ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 420/9554/20
адміністративне провадження № К/990/33137/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №420/9554/20
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України про стягнення матеріальної шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року (головуючий суддя Аракелян М.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року (колегія суддів: головуючий суддя Ступакова І.Г., судді Бітов А.І., Лук`янчук О.В.)
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:
1.1. стягнути з Держави України в особі Одеської обласної прокуратури матеріальну шкоду, завдану ОСОБА_1 окремим положенням пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, яке визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020, у вигляді недоотриманої частини заробітної плати в розмірі, визначеному за статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII, за період з 15 липня 2015 року до липня 2020 року в сумі 3153729,74 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 15.07.2015р. нарахування та виплата заробітної плати позивача в органах прокуратури здійснювалися Одеською обласною прокуратурою не у розмірі, визначеному статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, а відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012р. №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури". Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020р. №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ застосовуються в порядку та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Однак, у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України вказаного рішення перерахунку його заробітної плати не здійснено, чим спричинено матеріальну шкоду в розмірі 3153729,74 грн (сума заробітної плати, яка недорахована та недовиплачена Одеською обласною прокуратурою у зв`язку із нарахуванням її на підставі неконституційного Закону).
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачу правомірно нараховувався та виплачувався посадовий оклад за спірний період, розмір якого обчислювався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, як це було передбачено положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України. Що ж до посилань позивача на рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), то суд першої інстанції, з посиланням на ст.152 Конституції України, зазначив, що дія окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, втратила чинність 26 березня 2020 року.
2.3. Також, суд не знайшов правових підстав для задоволення позовних вимог за період з 26 березня 2020 року до липня 2020 року, зазначивши, що у вказаний період позивач працював у прокуратурі Одеської області, яка реорганізовувалась, а не у Одеській обласній прокуратурі, відтак і обчислення його заробітної плати правомірно здійснювалось у цей період відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, що узгоджується із приписами п.3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ.
ІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
3.1. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
4. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом якого висловив свої доводи, якими заперечив проти висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення спору, та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
5. З липня 2011 року позивач працював в органах прокуратури на різних посадах.
6. Наказом прокурора Одеської області №793к від 29.04.2020р. ОСОБА_1 було звільнено з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області та органів прокуратури.
7. 17.05.2020р. ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Одеської області із інформаційним запитом щодо надання розрахункових листів по заробітній платі за період з 2014 року по 2020 рік включно.
8. 22.05.2020р. ОСОБА_1 отримав відповідь від прокуратури Одеської області з копіями розрахункових листів, відповідно до яких посадовий оклад у 2014-2020 рр. складав: 2014 рік - 1597,00 грн.; 2015-2016 рр. - 3098,00 грн.; 2017-2018 рр. - 7750,00 грн.; 2019-2020 рр. - 5730,00 грн.
9. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2020р. по справі №420/4196/20, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021р., визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Одеської області №793к від 29.04.2020р., поновлено ОСОБА_1 на посаді та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
10. Зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №420/4196/20 в подальшому скасовані постановою Верховного Суду від 20.10.2021р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
11. 16.09.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Одеської обласної прокуратури з інформаційним запитом щодо надання інформації за період з 15.07.2015р. по 30.04.2020р. чи здійснювалися нарахування та виплата заробітної плати у розмірі, визначеному статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", або ж чи відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012р. №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", а також чи здійснювався перерахунок заробітної плати у зв`язку з прийняттям 26.03.2020р. рішення Конституційного Суду України у справі №6-р/2020 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України.
12. Листом від 23.09.2020р. Одеська обласна прокуратура повідомила ОСОБА_1, що нарахування заробітної плати здійснювалося відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012р. №505, підстави для перерахування заробітної плати за період з 15.07.2015р. по теперішній час відсутні в силу абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 19.09.2019р. №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів з реформи органів прокуратури".
13. Вважаючи, що з 15.07.2015р. нарахування та виплата заробітної плати мала здійснюватись у розмірі, визначеному статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", а не відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012р. №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, в якому зазначив, що йому спричинено матеріальну шкоду, завдану окремим положенням пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, яке визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020, у вигляді недоотриманої частини заробітної плати в сумі 3153729,74 грн., яка підлягає стягненню з Держави України в особі Одеської обласної прокуратури.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
14. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
16. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
17. Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі № 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
18. Пунктом 2 резолютивної частини рішення передбачено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
19. За правилами статті 8 Основного Закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
20. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
21. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
22. Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
23. Відповідно до частин першої та другої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
24. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
25. Частиною третьою статті 152 Конституції України передбачено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.