ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 380/2836/24
адміністративне провадження № К/990/18956/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Золочівської окружної прокуратури до Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Заступник керівника Львівської обласної прокуратури на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року, постановлену у складі судді Брильовського Р.М., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Довгої О.І. (доповідач), Глушка І.В., Запотічного І.І.,
І. Суть спору
1. Золочівська окружна прокуратура (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області (далі - відповідач), в якому просила:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області щодо утворення у складі виконавчих органів ради спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини;
1.2. зобов`язати Золочівську міську раду Золочівського району Львівської області утворити у складі виконавчих органів ради спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року, позовну заяву Золочівської окружної прокуратури до Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачеві на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України.
3. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, із висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позовна заява та додані до неї документи не містять доказів, що підтверджують повноваження ОСОБА_1 щодо звернення до суду в інтересах Золочівської окружної прокуратури. Так, аркуш з друкованим текстом "Довіреність у порядку передоручення від 01.06.2022" взагалі не містить підпису уповноваженої особи та інших законодавчо визначених реквізитів документів, не відповідає за своїм змістом вимогам, встановленим діючим законодавством до правочинів, зокрема, в розумінні ст. 245 Цивільного кодексу України та пунктів 30, 31, 32 і 35 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Зазначений аркуш не є документом, складеним відповідно до вимог діючого законодавства, що підтверджує повноваження особи, якою підписано позов. Окрім цього, судами вказано, що до позовної заяви не долучено оригінал первинної довіреності, так як представлена довіреність оформлена у порядку передоручення від 01.06.2022.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
4. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
5. У скарзі він просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що не можна ототожнювати статус прокурора, що здійснює представництво інтересів держави в суді зі статусом представника в адміністративному процесі.
6.1. Скаржник звертає увагу, що керівник окружної прокуратури, його перший заступник та заступник здійснюючи представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу, відповідно до частини 3 статті 53 КАС України та статті 23, частини 3 статті 24 Закону України "Про прокуратуру", наділений правом за посадою, яку обіймає, подавати до суду та підписувати адміністративний позов. Інформація, щодо саме він, на момент подання до суду позовної заяви, працює на посаді керівника окружної прокуратури, його першого заступника чи заступника, не потребує додаткового доказування, оскільки є публічно доступною на офіційному сайті (https://lviv.gp.gov.ua/ua/index.html), з доменним ім`ям GOV.UA, яке призначене виключно для органів державної влади.
6.2. Позивач зауважив, що з огляду на те, що зазначений адміністративний позов прокурором подано з метою захисту інтересі держави у сфері культурної спадщини, виконуючи покладені на нього статтею 131-1 Конституції України функції, в межах наданих йому ч. 3 ст. 53 КАС України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повноважень, прокурор у зазначеному спорі діє як представник інтересів держави, а до спірних відносин належить застосовувати норму ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру", якою передбачено право керівника окружної прокуратури, його першого заступника та заступника на подання позовної заяви.
6.3. Скаржник зазначає, що вищевказану позовну заяву в інтересах держави підписано першим заступником керівника Золочівської окружної прокуратури ОСОБА_2. електронним цифровим підписом та подано до суду через підсистему "Електронний суд". Вказане офіційно засвідчує, що зазначена позовна заява виготовлена саме у Золочівській окружній прокуратурі та підписана безпосередньо першим заступником керівника Золочівської окружної прокуратури за допомогою електронного цифрового підпису, виданого суб`єкту владних повноважень - першому заступнику керівника Золочівської окружної прокуратури ОСОБА_2, а не фізичній особі - ОСОБА_2 . Крім цього, інформація про те, що ОСОБА_1 працює на посаді першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури, є публічно доступною на офіційному сайті (https://lviv.gp.gov.ua/ua/index.html), з доменним ім`ям GOV.UA, яке використовують виключно органи державної влади, тому інформація розміщена на них вважається офіційною. З огляду на викладене, суд, вивчивши позовну заяву (її описову частину, розділи, статус сторін, предмет спору тощо) та додані до неї матеріали (у т.ч. листування прокурора зі сторонами відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та інше), не міг зробити іншого висновку, ніж як про те, що в даному випадку мало місце звернення прокурора саме в інтересах держави, на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 КАС України та застосувати до спірних відносин частину 1 статті 24 Закону. Натомість суди першої та апеляційної інстанції неправомірно застосували до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 13 Закону та ст. 55 КАС України та дійшли помилкового висновку про наявність підстав для повернення прокурору його позовної заяви, оскільки зазначені норми визначають коло посадових осіб, уповноважених здійснювати представництво окружної прокуратури у відносинах з органами державної влади та не регламентують питання здійснення прокурором окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді.
6.4. Крім того, позивач також вказує, що суди приймаючи спірні рішення, прийшли до помилкового висновку, що наявна у матеріалах справи довіреність не відповідає за своїм змістом вимогах встановленим діючим законодавством до правочинів, зокрема, в розумінні ст. 245 Цивільного кодекс України та пунктів 30, 31, 32 і 35 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи, зокрема, посилаючись на ч.2 ст. 59 КАС України, оскільки питання повноважності та юридичної сили документів, створених у підсистемі "Електронний суд", вже неодноразово досліджувалось Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.06.2023 по справі № 340/807/21 викладено висновок, що правила засвідчення копій довіреностей, виданих в паперовій формі, неможливо застосувати до електронних доручень, сформованих учасником справи в підсистемі "Електронний суд".
6.5. Скаржник зазначив, що судами також безпідставно зазначено, що прокурором до позовної заяви не долучено оригінал первинної довіреності, так як представлена довіреність оформлена у порядку передоручення від 01.06.2022, а долучена до матеріалів позовної заяви "Довіреність порядку передоручення від 01.06.2022" взагалі не містить підпису уповноваженої особи та інших законодавчо визначених реквізитів документів. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.08.2023 у справі № 352/732/22 виснував, що електронне доручення, видане шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми "Електронний суд" за формою, установленою адміністратором системи, як електронний документ, не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.
6.6. Також позивач зауважив, що матеріалами справи підтверджується, що прокурор у спірних правовідносинах не діяв від імені органу прокуратури як юридичної особи (стаття 13 Закону України "Про прокуратуру"), а діяв виключно від імені держави захищаючи її інтереси та виконуючи свою конституційну функцію (стаття 23 Закону України "Про прокуратуру"), а тому не повинен був долучати до позовної заяви довіреність, у розумінні ст. 245 ЦК України, а інформація про перебування ОСОБА_1 на адміністративній посаді є публічно доступною на офіційному сайті органів прокуратури (https://lviv.gp.gov.ua/ua/index.html) та може бути безперешкодно перевірена судом. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13.06.2023 у справі № 580/8729/21.
7. Відповідач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
IV. Джерела права й акти їх застосування
8. Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
9. Частиною другою статті 160 КАС України передбачено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
10. Згідно із частиною першою статті 55 КАС України встановлено, що Сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.
11. Згідно з частиною третьою статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
12. Частина восьма статті 59 КАС України передбачає, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
13. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.