на підставі чого відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що спірна квартира вибула з власності позивача на підставі її волевиявлення.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для витребування від ОСОБА_2 спірного майна у власність позивача на підставі статей 387, 388 ЦК України, оскільки воно вибуло з власності ОСОБА_1 не з її волі, а іншим шляхом, що встановлено судовим рішенням, не погодився з висновком щодо недобросовісності ОСОБА_2 як набувача спірного майна, так як суд першої інстанції вказаний висновок не аргументував. Саме тому, апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції, виключивши з його мотивувальної частини посилання на те, що ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем.