ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2024 року
м. Київ
Справа № 683/2450/21
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4820/150/24
Провадження № 51 - 2383 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
особи, яку звільнено від покарання, ОСОБА_6,
представника потерпілого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 у режимі
відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020240220000376 від 23 листопада 2020 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новополтавка Новобузького району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 125 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 30 жовтня
2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 березня 2024 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від
30 жовтня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 125 ч. 1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.
На підставі ст. 49 ч. 1 п. 1, ст. 74 ч. 5 КК України ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7
10 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 04 липня 2018 року приблизно о 15 годині 30 хвилин на прилеглій території готелю "Случ" за адресою: АДРЕСА_2, на ґрунті довготривалих особистих неприязних відносин вступив у словесний конфлікт з ОСОБА_7, в ході якого умисно завдав не менше трьох ударів кулаками обох рук в ділянку голови потерпілого, чим заподіяв тілесне ушкодження у вигляді крововиливу (гематоми) м`яких тканин правої навколоочної ділянки обличчя, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 18 березня 2024 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_7 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6, а кримінальне провадження закрити на підставі ст. 284 ч. 1 п.п. 3, 10 КПК України. Указує на те, щообвинувальний акт щодо ОСОБА_6 направлено до суду з порушенням строків, передбачених ст. 219 КПК України, на момент повідомлення ОСОБА_6 про підозру та складення обвинувального акта закінчилися строки досудового розслідування у кримінальному провадженні, а тому вважає, що є підстави для закриття кримінального провадження на підставі ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, указує на суперечливість висновків судово-медичних експертиз у кримінальному провадженні та недостатність доказів про наявні у ОСОБА_7 тілесні ушкодження і їх причинний зв`язок з подіями 04 липня 2018 року, а тому вважає, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 також підлягає закриттю на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України у зв`язку з недоведеністю його винуватості.
Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_9 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
ОСОБА_6 у судовому засіданні вважав касаційну скаргу свого захисника
ОСОБА_9 обґрунтованою та просив її задовольнити.
Представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження відповідають встановленим обставинам і підтверджуються безпосередньо дослідженими та оціненими судом доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення, та на підтвердження винуватості
ОСОБА_6 обґрунтовано послався на такі докази.
Потерпілий ОСОБА_7 у суді надав детальні показання про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 при очевидцях.
Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 10 вересня 2020 року потерпілий ОСОБА_7 на місці продемонстрував механізм завдання йому ОСОБА_6 . ударів кулаками рук по голові. Відеозапис зазначеної слідчої дії було безпосередньо досліджено в суді першої інстанції.
Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13, які були очевидцями подій, надали суду показання про те, що ОСОБА_6 під час конфлікту завдав ударів кулаками рук по голові ОСОБА_7 .
Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у суді також підтвердили факт конфлікту між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . Крім того, свідок ОСОБА_15 зазначив, що саме він розбороняв ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Лікарі ОСОБА_16 та ОСОБА_17, будучи допитаними у суді першої інстанції як свідки, надали показання про обставини звернення влітку 2018 року ОСОБА_7 за медичною допомогою.
Згідно з протоколом огляду речей від 30 липня 2018 року було оглянуто відеозапис з камер відеоспостереження, що встановлені на території готелю "Случ" за адресою: АДРЕСА_2, на якому зафіксовані події 04 липня 2018 року, у тому числі обставини завдання ударів
ОСОБА_6 потерпілому. Зазначений відеозапис з камер відеоспостереження було безпосередньо досліджено в суді першої інстанції.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 30 липня 2018 року № 70 у ОСОБА_7 виявлено тілесне ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу правої очниці, який міг виникнути від мінімум однієї дії - удару тупого твердого предмету, і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи від 17 квітня 2019 року № 155 ОСОБА_7 було заподіяне тілесне ушкодження у вигляді крововиливу (гематоми) м`яких тканин правої навколоочної ділянки обличчя. Таке ушкодження могло утворитися від одноразової дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, за механізмом удар, про що свідчать характер і локалізація цього ушкодження, яке за своїми ознаками відноситься до легких тілесних ушкоджень. Характер і локалізація тілесного ушкодження у ОСОБА_7 не є специфічними чи характерними для утворення при падінні людини з висоти власного зросту і не виключають можливості його утворення за обставин, зафіксованих камерою відеоспостереження 04 липня 2018 року о 15 годині 39 хвилин.
Суди першої та апеляційної інстанцій перевірили належним чином та спростували доводи сторони захисту про суперечливість зазначених висновків судово-медичних експертиз, а також про те, що експерти не встановили причинний зв`язок тілесного ушкодження у ОСОБА_7 з подіями 04 липня 2018 року.
Так, експерт ОСОБА_18 у суді першої інстанції підтвердив наданий ним висновок від 30 липня 2018 року № 70 та пояснив, що при проведенні експертизи огляд
ОСОБА_7 не здійснювався, експертиза проводилась на підставі медичної документації, у якій було вказано лише про наявність у ОСОБА_7 крововиливу, однак не вказано його розмір і колір, а тому визначити час його виникнення було неможливо.
Експерт ОСОБА_19 у суді першої інстанції також підтвердив наданий ним висновок від 17 квітня 2019 року № 155 та пояснив, що час утворення крововиливу в потерпілого не можна було встановити через те, що у медичній документації не було зазначено колір та розмір цього крововиливу, однак ОСОБА_7 лікувався стаціонарно і у нього було зафіксовано наявність крововиливу. Додатково на дослідження йому було надано відеозапис з камер відеоспостереження, в ході перегляду якого було встановлено, що характер і локалізація тілесного ушкодження відповідає тим ударам, які були зафіксовані на відеозаписі.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 125 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За таких обставин, доводи касаційної скарги про наявність підстав для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України є безпідставними.
Що стосується доводів касаційної скарги про наявність підстав для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 на підставі ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України, то вони також є необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи (чинна редакція на підставі Закону від 08 грудня
2023 року № 3509-IX).
З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двадцяти діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім (ст. 219 ч. 3 п. 2 КПК України в редакції Закону від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, чинній як на час прийняття рішення судами першої і апеляційної інстанцій, так і на час касаційного розгляду).
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 04 липня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за заявою ОСОБА_7 за фактом заподіяння йому тілесних ушкоджень.
25 серпня 2021 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України.
27 серпня 2021 року в кримінальному проваджені складено обвинувальний акт, який того ж дня направлено до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області та 28 серпня 2021 року його отримано судом.
За таких обставин, підстави для закриття кримінального провадження щодо
ОСОБА_6 на підставі ст. 284 ч. 1 п. 10 КПК України, чинній як на момент апеляційного розгляду, так і касаційного розгляду, відсутні.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_7 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_9 доводи, які аналогічні доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
Покарання, призначене ОСОБА_6, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України. Рішення суду про звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання на підставі
ст. 49 ч. 1 п. 1, ст. 74 ч. 5 КК України у зв`язку із закінченням строків давності є обґрунтованим.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_9 та скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 і закриття кримінального провадження не знаходить.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд