1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 440/268/22

адміністративне провадження № К/990/26069/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року, постановлену колегією суддів у складі Присяжнюк О. В., Любчич Л. В., Спаскіна О. А., у справі № 440/268/22 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивача) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005211815 від 22 січня 2021 року, яким на позивача накладено штраф у розмірі 142000,00 грн за невстановлення рівнемірів-лічильників та несвоєчасне встановлення витратомірів-лічильників, а також за незабезпечення подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 04 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року, у задоволенні позову відмовив.

Верховний Суд ухвалою від 05 червня 2023 року відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою позивача на зазначені рішення судів попередніх інстанцій.

У березні 2024 року до Другого апеляційного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, скаржник) з апеляційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у цій справі.

Обґрунтовуючи право на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 зазначив, що позивача було притягнуто до відповідальності за порушення, які були вчинені ним як працівником, а тому він несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну роботодавцю внаслідок порушення покладених на нього трудових обов`язків. У зв`язку з цим рішення суду у цій справі має преюдиційний характер при вирішенні питання щодо стягнення з ОСОБА_1 регресного відшкодування, а тому впливає на права та інтереси зазначеної особи.

Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 квітня 2024 року поновив строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження у справі, зупинивши дію рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року апеляційне провадження закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства, оскільки після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись з ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник стверджує, що саме до його посадових обов`язків як працівника позивача входило обладнання резервуарів витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, а тому у разі накладення на позивача штрафних санкцій за невиконання положень податкового законодавства, контроль за виконанням яких було покладено на заявника як працівника, то позивач буде вправі порушити питання про стягнення шкоди з ОСОБА_1, оскільки саме його дії чи бездіяльність призвели до накладення штрафу.

Верховний Суд ухвалою від 29 липня 2024 року відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою.

Позивач правом подачі відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якій уважає обґрунтованою ухвалу суду апеляційної інстанції, оскільки уважає, що рішення суду має безпосередньо стосуватися певних прав та інтересів особи, яка звертається зі скаргою. При цьому не може братися до уваги будь-який інший опосередкований зв`язок між стороною у справі та особою, яка подає апеляційну скаргу.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За правилами частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

За приписами частини четвертої статті 293 КАС України, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 305 КАС України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Виходячи з положень зазначених норм процесуального права, необхідною умовою, за наявності якої особа, яка не брала участі у справи, набуває права на апеляційне оскарження рішення суду, є вирішення судом першої інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

На відміну від норми частини першої статті 5 КАС України, якою передбачено, що кожна особа має право в порядку визначеному цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, правила частини першої статті 293 КАС України повинні забезпечувати дотримання принципу юридичної визначеності та сталості судового рішення, гарантуючи особі право на апеляційне оскарження виключно у тому випадку, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

У судовій практиці сформовано загальні принципи і підходи щодо прийнятності та обґрунтованості апеляційних та касаційних скарг осіб, які вважають, що рішення суду прийнято про їх права, обов`язки чи інтереси.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17 травня 2018 року у справі № 904/5618/17, від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Зазначена правова позиція була застосована й Верховним Судом у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17 та інших і є сталою. Відступу від такого правозастосування Верховним Судом не здійснювалось.

Отже, для вирішення питання про порушення прав чи інтересів особи, яка не брала участі у справі, суд має з`ясувати, чи прийняте судове рішення безпосередньо вирішує питання про права та інтереси цієї особи чи покладає на неї нові обов`язки, або змінює її наявні права та/або обов`язки, або позбавляє певних прав та/або обов`язків.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, це рішення суду стосується прав та обов`язків певного кола осіб, а саме: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Головного управління ДПС у Полтавській області. Предметом спору у справі № 440/268/22 є правомірність застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачкою норм податкового законодавства.

Будь-яких питань про права, свободи та інтереси ОСОБА_1 цим рішенням не вирішувалося. ОСОБА_1 не є учасником спірних публічно-правових правовідносин, які виникли між позивачем як платником податку та відповідачем як контролюючим органом. Доводи скаржника стосуються виключно трудових приватно-правових відносин, а обставина, що у подальшому позивачка пред`явила вимоги до скаржника як до працівника про відшкодування шкоди, завданої неналежним виконання трудових обов`язків, не свідчить про те, що рішенням суду у цій справі вирішені права чи обов`язки скаржника.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів уважає обґрунтованими висновки апеляційного суду про те, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 .

У цій справі встановлено, що суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження, перевірив наявність у скаржника - особи, яка не брала участь у справі, права на апеляційний перегляд справи й, з`ясувавши, що оскаржене рішення суду першої інстанції прав та інтересів цієї особи не зачіпає, обґрунтовано закрив таке провадження на підставі положень статті 305 КАС України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав уважати, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд,


................
Перейти до повного тексту