ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №440/2696/20
адміністративне провадження № К/990/41124/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Бартош Н.С. (головуючий суддя), Присяжнюк О.В., Подобайло З.Г.
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до прокуратури Полтавської області, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур офісу Генерального прокурора, третя особа - Офіс Генерального прокурора, у якому просив:
2. визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур офісу Генерального прокурора від 09 квітня 2020 року № 278 про неуспішне проходження атестації та визнання протиправним та скасування наказу прокуратури Полтавської області від 29 квітня 2020 року № 305к про звільнення з посади, поновлення на посаді з 01 травня 2020 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення другої кадрової комісії офісу Генерального прокурора № 278 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження позивача. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Полтавської області № 305к від 29 квітня 2020 року про звільнення позивача з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Полтавську область прокуратури Полтавської області. Поновлено позивача на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Полтавську область прокуратури Полтавської області або на рівнозначній посаді з 01 травня 2020 року, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України. Стягнуто з Прокуратури Полтавської області (Полтавської обласної прокуратури) на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 травня 2020 року по 10 грудня 2020 року. Рішення у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань офісу Генерального прокурора на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача з посади не відповідає критерію законності та обґрунтованості внаслідок відсутності підстав для звільнення позивача із займаної посади та органів прокуратури через ненастання події, з якою пов`язано можливість застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", а саме, відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймав посаду, а також порушення принципу юридичної визначеності щодо підстави звільнення, який є однією із складових принципу верховенства права.
5. Також суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності формування другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, у тому числі компетентності її членів та наявності у цих осіб необхідних професійних і моральних якостей, необхідного досвіду щодо проведення атестації, бездоганної ділової репутації, навичок володіння тематикою, яка використовується для складання тестів та завдань іспиту.
6. Крім того, суд вказав, що зазначені позивачем фактори, які пов`язані із станом здоров`я, та некоректної роботи програмного забезпечення могли негативно вплинути на проходження та результат іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички.
7. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що звільнення позивача було незаконне, в зв`язку з чим, він підлягає поновленню на попередній посаді із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
8. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року апеляційні скарги Полтавської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
9. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що чітко визначеною нормою закону юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ, у даному випадку є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
10. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначила, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що посилання у наказі про звільнення на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
11. Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що позивач дізнавшись про набрання 92 балів при 93 прохідних, без будь-яких зауважень стосовно некоректності роботи комп`ютерної техніки, проставив свій підпис у відомості про результати тестування.
12. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Другою кадровою комісією прийнято законне і мотивоване рішення про неуспішне проходження позивачем атестації.
ІІІ. Касаційне оскарження
13. Не погоджуючись із постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року, позивач подав касаційну скаргу.
14. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
15. Обґрунтовуючи підстави звернення до суду касаційної інстанції позивач вказав на те, що:
16. судом не досліджено усі наявні у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. На думку позивача, розглянувши справу за його відсутності, судом не прийнято до уваги докази, які ним було заплановано надати, з метою встановлення обставин, що мають значення для справи. Не досліджено питання про те, що, згідно поясненням представника відповідача, яке вона надала суду під час одного з судових засідань, рішення № 278 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження позивачем атестації прокурорів було прийнято раніше по часу, а ніж рішення (протокол № 5 засідання Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 09 квітня 2020 року) за результатами розгляду заяви позивача від 03 березня 2020 року про повторне проходження етапу атестації. Не досліджено факт, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року у справі № 3-5/2022(9/22) визнано неконституційним пункт 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX (звільнення прокурора без персонального письмового попередження про можливе майбутнє звільнення). Не надано оцінки тому факту, що згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 440/3166/20, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 15 березня 2021 року моє звільнення відбулося з підстав саме ліквідації, реорганізації або скорочення штату, а не з підстав неуспішного проходження атестації.
17. справу розглянуто за відсутності позивача, при цьому повідомлення про дату і час судового розгляду здійснено неналежним чином. Позивач зазначає, що апеляційним судом не недотримано вимог частини третьої статті 205 КАС України щодо наслідків неявки у судове засідання учасника справи. За цих обставин позивач вважає, що його перебування на лікуванні через тяжке захворювання є поважною причиною неявки.
18. Відповідачі подали відзиви на касаційну скаргу.
19. Офіс Генерального прокурора щодо доводів ОСОБА_1 про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині наслідків неявки у судове засідання учасника справи вказав на те, що суд вправі зупинити провадження у справі в разі захворювання учасника справи лише в тому випадку, коли явку такого учасника визнано обов`язковою. Проте, у справі явка позивача в судове засідання судом обов`язковою не визнавалася. При цьому, звернувся увагу на наявність права в учасників справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
20. Також відповідач вказав на правильність висновків Другого апеляційного адміністративного суду про відмову у позові.
21. Полтавська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу зазначила на необґрунтованість доводів касаційної скарги.
22. У відзивах на касаційну скаргу відповідачі, зокрема, просили відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити - без змін.
23. Позивач подав відповідь на відзив на касаційну скаргу.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
24. ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури України на різних посадах. Остання займана посада - прокурор відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Полтавську область прокуратури Полтавської області.
25. Позивачем у встановлений строк і за визначеною формою було подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
26. ОСОБА_1 успішно пройшов перший етап атестації, а саме анонімне тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
27. 03 березня 2020 року позивач склав іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, за результатами якого набрав 92 бали, що є менше прохідного (93 бали).
28. У додатку № 2 до протоколу від 09 квітня 2020 року № 5 засідання другої кадрової комісії зазначено, що позивач набрав 92 бали та не пройшов іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
29. За результати проведення другого етапу атестації прокурорів Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур офісу Генерального прокурора прийнято рішення № 278 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження позивачем атестації.
30. На підставі вказаного рішення наказом прокуратури Полтавської області від 29 квітня 2020 року № 305к позивача звільнено з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Полтавську область прокуратури Полтавської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 квітня 2020 року.
31. Позивач, вважаючи протиправними рішення про неуспішне проходження атестації та наказ про звільнення, звернувся до суду із цим позовом.
V. Позиція Верховного Суду
32. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
33. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
34. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
35. Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
36. Однією із підстав для касаційного оскарження рішення суду попередньої інстанції є довід, що справу розглянуто за відсутності позивача, при цьому повідомлення про дату і час судового розгляду здійснено неналежним чином.
37. Надаючи оцінку вказаному доводу касаційної скарги Верховний Суд зазначає наступне.
38. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду 16 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора, а ухвалою від 03 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавської обласної прокуратури на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року.
39. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року зупинено провадження у справі до одужання позивача. Зобов`язано позивача негайно повідомити Другий апеляційний адміністративний про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі.
40. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 26 жовтня 2023 року о 14:00.
41. Сторони, в тому числі позивач, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
42. 24 жовтня 2024 року судом апеляційної інстанції зареєстровано клопотання позивача про зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні у 3-й міській клінічній лікарні м. Полтави. До клопотання позивачем було долучено фотокопію з електронного кабінету "листки непрацездатності" Пенсійного фонду України.
43. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
44. У касаційній скарзі позивач зазначає, що апеляційним судом не недотримано вимог частини третьої статті 205 КАС України щодо наслідків неявки у судове засідання учасника справи та вважає, що його перебування на лікуванні через тяжке захворювання є поважною причиною неявки.
45. В аспекті таких посилань позивача Верховний Суд зазначає, що наслідки неявки учасників справи в судове засідання у суді апеляційної інстанції визначені статтею 313 КАС України.
46. Тобто, положення статті 205 КАС України не є застосованими у цьому випадку, оскільки позивач оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення ним норм процесуального законодавства.
47. Відповідно до частин першої - третьої означеної статті, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
48. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
49. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
50. Відтак, відкладення розгляду справи у суді апеляційної інстанції передбачено, зокрема, якщо стосовно учасника справи немає відомостей про вручення йому судової повістки.
51. Нормою частини другої статті 313 КАС України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи у разі, якщо їх належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи. Тобто визначено обов`язковою умовою судового розгляду за відсутності учасника справи його належне повідомлення про дату, час і місце судового розгляду.
52. При цьому, суд може відкласти розгляд справи за заявою учасника справи, якщо визнає наведені ним причини неявки поважними.
53. Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_1 про судове засідання призначене на 26 жовтня 2023 року був належним чином повідомлений, що ним не заперечується.
54. Однак, 26 жовтня 2023 року у судове засідання позивач не з`явився, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
55. Враховуючи наведене колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, зважаючи на повідомлення належним чином учасників справи, зокрема, позивача про судове засідання та відсутність заяв/клопотань про відкладення розгляду справи з повідомленням поважності причин такої неявки, правильно вважав за можливе розглянути справу без участі позивача, що узгоджується з приписами статті 313 КАС України.
56. Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою, третьою статті 353 КАС України; зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України), колегія суддів вважає їх необґрунтованими за огляду на таке.
57. Виходячи із меж касаційного оскарження, Верховному Суду слід перевірити процесуальні аспекти прийняття оскаржуваних судових рішень, що стосуються повноти дослідження зібраних (наявних) у справі доказів.
58. Водночас колегія суддів звертає увагу, що суд касаційної інстанції обмежений у праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
59. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
60. Тобто докази - це урегульована процесуальним законодавством, існуюча у певній процесуальній формі інформація (фактичні дані), яка надає можливість адміністративному суду, що розглядає справу, достеменно або певним чином відтворити та встановити усі обставини публічно-правового спору, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи.
61. Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням їхньої якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного судового рішення.
62. Докази мають бути: належними (стаття 73 КАС України); допустимими (стаття 74 КАС України); достовірними (стаття 75 КАС України); достатніми (стаття 76 КАС України).
63. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури України.
64. У зв`язку із прийняттям 19 вересня 2019 року Верховною Радою України Закону № 113-ІХ який, окрім іншого, передбачав обов`язкове проходження атестації діючими працівниками органів прокуратури України, позивач у встановлений строк і за визначеною формою подав заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
65. Позивач успішно пройшов перший етап атестації, а саме анонімне тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
66. 03 березня 2020 року позивач склав іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, за результатами якого набрав 92 бали, що є менше прохідного (93 бали), про що свідчить додаток № 2 до протоколу від 09 квітня 2020 року № 5 засідання Другої кадрової комісії.
67. Вказані результати зафіксовані у відомості про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, у якій позивач власноручно поставив підпис. У примітках до цієї відомості дані щодо надходження будь-яких зауважень від позивача щодо процедури чи несправності техніки, порядку складання іспиту на загальні здібності відсутні.
68. За результати проведення другого етапу атестації прокурорів Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора прийнято рішення № 278 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження позивачем атестації та прокуратурою Полтавської області 29 квітня 2020 року прийнято наказ № 305к, яким позивача звільнено з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Полтавську область прокуратури Полтавської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 квітня 2020 року.
69. Відтак, судами встановлено, що Другою кадровою комісією у додатку № 2 до протоколу від 09 квітня 2020 року № 5 було зафіксовано результати проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки та прийнято за результатами другого етапу атестації прокурорів рішення № 278 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження позивачем атестації.
70. Також суд апеляційної інстанції встановив, що підставою звільнення позивача з посади та органів прокуратури Полтавської області є саме пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якого прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
71. В контексті посилань позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, усталеною є позиція Верховного Суду у спорах за подібних правовідносин, що фактологічною підставою для звільнення прокурора є одна з підстав, передбачених підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-IX, а нормативною підставою є пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення.
72. Тобто в цьому разі юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, є не закінчення процесу ліквідації чи реорганізації або завершення процедури скорочення чисельності прокурорів, а виключно наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором (зокрема, постанови Верховного Суду від 08 серпня 2024 року у справі № 420/7076/20, від 20 жовтня 2021 року у справі № 440/2700/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 160/5745/20, від 21 грудня 2021 року у справі №420/9066/20).
73. Зважаючи на наведене, доводи касаційної скарги в частині не дослідження питання судом апеляційної інстанції прийняття Другою кадровою комісією рішення № 278 від 09 квітня 2020 року та протоколу № 5 від 09 квітня 2020 року; не надання оцінки тому, що звільнення позивача відбулося з підстав саме ліквідації, реорганізації або скорочення штату, а не з підстав неуспішного проходження атестації, не знайшли свого підтвердження в ході касаційного розгляду справи.
74. Доводи касаційної скарги щодо не дослідження факту того, що, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року у справі № 3-5/2022(9/22) визнано неконституційним пункт 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX є виключно питанням застосування судом норм права у відповідних правовідносинах, що виходить за межі поняття "доказування" та межі касаційного розгляду справи, з огляду на відкриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
75. Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що суд попередньої інстанції розглянувши справу без його участі та не прийняв до уваги, що позивач планував надати докази з метою встановлення обставин справи, що мають значення для справи, колегія суддів зазначає, що межі перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції визначено статтею 308 КАС України.
76. Відповідно до частини першої - п`ятої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
77. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
78. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
79. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
80. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
81. Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник).
82. Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.
83. Проте, в матеріалах справи відсутні додаткові докази подані до суду апеляційної інстанції позивачем, а припущення та планування на майбутнє подання доказів у справі не може бути підставою для скасування судового рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 353 КАС України.
84. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
85. Частина 2 вказаної статті передбачає, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
86. Підсумовуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд зазначає, що порушення норм процесуального права, на які вказує позивач у касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і направлення справи на новий судовий розгляд.
87. А тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
88. Суд вважає, що ним надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи у Верховному Суді.
89. Доводи касаційної скарги висновків суду попередньої інстанції та Верховного Суду у цій справі не спростовують.